Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.11.2018 року у справі №922/516/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Здоровець С.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018

(головуючий суддя Фоміна В. О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)

у справі №922/516/18 Господарського суду Харківської області

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Акціонерної компанії "Харківобленерго"

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2018 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі - АК "Харківобленерго") про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на даний час договір про постачання електричної енергії №4 не відповідає вимогам "Порядку визначення класів споживачів", що є безумовною підставою для приведення положень договору у відповідність до вимог чинного законодавства, оскільки КП "Харківводоканал" відповідає всім критеріям, наявність яких відповідно до підпункту 4 пункту 3.1 Порядку є підставою для віднесення позивача до споживачів І класу, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією, натомість в додатку №3.1 до договору №4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", сторонами на момент його підписання, було визначено ІІ клас напруги для кожної точки приєднання КП "Харківводоканал", що використовується АК "Харківобленерго" як підстава для розрахунку вартості електричної енергії за тарифом для ІІ класу споживача. Позовні вимоги мотивовано нормами ст. 188, ч. 6 ст. 276 ГК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 07.05.2004 між АК "Харківобленерго" (постачальник) та Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", перейменованим з 20.02.2009 на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", а з 26.01.2012 на Комунальне підприємство "Харківводоканал" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №4 (далі - договір №4).

Відповідно до розділу 1 договору №4 постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до розділу 2 договору №4 під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що ним не обумовлені, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.5 договору №4 споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків".

В пункті 1 даного додатку сторони врегулювали, що розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця. Іншими пунктами цього додатку сторони також врегулювали порядок зняття показань розрахункових приладів, порядок проведення остаточних рахунків, відповідальність за несвоєчасну оплату за договором тощо.

Пунктом 3 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору №4 визначено, що розрахунки за електричну енергію, ПДВ на електричну енергію, потужність та інші платежі здійснюються виключно коштами за тарифами, діючими на початок розрахункового періоду, відповідно до класу напруги.

В додатку №3.1 до договору №4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" сторонами на момент його підписання було визначено II клас напруги для кожної точки приєднання КП "Харківводоканал", що використовується АК "Харківобленерго" як підстава для розрахунку вартості електричної енергії за тарифом для II класу споживача.

Відповідно до додаткової угоди від 01.02.2012 до договору про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004, сторону договору - КП "КГ "Харківкомуночиствод" замінено на КП "Харківводоканал".

При цьому, як зазначає позивач, при укладенні договору про постачання електричної енергії №4 та визначенні класу напруги споживача, сторони керувалися приписами п. 4 Постанови НКРЕ від 13.08.1998 №1052 щодо затвердження "Порядку визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги" в редакції від 25.07.2003, відповідно до яких споживачу встановлювалися різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії залежно від встановлених на них ступенях напруги.

2.2. 03.01.2008 між Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (споживач) та АК "Харківобленерго" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії №1.01 (далі - договір №1.01), предметом якого є продаж постачальником електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору, оплата споживачем постачальнику вартості використаної (купленої) електроенергії та здійснення інших платежів згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Додатковими угодами до договору від 03.01.2008 №1.01, які укладені між АК "Харківобленерго" (постачальник), КП "ВТП "Вода" (споживач), КП КГ "Харківкомуночиствод" (новий споживач) (яке в подальшому перейменоване у КП "Харківводоканал") починаючи з листопада 2011 року по жовтень 2017 року, сторони визначили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Також положеннями цих додаткових угод передбачено, що новому споживачу за цими угодами передаються всі права споживача, що передбачені договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008, новий споживач приймає на себе всі обов'язки споживача, що передбачені договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008.

2.3. Постановою НКРЕ від 30.06.2011 №1110 внесено зміни до Порядку визначення класів споживачів, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 №1052 (далі - Порядок), та доповнено пп. 3.1 пункту 4 такого змісту: до 1 класу відносяться споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт/год. на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

2.4. Таким чином, за твердженнями позивача, КП "Харківводоканал" відповідає всім критеріям, наявність яких відповідно до підпункту 4 пункту 3.1 Порядку є підставою для віднесення позивача до споживачів І класу, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією, у зв'язку з чим на даний час договір про постачання електричної енергії №4 не відповідає вимогам "Порядку визначення класів споживачів", затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052 (із змінами та доповненнями внесеними постановою від 30.06.2011 №1110), що є безумовною підставою для приведення положень договору у відповідність до вимог чинного законодавства в частині встановлення класу споживача - КП "Харківводоканал", незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією.

2.5. З метою приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства в частині встановлення класу відповідача позивач згідно з ч. 2 ст. 188 ГК України,\ звернувся до АК "Харківобленерго" з листом-пропозицією від 30.01.2018 №01.01-14/515-18 щодо внесення змін до п. 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" від 31.03.2015 та до додатку 3.1 до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4.

Листом від 14.02.2018 № 46е-01/05-3653 АК "Харківобленерго" відхилило пропозицію про внесення змін до договору.

Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його права, зокрема, співвідношення майнових інтересів сторін договору на користь відповідача та порушують положення чинного законодавства щодо визначення класу напруги, яке є безумовною підставою приведення умов договору відповідно до вимог законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції позивача.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 11 червня 2018 року рішенням Господарського суду Харківської області позов задоволено. Внесено зміни до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції, текст якої наведено в рішенні суду. Здійснено розподіл судового збору.

3.1.1. Приймаючи рішення, Господарський суд Харківської області зауважив на тому, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", КП "Харківводоканал" стало єдиним споживачем електричної енергії за договорами про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 та від 03.01.2008 №1.01 у правовідносинах з АК "Харківобленерго".

У зв'язку з цим, КП "Харківводоканал" ввело нові виробничі потужності, які наразі використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; у порівнянні з обсягом річного споживання електричної енергії за 2008 рік у кількості 65 313 209 кВт/год., упродовж періоду 2014-2017 років щорічно споживало обсяги електричної енергії більш ніж утричі у порівнянні з 2008 роком; споживає електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 та від 03.01.2008 №1.01 в щомісячному обсязі понад 20 млн кВт/год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення, починаючи з січня 2014 року та по теперішній час.

Крім того, судом зазначено, що КП "Харківводоканал" є промисловим підприємством в розумінні п. 3.1 "Порядку визначення класів споживачів", затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052.

Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність позивача у спірний період критеріям, які встановлені законодавством для споживачів 1 класу.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності у сукупності всіх умов, з якими закон пов'язує можливість внесення змін до договору в частині встановлення класу споживача незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин (ст. 652 ЦК України) та невідповідністю встановлених у договорі положень чинному законодавству.

Також суд зазначив про дотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо надсилання позивачем відповідачу пропозиції про зміну умов договору, а тому вимога позивача про внесення змін до договору шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору у редакції, запропонованій позивачем, підлягає задоволенню як така, що доведена належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

3.2. 12 вересня 2018 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

3.2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт введення нових потужностей після 2008 року та споживання щомісяця понад 20 млн кВт/год. саме на технологічні потреби виробництва.

3.2.2. Крім того, позивачем до позову не надано нової редакції додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору від 07.05.2004 №4. Вказаний документ наданий позивачем до суду апеляційної інстанції без належного обґрунтування неможливості його надання до суду першої інстанції, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 269 ГПК України не взяв його до уваги. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, відсутність додатку №3.1 взагалі унеможливлює суд дослідити обставини щодо внесення відповідних змін до договору №4 від 07.05.2004.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 02 жовтня 2018 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 залишити без змін.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 4 п. 3.1 постанови НКРЕ від 13.08.1998 №1052 щодо затвердження "Порядку визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги".

4.2.2. Мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог та відхилення всіх належних доказів відповідача, апеляційний господарський суд вдався до суб'єктивного хибного тлумачення наведеного нормативного акта щодо технічних характеристик юридичної особи, тим самим спотворив його зміст і суть. А суть вказаного нормативного акта полягає в тому, що при значному збільшенні юридичною особою обсягів споживання електричної енергії порівняно з 2008 роком вона відноситься до споживачів 1 класу. Фактично ж судом у тлумаченні підпункту 4 п. 3.1 Порядку було визначено додаткову умову (критерій) застосування до юридичної особи тарифу 1 класу, яка стосується джерел (шляхів) набуття технічних характеристик, визначених вказаною вище нормою.

4.2.3. Апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що вказаний нормативно-правовий акт встановлює критерії віднесення споживача до 1 класу спираючись на технічні характеристики юридичної особи в цілому та не містить в собі жодної згадки про необхідну кількість укладених у зв'язку з цим договорів, контрагентів-постачальників або інших джерел набуття таких ознак.

4.2.4. Суд апеляційної інстанції фактично визначив неналежним обраний позивачем спосіб захисту, чим порушив ст. 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, що призвело до прийняття незаконного рішення по суті справи.

4.2.5. Апеляційний господарський суд визначив відсутність в матеріалах справи додатків №3.1 до договору №4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", тоді як в матеріалах справи (а.с. 179-196, том 1), містяться всі необхідні копії додатків №3.1 до договору №4, які були надані сторонами ще на стадії підготовчого засідання до суду першої інстанції.

4.2.6. Таким чином, Харківський апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, не дослідив всі зібрані у справі докази, порушивши ст. 86 ГПК України.

4.3. 26 листопада 2018 року відповідачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.3.1. Відзив мотивовано такими аргументами.

4.3.2. В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції правомірно було встановлено недоведеність позивачем та відсутність документального підтвердження наявності необхідних умов для застосування до КП "Харківводоканал" тарифу 1 (першого) класу, а саме: позивачем не доведено саме факт збільшення річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком; позивачем не доведено факту введення нових виробничих потужностей після 2008 року та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт/год. саме на технологічні потреби виробництва.

4.3.3. При визначенні класу споживання вирішальним є дослідження фактів збільшення всього обсягу річного споживання промисловими підприємствами електричної енергії більш ніж утричі у порівнянні з 2008 роком за всіма договорами, як це і зазначено у пп. 4 п. 3 Порядку визначення класів.

4.4. 30 січня 2019 року представником АК "Харківобленерго" до Верховного Суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні.

4.4.1. Верховний Суд, розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає таке.

4.4.2. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що до клопотання не додано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які в ньому наведені; у розгляді даної справи вже неодноразово Верховним Судом оголошувалися перерви, представник відповідача був присутнім у судових засіданнях 12.12.2018, 19.12.2018 та 16.01.2019; матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст.ст. 202, 216 ГПК України, Верховний Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 23.01.2019, явка сторін не визнавалася обов'язковою.

Отже, Верховний Суд вважає можливим розгляд касаційної скарги за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4.

5.2.2. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою цієї статті визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Верховний Суд вбачає, що під час прийняття судових рішень господарські суди обох інстанцій в тому числі послалися на ст. 652 ЦК України, якою передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно відповідних чотирьох умов.

Водночас звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі позивач просив внести зміни до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 у зв'язку зі зміною законодавства щодо визначення класів споживачів електроенергії, а також на підставі умов договору.

Суди встановили, що сторони в п. 3.1.2 договору №4 передбачили, що в разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.

Пунктом 9.2 договору №4 сторони визначили, що при вирішенні питань, які прямо не врегульовані цим договором, сторони зобов'язані керуватися Законом України "Про електроенергетику" ПКЕЕ, ПУЕ, іншими нормативними документами. Якщо після укладання договору набрав чинності нормативно-правовий акт, норми якого інакше регулюють умови цього договору, сторони зобов'язуються внести відповідні зміни до цього договору.

Отже, в даному випадку суди встановили наявність у сторін права вносити зміни до договору у зв'язку зі зміною нормативно-правових актів, що узгоджується з ч. 2 ст. 651 ЦК України та умовами договору. Крім того, позивач не здійснював посилання на ст. 652 ЦК України в обґрунтування заявлених позовних вимог. Виходячи з зазначеного, застосування господарськими судами ч. 2 ст. 652 ЦК України до даних правовідносин сторін є помилковим.

5.2.3. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що в даному випадку правовідносини сторін за договором №4 стосуються сфери електроенергетики, діяльність у якій підпадає під державне регулювання, яке провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (частини 1, 2 статті 11 Закону України "Про електроенергетику").

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлення тарифів належить до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕ від 13.08.1998 №1052 затверджено Порядок визначення класів споживачів, який обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом (пункт 1 Порядку).

У пункті 3.2 Порядку відображено загальне правило, за яким до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

Одночасно у підпункті 4 підпункту 3.1 Порядку (у редакції Постанови НКРЕ від 30.06.2011 №1110) встановлено критерії віднесення споживачів до 1 класу, а саме: промислові підприємства, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн. кВт/год. на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

5.2.4. Отже, для правильного вирішення цього спору, господарським судам перш за все необхідно встановити, чи є позивач промисловим підприємством і якщо так, то чи збільшив він обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввів нові виробничі потужності після 2008 року, та чи складає місячне споживання такого промислового підприємства понад 20 млн кВт/год. на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

Висновків про те, чи є позивач промисловим підприємством, постанова суду апеляційної інстанції не містить.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено введення нових виробничих потужностей після 2008 року. При цьому, суд апеляційної інстанції також зауважив на тому, що "позивач на підтвердження збільшення споживання електричної енергії втричі у порівнянні з 2008 роком надані цифрові дані, викладені в таблиці №1, однак в даній таблиці у колонці "2008 рік", позивачем наведені дані з урахуванням споживання електричної енергії за одним договором - №4 від 07.05.2004. А показники 2014-2017 років зазначені з урахуванням споживання електричної енергії за двома договорами - №4 від 07.05.2004 та №1.01 від 03.01.2008".

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції визнав цифрові дані, зазначені в таблиці №1 неналежним доказом на підтвердження збільшення споживання електричної енергії у 2014-2017 роках у порівнянні з 2008 роком, оскільки для виведення таких показників необхідно брати інформацію щодо споживання позивачем у 2008 році електричної енергії за двома договорами разом, у зв'язку з тим, що у 2008 році позивач саме за двома договорами отримував електричну енергію. Зазначення у таблиці даних за 2008 рік за одним договором не відображає в повній мірі обсяг спожитої електричної енергії позивачем, що унеможливлює встановлення обставин щодо збільшення обсягу споживання електричної енергії у 2014-2017 роках. У цьому ж зв'язку апеляційною інстанцією відхилено як належний доказ надане позивачем експертне дослідження, що проведене у справі №922/4198/17.

Однак, судом апеляційної інстанції не враховано та не надано будь-якої оцінки тій обставині, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №922/4198/17 (судове рішення, яке набрало законної сили) АК "Харківобленерго" зобов'язано здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП "Харківводоканал" у період часу з листопада 2014 року по жовтень 2017 року відповідно до договору, шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги, та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року. Отже, вказаним рішенням суд встановив необхідність застосування 1 класу у розрахунках вартості електричної енергії для КП "Харківводоканал".

Згідно з ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки він зроблений без врахування всіх обставин справи, зокрема рішення у справі №922/4198/17, що набрало законної сили, яким в тому числі встановлювалися обставини щодо відповідності позивача визначеним підпунктом 3.1 Порядку критеріям споживача 1 класу.

Суд апеляційної інстанції повинен був проаналізувати судове рішення у справі №922/4198/17 та з'ясувати, чи має воно преюдиціальний характер для розгляду цієї справи.

За таких обставин апеляційний господарський суд при винесенні оскаржуваної постанови допустився порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим прийнята постанова підлягає скасуванню.

5.2.5. Господарський суд першої інстанції зауважив, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", КП "Харківводоканал" стало єдиним споживачем електричної енергії за договорами про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 та від 03.01.2008 №1.01 у правовідносинах з АК "Харківобленерго".

У цьому зв'язку суд першої інстанції дійшов висновку про те, що все майно (в тому числі виробничі потужності), яке належало Комунальному підприємству "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" перейшло у господарське відання позивача, про що було складено та підписано відповідну додаткову угоду від 23.01.2012 до договору про передачу майна у господарське відання від 27.10.1997 №641. Разом з усім майном до позивача перейшли права та обов'язки (зобов'язання) КП "ВТП "Вода", у тому числі і розрахунки за господарсько-правовими договорами, зокрема, за договорами про постачання електричної енергії №1.01 та №4.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 17.10.2011 №1880 було затверджено передавальний акт Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" від 01.10.2011 та розірвано договір про передачу майна в господарське відання КП "ВТП "Вода" від 03.12.2004 №1228.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що реорганізація юридичної особи як самостійний вид її припинення передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ст. 104 ЦК України (в редакції, чинній на початок реорганізації КП "ВТП "Вода") юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно ст. 104 ЦК України (в редакції, чинній на час подання позову) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з положеннями ст. 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, враховуючи викладені вимоги, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено. Ці обставини передують внесенню запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи, що припиняється у результаті приєднання.

Разом з тим, виходячи з приписів ст.ст. 91, 104 ЦК України, до внесення в Єдиний державний реєстр запису про припинення юридичної особи її цивільна правоздатність не припиняється.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час розгляду справи місцевим господарським судом) передбачено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частиною 7 ст. 4 зазначеного Закону (в редакції на час розгляду справи місцевим господарським судом) встановлено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Однак, судами не встановлено обставин справи щодо фактичного завершення реорганізації КП "Вода", з яких можливо б було зробити висновок про те, що внаслідок реорганізації КП "Вода" права і обов'язки (зобов'язання) за договором №1.01 від 03.01.2008 перейшли до позивача і в якому обсязі, тобто, що КП "Харківводоканал" стало єдиним споживачем електричної енергії за договором №1.01.

При цьому, визначальним для вирішення цієї справи є встановлення обставин щодо обсягу прав і обов'язків, які перейшли до КП "Харківводоканал" саме за договором №1.01, оскільки за договором №4 КП "Харківводоканал" є стороною цього договору.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача про те, що починаючи з листопада 2011 року по жовтень 2017 року між АК "Харківобленерго" (постачальник), КП "ВТП "Вода" (споживач), КП "Харківводоканал"" (новий споживач) укладалися додаткові угоди до договору від 03.01.2008 №1.01, згідно з якими новий споживач приймає на себе всі обов'язки споживача, що передбачені договором про постачання електричної енергії №1.01, однак ці додаткові угоди укладалися на певний строк, і стороною цих додаткових угод залишалося КП "ВТП "Вода".

Відтак, судами не встановлено обсяг прав та обов'язків, що переходять до правонаступника у результаті приєднання, та чи відбулась передача правонаступнику прав та обов'язків за договором №1.01.

Водночас, з'ясування вказаних обставин має суттєве значення при вирішенні цього спору.

5.2.6. Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Верховний Суд вбачає, що позивач, звертаючись з позовом про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4, просив, у тому числі, затвердити нову редакцію додатку №3.1 до договору №4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію".

Однак, на момент прийняття рішення судом першої інстанції додаток №3.1 (в новій редакції) до договору №4, про затвердження якого в тому числі просив позивач відповідно до його позовних вимог, був відсутній. Отже, суд першої інстанції не міг затвердити документ, якого не було в матеріалах справи.

5.2.7. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції затвердив нову редакцію додатку №3.1 до договору №4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", якого не було в матеріалах справи.

5.2.8. Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Отже, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки, що є порушенням вимог процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 86, 238 ГПК України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ст.ст. 73, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дослідити сукупність обставин, на які посилається позивач; з урахуванням розподілу між сторонами тягаря доказування відповідно до специфіки предмета спору і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 у справі №922/516/18 скасувати.

3. Справу №922/516/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко