ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 915/1416/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018 (суддя Давченко Т.М.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 (головуючий суддя: Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Принцевська Н.М.)

за позовом Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс"

про відшкодування збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у сумі 341 532,98 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

28.12.2017 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс" (далі - відповідач) про відшкодування збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у сумі 341532,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, не було укладено договору оренди земельної ділянки між відповідачем та власником земельних ділянок, тому позивач не отримав за час використання відповідачем земельної ділянки площею 1,4160 га доходів, якщо б такий договір було укладено, тобто, має упущену вигоду у сумі 341532,98 грн., що порушує інтереси позивача.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс" на користь Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області збитки у сумі 70750,73 грн. (сімдесят тисяч сімсот п'ятдесят грн. 73 коп.) та судовий збір у сумі 1061,26 грн. (одна тисяча шістдесят одна грн. 26 коп.). В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що судами встановлено наявність усіх елементів цивільного правопорушення, тому підлягають стягненню збитки, які були завдані позивачу. Однак місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосована загальна позовна давність, у зв'язку з чим нараховані та стягнуті збитки за період за період з 28.12.2014 по 23.04.2015, з урахуванням часткової оплати відповідачем орендної плати.

29.08.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 915/1416/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018 року у справі № 915/1416/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

01.10.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження, здійснення розгляду скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 19.10.2018.

Одночасно вказаною ухвалою за клопотанням скаржника зупинено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 915/1416/17 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс" (скаржник, відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що ТОВ "Закарпатінвестсервіс" неодноразово зверталося до позивача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Богопільська, 102, що підтверджується наявними у справі листами від 16.08.2013 №110, від 20.05.2013 №16, від 31.05.2013 №74, від 31.01.2017 №1, проте, позивач протягом 2013-2015 років не приймав рішення про передачу земельної ділянки в оренду відповідачу та не надавав відповідачу відповідний проект договору оренди.

Також відповідач вказує, що договору оренди землі між Первомайською міською радою та ТОВ "Контрактойл" (попереднім власником нежитлових будівель за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Богопільська, 102) укладено не було.

З урахуванням зазначеного скаржник вважає помилковими висновок суду першої інстанції щодо обов'язку ТОВ "Закарпатінвестсервіс" щодо здійснення державної реєстрації договорів оренди землі, який покладається на орендаря відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі", та твердження позивача про перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщені нежитлові будівлі, до ТОВ "Закарпатінвестсервіс", на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України.

При цьому, скаржник зазначає, що навіть за відсутності правовстановлюючих документів сплачував плату за землю за користування земельною ділянко, про що свідчать декларації з плати за землю (земельний податок) за 2013-2015 роки та платіжні доручення.

На думку відповідача, в діях ТОВ "Закарпатінвестсервіс" відсутні протиправна поведінка, вина та причинно-наслідковий зв'язок між діяннями відповідача та збитками, яких зазнала Первомайська міська рада, у вигляді неотриманої орендної плати за землю.

Скаржник вважає, що наведені позивачем у позовній заяві розрахунки розміру збитків не підтверджені доказами, які б підтверджували можливість отримання орендної плати саме за вказаною ставкою від нормативно-грошової оцінки, що суперечить листу Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20/2014.

Відповідач вказує, що без рішення про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, яке є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, ТОВ "Закарпатінвестсервіс" не мало можливості укласти договір оренди та зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, на думку скаржника, вимога позивача до відповідача розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погодити її в установленому порядку та отримати рішення про затвердження вказаної технічної документації суперечить ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності". Крім того, в порушення норм абз. 5 ст.4-1 Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" позивачем протягом місяця з дня одержання від відповідача відповідної заяви не було прийнято рішення щодо видачі, переоформлення, анулювання або відмови у видачі документу дозвільного характеру щодо спірної земельної ділянки.

У касаційній скарзі ТОВ "Закарпатінвестсервіс" просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 915/1416/17 в частині задоволення позову скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 915/1416/17 залишити без змін.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 27621082 від 03.10.2014 відповідачу на підставі договору купівлі-продажу за № 466 від 22.02.2013 належав на праві приватної власності комплекс нежитлових будівель по вул.Червонофлотській, 102 у м. Первомайськ.

Зазначений комплекс розташований на земельній ділянці площею 1,4160 га, яка раніше перебувала у користуванні попереднього власника цього об'єкту - Акціонерного товариства закритого типу "Меркурій" на підставі договору оренди землі від 17.12.2008, зареєстрованого у Первомайському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.12.2008 за № 040800200152.

27.08.2013 рішенням Первомайської міської ради №13 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі з метою її подальшої передачі в користування на умовах оренди відповідачу орієнтованою площею 1,4160 га для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки по вул. Червонофлотська, 102 м. Первомайська, із земель раніше наданих у користування Акціонерному товариству закритого типу "Меркурій", у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна.

Даним рішенням, після розроблення технічної документації, відповідача зобов'язано звернутися до Первомайської міської ради для її затвердження у встановленому порядку.

Первомайською міською радою 03.11.2014 року до відповідача направлено лист з вимогою надати технічну документацію на вищезазначену земельну ділянку на затвердження до Первомайської міської ради та укласти договір оренди землі (а.с. 64).

Однак, відповідачем технічна документація на вищезазначену земельну ділянку на затвердження до Первомайської міської ради не надавалась та договір оренди відповідної земельної ділянки не було укладено.

23.04.2015 відповідач продав комплекс нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-М".

Відповідачем за вказані роки фактично використовувалася земельна ділянка під вищевказаними об'єктами нерухомості загальною площею 1,4160 га, яка знаходиться в межах населеного пункту міста Первомайськ і відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" є власністю територіальної громади цього міста.

28.04.2016 рішенням Первомайської міської ради № 1 було перейменовано вулиці міста Первомайська, зокрема вулицю Червонофлотську перейменовано на вулицю Богопільську.

14.12.2016 року рішенням Виконавчого комітету Первомайською міської ради від 13.01.2017 року № 19 затверджено складений комісією Акт № 11 по визначенню розміру збитків від недоотримання коштів Первомайською міською радою за фактичне землекористування товариством земельної ділянки.

Згідно цього акту розмір збитків за фактичне землекористування відповідачем без правовстановлюючих документів за період з 01.08.2013 по 01.11.2015 становить 584120,06 грн. При нарахуванні збитків комісією використовувалася інформація Первомайської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої 13.11.2015 зазначений комплекс нерухомого майна був придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Петронія", стосовно продажу відповідачем нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-М" саме 23.04.2015 у комісії інформації не було.

Листом від 18.01.2017 відповідачу було направлено акт № 11 та надано місячний термін для сплати збитків. Лист був отриманий представником відповідача 19.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 70).

Відповідач листом від 31.01.2017 № 1 повідомив позивача про сплату земельного податку за період з 2013-2016 роки.

На підставі вказаного листа виконкомом Первомайської міської ради було зроблено запит до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області про сплату відповідачем земельного податку. Відповідно до отриманої довідки від 07.03.2017 № 1380/14-08 відповідачем було сплачено 106785,73 грн. земельного податку за період з 2013-2016 роки.

На підставі довідки Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області позивачем було зроблено перерахунок збитків за період з 01.08.2013 по 23.04.2015. Всього збитки становлять за вказаний період 341 532,98 грн.

Листом від 17.05.2017 відповідача було повідомлено про перерахунок збитків та надано місячний термін для їх сплати. Лист був отриманий представником відповідача 30.06.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 72).

Відповідач у встановлений строк збитки не сплатив, зазначений акт комісії Первомайської міської ради у встановленому законом порядку не оскаржив.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем подано розрахунок збитків за період з 01.08.2013 по 23.04.2015, а звернувся він до суду з позовом 28.12.2017.

Оскільки, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, суд першої інстанції дійшов висновку, що збитки підлягають стягненню за період з 28.12.2014 по 23.04.2015 у сумі 70750,73 грн., з урахуванням часткової сплати відповідачем орендної плати за цей період.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила погодилась із вказаним висновком місцевого господарського суду.

Розглядаючи доводи касаційної скарги суд касаційної інстанції відмічає наступне.

В постанові Верховного Суду від 03.03.2018 по справі № 904/6296/17 був викладений наступний правовий висновок:

"Положеннями ч.2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу 17.08.2011) встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу 17.08.2011 і на даний момент) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні. Судами попередніх інстанцій не встановлений факт саме добровільного розірвання договору оренди земельної ділянки №11767 від 30.03.2011р. Кам'янською (Дніпродзержинською) міською радою та ТОВ "Транспортна компанія "Техно-Трейд" до 17.08.2011.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що 17.08.2011 (день купівлі-продажу нерухомості) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд" автоматично припинилося, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елементів трубопроводів" автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою площею 0,5117 га за адресою м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вул. Січеславський шлях (вул. Дніпропетровська), 167.

При цьому, Договір оренди землі №11767, укладений 30 березня 2011 року між Кам'янською (Дніпродзержинською) міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд", не припинив 17.08.2011 дію в цілому, а в цей день 17.08.2011 відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме Орендаря, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елементів трубопроводів".

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку щодо відсутності факту використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів."

Статтю 7 Закону України "Про оренду землі" доповнено вищевказаною частиною третьою з 10.12.2009.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 27621082 від 03.10.2014 відповідач на підставі договору купівлі-продажу за № 466 від 22.02.2013 набув право власності на комплекс нежитлових будівель по вул.Червонофлотській, 102 у м. Первомайськ.

Як зазначає скаржник, попереднім власником нежитлових будівель за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Богопільська, 102, було ТОВ "Контрактойл" .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначений комплекс розташований на земельній ділянці площею 1,4160 га, яка раніше перебувала у користуванні попереднього власника цього об'єкту - Акціонерного товариства закритого типу "Меркурій" на підставі договору оренди землі від 17.12.2008, зареєстрованого у Первомайському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.12.2008 за № 040800200152.

Відповідно до вказаного договору оренди землі, укладеного 08.05.2008 між Первомайською міською радою (Орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Меркурій" (Орендар), згідно рішення Первомайської міської ради від 28.11.2007 №9 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для обслуговування авторинку, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Червонофлотська, 102, загальною площею 1,4160 га.

Згідно з п.8 вказаного договору його укладено на 5 років.

Судами попередніх інстанцій не встановлений факт розірвання договору оренди землі, укладеного 08.05.2008 між Первомайською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу "Меркурій".

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджений, з врахуванням положень вищевказаної ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", можливий перехід права оренди згідно вищевказаного договору від АТЗТ "Меркурій" до наступних власників нежитлових будівель за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Богопільська, 102, що може вплинути як на вирішення питання необхідності укладення нового договору, так і розробки проекту відведення чи технічної документації.

Крім того, згідно з ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України:

"1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини."

Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

При цьому, доводити в даному випадку факт наявності неправомірних дій чи бездіяльності відповідача, завдання ним шкоди та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача і самою шкодою має позивач, а відсутність вини у його діях або бездіяльності, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - відповідач.

Суд першої інстанції зазначив, що протиправна поведінка (бездіяльність) відповідача виражається у тому, що відповідач, в порушення вимог законодавства, не уклав договору оренди, продовжуючи використовувати земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, внаслідок чого позивач як орган місцевого самоврядування та орендодавець, був позбавлений права отримувати орендну плату в розмірі, встановлену законодавством за оренду землі комунальної власності.

Твердження відповідача, що в його діях відсутня протиправна поведінка, оскільки він неодноразово звертався до позивача про укладання та реєстрації договору оренди землі є помилковим, оскільки обов'язок здійснення державної реєстрації договорів оренди землі покладається на орендаря відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі", який зобов'язаний у п'ятиденний строк після державної реєстрації надати договір відповідному органу державної податкової служби.

Суд апеляційної інстанції вказав, що вина ТОВ "Закарпатінвестсервіс" полягає в тому, що всупереч вимог Земельного законодавства, ЗУ "Про оренду землі", не було укладено Договір оренди, чим було завдано збитків власнику земельних ділянок, у вигляді неотримання прибутку.

Разом з тим, порядок надання земельних ділянок в оренду, встановлений ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України, передбачає чіткий послідовний алгоритм дій як майбутнього орендаря, так і орендодавця.

Скаржник зазначав, що ТОВ "Закарпатінвестсервіс" неодноразово зверталося до позивача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Богопільська, 102, що підтверджується наявними у справі листами від 16.08.2013 №110, від 20.05.2013 №16, від 31.05.2013 №74, від 31.01.2017 №1, проте, позивач протягом 2013-2015 років не приймав рішення про передачу земельної ділянки в оренду відповідачу та не надавав відповідачу відповідний проект договору оренди.

Крім того, скаржник вважав неправомірною в даному випадку вимогу позивача до відповідача розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погодити її в установленому порядку та отримати рішення про затвердження вказаної технічної документації, оскільки відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Дані доводи скаржника щодо відсутності саме його вини у неукладенні договору оренди спірної земельної ділянки судами попередніх інстанцій належним чином досліджено та оцінено з викладенням відповідних висновків не було.

Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс", скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №915/1416/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №915/1416/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський