?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/5358/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Рацун О.В., Скосар С.С.,

відповідача - Оніщук В.М.,

третьої особи на стороні позивача - не з'явилися,

третіх осіб на стороні відповідача - 1. Коваленко С.В., 2. не з'явилися,

прокурора - Гудименко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" АТ "Укртрансгаз" та першого заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018

(головуючий - Тищенко О.В., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.)

у справі №911/5358/14 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс"

до Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" АТ "Укртрансгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд груп стиль"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

2) Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

за участю Прокуратури Київської області

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" (далі - ТОВ "Турболінкс", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" (далі - Філія, відповідач, АТ "Укртрансгаз") про стягнення (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) 81 949 556,99 грн основного боргу, 105 629 590,86 грн інфляційних втрат та 10 392 177,65 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю товару №т15-155/НОМЕР_1 від 27.12.2012 щодо оплати поставленого ним товару.

1.2. Нормативними підставами позову вказано ст.ст.525, 625, 690, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.ст.193, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 27 грудня 2012 року між ТОВ "Турболінкс" (постачальник) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" (покупець) укладено договір про закупівлю товару №т15-155/НОМЕР_1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався з моменту підписання договору до 31.12.2013 поставити і передати відповідачу товари (вузли до турбін, код згідно з ДК 016-97-29.11.3 (запасні частини до газоперекачувальних агрегатів типів ГТК-25І (лот №2), зазначені у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари.

Договір укладено за результатами проведення ДК "Укртрансгаз" процедури закупівлі за державні кошти запасних частин до газоперекачувальних агрегатів типів ГТК-10І, ГТК-25І.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору найменування, номенклатура (асортимент), технічні вимоги і якісні характеристики, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.

Розділом ІІІ Договору передбачено, що його ціна становить 152 597 540, 99 грн, у тому числі ПДВ - 25 432 923, 50 грн. Ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару зазначена У специфікації.

2.2. Пунктом 4.1 Договору, зокрема, передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично поставленої партії товарів після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару протягом 45-ти календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

До рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою (п. 4.2 Договору).

Термін поставки товарів: партіями в період, зазначений у п.1.1 розділу І цього Договору, але не пізніше 30-ти календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару. Місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м.Боярка, вул.Маяковського,49, центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс"). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (розділ V Договору).

Відповідно до п. 6.1.1 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлені товари.

Приймання товарів оформлюється актом приймання продукції по кількості та якості.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.

2.3. Специфікацією до Договору сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 152 597 540, 99грн.

Відповідачем згідно з п. 5.1 Договору було надано позивачу рознарядку № 145/15 від 25.01.2013 на поставку товару, передбаченого договором та специфікацією.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 31 083 709, 99 грн (за наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 13.05.2013), а відповідач на підставі довіреності №58 від 14.05.2013 вказаний товар отримав. Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок №3 від 14.05.2013 на суму 31 083 709, 99 грн для оплати поставленого товару.

2.4. Рішенням Господарського суду Київської області від суду від 10.12.2013 у справі №911/3900/13 зобов'язано ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" прийняти від ТОВ "Турболінкс" на виконання умов Договору та відповідно до рознарядки № 145/15 від 25.01.2013 товар на загальну суму 121 513 831 грн, а саме: діафрагма з пальцями опорними (1 к-т = 6 шт. пальців, креслення GE138C9199G006) у кількості 3 шт. (сума з ПДВ - 55 049 976грн); екрани внутрішні, комплект у кількості 3 шт. (сума з ПДВ - 26 181 000грн); екрани зовнішні, комплект у кількості 3 шт. (сума з ПДВ - 24 741 000грн); вихлопний корпус з тришаровою ізоляцією та ущільнюючим компенсатором задньої панелі у кількості 1 шт. (сума з ПДВ - 7 870 000грн); перехідний дифузор вихлопного тракту з ізоляцією у кількості 1 шт. (сума з ПДВ - 3 935 925 грн); комплект касет шумоглушіння з ізоляцією у кількості 1 шт. (сума з ПДВ - 3 735 930 грн).

2.5. 16 грудня 2013 року між постачальником та покупцем підписана додаткова угода №1 до Договору, відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни до п.1.1 та п.10.1 Договору в частині строку дії Договору, а саме до 31.12.2014.

2.6. Як зазначає позивач, на виконання умов Договору та вищезазначеного рішення суду ТОВ "Турболінкс" передало відповідачу товар на загальну суму 50 865 847 грн, а відповідач, на підставі довіреностей № 115 від 02.12.2013 та № 140 від 26.12.2013, вказаний товар отримав. Крім того, позивач виставив відповідачу рахунки №1 від 02.12.2013 та № 2 від 26.12.2013 на суму 50 865 847 грн для оплати поставленого товару.

Позивач стверджує, що усього за період дії Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 81 949 556, 99 грн. Посилаючись на те, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, ТОВ "Турболінкс" звернулося з позовом до суду.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Справа №910/5358/14 слухалась судами неодноразово.

3.2. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, зокрема, таке.

3.2.1. Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено та визнається позивачем, що товар, який є предметом Договору, був придбаний ТОВ "Турболінкс" як покупцем у ТОВ "Трейд груп стиль" як продавця за договором від 28.12.2012 №2012/28/12-1, відповідно до п.1.1 якого покупець купує та сплачує, а продавець продає запасні частини до газоперекачувальних агрегатів типу ГТК-101, ГТК-251. Номенклатура товару, кількість та вартість приведено в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору позивач надав суду видаткові накладні від 30.01.2013, рахунки від 30.01.2013 та відповідні податкові накладні. Інших доказів, які б підтверджували належне виконання умов договору, а саме: платіжні доручення чи виписки з банку щодо оплати товару (повністю чи частково); товарно-транспортні накладні чи інші документи (погодження часу та дати доставки, тощо), які б вказували на перевезення товару з складу ТОВ "Трейд груп стиль" на склад(и) ТОВ "Турболінкс"; довіреність від 30.01.2013 №1, яка зазначена на кожній видатковій накладній; будь-яке письмове листування між сторонами договору щодо виконання останнього (претензії, вимоги, тощо); доказів залучення відповідних коштів для виконання договору (кредитні, інвестиційні договори, договори поруки, уступки права вимоги, тощо), доказів прав володіння (користування) складськими приміщеннями, де зберігався товар після його придбання, суду надано не було.

Тому, за висновком суду, у справі відсутні належні та допустимі докази того, що товар, стягнення вартості за поставку якого є предметом спору у цій справі, був придбаний позивачем у ТОВ "Трейд груп стиль".

3.2.2. Водночас, як зазначив місцевий господарський суд, доказів у розумінні ст.ст.76-79 ГПК України (первинна документація щодо митного оформлення, перевезення тощо), які б підтверджував придбання товару ТОВ "Трейд груп стиль" у виробника MJB International LTD (м. Дубаї, Обєднані Арабські Емірати), позивачем також не надано.

Суд відхилив посилання позивача на лист MJB International LTD від 20.11.2017 щодо поставки запчастин на умовах ex-works Джебель-Алі, ОАЕ та забирання відповідного товару Компанією Трейд груп стиль, оскільки зазначена інформація не підтверджується жодними іншими документами, а сам по собі лист не є тим виключним доказом, який би підтверджував фактичну поставку товару. Крім того, у самому листі зазначено, що відповідних угод між MJB International LTD та ТОВ "Трейд груп стиль" немає, а тому встановити коли, на якій підставі та який товар забирався зазначеною компанією суд не зміг.

3.2.3. Щодо наявних у матеріалах справи транспортних накладних, рахунків-фактури та інших документів бухгалтерського обліку, суд першої інстанції зазначив, що зазначені документи досліджувались Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, за результатами чого був складений висновок від 19.07.2016 №1026/1027-16, що в свою чергу підтверджує їх наявність та правильність оформлення.

3.2.4. Суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи договір зберігання майна від 05.08.2013 з додатковими угодами до нього, специфікації, акти прийому-передачі, акти приймання продукції по кількості та якості, товарно-транспортні накладні від 02.08.2013 №001037, від 03.12.2013 №001040 та №001041 зі змісту яких взагалі неможливо встановити, який товар перевозився, у розумінні ст.77 ГПК України є недопустимими доказами, які не підтверджують наявність товару, який позивач повинен був поставити відповідачу за Договором.

3.2.5. Суд не взяв до уваги копії свідоцтва MJB International LTD від 08.03.2012 про надання дилерських повноважень ТОВ "Турболінкс", лист компанії MJB International LTD від 01.11.2012, сертифікати якості, замовником яких є ТОВ "Турболінкс", гарантійні листи тощо, оскільки позивач наполягає на тому, що товар за Договором було придбано у ТОВ "Трейд груп стиль", а не у MJB International LTD безпосередньо.

3.2.6. Узагальнюючи вказане вище, можна констатувати, що рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів суду фактичної наявності у нього товару, який він зобов'язувався поставити на виконання умов Договору. Позивач не надав доказів у розумінні ст.ст.76-79 ГПК України, які б підтверджував реальність господарської операції з придбання товару у ТОВ "Трейд груп стиль" та подальшої його поставки на адресу відповідача. Таким чином, у відповідача не виникло зустрічного зобов'язання оплачувати вартість такого товару та нести відповідальність за невиконання цього обов'язку.

3.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Турболінкс".

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" 81 949 556,99 грн основного боргу, 105 629 590,86 грн інфляційних втрат, 10 392 177,65 грн 3 % річних, 73 080 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 109 620 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

3.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд надав невірну оцінку доказам, наявним у справі. Позовні вимоги ТОВ "Турболінкс" про стягнення з відповідача 81 949 556,99 грн основного боргу за Договором суд визнав обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Турболінкс" суд зазначив таке.

3.4.1. У поданій ТОВ "Турболінкс" заяві свідка ОСОБА_11, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рисс М.О. і зареєстрованої в реєстрі за № 2370, ОСОБА_11 повідомив, що в період з 1997 року по 2015 рік перебував в трудових відносинах з ПАТ "Укртрансгаз", яке є правонаступником ДК "Укртрансгаз".

ОСОБА_11 підтвердив, що ТОВ "Турболінкс" поставляло на Філію "ВРТП "Укргазенергосервіс" ДК "Укртрансгаз" запасні частини до газоперекачувальних агрегатів типу ГТК-25І (вузли до турбін) виробництва MJB International Ltd, м.Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати.

ОСОБА_11 вказав, що товар за договором поставлявся декількома партіями відповідно до поданих ДК "Укртрансгаз" рознарядок. Поставка кожної партії товару здійснювалася безпосередньо на Філію "ВРТП "Укргазенергосервіс" за адресою: м.Боярка, вул. Маяковського, 49.

Фактичне приймання товару зі сторони ДК "Укртрансгаз" здійснювалося уповноваженими особами, які діяли на підставі виданих ДК "Укртрансгаз" довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей установленої форми і посвідчували таке прийняття підписанням накладних.

Таким чином, врахувавши зазначену заяву свідка та взявши до уваги інші докази що містяться у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за період дії договору про закупівлю товару №т15-155/НОМЕР_1 від 27.12.2012 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 81 949 556,99 грн.

3.4.2. Апеляційний господарський суд зазначив, що позивач наполягає на тому, що товар, який є предметом Договору, був придбаний ним у ТОВ "Трейд груп стиль" за договором від 28.12.2012 №2012/28/12-1.

Водночас, за висновком суду, встановлення всього ланцюга придбання товару, який був предметом поставки за Договором між позивачем та відповідачем, а також перевірка всіх контрагентів позивача, які були задіяні у виготовленні цього товару, не входить до предмета доказування у справі. Відтак суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували поставку ТОВ "Трейд груп стиль" товару, який в подальшому був поставлений ТОВ "Турболінкс" відповідачу.

Разом з цим, суд вказав, що вважає належними доказами подані позивачем видаткові накладні від 30.01.2013, складені в рамках договору від 28.12.2012 №2012/28/12-1, а відтак ці документи засвідчують факт здійснення господарських операцій, відображених у них.

При цьому, платіжні доручення чи виписки з банку щодо оплати товару, листування в рамках договору, докази залучення відповідних коштів для виконання договору, докази фактичного володіння (користування) складськими приміщеннями не можуть свідчити про фактичну поставку товару в рамках договору чи її відсутність.

Суд також вважає, що товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання чи поставки товару, а отже, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

3.4.3. Апеляційний господарський суд відхилив посилання прокуратури на наявність кримінального провадження №42014000000000259 від 10.04.2014 за фактами розкрадання державних коштів службовими особами ПАТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" у період за 2010-2014 роки, оскільки вказані доводи прокуратури щодо безтоварності господарської діяльності ТОВ "Трейд груп стиль" не підтверджені належними та допустимими доказами у справі. Вирок у зазначеній кримінальній справі станом на день розгляду справи судом апеляційної інстанції не винесено.

3.4.4. Відхиляючи доводи відповідача та прокуратури щодо безтоварності здійсненої позивачем господарської операції, апеляційний господарський суд зазначив також таке.

Товар, що був предметом поставки відповідачу, придбаний позивачем у ТОВ "Трейд груп стиль", яке, в свою чергу, могло придбати його як безпосередньо у Компанії MJB International LTD, так і через інших осіб, які повинні нести відповідальність за його митне оформлення. Тобто, ТОВ "Турболінкс", яке є позивачем, не здійснювало митне оформлення товару, а відтак, в нього не можуть бути наявними документи щодо такого оформлення. Таким чином, на нього не можу бути покладено обов'язок доведення факту митного оформлення товару в межах цієї справи.

Водночас суд надав оцінку наявним у матеріалах справи листам Компанії "MJB International LTD" від 28.03.2017 та від 20.11.2017, у яких Компанія "MJB International LTD" підтвердила, що здійснювала поставку у 2012-2013 роках на територію України запасних частин до газових турбін MS 5002 та MS 3002 (до газоперекачувальних агрегатів типу ГТК-10І та ГТК-25І). Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про безтоварність операцій за договором, про фіктивність діяльності як самого позивача, так і його контрагентів, ні відповідачем, ні прокуратурою не надано.

3.4.5. Узагальнюючи висновки суду апеляційної інстанції, слід вказати таке.

Апеляційний господарський суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт поставки товару відповідачу на загальну суму 81 949 556,99 грн. Зокрема, поставка товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами - накладними №3 від 14.05.2013, № 1 від 02.12.2013, №2 від 26.12.2013, а також товарно-транспортними накладними на перевезення товару та довіреностями, виданими відповідачем уповноваженим особам на прийняття цього товару. Доказів протилежного ні відповідач, ні прокуратур не подали.

Крім цього, поставка товару за договором підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання продукції по кількості та якості від 15.05.2013, від 02.12.2013 та від 26.12.2013. Зі сторони відповідача вказані акти складені і підписані комісією у складі 10 осіб та затверджені посадовими особами ВРТП "Укргазенергосервіс". У вказаних актах, зокрема зазначено: "З результатів огляду запасних частин та вивчення супроводжуючих документів встановлено: 1. Наявних дефектів не встановлено. 2. Кількість запасних частин відповідає договору №155/НОМЕР_1 від 27.12.2012р. 3. Сертифікати якості додаються. Висновок: комісія вважає, що запасні частини придатні до використання за призначенням. Вказана продукція розміщена на території складу ВРТП "Укргазенергосервіс".

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області.

Скаржник вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що знайшло свій прояв у такому.

4.1.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправомірно та необгрунтовано встановив, що позивач на виконання умов Договору здійснив поставку відповідачу.

Скаржник наполягає, що відповідач не отримував від позивача будь-якого товару на виконання умов Договору та не видавав жодних довіреностей на отримання матеріальних цінностей для отримання товару за Договором.

Позивач на підтвердження поставки товару за Договором та його прийняття Відповідачем надає накладні про передачу товарів, які, на думку позивача, підписані від імені відповідача його уповноваженими особами на підставі довіреності №58 від 14.05.2013 та заступником начальника відділу Герасименком О. В. на підставі довіреностей № 304 від 19.12.2012, №115 від 02.12.2013 та №140 від 26.12.2013.

Але відповідач не уповноважував осіб, вказаних у них, на отримання товарів за Договором, та не видавав таким особам жодних довіреностей на вчинення таких дій, в т. ч. довіреностей № 304 від 19.12.2012, №115 від 02.12.2013 та№140 від 26.12.2013

Таким чином, як стверджує скаржник, помилковим та безпідставним є висновок апеляційного господарського суду про те, що уповноважені особи відповідача отримали товар за договором, внаслідок чого у відповідача виникли зобов'язання оплатити такий товар.

4.1.2. Скаржник також зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині надання правової оцінки факту фіктивності та безтоварності господарських операцій з постави товарів за Договором.

У зазначеному аспекті відповідач зазначає, що позивач документально не довів поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення, і переміщення цього товару транспортним засобом продавця, про що вказує відсутність товарно-транспортних накладних, які є доказом укладення позивачем договору перевезення товару до місця його призначення - на товарний склад покупця у м. Боярка.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи без надання ним доказів перевезення товару, якими є товарно-транспортні накладні, а також докази сплати позивачем, або вказаною ним третьою особою всіх митних платежів та зборів щодо товару в період поставки, не можуть розцінюватись судом як реальне виконання позивачем господарської операції і виконання ним умов договору.

Схожі обставини вже встановлені в аналогічній справі між позивачем та відповідачем у постанові Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 911/5357/14, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 28.03.2018.

4.1.3. Правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини цієї справи підтверджують те, що Договір укладено позивачем не для досягнення мети, визначеної у ньому, а з метою незаконного заволодіння майном держави - коштами відповідача, без фактичного постачання товарів за Договором.

Отже, у зв'язку з неотриманням товару відповідачем, у нього не виникли зустрічні зобов'язання щодо оплати такого товару.

Однак всупереч фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції у постанові, що оскаржується, безпідставно та необґрунтовано встановивши, що уповноважені особи відповідача отримали товар за Договором, здійснив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. ст. 173, 175, 180, 193, 256, 265 ГК України та ст. ст. 526, 530, 610, 612, 712, 663, 692 ЦК України.

4.1.4. Крім того, на думку відповідача, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 7, 236, 73, 91, 86 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.2. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018, з аналогічними вимогами касаційної скарги звернувся і заступник прокурора Київської області.

Доводи його касаційної скарги є подібними до доводів, наведених у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз".

4.2.1. Водночас, прокурор акцентує увагу на тому, що судами обох інстанцій достовірно встановлено, що Договір укладено за результатами проведення ДК "Укртрансгаз" (для потреб філії ВРПТ "Укргазенергосервіс") процедури закупівлі за державні кошти запасних частин до газоперекачувальних агрегатів типів ГТК-10І, ГТК -251.

Надаючи свою конкурсну пропозицію на участь у вищевказаних відкритих торгах, TOB "Турболінкс" вказало на власні можливості особисто виконати зобов'язання з поставки нових запасних частин до газоперекачувальних агрегатів типу ГТК -10І та ГТК 25І, виробником яких є MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ, стверджуючи про наявність між ними господарських взаємовідносин.

За результатами розгляду господарської справи судами обох інстанцій беззаперечно встановлено, що жодних зовнішньоекономічних договорів на підтвердження існування зовнішньоекономічних відносин між TOB "Турболінкс" та MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ не існувало, а товар, який нібито поставлений за умовами договору № ті5-156/НОМЕР_1 від 27.12.2012, закуповувався не у виробника такого товару (іноземної компанії), а у TOB "Трейд груп стиль", яке не було учасником конкурсних торгів чи виробником такого товару.

Водночас укладений між TOB "Турболінкс" та TOB "Трейд груп стиль" договір № 2012/28/12-1 від 28.12.2012 (на підставі якого нібито позивач купував товари для подальшої їх поставки відповідачу на виконання умов Договору) не містить жодних відомостей про походження товару від виробника MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ. Більше того, у ході розгляду справи належними та допустимими доказами також не доведено факту існування у ТОВ "Трейд груп стиль" зовнішньоекономічних господарських взаємовідносин з виробником товарів - MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ, що спростовує доводи позивача про можливість поставки товару останнім від цього виробника.

Висновок апеляційного господарського суду про відсутність потреби у встановленні всього ланцюга придбання товару ТОВ "Турболінкс" прокурор вважає помилковим та жодним чином нормативно не мотивованим, що, як наслідок, призвело до порушення апеляційним судом загальних принципів здійснення правосуддя та положень ст.ст. 509, 528 ЦК України, Законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про міжнародне приватне право".

Так, оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Проте суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, що оскаржується, зазначеного не врахував.

4.2.2. Прокурор вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України (а саме первинної документації щодо митного оформлення, міжнародного перевезення тощо), які підтверджували б придбання товару позивачем особисто чи TOB "Трейд груп стиль" у виробника компанії MJВ International LTD, м. Дубаї, ОАЕ та відповідно, й належного виконання зобов'язань позивачем перед відповідачем за договором про закупівлю товарів за державні кошти.

Всупереч вимогам ч.3 ст. 86 ГПК України, суд апеляційної інстанцій обмежився лише формальним з'ясуванням обставин справи та дійшов висновку, що факт виконання TOB "Турболінкс" своїх зобов'язань за вищевказаним договором щодо поставки товару підтверджено первинними документами, а саме копіями товарно-транспортних накладних та довіреностями на прийняття товарно-матеріальних цінностей.

Проте сам лише факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій за Договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.

4.2.3. Необґрунтованим та безпідставним, на думку скаржника, є також посилання суду апеляційної інстанції на заяву свідка ОСОБА_11 як на доказ підтвердження факту реальної поставки товару за вищевказаним договором.

У зазначеному аспекті прокурор вказує, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Заява свідка ОСОБА_11 містить загальну інформацію щодо порядку отримання та оприбуткування товарів на філії "ВРТГІ "Укргазенергосервіс" ПАТ "Укртрансгаз" з посиланням на договір №т15-155/НОМЕР_1 від 27.12.2012. При цьому, з урахуванням тієї обставини, що на виконання умов вказаного договору мав бути поставлений товар іноземного виробника, то доказами такої поставки відповідно до митного законодавства України є документи щодо митного оформлення товарів, міжнародного перевезення та перетину державного кордону України, сплати митних платежів тощо. Відтак, на підставі такої заяви свідка неможливо встановити факти ввезення на митну територію України товарів іноземного виробника MJB International LTD, м. Дубаї, ОАЕ, що могло б підтвердити реальність господарської операції за спірним договором.

Крім цього, заява свідка ОСОБА_11 прийнята та врахована судом апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. З ст. 269 ГПК України, оскільки ТОВ "Турболінкс" не надано жодних доказів та обґрунтувань неможливості її подання до суду першої інстанції.

4.2.4. Загалом прокурор стверджує, що Київський апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови не дослідив всебічно, повно і об'єктивно матеріали справи в їх сукупності, надав їм невірну юридичну оцінку, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права у правовідносинах щодо підтвердження факту реальності виконання господарської операції при імпорті товарів іноземного виробництва, у зв'язку з чим таке судове рішення на підставі ст.312 ГПК України підлягає скасуванню.

4.3. Ухвалами Верховного Суду від 01.11.2018 та від 20.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі №911/5358/14 за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та першого заступника прокурора Київської області відповідно та призначено їх розгляд у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

4.4. ТОВ "Турболінкс" подало до суду касаційної інстанції відзив на касаційні скарги відповідача та прокурора, у якому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивач вважає, що доводи АТ "Укртрансгаз" та прокуратури є безпідставними та необґрунтованими, тоді як постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції були перевірені всі факти та обставини, а також надано оцінку усім наявним у справі доказам.

Позивач наголошує на тому, що доводи касаційних скарг лише зводяться до переоцінки доказів та викладення виключно власних тверджень скаржників по суті спору без зазначення, в чому ж саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм права. Касаційні скарги є повністю необґрунтованими, доводи, викладені в них, є такими, що суперечать один одному, деякі доводи взагалі не відповідають дійсності, і жоден з таких доводів не підтверджений належним та допустимим доказом у справі.

4.4.1. Позивач у своєму відзиві детально описує докази, наявні у справі, які на його думку спростовують твердження скаржників. Водночас він акцентує увагу на рішенні Господарського суду Київської області від 10.12.2013 у справі №911/3900/13, яким встановлено факт постачання позивачем відповідачу частини товару, за яким стягується борг у цій справі, а також факт прийняття відповідачем на зберігання решти товару, який було йому в подальшому поставлено. На думку позивача, суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку висновкам, зробленим судом у вказаному рішенні, та правильно його врахував, на відміну від суду першої інстанції.

4.4.2. Посилання відповідача на справу №911/5357/14 позивач вважає безпідставним, оскільки рішення у кожній зі справ має ґрунтуватися на доказах, які є у відповідній справі. Лист Державної фіскальної служби про нібито відсутність митного оформлення товарів Компанії MJB International LTD, який був покладений в основу рішення у справі №911/5357/14, є, по-перше, неналежним доказом, по-друге, інформація, зазначена в ньому, спростовується наявними у матеріалах цієї справи доказами.

4.5. Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції Генеральна прокуратура України заявила клопотання про передачу справи №911/5358/14 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Зазначене клопотання мотивовано тим, що Верховним Судом розглянуто справу №911/5357/14 між тими ж сторонами зі схожим предметом спору, у якій сформовано правову позицію про те, що первинні бухгалтерські документи без надання стороною інших доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Клопотання прокуратури обґрунтоване з посиланням на ч.1 ст.302 та ч.1 ст.303 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Доводи, наведені прокурором, не містять належного обґрунтування наявності підстав для передачі справи №911/5354/14 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Відтак зазначене клопотання відхиляється судом касаційної інстанції як безпідставне.

4.6. Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції представники позивача та відповідача подали до суду спільну заяву про затвердження мирової угоди у справі. За результатами розгляду такої заяви Судом постановлено ухвалу від 30.01.2018, якою відмовлено у затвердженні мирової угоди у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційних скарг

5.2.1. Спір у справі, що розглядається, стосується правовідносин, що виникли з Договору, предметом якого є поставка ТОВ "Турболінкс" відповідачу визначених договором та специфікацією товарів. Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача, яка, як стверджує ТОВ "Турболінкс", виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою АТ "Укртрансгаз" поставленого позивачем товару за Договором.

5.2.2. Суди обох інстанцій правильно вказали, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Із зазначеним положенням кореспондується ч.1 ст. 264 ГК України, у якій визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції здійснюється шляхом поставки продукції, придбаної у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва.

5.2.3. Як встановили суди, укладаючи Договір, ТОВ "Турболінкс" зобов'язалось поставити відповідачу товар, визначений у специфікації до Договору, виробником якого є компанія MJB International LTD, м.Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати.

У п.5.2 Договору сторони погодили, що поставка здійснюється на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс"). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Термін DDP "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Позивач, як під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, так і в суді касаційної інстанції, наголошує на тому, що товар, який є предметом поставки за Договором, був придбаний ним на підставі договору від 28.12.2012 №2012/28/12-1 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд груп стиль" - юридичної особи, яка створена та діє відповідно до законодавства України. У позивача відсутні правовідносини з компанією MJB International LTD, м.Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати, які стосувалися б закупівлі обладнання з метою його подальшої поставки відповідачу на виконання умов Договору. При цьому ТОВ "Турболінкс" стверджує, що товар, який є предметом Договору, на момент його поставки відповідачу пройшов всі митні процедури, отже, умови Договору позивачем не порушені.

5.2.4. Суди попередніх інстанцій дослідили умови договору поставки від 28.12.2012 №2012/28/12-1, укладеного позивачем з ТОВ "Трейд Груп Стиль". Згідно з цим договором поставка здійснюється ТОВ "Трейд Груп Стиль" шляхом самовивозу ТОВ "Турболінкс" товару зі складу постачальника (адреса складу: 83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 68). ТОВ "Турболінкс" зобов'язане перерахувати на поточний рахунок ТОВ "Трейд Груп Стиль" вартість отриманого товару протягом 60-ти банківських днів з дня одержання товару.

Згідно з приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначене свідчить про те, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень щодо суті спору.

Місцевий господарський суд встановив, що в підтвердження набуття права власності на товар за договором №2012/28/12-1 ТОВ "Турболінкс" надало лише видаткові накладні від 30.01.2013, рахунки від 30.01.2013 та податкові накладні.

Інших доказів, які б підтверджували належне виконання умов договору та реальність здійснення господарської операції за ним, зокрема, але не виключно, платіжних доручень чи виписок з банку щодо оплати товару, товарно-транспортних накладних чи інших документів, які б вказували на перевезення товару зі складу ТОВ "Трейд груп стиль" на склад(и) ТОВ "Турболінкс", будь-якого письмового листування між сторонами договору щодо умов його виконання (претензії, вимоги тощо), доказів прав володіння (користування) складськими приміщеннями, де зберігався товар після його придбання, документів на поставлений товар (паспортів, свідоцтв) тощо позивач не надав.

Відповідач впродовж всього часу розгляду справи у судах категорично заперечує будь-який факт поставки позивачем товару за Договором. Наполягає на тому, що у матеріалах справи є документи, які підтверджують, що як у позивача, так і у його контрагента ТОВ "Трейд груп стиль" відсутні фактичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій з поставки, передбачені Договором.

Прокуратура, яка бере участь у справі, стверджує, що спірна поставка є фіктивною (нереальною) господарською операцію, оскільки ТОВ "Трейд Груп Стиль" не поставляло ТОВ "Турболінкс" обладнання, яке повинно було бути поставлено відповідачу за Договором. Жодних зовнішньоекономічних договорів між позивачем та виробником товару не існувало. Матеріали господарської справи не містять відомостей про поставку товару чи його походження саме від виробника як це передбачено Договором.

Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад по справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватись в процесі її розгляду.

Отже, зважаючи на те, що спірним у цій справі є, в тому числі, факт існування можливості у позивача поставити відповідачу товар за Договором, суд касаційної інстанції критично сприймає висновок апеляційного господарського суду про недоцільність дослідження обставин набуття позивачем у власність товару, який повинен був бути поставлений відповідачу за Договором. Натомість, переконливою є позиція суду першої інстанції, спрямована на встановлення та дослідження фактичних обставин придбання ТОВ "Турболінкс" у ТОВ "Трейд груп стиль" обладнання, яке в подальшому, за твердженням позивача, було поставлено АТ "Укртрансгаз". Без з'ясування цих обставин неможливо встановити факт належного виконання ТОВ "Турболінкс" умов Договору в частині поставки обладнання та, як результат, факт наявності заборгованості у відповідача.

Таким чином, обґрунтованими є доводи скаржників про те, що встановлення обставин щодо походження товару іноземного виробника відноситься до предмета доказування у цій справі.

5.2.5. Згідно з ч.2 ст.3 ГК України підприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 ГК України).

Отже, господарське зобов'язання повинно бути спрямоване на досягнення економічного результату, тобто мати реальний характер.

За висновком суду апеляційної інстанції, надані позивачем видаткові накладні, складені на виконання умов договору від 28.12.2012 №2012/28/12-1, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" оскільки містять усі належні реквізити, необхідні для їх оформлення, а відтак засвідчують факт здійснення господарських операцій, відображених у них. Зазначених документів достатньо для висновку про реальність здійснення вказаної у них господарської операції. Тоді як вказані судом першої інстанції інші документи (товарно-транспортні накладні, листування сторін, документи на вантаж тощо) не мають жодного значення, оскільки не несуть в собі фінансово-господарського навантаження для господарської операції.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, вважаючи його таким, що не відповідає визначеним у ст.2 ГПК України завданням та основним засадам господарського судочинства.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.13 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували обставини реального руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій зі своїм контрагентом ТОВ "Трейд груп стиль".

Позивач не був обмежений у праві довести правомірність та реальність набуття ним товару у власність на підставі укладеного з ТОВ "Трейд груп стиль" договору від 28.12.2012 №2012/28/12-1 шляхом подання належних доказів, які б підтверджували таку господарську операцію, враховували її мету, зміст та специфіку.

Позивач повинен був подати документи, які б переконливо свідчили про реальність здійсненої ним господарської операції з придбання цього товару у ТОВ "Трейд груп стиль" та його подальшої поставки відповідачу. У таких документах мало б бути відображено умови реалізації цих господарських операцій, з урахуванням специфіки майна, що поставлялось, місця його виготовлення та місцезнаходження, вчинених дій, спрямованих на його придбання у виробника, існування у сторін необхідних умов для досягнення мети цих господарських операцій (наявність управлінського персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) тощо.

Зважаючи на те, що документів, які могли б підтвердити зазначені обставини, матеріали справи не містять, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про відсутність підстав для висновку, що спірний товар був придбаний позивачем у ТОВ "Трейд груп стиль", що спростовує доводи позивача про подальшу поставку цього товару відповідачу на підставі Договору. Доводи касаційних скарг в цій частині є обґрунтованими, як і твердження скаржників про те, що один лише факт наявності у позивача видаткових накладних та рахунків-фактур з посиланням на поставку товарів, виписаних від імені ТОВ "Трейд груп стиль", не підтверджує реальність господарських операцій з ним, за умови існування інших обставин, які свідчать про недостовірність інформації, вказаної у цих документах.

5.2.6. Як зазначено вище у п.5.2.7 постанови, укладаючи Договір, ТОВ "Турболінкс" зобов'язалось поставити відповідачу товар, виробником якого є компанія MJB International LTD, м.Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати.

Місцевий господарський суд дослідив та надав правову оцінку наявному у справі листу компанії MJB International LTD від 27.08.2012, у якому визначено умови оплати за товар - 100%-ва попередня оплата, а умови поставки - EXW (EX WORKS (... named place) франко-завод (... назва місця).

Термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Суд першої інстанції встановив, що доказів оплати за товар (100% передоплати), отримання товару (безпосередньо покупцем чи за дорученням іншою особою на заводі виробника такого товару) та його перевезення через кордон (безпосередньо чи із залученням третіх осіб), ні позивач, ні ТОВ "Трейд груп стиль" не надали.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на лист компанії MJB International LTD від 20.11.2017, зокрема, щодо поставки певних запчастин на умовах ex-works Джебель-Алі, ОАЕ та забирання відповідного товару Компанією Трейд груп стиль, оскільки сам по собі лист не є належним доказом, який би підтверджував фактичну поставку товару, на підставі якого неможливо встановити обставини коли, ким та на яких умовах забирався товар, та власне який саме товар.

Протилежний висновок суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає безпідставним. Апеляційний суд не зазначив жодної норми права, якою він керувався, вказуючи, що доказом поставки Компанією MJB International LTD обладнання для газоперекачувальних агрегатів типу ГТК-10І та ГТК-25І на територію України у 2012-2013 роках на умовах ex-works (франко-завод, Джебель-Алі, ОАЕ) є листи цієї компанії.

Суд першої інстанції не взяв до уваги наявні у матеріалах справи копії свідоцтва MJB International LTD від 08.03.2012 про надання дилерських повноважень ТОВ "Турболінкс", листа від 01.11.2012, сертифікатів якості, замовником яких є ТОВ "Турболінкс" та гарантійні листи, оскільки товар за Договором був придбаний позивачем у ТОВ "Трейд груп стиль", а не у MJB International LTD безпосередньо.

Твердження суду апеляційної інстанції про те, що товар міг бути придбаний позивачем у ТОВ "Трейд груп стиль", яке в свою чергу могло його придбати як безпосередньо у компанії MJB International LTD, так і через інших осіб, які повинні нести відповідальність за його митне оформлення, суд касаційної інстанції відхиляє як необґрунтоване, оскільки висновки суду щодо фактичних обставин справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Про необхідність встановлення обставин реальності набуття позивачем товару, який за його твердженням потім був поставлений відповідачу, йшлося вище.

Доводи позивача про те, що товар, який є предметом Договору, на момент його поставки відповідачу пройшов всі митні процедури, отже, умови Договору позивачем не порушені, правильно відхилені судом першої інстанції як необґрунтовані, оскільки не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

5.2.7. Досліджуючи обставини справи з метою встановлення факту поставки позивачем відповідачу товару на виконання умов Договору, суд першої інстанції визнав недопустимими у розумінні ст.77 ГПК України наявні у матеріалах справи договір зберігання майна №х14-32/1308000068 від 05.08.2013 з додатковими угодами до нього, специфікації, акти прийому-передачі, акти приймання продукції по кількості та якості, товарно-транспортні накладні від 02.08.2013 №001037, від 03.12.2013 №001040 та №001041. Суд дійшов висновку, що за результатами оцінки цих документів неможливо встановити наявність у ТОВ "Турболінкс" товару, який повинен був бути поставлений відповідачу за Договором. Зокрема, зміст товарно-транспортних накладних взагалі не дозволяє встановити, який товар перевозився.

Суд апеляційної інстанції зазначеного висновку не спростував та всупереч вимогам п.п."б" п.3 ч.1 ст.282 ГПК України не навів доводів, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Власну належну оцінку цим документам, зважаючи на позицію інших учасників цієї справи щодо них, апеляційний суд не надав. Так, суд апеляційної інстанції не спростував доводи відповідача про те, що договір на зберігання майна від 05.08.2013 не має жодного відношення до виконання основного зобов'язання позивача з поставки товару за договором від 27.12.2012, оскільки товар від позивача не був отриманий відповідачем.

Натомість, у постанові, що переглядається, суд з посиланням на докази, які суд першої інстанції визнав недопустимими, просто констатував, що за період дії Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 81 949 556,99 грн. Належного обґрунтування такого висновку постанова суду апеляційної інстанції не містить.

5.2.8. Щодо прийняття судом апеляційної інстанції як доказу у справі заяви свідка ОСОБА_11 Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

У постанові апеляційного господарського суду зазначено, що 25.09.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про поновлення позивачу строку для подання доказів, зокрема, заяви свідка ОСОБА_11 Суд зазначене клопотання задовольнив та надав такому доказу оцінку, визнавши його належним та достатнім, про що вказав у своїй постанові.

Зважаючи на визначені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, слід зазначити таке.

За приписами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватись, в тому числі, і на підставі показань свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст.86 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ч.2 ст.86 ГПК України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст.86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч.5 ст.236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч зазначеним вище нормам права постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо мотивів суду, якими він керувався, враховуючи такий доказ як заява свідка ОСОБА_11, та власне висновку щодо належності, допустимості та достовірності цього доказу у взаємозв'язку з іншими доказами, що містяться у справі.

У своїй постанові суд апеляційної інстанції у повному обсязі продублював зміст наявної у справі заяви свідка ОСОБА_11 після чого зазначив таке: "Таким чином, враховуючи зазначену заяву свідка ОСОБА_11 та беручи до уваги інші докази що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що за період дії договору про закупівлю товару №т15-155/НОМЕР_1 від 27.12.2012 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 81 949 556,99 грн." (т.9, а.с. 142, 143).

Які саме "інші докази" взяв до уваги суд апеляційної інстанції не конретизовано, як і не вказано, які саме пояснення із "оціненої" заяви свідка суд визнав належними, встановивши на цій підставі фактичні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У своїй постанові суд апеляційної інстанції звертав увагу на правовий висновок, здійснений у постанові Верховного Суду у справі №804/15389/15 від 19.06.2018, згідно з яким підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Проте суд апеляційної інстанції не зазначив правових підстав, які дозволили йому дійти висновку про поставку позивачем та прийняття відповідачем товару за Договором на загальну суму 81 949 556,99 грн саме на підставі заяви свідка ОСОБА_11 Таким чином, цей висновок суд касаційної інстанції сприймає критично, вважаючи його неналежним чином мотивованим апеляційним господарським судом, та таким, що здійснений з порушенням зазначених вище норм процесуального права.

5.2.9. За приписами ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням господарського судочинства згідно з ч.1 ст.2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

У зазначеному аспекті доцільно також зазначити про висновок Європейського суду з прав людини, викладений у п.58 рішення Суду від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява №4909/04) згідно з яким у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Проте постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Так, постанова апеляційного господарського суду не містить належних обґрунтувань, на підставі оцінки яких саме доказів суд встановив факт поставки ТОВ "Турболінкс" товару відповідачу на виконання умов Договору. Йдеться не про відображення в описовій частині постанови поданих позивачем документів, а про їх оцінку судом, в тому числі у сукупності з іншими доказами, наявними у справі, з належним відображенням висновків такої оцінки у мотивувальній частині судового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції з надання вибіркової оцінки певним наявним у справі документам, таким як рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013 у справі №911/3900/13 та акти приймання продукції по кількості та якості від 15.05.2013, 02.12.2013 та від 26.12.2013, сприймаються судом касаційної інстанції як такі, що не ґрунтуються на нормах процесуального права та не відповідають завданню господарського судочинства, яким є справедливе і неупереджене вирішення спору у справі, досягнення якого повинно превалювати над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі.

У зазначеному аспекті слід вказати, що постанова апеляційного суду взагалі не містить висновків про здійснений судом правовий аналіз зазначених вище документів, чи є такі документи належними та допустимими доказами у цій справі, як вони співвідносяться з іншими доказами, поданими сторонами, як вони впливають на дійсність встановлених судом обставин тощо.

Постанова суду апеляційної інстанції не містить переконливих мотивів відхилення апеляційним судом висновків суду першої інстанції щодо недопустимості ряду доказів у справі та, як результат, неможливості суду першої інстанції встановити факт поставки позивачем спірного товару.

Таким чином, у контексті конкретних обставин цієї справи про які йшлося вище, суд касаційної інстанції вважає невмотивованими висновки апеляційного господарського суду, здійснені ним у постанові, що оскаржується. Суд самостійно не надав належної оцінки доводам відповідача та прокуратури, які заперечували факт здійснення позивачем поставки, разом з тим не спростував висновки суду першої інстанції, який встановив їх обґрунтованість, належно відобразивши це у своєму рішенні.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

6.1. Відповідно до ст.312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.ч.2, 5 ст.236 ГПК України).

6.2. За наведених вище у розділі 5 цієї постанови обставин, висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 74, 76, 77, 79, 86, 236, 269, 282 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови, що оскаржується.

6.3. В свою чергу, надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим учасниками справи з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, як наслідок, прийняв обґрунтоване та законне судове рішення, помилково скасоване апеляційним господарським судом.

6.4. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційних скарг відповідача та прокурора, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого суду.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 ГПК України, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції задовольняє касаційні скарги відповідача та прокурора, обов'язок з відшкодування понесених скаржниками судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" АТ "Укртрансгаз" та першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі №911/5358/14 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 у справі №911/5358/14 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" (ідентифікаційний код 35730031, адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вулю Горького,48) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (ідентифікаційний код 30019801, адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1) 146 160,00 (сто сорок шість тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" (ідентифікаційний код 35730031, адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вулю Горького,48) на користь прокуратури Київської області (ідентифікаційний код 02909996, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) 146 160,00 грн (сто сорок шість тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко