Історія справи

Постанова

іменем України

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 381/3701/19

провадження № 51-6051км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110330000104 від 15 липня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу без громадянства, уродженця Республіки Казахстан Східно-Казахстанської області м. Усть-Каменогорськ, без місця реєстрації, без постійного місця проживання, раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 рокуОСОБА_6 визнано винним за частиною 2 статті 121 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з 15 липня 2019 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до набрання вироком законної сили. Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів та цивільного позову.

Згідно зі встановленими судом обставинами ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за таких обставин.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23:30, перебуваючи на 4-й зупиночній платформі залізничного вокзалу «Фастів-1» на вул. Шевченко, 30 у м. Фастові Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень завдав потерпілому ОСОБА_8 удар ножем у живіт, заподіявши проникаюче колото-різане поранення живота, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, від якого останній помер.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 грудня 2021 року вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на те, що він не вчиняв інкримінованого йому злочину, що залишено поза увагою судами першої та апеляційної інстанцій.

Свою скаргу засуджений аргументує тим, що суд, порушуючи його право на захист, належним чином не вмотивував свого рішення, а сторона обвинувачення не надала доказів причетності його до вказаного кримінального правопорушення.

Крім того, засуджений у мотивувальній частині своєї касаційної скарги зазначає про те, що суд не взяв до уваги показання всіх свідків та неправомірно зробив свої висновки на підставі доказів, які не вказують на його винуватість. Також зазначає, що судом не встановлено знаряддя злочину та час вчинення злочину.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Як убачається з касаційної скарги, засуджений оспорює свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанції. Крім того не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.

У касаційній скарзі засуджений оспорює пред`явлене йому обвинувачення та зазначає, що суд не встановив часу вчинення злочину та не зважив на відсутність знаряддя злочину.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані стороною обвинувачення докази та, допитавши ОСОБА_6 , представника потерпілого та свідків, встановив час, спосіб та місце вчинення злочину, при цьому з показань свідка ОСОБА_9 , встановив, що потерпілий ще при житті, тримаючись за живіт, вказав на ОСОБА_6 і сказав, що саме він його підрізав. З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 15 липня 2019 року судом встановлено, що свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_6 як особу, на яку вказав потерпілий ОСОБА_8 , такі дані містить протокол пред`явлення для впізнання від 15 липня 2019 року зі свідком ОСОБА_10 , який серед інших впізнав ОСОБА_6 як особу, яка завдала потерпілому ножове поранення, оскільки сам ОСОБА_8 на нього вказав.

При постановленні вироку судом першої інстанції було враховано, що такі докази узгоджуються з відеозаписом з камер відеоспостережень із залізничного вокзалу «Фастіф-1», дослідженими під час судового розгляду, з якого вбачається, що чоловік, який в подальшому ідентифікований, як ОСОБА_6 , сидів на лавці другої платформи, потім спустився по сходах до тупикових призм, зник з обзору камери, але не піднявся до 4-ї платформи та перебував на місці, де у подальшому було виявлено ніж.

З показань свідка ОСОБА_11 судом першої інстанції встановлено, що, коли він із ОСОБА_12 підійшов до ОСОБА_6 , який знаходився біля турнікету, то чув звук, характерний до падіння ножа (після цього у цьому місці було виявлено ніж). Згідно з висновком експерта №135-мк від 13 вересня 2019 року виникнення виявленого ушкодження на шкірі живота трупа ОСОБА_8 не виключається від дії наданого для дослідження ножа, при повному зануренні клинка, а відповідно до висновку експерта №070-ц від 13 вересня 2019 року кров ОСОБА_8 могла походити від крові, найденої на лезі ножа.

Так, під час судового розгляду суд першої інстанції належним чином проаналізував здобуті докази, при цьому допитав засудженого, свідків та, дослідивши письмові докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.

Суд апеляційної інстанції перевірив твердження засудженого та його захисника та спростував доводи про непричетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому діяння.

При цьому суд апеляційної інстанції у своїх висновках зазначив, що показання свідка ОСОБА_9 підтверджують те, що саме ОСОБА_6 завдав потерпілому ножове поранення і поблизу ОСОБА_6 було виявлено ніж. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що саме ОСОБА_6 перед затриманням викинув ніж, на якому було виявлено сліди крові потерпілого.

Посилання засудженого на те, що судом не встановлено часу вчинення злочину та відсутність знаряддя злочину спростовуються вищенаведеними дослідженими в суді доказами.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що нанесення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя ОСОБА_8 , доведено дослідженими судом належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненому злочині.

Що стосується доводів засудженого про те, суд не взяв до уваги показання всіх свідків, а суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи, зазначені в апеляційній скарзі сторони захисту.

Як убачається зі встановлених судом обставин, суд у підтвердження свого висновку щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину в основу вироку поклав показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , зазначаючи, що показання таких свідків узгоджуються між собою та в сукупності з іншими письмовими доказами вказують на винуватість ОСОБА_6 .

Разом із цим, суд першої інстанції допитав і свідка ОСОБА_14 , яка не була очевидицею подій, однак, як медичний працівник, встановила факт смерті потерпілого. Також судом були допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які є працівниками залізничної станції «Фастів-1», однак їхні показання не містять даних, які б підтверджували або спростовували обвинувачення.

Крім того у своїй касаційній скарзі засуджений вказує лише на те, що суд не врахував показання інших свідків, однак не зазначає їх прізвища та не вказує, який вплив ці показання мають на підтвердження його невинуватості.

Що стосується доводів засудженого про недопустимість доказів у кримінальному провадженні та порушення права на захист.

Як зазначив суд апеляційної інстанції при перевірці аналогічних за змістом доводів апеляційних скарг засудженого та захисника, відсутні підстави вважати, що під час досудового розслідування або в суді першої інстанції було порушено право на захист ОСОБА_6 , оскільки всі слідчі дії було проведено у присутності захисника, була надана можливість стороні захисту ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, а під час розгляду справи у суді був присутній захисник.

У цьому кримінальному провадженні всі дії були проведені у межах процесуальних строків, а позиція засудженого щодо невинуватості особи була перевірена судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що суди дійшли правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, при тому було надано належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності, вирок відповідає вимогам статті 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 , Судом не встановлено.

Таким чином, судові рішення постановлені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованими та вмотивованими, підстав для їх скасування або закриття кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

З огляду на це касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а судові рішення слід залишити без зміни.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 рокущодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3