ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

на постанову Східного апеляційного господарського суду у складі Медуниці О.Є. - головуючого, Барбашової С.В., Пушай В.І. від 05 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Бринцева О.В. від 14 червня 2018 року

за позовом Харківської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

про стягнення 1 373 822, 23 грн.

(за участю представників: позивача - Грєнков І.В.; відповідача - Залунін К.В.)

Історія справи

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 25.07.2013 Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" (далі - ПрАТ "Сільпо Рітейл", відповідач) зареєструвало право власності на нежитлову будівлю площею 1471,7 м.кв. по вул. Космічна, 23-А у м. Харкові на підставі укладеного з ППФФ "ЮСІ" договору купівлі-продажу від 20.10.2011 №2316. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу придбана відповідачем нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,4920 га з кадастровим номером 6310136300:06:005:0049, яка на момент відчуження нерухомого майна перебувала в оренді продавця на підставі відповідного договору оренди з Харківською міською радою (далі - позивач).

2. 29.12.2015 проведено державну реєстрацію припинення речового права ППФФ "ЮСІ" оренди земельної ділянки площею 0,4920 га з кадастровим номером 6310136300:06:005:0049 у зв'язку з розірванням договору оренди.

3. Рішенням Харківської міської ради від 06.07.2016 №271/16 внесено зміни до підпункту 8.3. пункту 8 додатку 2 рішення позивача від 25.04.2012 № 704/12 та надано ПрАТ "Сільпо Рітейл" в оренду строком до 01.08.2021 земельну ділянку площею 0,4920 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:0049) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (супермаркет з гостьовою парковкою) по вул. Космічній, 23-А. Вказане рішення не виконане, оформлення права користування земельною ділянкою за відповідачем не здійснено.

4. 20.03.2018 позивачем складено комісійний акт обстеження земельної ділянки по вул. Космічній, 23-А у м. Харкові та встановлено, що ПрАТ "Сільпо Рітейл" використовує для експлуатації нерухомого майна земельну ділянку площею 0,2590 га (визначена позивачем за допомогою технічних приладів площа земельної ділянки, яка фактично зайнята нерухомістю відповідача по зовнішнім межам будівлі та паркану) без оформлення права землекористування.

Короткий зміст позовних вимог

5. У вересні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ПрАТ "Сільпо Рітейл" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 373 822,23 грн.

6. Правовою підставою заявлених вимог позивач визначає статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зауважує, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем орендною платою за використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,2590 га, на якій безпосередньо знаходиться нерухоме майно відповідача, без укладення договору оренди за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, внаслідок чого територіальна громада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в сумі 1 373 822,23 грн.

8. Суди, посилаючись на положення статей 1212, 1214 ЦК України, статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 14 Податкового кодексу України, вказали, що внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому зобов'язаний відшкодувати позивачеві доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна. Також суди зазначили, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, яка є регульованою ціною, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

9. Одночасно судами наголошено, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок (статті 22, 1166 ЦК України), оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. При цьому суди керувалися усталеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду в постановах від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/2976/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11. Сам по собі факт відсутності оформленого права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості, не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, оскільки право користування земельною ділянкою в силу приписів ЗК України та ЦК України набувається в момент набуття права власності на нерухомість.

12. Суди невірно застосували положення 1212-1214 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку підлягають застосуванню положення законодавства про відшкодування збитків відповідно до статті 22 ЦК України та статей 152, 156, 157 ЗК України та, відповідно, доведенню позивачем підлягає наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення;

13. Позивачем здійснено невірний розрахунок розміру позовних вимог, оскільки у позивача відсутнє право самостійно проводити розрахунок розміру орендної плати без наявності даних щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який у свою чергу може бути визначено у вигляді витягу з технічної документації виключно після формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав в порядку статті 79-1 ЗК України, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справі № 920/739/17, №922/3639/17, №922/391/18.

Заяви по суті справи

14. Відповідно до статті 118 ГПК України Верховний Суд не розглядає подані позивачем 10.05.2019 письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу, з огляду на їх подання після закінчення процесуального строку, встановленого для вчинення відповідної процесуальної дії в ухвалі Суду від 01.04.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

15. Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

16. Згідно зі статями 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

17. У силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

18. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

19. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

20. Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

21. За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

22. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

23. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

24. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

25. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

26. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

27. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

28. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

29. Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

30. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.

31. Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

32. Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

33. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з позивачем та державної реєстрації такого права.

34. Відтак, Верховний Суд відхиляє доводи відповідача в пунктах 11, 12 Постанови та вказує про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

35. З огляду на викладене, ПрАТ "Сільпо Рітейл", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

36. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14, які обґрунтовано враховані і судами попередніх інстанцій.

37. Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Утім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

38. Отже, суди, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

39. Разом з тим Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги в пункті 13 Постанови та вважає, що оскаржувані судові рішення про задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не можна визнати законними та обґрунтованими з огляду на таке.

40. За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

41. Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

42. З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

43. Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

44. Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

45. Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

46. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

47. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

48. Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

49. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

50. У справі встановлено, що належна відповідачу нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,4920 га з кадастровим номером 6310136300:06:005:0049, яка є сформованим об'єктом цивільних прав. Саме ця земельна ділянка вказана в договорі купівлі-продажу, на підставі якого відповідач набув право власності на нерухоме майно.

51. Проте заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування іншою земельною ділянкою площею 0,2590 га, межі якої самостійно визначені позивачем за зовнішніми межами нерухомого майна шляхом складання акта обстеження земельної ділянки (пункт 4 Постанови), за відсутності доказів формування саме спірної земельної ділянки, виходячи з розміру якої здійснений розрахунок позовних вимог, як об'єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України.

52. Колегія суддів зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

53. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

54. Враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 0, 2590 га є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об'єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

55. Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав, натомість дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Допущені судами порушення норм процесуального права (статті 77 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель"), що призвело до прийняття незаконних судових рішень, що є підставою для їх скасування з ухваленням Верховним Судом в порядку статті 311 ГПК України нового рішення про відмову в позові. У зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

57. З урахуванням вимог статей 129, 315 ГПК України внаслідок задоволення касаційної скарги та прийняття судом касаційної інстанції нового рішення по суті спору витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського від 05 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Харківської області від 14 червня 2018 року у справі № 922/955/18 скасувати.

3. У задоволенні позову Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" відмовити.

4. Стягнути з Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7; ідентифікаційний код 04059243) на користь Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5; ідентифікаційний код 33870708) 72 125, 66 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.