Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 755/3080/19

провадження № 51-3068 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040010471, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Носівка Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, та виправдано у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року вирок місцевого суду щодоОСОБА_6 залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеки громадян та знищення об`єктів власності.

Так, 13 листопада 2018 року о 10 годині 16 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи власний мобільний телефон марки «РЕДМІ 4-А» ІМЕІ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , з сім картки мобільного оператору «Київстар» абонентський номер НОМЕР_3 здійснив дзвінок на телефон спецлінії «101» чергової частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в ході якого, достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити, є неправдивою, та, розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості населення та порушить громадську безпеку, повідомив оператору «101» про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, ресторану «Файна Фамілія» по вул. Микильсько-Слобідській, 1-А в м. Києві та відділення «Кредо Банк» по вул. Раїси Окіпної, 8-А в м. Києві.

В ході виїзду слідчо-оперативної групи, вищевказане повідомлення ОСОБА_6

від 13 листопада 2018 року про підготовку вибуху ресторану «Файна Фамілія» та відділення «Кредо Банк» не підтвердилося. Перевіркою зазначеного повідомлення встановлено, що вибухових пристроїв та вибухонебезпечних предметів та речовин не виявлено, а повідомлення про підготовку вибуху є завідомо неправдиве.

Вимоги касаційної скарги та узагальненідоводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного, на думку прокурора, виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 259 КК. Вказує на те, що всупереч вимогам статей 23 94 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд не дотримався засад безпосередності дослідження доказів, а саме поклав на прокурора обов`язок оголосити в судовому засіданні протоколи огляду місця події від 13 листопада 2018 року. Зазначає, що апеляційним судом залишилось без розгляду клопотання прокурора про виклик та допит спеціаліста мобільного оператора «Київстар» і відповідальної посадової особи Державної служби України з надзвичайних ситуацій в м. Києві, яке було ним зазначено в апеляційній скарзі та підтримано в судовому засіданні. Посилається на те, що всупереч ст. 419 КПК апеляційним судом не в повній мірі викладено зміст вимог апеляційної скарги прокурора та не вказано мотивів, з яких залишено без розгляду його клопотання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою, просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Виправданий ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора та просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , виправданого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а саме ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви ухваленого рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Однак цих вимог закону при розгляді даного кримінального провадження судом апеляційної інстанції не дотримано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на вирок суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій вказував, що рішення суду про виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 259 КК є необґрунтованим. Посилався на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому прокурор вказував, що суд першої інстанції допустив вибірковість в оцінці досліджених доказів, надавши перевагу показанням обвинуваченого, і при цьому не надав належної правової оцінки всім дослідженим доказам у їхній сукупності, відхиливши докази сторони обвинувачення без належного спростування.

Також прокурор стверджував, що суд першої інстанції проігнорував наявність в матеріалах кримінального провадження запису дзвінка з мобільного телефону ОСОБА_6 тривалістю 26 секунд і безпідставно відмовив стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про проведення допитів спеціалістів оператора стільникового зв`язку «Київстар» та відповідальної особи Державної служби України з надзвичайних ситуацій в м. Києві з метою усунення протиріч між інформацією, наданою вказаними телекомунікаційною компанією та державним органом, що позбавило суд першої інстанції, на думку прокурора, можливості повного, всебічного та об`єктивного розгляду кримінального провадження.

Прокурор просив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Крім того, прокурор просив повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, вказуючи про їх дослідження судом першої інстанції не в повному обсязі, а саме: залучити спеціаліста оператора стільникового зв`язку «Київстар» для роз`яснення питання про реальну тривалість з`єднання дзвінків мобільного оператора і усунення протиріччя, що міститься в інформації наданою Державною службою України з надзвичайних ситуацій в м. Києві, показаннях ОСОБА_6 та іншими телефонними з`єднаннями цього абоненту, а також допитати відповідальну особу Державної служби України з надзвичайних ситуацій в м. Києві про обставини замінування, яке надійшло саме з номеру мобільного абонента, який належить ОСОБА_6 .

Як убачається із журналу судового засідання від 09 листопада 2021 року та аудіозапису цього судового засідання, вказане клопотання прокурора, про яке він заявляв в апеляційній скарзі, взагалі не було предметом обговорення колегією суддів апеляційного суду та не містить підтвердження розгляду його клопотання і зміст ухвали апеляційного суду.

Відповідно ж до ч. 3 ст. 71 КПК сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду заявляти клопотання про залучення спеціаліста або використання його пояснень і допомоги.

Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз`ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань (ст. 360 КПК).

Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, клопотання про допит спеціаліста оператора стільникового зв`язку «Київстар» та відповідальної особи Державної служби України з надзвичайних ситуацій в м. Києві з метою усунення протиріч між інформацією, наданою вказаною телекомунікаційною компанією та державним органом, заявлялось прокурором і під час судового розгляду в суді першої інстанції, але місцевим судом з наведенням відповідних мотивів у його задоволенні було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, прокурор заявив аналогічне клопотання до апеляційного суду, виклавши його в апеляційній скарзі, яку підтримав у ході апеляційного розгляду.

Отже, апеляційний суд залишив поза увагою зазначене прокурором в апеляційній скарзі клопотання, жодним чином його не вирішив, нівелюючи не лише приписи ч. 3 ст. 404 КПК, але й засадничі положення, закріплені у ч. 6 ст. 22 КПК.

Таким чином, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляцією прокурора, апеляційний суд усупереч вимогам статей 94 419 КПК належним чином не перевірив його доводів щодо тривалості з`єднання абонентського номеру

НОМЕР_3 мобільного оператора «Київстар», який належить ОСОБА_6 з черговою частиною Державної служби України з надзвичайних ситуацій «101».

На думку колегії суддів, наведені порушення є істотними і такими, що могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи апеляційної скарги прокурора, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вирішити у відповідності до вимог КПК клопотання прокурора, зазначене в апеляційній скарзі, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3