Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.04.2021 року у справі №911/2758/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2758/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Волковицької Н. О., Чумака Ю. Я.,секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Олійник І. Ю., Мокляк О. В. (самопредставництво),

відповідача - не з'явилися,

прокуратури - Берестка Б. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (колегія суддів: Чорногуз М. Г. - головуючий, Агрикова О. В., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київської області

до Васильківської міської ради

за участю Київської обласної прокуратури

про вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст первісних позовних вимог

1.1. У вересні 2020 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ДСА в Київській області) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Васильківської міської ради про:

- визнання недійсним та скасування рішення Васильківської міської ради Київської області від 07.10.2009 № 07.29-47-У "Про надання згоди прийняти до комунальної власності Васильківської територіальної громади підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 8";

- визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 24.11.2009 № 473 "Про оформлення права власності на об'єкт комунальної власності Васильківської територіальної громади - підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі загальною площею 464,7 кв. м по вул. Шевченка, 8";

- визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 8, загальною площею 328,0 кв. м (Серія СА 381900 від 23.07.2010);

- визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 8, загальною площею 136,7 кв. м (Серія САС №381899 від 23.07.2010);

- визнання недійсним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: Київська обл., м.

Васильків, вул. Шевченка, 8, загальною площею 328,0 кв. м, який було проведено Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, про що до Реєстру внесено відомості 19.08.2019, індексний номер рішення №1899616132107;

- визнання недійсним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: Київська обл., м.

Васильків, вул. Шевченка, 8, загальною площею 136,7 кв. м, який було проведено Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, про що до Реєстру внесено відомості 19.08.2019, індексний номер рішення № 1899412032000.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано незаконним прийняттям Васильківською міською радою до комунальної власності частини майна державної власності, а саме підвального приміщення та першого поверху Васильківського міськрайонного суду Київської області. Позивач зазначав, що за час перебування в зазначених будівлях, прокуратурою здійснено будівельні роботи щодо перепланування першого поверху виключно під потреби прокуратури шляхом мурування цегляних стін в холі першого поверху. Результатом таких дій зі сторони прокуратури є блокування доступу працівників апарату суду, суддів до службових кабінетів першого поверху та унеможливлення конвойними службами використовувати конвойні приміщення та туалетні кімнати для затриманих і підсудних. ДСА в Київській області зазначало, що не може оформити право власності та розпоряджатись нерухомим майном у зв'язку з незаконним прийняттям до комунальної власності та реєстрацією права власності на частину приміщення площею 27,7 кв. м

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2020 (суддя Антонова В. М. ) у справі № 911/2758/20 позовні вимоги ДСА в Київській області до Васильківської міської ради задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним та скасовано рішення Васильківської міської ради Київської області від 07.10.2009 № 07.29-47-У "Про надання згоди прийняти до комунальної власності Васильківської територіальної громади підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 8".

Визнано недійсним та скасовано рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 24.11.2009 № 473 "Про оформлення права власності на об'єкт комунальної власності Васильківської територіальної громади - підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі загальною площею 464,7 кв. м. по вул. Шевченка, 8".

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 8, загальною площею 328,0 кв. м (Серія САС 381900 від 23.07.2010).

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 8, загальною площею 136,7 кв. м (Серія САС №381899 від 23.07.2010).

Визнано недійсним та скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 8, загальною площею 328,0 кв. м, який було проведено Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, про що до Реєстру внесено відомості 19.08.2019, індексний номер рішення № 1899616132107.

Визнано недійсним та скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 8, загальною площею 136,7 кв. м, який було проведено Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, про що до Реєстру внесено відомості 19.08.2019, індексний номер рішення № 1899412032000.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що рішення Васильківської міської ради Київської області від 07.10.2009 №
07.29-47-У "Про надання згоди прийняти до комунальної власності Васильківської територіальної громади підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 8" та рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 24.11.2009 № 473 "Про оформлення права власності на об'єкт комунальної власності Васильківської територіальної громади - підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі загальною площею 464,7 кв. м по вул. Шевченка, 8" суперечать закону та порушують права позивача, а тому позовні вимоги про визнання недійсними та скасування цих рішень, за висновком суду, є доведеними, обґрунтованими, та не спростованими відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Поряд із цим, за висновком суду, оскільки оскаржувані свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії САС 381900 від 23.07.2010 та Серії САС 381899 від 23.07.2010 видані на підставі рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 24.11.2009 № 473 "Про оформлення права власності на об'єкт комунальної власності Васильківської територіальної громади - підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі загальною площею 464,7 кв. м. по вул. Шевченка, 8", яке судом визнане недійсним та скасовано, то вимога позивача про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул.

Шевченко, 8, загальною площею 328,0 кв. м (Серія САС 381900 від 23.07.2010) та визнання недійсним і скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченко, 8, загальною площею 136,7 кв. м (Серія САС 381899 від 23.07.2010) є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, суд дійшов висновку, що в контексті цих правовідносин та з урахуванням задоволених позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними та скасування свідоцтв, вимоги позивача щодо визнання недійсними та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності щодо об'єктів нерухомого майна є похідними вимогами та не суперечать чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі № 911/2758/20 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ДСА в Київській області до Васильківської міської ради.

2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 395; 107/5 від 10.09.2003 не містять як загальної площі приміщення суду, які було передано на баланс управлінню ДСА і місця їх розташування, так і площі сараю, який було передано разом із приміщенням суду. Тому апеляційний господарський суд погодився із твердженнями прокурора про те, що позивачем не доведено того, що оспорювані рішення порушили права позивача як власника відповідного приміщення, а також про те, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на 27,7 кв. м першого поверху будівлі, розташованої за адресою м. Васильків, вул.

Шевченка, 8. Крім того, судом констатовано, що матеріалами справи підтверджено, що Васильківською міською радою не здійснювався належний захист інтересів територіальної громади, який полягав у процесуальній бездіяльності (оскільки вказана особа не приймала участі у судових засіданнях, наданий нею відзив не містить будь-яких заперечень, рішення суду у справі відповідачем не оскаржено), а також те, що прокуратура довідалась про таку бездіяльність тільки після винесення рішення у справі (про що свідчить клопотання про ознайомлення з матеріалами справи). Тому суд дійшов висновку про те, що прокурором обґрунтовано оскаржено рішення суду першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 911/2758/20, до Верховного Суду звернулася ДСА в Київській області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 - залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ДСА в Київській області зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Вищого господарського суду України від
08.12.2015 у справі № 910/20423/14, постанові Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 925/378/17, постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/2122/18. Поряд із цим, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про приєднання додаткових доказів, витребуваних судом, щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, за доводами скаржника, апеляційний господарський суд установив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. А саме, на думку скаржника, витяг з єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна є недопустимим доказом, оскільки є документом, що містить лише інформацію про об'єкт державної власності та не відноситься до правовстановлюючих документів.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Київської міської прокуратури просить залишити касаційну скаргу ДСА в Київській області без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Заступник керівника Київської міської прокуратури зазначає, що з урахуванням положень статей 316, 318, 324, 326 Цивільного кодексу України, спільний наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 395; 107/5 від 10.09.2003 та акт прийому-передачі до нього не є правовстановлюючими документами Державної судової адміністрації України чи її територіального управління на спірну будівлю в цілому або її частини, площею 773 кв. м, як і не є документами щодо встановлення або визначення за позивачем будь-якого речового права на неї, оскільки передача на баланс, чи зміна органу/сфери управління відповідного суб'єкта/об'єкта не означає зміну дійсного власника майна.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.09.2003 наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 395; 107/5 "Про передачу будівель (приміщень) місцевих судів Київської області" передано зі сфер і управління Міністерства юстиції України до сфери управління Державної судової адміністрації України будівлі (приміщення) місцевих судів Київської області згідно з переліком (додаток до відповідного наказу), зокрема, Васильківського міського суду.

4.2. Відповідно до рішення № 07.29-47-У від 07.10.2009 "Про надання згоди прийняти до комунальної власності Васильківської територіальної громади підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 8" Васильківська міська рада, розглянувши лист від 06.10.2009 № 2687 Васильківського міжрайонного прокурора С. Морозюка та у зв'язку з тим, що підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 8 не обліковується на балансі, враховуючи висновки, рекомендації та протокол постійної комісії міської ради з питань приватизації, контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань та питання регуляторної політики від 05.10.09 № 44, керуючись статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішила: дати згоду прийняти до комунальної власності Васильківської територіальної громади підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 8.

4.3.24.11.2009 рішенням № 743 "Про оформлення права власності на об'єкт комунальної власності Васильківської територіальної громади - підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 8" Виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області згідно з рішенням 47-ої сесії Васильківської міської ради від 07.10.09 № 0729-47-У "Про надання згоди прийняти до комунальної власності Васильківської територіальної громади підвальне приміщення та перший поверх нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 8", відповідно до пункту 6.1 тимчасового Положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністра юстиції України від
28.01.2003 № 66/7387, керуючись статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішив: оформити право власності на об'єкт комунальної власності за Васильківською територіальною громадою в особі Васильківської міської ради нежитлової будівлі загальною площею 464,7 кв. м. по вул. Шевченка, 8, яка складається: підвальне приміщення загальною площею 136,7 кв. м; перший поверх загальною площею 328,0 кв. м; доручити КП Київської обласної ради "Васильківське бюро технічної інвентаризації" оформити свідоцтво про право власності на вищезазначений об'єкт.

4.4. Васильківською міською радою Київської області 23.07.2010 видано:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 381899: тип об'єкта: нежиле приміщення, підвальне приміщення; адреса: Київська обл., м.

Васильків, вул. Шевченка, буд. 8; власники: Васильківська територіальна громада в особі Васильківської міської ради; форма власності: комунальна; частка 1/1; опис об'єкта: загальна площа 136,7кв. м; підстава: рішення від 24.11.2009 № 473;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 381900: тип об'єкта: нежиле приміщення, приміщення першого поверху; адреса: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 8; власники: Васильківська територіальна громада в особі Васильківської міської ради; форма власності: комунальна; частка 1/1; опис об'єкта: загальна площа 328,0 кв. м; підстава: рішення від 24.11.2009 № 473.

4.5. При цьому 26.07.2010 Комунальним підприємством Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" видано:

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26814735, реєстраційний номер: 25011817, тип об'єкта: нежиле приміщення, підвальне приміщення, адреса об'єкта: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 8, номер запису: 454 в книзі: 5-35, власники: Васильківська територіальна громада в особі Васильківської міської ради, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності / САС / 381899 / 23.07.2010/ Васильківська міська рада, форма власності - комунальна, частка 1/1, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 26.07.2010;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26814996, реєстраційний номер: 25011930, тип об'єкта: нежиле приміщення, приміщення першого поверху, адреса об'єкта: Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 8, номер запису: 455 в книзі: 5-36, власники: Васильківська територіальна громада в особі Васильківської міської ради, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності / САС / 381900 / 23.07.2010 / Васильківська міська рада, форма власності - комунальна, частка 1/1, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 26.07.2010.

4.6. Крім того 19.08.2019 на підставі зазначених свідоцтв проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: Київська обл., м.

Васильків, вул. Шевченка, буд. 8, загальною площею 136,7 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1899412032000) та нерухоме майно за адресою:

Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 8, загальною площею 328,0 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1899616132107) за Васильківською територіальною громадою в особі Васильківської міської ради, про що внесено записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.7. Поряд із цим, здійснюючи апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд установив, що 12.02.1973 рішенням № 54 засідання виконкому Васильківської міської ради депутатів трудящих про виділення земельної ділянки під будівництво будинку суду та прокуратури в м.

Василькові по вул. Шевченка, 8 виділено земельну ділянку площею 1084 кв. м Управлінню капітального будівництва Київського облвиконкому.

4.8. Апеляційним господарським судом констатовано, що матеріали цієї справи свідчать про те, що Васильківська міжрайонна прокуратура Київської області зверталась до Голови Васильківської міської ради з листом № 2687вих, у якому просила розглянути питання щодо статусу підвалу та першого поверху приміщення за адресою Шевченка, 8 у м. Василькові, на першому поверсі якої знаходиться прокуратура.

4.9. Рішенням Васильківської міської ради від 26.08.2011 № 05.23-15-VI "Про надання в оренду частини нежилого приміщення першого поверху загальною площею 136,7 кв. м. по вул. Шевченка, 8 Васильківській міжрайонній прокуратурі для здійснення конституційної діяльності" нежиле приміщення першого поверху та підвальне приміщення, загальною площею 464,7 кв. м передано в оренду прокуратурі Київської області.

4.10. Відповідно до Експлікації приміщень громадського будинку до технічного паспорта від 25.07.2019 на будинок за адресою м. Васильків, вул. Шевченка, 8, загальна площа приміщень (розташованих на 2 та 3 поверхах), підрахована за формулами розрахунку площ складає 745,3 кв. м, основна площа складає 649,1 кв. м, допоміжна (підсобна) 41,6 кв. м, літніх неопалювальних приміщень 54,6 кв. м (сходи коридори, туалети, комора).

4.11. Копіями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2019 № 193646495 підтверджується, що Васильківською територіальною громадою в особі Васильківської міської ради на праві комунальної власності зареєстровано нежитлові приміщення першого поверху у розташованому у м. Василькові на вул. Шевченка, 8 будинку, з підставою виникнення права власності "свідоцтво про право власності, серія та номер САС №381900, виданий 23.07.2010, видавник: Васильківська міська рада" та підвальну частину цього приміщення загальною площею 136,7 кв. м, з підставою виникнення права власності "свідоцтво про право власності, серія та номер САС №3818899, виданий 23.07.2010, видавник: Васильківська міська рада".

4.12. Водночас апеляційним господарським судом зазначено, що у спільному наказі № 395; 107/5 Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України не зазначено площі будівлі (приміщення) Васильківського міськрайонного суду Київської області, яку передано до сфери управління Державної судової адміністрації зі сфери управління Міністерства юстиції України.

4.13. При цьому в акті приймання-передачі, який затверджено Головою ДСА України
08.01.2004, зазначено, що комісією проведено обстеження об'єкту передачі за адресою Київська обл. м. Васильків, вул. Шевченка, 8, який знаходиться на балансі Київського обласного управління юстиції і передається на баланс управління ДСА в Київській області. В пункті 1 цього акта зазначено, що до складу передачі входить "службове приміщення Васильківського міського суду Київської області" (1) та "сарай" (2) без зазначення площ вказаних будівлі та споруди. Крім того, в пункті 2 зазначено, що корисна площа приміщення складає 515 кв. м, загальна площа будинку 773 кв. м. В пункті 5 акта зазначено, що "в будинку знаходиться районний Васильківський суд та міжрайонна прокуратура". В пункті 7 зазначено, що технічна документація відсутня.

4.14. Також апеляційним господарським судом зазначено, що до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна у якому вказано, що у реєстрі міститься запис про реєстрацію будівлі органів правосуддя (службове приміщення Васильківського районного суду) площею 616,5 кв. м та сарай суду 33 кв. м, що є меншим від зареєстрованої позивачем площі та не підтверджує наявність у нього права власності на приміщення першого поверху площею 27,7 кв. м

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна ДСА в Київській області не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

5.3. Верховний Суд зазначає, що положеннями статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.4. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України установлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

5.5. Частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

5.6. Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.7. За змістом статі 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.8. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.9. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку та скасовуючи це рішення установив, що наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 395; 107/5 від 10.09.2003 не містить як загальної площі приміщення суду, які було передано на баланс управлінню ДСА, і місця їх розташування, так і площі сараю, який було передано разом з приміщенням суду. Тому суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на 27,7 кв. м першого повершу розташованої за адресою м. Васильків, вул. Шевченка, 8 будівлі, і відповідно дійшов висновку, що оспорювані рішення не порушили права позивача як власника відповідного приміщення.

5.10. ДСА в Київській області не погоджується з такими висновками та зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.11. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі № 910/20423/14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 925/378/17, постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/2122/18.

5.13. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.14. Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі № 910/20423/14, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.15. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 925/378/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області до Служби автомобільних доріг у Черкаській області, Державного агентства автомобільних доріг України про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідачів прийняти в державну власність ділянку дороги, яка прилягає до дороги загального користування Т-24-09 від автомобільної дороги М-03 Драбів - Золотоноша та проходить по вулицях Київська - Володимирська - Черкаська, протяжністю 2,8 км. Водночас у цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що передача об'єктів із комунальної у державну власність оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами створеної для цього комісії з питань передачі об'єктів. При цьому, за приписами названих норм права, обов'язок ініціювати початок процедури передачі об'єкта із комунальної власності та прийняття його у державну власність, в тому числі й обов'язок зі створення відповідної комісії, покладається саме на орган, уповноважений управляти державним майном. З аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що з моменту прийняття рішення про передачу ділянки дороги із комунальної у державну власність органом, уповноваженим управляти відповідним майном, був Укравтодор, оскільки ділянка дороги належала до передачі з власності територіальної громади у державну власність з віднесенням її до сфери управління Укравтодору".

5.16. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/2122/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "ДАКС") до ФОП Антонь І. М. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Добропільської районної державної адміністрації Донецької області Бровко Ірини Миколаївни; про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер від
20.04.2018 40727900: номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.04.2018 25808795, підстава виникнення іншого речового права договір оренди землі від 16.04.2018 б/н. У цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "при цьому, Суд враховує, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18".

5.17. Проаналізувавши висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 925/378/17 та постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/2122/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника про те, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. При цьому Верховний Суд враховує, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, установив, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на 27,7 кв. м першого повершу розташованої за адресою м.

Васильків, вул. Шевченка, 8 будівлі, і відповідно установив, що оспорювані рішення не порушили права позивача як власника відповідного приміщення. Тому Верховний Суд вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

5.18. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Доводи скаржника визначені ще однією підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до того, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про приєднання додаткових доказів, витребуваних судом, щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, за доводами скаржника, апеляційний господарський суд установив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. А саме, на думку скаржника, витяг з єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна є недопустимим доказом, оскільки є документом, що містить лише інформацію про об'єкт державної власності та не відноситься до правовстановлюючих документів.

5.20. Розглянувши такі доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

5.21. Скаржник помилково зазначає, що апеляційний господарський суд відхилив клопотання позивача про приєднання додаткових доказів, витребуваних судом, щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки матеріали справи свідчать, що апеляційний господарський суд ухвалою від
16.02.2021 не витребував додаткові докази від позивача, а відклав розгляд справи з метою повного та всебічного розгляду, а також забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, зважаючи на те, що Васильківська міська рада не забезпечила явку свого представника у судове засідання
16.02.2021, і у зв'язку з необхідністю надати сторонам додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи. При цьому суд зазначив, що клопотання Київської обласної прокуратури № 15/4-88 вих 21 від 12.02.2021 про витребування доказів буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

5.22. Водночас частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України установлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

5.23. Апеляційний господарський суд у цьому випадку дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції, що виключило можливість врахування таких доказів під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

5.24. Крім того Верховний Суд зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

5.25. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.26. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

5.27. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що судом застосовано недопустимі докази у справі.

5.28. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права апеляційним господарським судом не підтвердилися, не спростовують висновків суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 911/2758/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Н. О. Волковицька

Ю. Я. Чумак