Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №910/14139/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14139/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - Н.С. Руденко

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018р.

у складі колегії суддів: Л.В. Кропивна - головуючий, Є.Ю. Пономаренко, М.А. Дідиченко

та на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017р.

суддя: Т.М. Ващенко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація"

до

1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалінт"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Національний банк України;

2. Міністерство фінансів України

про визнання відсутнім права та визнання права

за участю представників:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача-1: Посохов В.С.,

від відповідача-2: не з'явилися,

від третьої особи-1: не з'явилися,

від третьої особи-2: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Бізнес Пром Інновація" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Віалінт" про визнання відсутнім у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимагати від ТОВ "Віалінт" сплати суми боргу за кредитними договорами №4В14115И від 11.02.2014р., №4В1403Д від 19.02.2014р., №4В14084Д від 25.02.2014р. в розмірі 1 628 456 370,22 грн., який був сплачений відповідачу-1 позивачем за відповідача-2 по договору поруки; визнання права позивача вимагати від ТОВ "Віалінт" сплати суми боргу за кредитними договорами №4В14115И від 11.02.2014р., №4В1403Д від 19.02.2014р., № 4В14084Д від 25.02.2014р. в розмірі 1 628 456 370,22 грн., який був сплачений відповідачу-1 позивачем за відповідача-2 по договору поруки.

Позов обґрунтований тим, що банк, отримавши виконання від позивача як поручителя, не передав позивачу документів, які підтверджують обов'язки боржника і забезпечують належне їх виконання, а боржник не сплатив позивачу суми боргу у розмірі 1 628 456 370, 22 грн.

Вважаючи, що обидва відповідачі не визнають прав позивача, останній звернувся до суду із даним позовом.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2017р. у справі №910/14139/17 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено суду наявність у нього порушеного права, з метою захисту якого останній звернувся із даним позовом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений актами цивільного законодавства, є неналежним і тому не може бути застосований судом.

Суд вказав, що позивач не позбавлений права вимагати від банку передачі документів, що підтверджують права вимоги до позичальника, адже кредитні зобов'язання і зобов'язання застави продовжують існувати, тоді як банк з них вибув внаслідок заміни його позивачем (поручителем) у справі з моменту виконання останнім зобов'язань за боржника в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення місцевого господарського суду шляхом виключення з мотивувальної частини цього рішення наступні положення:

"За твердженнями позивача отримані на підставі кредитного договору № 4Б16088Г кошти були спрямовані ним в тому числі на виконання своїх зобов'язань за договором поруки № 4В14115И/П від 20.10.16."

"В подальшому на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Бізнес Пром Інновація", оформленого протоколом № 19/10/2016 від 19.10.16., як того вимагають вимоги законодавства та Статуту позивача, уповноваженим представником ТОВ "Бізнес Пром Інновація" було укладено кредитний договір № 4Б16088Г"

"За твердженнями позивача, отримані за кредитним договором № 4Б16088Г кошти ним були спрямовані в тому числі на погашення заборгованості боржника перед кредитором з метою виконання своїх зобов'язань за договором поруки від 20.10.16. № 4В14115И/П."

"Наведені обставини сторонами не заперечуються, а відтак до позивача, який виконав зобов'язання відповідача-2, забезпечені порукою, перейшли усі права кредитора у цих зобов'язаннях, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання."

"Зокрема, позивач вказує, що про наявність порушеного у нього права свідчить невизнання відповідачем-1 переходу прав кредитора за спірними кредитними договорами з підстав наявності в ЗМІ інформації про фіктивність ТОВ "Бізнес Пром Інновація" як підприємства."

"Будь-яких доказів фіктивності позивача сторонами суду не надано, натомість наявні в матеріалах справи документи (в тому числі звіт про фінансовий стан позивача) свідчать про протилежне."

"Більше того, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відсутні підстави вважати, що відповідач-1 вважає позивача фіктивним підприємством, оскільки останнім на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №4Б16088Г, укладеним уповноваженими особами із дотриманням положень установчих документів сторін, надано позивачу кредитні кошти, а позивачем - виконується договір № 4Б16088Г, зокрема, сплачується тіло кредиту, відсотки. "

Також просить змінити постанову апеляційного господарського суду шляхом виключення з її мотивувальної частини наступні положення:

"За твердженнями позивача, отримані ним на підставі кредитного договору №4Б16088Г кошти були частково спрямовані на виконання своїх зобов'язань за договором поруки № 4В14115И/П від 20.10.2016р."

"Колегія суддів вважає, що в силу прямої вказівки ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечують його виконання, з моменту повного виконання поручителем зобов'язання за позичальника належному кредитору."

"Водночас, позивач не позбавлений права вимагати від банку передачі документів, що підтверджують права вимоги до позичальника, адже кредитні зобов'язання і зобов'язання застави продовжують існувати, тоді як банк з них вибув внаслідок заміни його позивачем (поручителем) у справі з моменту виконання останнім зобов'язань за боржника в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України."

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що вона є необґрунтованою та безпідставною.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

20 жовтня 2016 р. між ТОВ "Бізнес Пром Інновація" як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк" як кредитором укладено договір поруки №4В14115И/П, відповідно до п. 1 якого його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Віалінт" (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 11.02.2014р. №4В14115И; кредитним договором від 19.02.2014р. №4В14083Д; кредитним договором від 25.02.2014р. №4В14084Д.

Згідно платіжних доручень № 3682 від 21.10.2016р. на суму 106 090 801,19 грн., №3683 від 21.10.2016р. на суму 730 735 473,02 грн., № 3685 від 21.10.2016р. на суму 791 630 096,01 грн. позивачем перераховано відповідачу кошти в загальному розмірі 1 628 456 370,22 грн. з призначенням платежу: виконання обов'язків по кредитним договорам від 11.02.2014р. № 4В14115И, від 19.02.2014р. № 4В14083Д, від 25.02.2014р. № 4В14084Д згідно договору поруки № 4В14115И/П від 20.10.2016р.

Позивачем на адресу ТОВ "Віалінт" було направлено угоду № 390 від 22.10.2016р. за якою позивач виступає новим кредитором за кредитними договорами від 11.02.2014р. № 4В14115И, від 19.02.2014р. № 4В14083Д, від 25.02.2014р. № 4В14084Д, та направлено вимогу про сплату 1 628 456 370,22 грн.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідачі, на думку позивача, не визнають факту погашення ним заборгованості та переходу до нього прав кредитора.

Відповідно до ст. 1 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З аналізу ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Водночас, застосування такого способу захисту як визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Тобто, такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності спору про право. Вимога про визнання права може бути пред'явлена до особи, яка не визнає чи порушує право.

На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Як правильно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, відтак будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права позивача вимагати від відповідача-2 сплати боргу за кредитними договорами та визнання відсутнім у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати боргу за кредитними договорами, господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів належними та допустимими доказами.

При цьому, місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення зазначив, що до позивача, який виконав зобов'язання відповідача-2, забезпечені порукою, перейшли усі права кредитора у цих зобов'язаннях, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Апеляційний господарський суд послався як на підставу для відмови у позові на невірно обраний позивачем спосіб захисту.

В мотивувальній частині постанови суд, між іншим, зазначив, що кредитні зобов'язання і зобов'язання застави продовжують існувати, тоді як банк з них вибув внаслідок заміни його позивачем (поручителем) у справі з моменту виконання останнім зобов'язань за боржника в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Проте як вбачається з судових рішень, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не досліджувалось питання виконання кредитних зобов'язань за відповідними договорами, та обсяг такого виконання.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ПАТ КБ "Приватбанк" просить виключити з мотивувальної частини рішення та постанови, зокрема, посилання судів на встановлення обставин щодо переходу до позивача прав кредитора та вибуття банку з правовідносин внаслідок заміни його позивачем.

Верховний Суд зазначає, що факт наявності у позивача права вимоги за кредитними договорами до відповідача-2 за відсутності обставин невизнання цього права зі сторони відповідачів підлягає встановленню під час розгляду спору про стягнення грошових коштів за цими кредитними договорами, а тому вказані абзаци підлягають виключенню з мотивувальних частин рішення та постанови.

Господарські суди попередніх інстанцій, зазначивши про перехід до позивача прав кредитора та про вибуття банку з кредитних правовідносин внаслідок заміни його позивачем фактично встановили юридичні факти, які за змістом судових рішень не досліджувались та не встановлювались судами у зв'язку з недоведеністю їх оскарження чи невизнання зі сторони відповідачів, та неправильно обраним способом захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ГПК України в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення у даній справі, описова частина рішення має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Встановлюючи факт переходу до позивача прав кредитора суди фактично вирішили спір, у задоволенні якого відмовили з огляду на відсутність між сторонами спору та неправильно обраний спосіб захисту.

Відповідно до ст. 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне виключити з рішення та постанови відповідні абзаци.

При цьому, в касаційній скарзі скаржник також просить виключити з тексту рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду абзаци, в яких суд викладав доводи учасників справи та обставини справи.

Вказані вимоги скаржника не можуть бути задоволені, оскільки описова частина рішення відповідно до ст. 84 ГПК України в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення у даній справі, має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, а у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом. Крім того, у повноваженнях Суду змінювати лише мотивувальну частину судового рішення.

Твердження апеляційного господарського суду про те, що в силу прямої вказівки ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечують його виконання, з моменту повного виконання поручителем зобов'язання за позичальника належному кредитору, не суперечить нормам законодавства, є обґрунтованим та правильним, а тому також не підлягає зміні.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальні частини рішення та постанови - зміні.

Оскільки помилкове посилання судів на обставини, які не досліджувались у межах даної справи, не призвело до ухвалення незаконного судового рішення по суті, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017р. у справі №910/14139/17, виключивши з неї абзац "Наведені обставини сторонами не заперечуються, а відтак до позивача, який виконав зобов'язання відповідача-2, забезпечені порукою, перейшли усі права кредитора у цих зобов'язаннях, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання."

Змінити мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018р. у справі №910/14139/17, виключивши з неї абзац "Водночас, позивач не позбавлений права вимагати від банку передачі документів, що підтверджують права вимоги до позичальника, адже кредитні зобов'язання і зобов'язання застави продовжують існувати, тоді як банк з них вибув внаслідок заміни його позивачем (поручителем) у справі з моменту виконання останнім зобов'язань за боржника в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України."

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л.В. Стратієнко

Суддя І.В. Ткач