Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 р.

м. Київ

Провадження № 51-632км17

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Ємця О. П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н. В.,

при секретарі Гапоні В. О.,

за участю прокурора Шевченко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380001113, за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року щодо ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Іванопілля Костянтинівського району Донецькоїобласті, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на засудженого протягом іспитового строку покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 27 серпня 2016 року о 08.00 год. на залізничному вокзалі у м. Костянтинівка Донецької області незаконно придбав у провідника потягу психотропну речовину, яку перевіз до місця свого проживання в АДРЕСА_2, де незаконно зберігав без мети збуту.

10 вересня 2016 року при огляді речей у ОСОБА_1 працівниками поліції було вилучено психотропну речовину - амфетамін, вагою 5, 4483 г, що є великим розміром, а також гранату Ф-1 із запалом, яку він незаконно придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року, вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки вважає відсутніми підстави для застосування ст. 75 КК України. Також зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, взагалі не перевірив та не надав оцінки доводам прокурора щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через м'якість.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення, а в разі залишення апеляції без задоволення - підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, а також передбаченого ч.1 ст.263 КК України, який є тяжким злочином.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував те, що останній за місцем проживання характеризується посередньо, не працює і не займається суспільно корисною працею, раніше не судимий, а тому призначив йому покарання за вчинені злочини, яке є майже мінімальним у межах санкцій вказаних норм.

Разом з тим, рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК суд не обґрунтував, не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, враховуючи обставини вчинення засудженим умисних злочинів, а саме тяжкого злочину проти громадської безпеки, а також злочину середньої тяжкості у сфері обігу наркотичних засобів. Так, судом не враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених засудженим злочинів, кількість вилученої у засудженого наркотичної речовини, а також невизначеність цілі зберігання вибухового пристрою, який є предметом злочину, у густонаселеному місті та можливі небезпечні наслідки його використання для населення.

Таким чином, звільнивши ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що потягло м'якість призначеного покарання.

На думку колегії суддів, застосована щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції міра примусу за вчинені злочину не сприяє меті покарання та є недостатньою для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора в частині призначеного покарання, апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та безпідставно залишив вирок місцевого суду в частині звільнення засудженого від відбування покарання без зміни.

Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК, що призвело до м'якості призначеного покарання.

Керуючись статтями 434, 436 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Ємець С. І. Кравченко Н. В. Білик