Постанова

іменем України

25 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 146/140/20

провадження № 51-2860км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Глушкової О. О.,

прокурора Піляй І. В.,

представників потерпілого Воробйової А. Є., Чернякової М. А.,

захисника Сабаріна Ю. В.,

осіб, щодо яких закрито

кримінальне провадження ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, та представника потерпілого Споживчого товариства "Елегія" - адвоката Чернякової М. А. на ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 3 грудня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020001285, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Чернівецький районний суд Вінницької області ухвалою від 3 грудня 2020 року кримінальне провадження, внесене 2 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018020020001285, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 і ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, закрив на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.

Також місцевий суд цією ухвалою скасував арешт майна, накладений у межах зазначеного кримінального провадження, та вирішив долю речових доказів.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 12 березня 2021 року залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення строків досудового розслідування, встановлених статтею 219 КПК України, зазначає, що до закінчення цього строку прокурор доручив слідчому повідомити підозрюваним і захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів, ці відомості було внесено до ЄРДР та сформовано відповідне повідомлення. Однак, як стверджує прокурор, місцевий суд безпідставно визначив завершенням досудового розслідування не дату вчинення цих процесуальних дій, а дату безпосереднього відправлення стороні захисту повідомлення про виконання вимог ст. 290 КПК України. З огляду на це прокурор вважає, що всупереч висновкам суду, обвинувальний акт було складено та направлено до суду в межах строку досудового розслідування. Такі порушення, як зазначив прокурор, залишилися поза увагою апеляційного суду, який постановив рішення без дотримання вимог ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі представник потерпілого СТ "Елегія" - адвокат Чернякова М. А. просить скасувати судові рішення на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про направлення обвинувального акта до суду після закінчення строку досудового розслідування, оскільки не взяли до уваги період ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, який, відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею. Також вважає, що суди безпідставно пов'язали момент завершення досудового розслідування з датою перебування повідомлення про виконання положень ст. 290 КПК України у відділенні поштового зв'язку, а не з датою внесення відповідних відомостей до ЄРДР та формування повідомлення. З огляду на це представник потерпілого вважає, що місцевий суд не мав законних підстав для закриття кримінального провадження, а суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, не надав на них вичерпних та переконливих відповідей.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Піляй І. В., представники потерпілого Чернякова М. А. і Воробйова А. Є. просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.

Адвокат Сабарін Ю. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подав письмові заперечення на касаційні скарги, в яких просив залишити судові рішення без зміни як законні, а скарги прокурора та представника потерпілого - без задоволення як необґрунтовані.

Під час касаційного розгляду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник Сабарін Ю. В. надали пояснення на підтримку зазначеної позиції.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Однак за наслідками перегляду у касаційному порядку ухвали місцевого суду, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, та ухвали суду апеляційної інстанції про залишення без змін цього судового рішення таких порушень не встановлено.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно і строк досудового розслідування, передбачений у ст. 219 КПК України, обчислюється з моменту вчинення першої зазначеної процесуальної дії до виконання однієї з перелічених альтернативних процесуальних дій. При цьому у частині 2 цієї статті встановлено строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру залежно від ступеню тяжкості злочину, а у частині 3 - встановлено строки закінчення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Також кримінальний процесуальний закон передбачає можливість продовження строків досудового розслідування (ч. 4 ст. 219 КПК України). Однак строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (ч. 5 ст. 294 КПК України).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.

Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки досудового розслідування (ч. 5 ст. 219 КПК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, дане кримінальне провадження було розпочато 2 квітня 2018 року, коли до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12018020020001285.

Після цього ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, а ОСОБА_2 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відтак ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набули статусу підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Надалі Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 22 серпня 2019 року продовжив строк досудового розслідування кримінального провадження до 24 жовтня 2019 року включно. Тобто зазначена дата є кінцевою для досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

З матеріалів справи слідує, що 22 жовтня 2019 року прокурор доручив слідчому повідомити підозрюваним та захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Цього ж дня слідчий склав (сформував) відповідні письмові повідомлення для сторони захисту про виконання вимог ст. 290 КПК України.

Цим повідомленням було присвоєно вихідну дату "24 жовтня 2019 року".

Однак безпосереднє направлення зазначених повідомлень поштою на адресу підозрюваних та захисників, як встановив місцевий суд, відбулося 26 жовтня 2019 року, що підтверджується відбитком календарного поштового штемпеля на конвертах.

Таким чином, суд з'ясував, що виконання 26 жовтня 2019 року вимог ст. 290 КПК України щодо повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів відбулося після закінчення строку досудового розслідування, як відповідно і звернення до суду з обвинувальним актом від 11 лютого 2020 року, який складено наступного дня після закінчення наданого стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

З огляду на закінчення строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, місцевий суд на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження. За наслідками апеляційного перегляду це судове рішення залишено без змін.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, і, відхиляючи доводи, наведені в касаційних скаргах прокурора та представника потерпілого, виходить з такого.

Процесуальні строки, згідно з визначеним у ст. 113 КПК України поняттям, це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням ст. 113 КПК України.

Питання щодо застосування положень ст. 219 КПК України при визначенні строку досудового розслідування раніше було предметом розгляду у судових рішеннях Верховного Суду. Так, у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2021 року сформульовано правовий висновок про те, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду. Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Водночас, положеннями ч. 1 ст. 290 КПК України передбачено, що складанню обвинувального акта передує виконання прокурором або слідчим за його дорученням обов'язку повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Після такого повідомлення сторона захисту має право знайомитися з відповідними матеріалами у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, і строк такого ознайомлення, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України, не включається у строки досудового розслідування.

Таким чином, у строк досудового розслідування не включається весь період часу з моменту направлення або безпосереднього вручення повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.

З аналізу зазначених положень кримінального процесуального закону слідує, що повідомленням про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у контексті ст. 290 КПК України є безпосередньо сповіщення, доведення до відома підозрюваного та його захисника такої інформації. Через те факт повідомлення цієї інформації стороні захисту має бути належно підтверджений.

Тому доводи прокурора та представника потерпілого, наведені у касаційних скаргах, про те, що завершенням досудового розслідування, з моменту якого стороні захисту надається доступ до матеріалів досудового розслідування та починає обчислюватися строк ознайомлення, є внесення прокурором відомостей до ЄРДР про завершення досудового розслідування або складання (оформлення) відповідного письмового повідомлення для сторони захисту, є неспроможними. Лише саме собою внесення прокурором (слідчим) зазначених відомостей до ЄРДР та складання (оформлення) письмового повідомлення не призведе до обізнаності підозрюваного та захисника про можливість знайомитися з матеріалами досудового розслідування. Саме тому виконання цих дій, про які зазначають прокурор та представник потерпілого, не є початком строку ознайомлення з матеріалами, який відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України не включається до строків досудового розслідування, адже ознайомлення не може розпочатися раніше, ніж підозрюваному та захиснику стане відомо про надання доступу до матеріалів.

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місцевий суд установив, що слідчий, який діяв за дорученням прокурора, направив підозрюваним і захисникам повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів поштою 26 жовтня 2019 року, тоді як строки досудового розслідування закінчилися 24 жовтня 2019 року. Отже, до закінчення строків досудового розслідування сторона захисту не могла розпочати ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, оскільки не була повідомлена про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів, тому в цьому випадку немає підстав виключати із строків досудового розслідування період ознайомлення сторони захисту з матеріалами в порядку ст. 290 КПК України.

З цього слідує, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був складений та направлений до суду поза межами строків досудового розслідування, які закінчилися 24 жовтня 2019 року, про що обґрунтовано зазначено у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій. З урахуванням викладених вище обставин дата надходження обвинувального акта до суду (11 або 12 лютого 2020 року) у цій конкретній ситуації не має вирішального значення, адже у будь-якому випадку дії, передбачені статтями 290, 291 КПК України були виконані стороною обвинувачення вже після закінчення строку досудового розслідування. Отже, висновки судів про наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є правильними.

Оскільки істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судових рішень, не встановлено, тому касаційні скарги прокурора та представника потерпілого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 3 грудня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та представника потерпілого Споживчого товариства "Елегія" - адвоката Чернякової М. А. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О. П. Ємець С. І. Кравченко Н. В. Білик