ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 920/737/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Литвинець В. М. (адвокат), Серт О. В. (адвокат),

відповідача - Рудік А. А. (представник за довіреністю) у приміщенні Господарського суду Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2"

на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 (суддя Левченко П. І.) і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (судді: Крестьянінов О. О. (головуючий), Пуль О. А., Тарасова І. В.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про поновлення договору оренди.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2017 року Приватне підприємство "Карла Маркса-2" (далі - ПП "Карла Маркса-2") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років, строком до 01.04.2024 договору оренди від 24.03.2010 земельної ділянки загальною площею 26,1616 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0008.

2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 15, 16, 792 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, а також положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема частини 6 цієї норми, обґрунтовано тим, що після закінчення строку укладеного між Путивльською районною державною адміністрацією і ПП "Карла Маркса-2" договору оренди від 24.03.2010 позивач отримав право на поновлення цього договору з огляду на виконання належним чином зобов'язань за договором, користування земельною ділянкою після закінчення терміну його дії та сплату орендної плати за земельну ділянку.

Крім того, позивач зазначив, що на виконання вимог пункту 8 договору він направив Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області лист-повідомлення від 31.01.2017 із проектом додаткової угоди, у відповідь на який (лист від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3919/2-17) Головне управління повідомило про неможливість поновлення договору оренди землі через, зокрема, відсутність витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі. Проте позивач акцентував, що законодавство не передбачає надання будь-яких документів, не визначених законом, а згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" пролонгація договору оренди земельної ділянки за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору є обов'язковою, при цьому наявності рішення орендодавця на поновлення такого договору як обов'язкової підстави для продовження договору не вимагається.

3. У подальшому 27.09.2017 ПП "Карла Маркса-2" подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив визнати поновленим договір оренди, укладений 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 за № 1125792959238), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк (7 років) і на тих самих умовах у редакції, наведеній позивачем у заяві про уточнення позову.

За змістом рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 заяву ПП "Карла Маркса-2" про уточнення позовних вимог подано позивачем після початку розгляду судом справи по суті позовних вимог, тобто із порушенням положень частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), у зв'язку з чим суд не прийняв її до розгляду.

4. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, не погоджуючись із позовними вимогами, просило відмовити в їх задоволенні, акцентуючи, що Головне управління у межах повноважень розглянуло звернення ПП "Карла Маркса-2" про поновлення договору оренди землі та поінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди землі від 24.03.2010, оскільки у наданих для розгляду документах немає витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, потрібного для встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області також зазначило, що додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення не було укладено сторонами у місячний термін, тому договір не поновлений, а припинив свою дію відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" 01.04.2017 у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку припинилося, отже немає підстав для задоволення позову на умовах переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі від 24.03.2010.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.

6. Судові рішення мотивовано тим, що згідно з частинами 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" сторонами у місячний строк обов'язково має бути укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. У разі неукладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 правових підстав для задоволення позову немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ПП "Карла Маркса-2" просить рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 33 Закону України "Про оренду землі", наголошує, що:

1) суди попередніх інстанцій не спростували і не заперечили проти того, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди повідомивши орендодавця більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору шляхом направлення листа-повідомлення із проектом додаткової угоди;

2) суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що орендодавець не узгоджував із орендарем земельної ділянки істотні умови договору, натомість у порушення статті 181 Господарського кодексу України і статті 33 Закону України "Про оренду землі" з надуманих підстав, без належного обґрунтування, повідомив про неможливість поновлення договору;

3) саме з вини відповідача не відбулося реалізації переважного права ПП "Карла Маркса-2" на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі";

4) суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що під час розгляду справи відповідач не заперечував направлення відповіді на лист-повідомлення позивача із порушенням місячного строку, а вимоги відповідача щодо включення у додаткову угоду змінених відсотків з орендної плати, які потім використано як аргумент та підстава для відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі свідчать про зловживання відповідачем своїм монопольним становищем;

5) лист-повідомлення відповідача від 16.03.2017 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі направлено позивачеві лише 21.03.2017, тобто із порушенням місячного терміну для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди з урахуванням змісту частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у судовому порядку, що залишено судами поза увагою;

6) право відмовити орендареві у поновленні договору оренди землі через ненадання ним до листа-повідомлення інших документів, окрім проекту додаткової угоди, у орендодавця відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" відсутнє;

7) неправомірним є висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є оскарження відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди у судовому порядку.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Сумській області заперечуючи проти її задоволення просить судові рішення залишити без змін з підстав їх законності та обґрунтованості.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 24.03.2010 між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавець) і ПП "Карла Маркса-2" (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого:

- орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування за рахунок земель державної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 26,1616 га, у тому числі 26,1616 га рілля, розташовану за адресою: Сумська область, Путивльський район, В'язенська сільська рада (пункти 1, 2 договору);

- договір укладено строком на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору);

- договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації (пункт 41 договору).

Договір оренди зареєстровано у реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 01.04.2010 № 041063300541.

Отже, строк дії договору визначено до 01.04.2017.

11. ПП "Карла Маркса-2" направило на адресу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист-повідомлення від 31.01.2017 із проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

12. У відповідь на цей лист-повідомлення, ПП "Карла Маркса-2" отримало лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2017, в якому позивачеві було відмовлено в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі через, зокрема, відсутність витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

14. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

15. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

16. Суди попередніх інстанцій установили, що ПП "Карла Маркса-2" направило Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області 31.01.2017, більш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (01.04.2017), лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

17. Натомість, як установили суди, у відповідь на лист-повідомлення позивач отримав лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2017, в якому позивача поінформовано, що Головне управління не вважає за можливе поновити договір оренди землі від 24.03.2010 (державна реєстрація - 01.04.2010) через, зокрема, відсутність витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

18. Проте суди попередніх інстанцій не з'ясували питання та не встановили обставин щодо дотримання орендодавцем положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема частини 5 зазначеної норми стосовно направлення орендодавцем листа-повідомлення про прийняте рішення у місячний термін та отримання цього листа-повідомлення орендарем у визначені законом строки, що, у свою чергу, є важливим для встановлення обставин правомірності доводів позивача про наявність у нього підстав розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

19. У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Так, за умов належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

20. Крім того, відповідно до частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає обов'язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Проте, під час розгляду справи суди залишили поза увагою та не надали оцінки листу-повідомленню орендодавця від 16.03.2017 щодо підстав заперечень у поновленні договору, виходячи з вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", стосовно відповідності змісту листа-повідомлення орендаря та проекту додаткової угоди вимогам закону та пропозиції щодо істотних умов договору.

21. Крім того як убачається зі змісту позовної заяви ПП "Карла Маркса-2" підставою для звернення до суду позивач визначив продовження належного виконання ним умов договору оренди землі, сплату орендної плати і користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору за відсутності заперечень орендодавця протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

22. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що за змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Проте суд першої інстанції, що не взято до уваги судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про зміну предмета спору за межами визначеного статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення із відповідною заявою), без надання оцінки змісту заяви ПП "Карла Маркса" від 27.09.2017, а саме чи є вимога заявлена позивачем зміною предмета позову, чи конкретизацією формулювання позовної вимоги без зміни її по суті виходячи зі змісту частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, суд за результатами розгляду такої вимоги мав установити належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем з метою відновлення порушеного права позивача, а не формально відмовити у прийнятті відповідної заяви позивача, зазначаючи про недотримання ним порядку подання такої заяви.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

25. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат

26. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 920/737/17 скасувати.

Справу № 920/737/17 передати до Господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков