ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/14465/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Галдецької Ю. В. (довіреність від 21.07.2019 № 510),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Музичук Л. В. (довіреність від 01.07.2019 № 27-11011/19,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства фінансів України

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 (суддя Пінчук В. І.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (Зубець Л.

П. - головуючий, судді Мартюк А. І., Калатай Н. Ф. ) у справі

за позовом Міністерства фінансів України

до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про поновлення строку для включення до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Міністерство фінансів України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та кредит") Валендюка Владислава Сергійовича про поновлення строку для включення вимог Міністерства фінансів України до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ
"Банк "Фінанси та кредит".

2. Позовні вимоги аргументовано тим, що внаслідок неповідомлення відповідачем позивачеві про початок процедури ліквідації Міністерство фінансів України було позбавлено можливості своєчасно заявити кредиторські вимоги до відповідача.

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14465/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано ненаданням позивачем суду належних доказів того, що саме з вини відповідача Міністерство фінансів України пропустило строк, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо заявлення кредиторських вимог. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що неповідомлення відповідачем позивача про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не може бути підставою для поновлення строку для включення вимог Міністерства фінансів України до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у передбачений законом спосіб повідомив про наявність таких обставин, тому твердження позивача, що він до проведення аудиту не міг знати про порушення своїх прав як кредитора, не підтверджується матеріалами справи.

5. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 910/14465/17, Міністерство фінансів України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник стверджує, що був позбавлений можливості своєчасно подати заяву про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів внаслідок неповідомлення скаржникові АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про початок процедури ліквідації.

7. Крім того, через злочинну недбалість осіб, які своєчасно не надали інформацію про ліквідацію банку, можуть настати негативні наслідки для Державного бюджету України, пов'язані із виконанням міжнародних угод, укладених Міжнародним банком реконструкції та розвитку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. У відзивах на касаційну скаргу АТ "Фінанси та кредит" і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наголошують на безпідставності доводів скаржника та просять залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 910/14465/17. Крім того, звертають увагу на наявність сформованої практики Верховного Суду щодо розгляду справ, правовідносини в яких є подібними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Як установили суди попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи,
15.02.2000 між Міністерством фінансів України (позикодавцем) і Комерційним банком "Фінанси та кредит" (позичальником), після зміни найменування - АТ "Банк " Фінанси та кредит" укладено договір № 22-04/04 про субкредитування.

10.17.09.2015 згідно з постановою Правління Національного банку України № 612 АТ "Банк "Фінанси та кредит" визнано неплатоспроможним, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.05.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" в АТ "Банк "Фінанси та кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію.

11.17.12.2015 постановою Правління Національного банку України № 898 відповідно до статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківську ліцензію АТ "Банк "Фінанси та кредит" відкликано, прийнято рішення про ліквідацію банку.

12.18.12.2015 згідно з постановою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" № 230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18.12.2015 по 17.12.2017, яку у подальшому відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
27.11.2017 № 5175 продовжено до 17.12.2019 включно.

13.23.12.2015 у газеті "Голос України" № 242 (6246) опубліковано інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам AT "Банк "Фінанси та Кредит", крім того, зазначено, що вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування оголошення за адресою: 04050, м. Київ, вул. Артема, 60. Цього ж дня інформацію про ліквідацію банку та прийняття кредиторських вимог протягом 30 днів було розміщено у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Фонду за адресою: (http://www. fg. gov. ua/not-paying/liquidation/145-at-bank-fіnansy-ta-kredyt/3173- do-uvahy-vkladnykiv-at-bank-fіnansy-ta-kredyt).

14. Зазначене оголошення про ліквідацію банку та початок прийняття вимог кредиторів опубліковано 23.12.2015 в газеті "Голос України" № 242 (6242), відповідно, строк прийняття заяв кредиторів закінчився 21.01.2016.

15. Позивач визнав, що не заявив у встановлений строк кредиторських вимог до AT "Банк "Фінанси та Кредит".

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

17. Частиною 2 статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються Частиною 2 статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

18. Відповідно до частин 4, 5 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

19. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

20. Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

21. У пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на дату прийняття постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Надра") передбачено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку.

Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

22. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідній редакції) Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

23. Відповідно до статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

24. Суди попередніх інстанцій встановили, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб належним чином виконав вимоги щодо порядку повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, зазначену інформацію опубліковано у газеті "Голос України" від 23.12.2015 № 242 (6246), а також на сайті Фонду.

Водночас до 21.01.2016 Міністерство фінансів України із заявою про включення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів за договором субкредитування не звернулось, а тому, з урахуванням статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"одавчих норм, строк для звернення із відповідною заявою поновленню не підлягає. Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.

25. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

26. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

27. З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

28. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

29. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та передбачали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

30. Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

31. Разом із тим належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

32. Заявлена Міністерством фінансів України вимога про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є ефективним засобом захисту прав у розумінні положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і не призведе до відновлення прав позивача в обраний ним спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/15373/17, від
29.05.2019 у справі № 910/17073/17.

33. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного і законного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

34. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. За змістом ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

36. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 910/14465/17 немає.

38. Зважаючи на викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства, оскаржені у справі рішення та постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розподіл судових витрат

39. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 910/14465/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ