Історія справи

Постанова

Іменем України

3 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 462/991/17

провадження № 51-3283км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового

засідання МиколюкаЯ. О.,

прокурора Вергізової Л. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 6 липня 2017 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140060000226, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Наконечне-1Яворівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК ухвалено виконувати самостійно вирок Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2017 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 20 січня 2017 року в період часу з 3:00 до 6:00, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з вітчимом ОСОБА_3 завдав останньому удару рукою у праве око та удару ногою у праву гомілку, чим спричинив потерпілому легких тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області, а вищевказаний вирок - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в цьому суді. Вказує на те, що, оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 сплатив штрафи за вироками суду від 31 січня та 29 березня 2017 року, суд мав постановити новий вирок, яким слід було призначити засудженому покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, та у зв'язку з тим, що покарання за вказаними вироками виконані, зарахувати їх. Враховуючи викладене, застосування положень ч. 3 ст. 72 КК щодо самостійного виконання покарань є неправильним.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив змінити судові рішення щодо ОСОБА_2, виключивши з них посилання на застосування положень ч. 4 ст. 70 КК.

Мотиви Суду

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, зміст ухвали апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 419 КПК.

З положень ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що вищезгаданих вимог закону апеляційний суд дотримався.

Так, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого суду про необхідність самостійного виконання покарання у виді штрафу, призначеного ОСОБА_2 за вироком від 31 січня 2017 року, а також про те, що суд, призначаючи покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК, безпідставно не визначив принципу складання покарань за сукупністю злочинів.

Разом з цим, з огляду на те, що засуджений на час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції сплатив штраф, призначений йому як за вироком від 31 січня 2017 року, так і за вироком від 29 березня 2017 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування вироку районного суду та постановлення нового, з чим погоджується й колегія суддів.

Відсутність у вироку суду посилання на принцип складання покарань, хоча формально і становить неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, але на думку Суду, в даному конкретному випадку не є істотним порушенням, що вплинуло на правильність призначення покарання, або на його мету.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, за змістом аналогічною касаційній скарзі, належним чином перевірив доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, і визнав їх необґрунтованими, мотивувавши своє рішення й навівши підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону, його ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і не містить підстав, передбачених ст. 438 цього Кодексу, для її скасування, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 6 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т. В. Матієк