Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №5020-961/2012
Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №5020-961/2012
Ухвала КГС ВП від 17.04.2018 року у справі №5020-961/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 5020-961/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт"

арбітражний керуючий, ліквідатор - Гапоненко Роман Іванович

представник боржника - Миколасюк Р.А., договір про надання правової допомоги № 5/18 від 25.04.2018,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк"

представник кредитора - Костюченко А.Ю., довіреність № 010-00/2 від 02.01.2018,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Дельта банк"

представник кредитора - Павловський О.М., довіреність б/н від 30.04.2018,

розглянув касаційні скарги

Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк",

ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича,

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 30.01.2018

у складі колегії суддів: Верховець А.А. - головуючий, суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Остапенко О.М.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт",

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 30.08.2012 порушено провадження у справі № 5020-961/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (далі - ТОВ "Фірма "Лінарт").

Постановою господарського суду м. Севастополя від 17.10.2012 у справі № 5020-961/2012 ТОВ "Фірма "Лінарт" визнано банкрутом, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2015 у справі № 5020-961/2012 замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2017 затверджено звіт ліквідатора боржника про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат у справі на загальну суму 77 827,23 грн., продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 5020-961/2012 та повноваження ліквідатора боржника на шість місяців.

30.08.2017 ліквідатор боржника подав до господарського суду м. Києва клопотання про стягнення з кредиторів боржника грошової винагороди ліквідатора у розмірі 77 827,23 грн. пропорційно визнаних грошових вимог кожного кредитора.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.11.2017 у справі № 5020-961/2012 (суддя - Пасько М.В.) задоволено клопотання ліквідатора боржника. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") на користь арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) грошову винагороду та відшкодування витрат на загальну суму 34.321 (тридцять чотири тисячі триста двадцять одну) грн. 81 коп. за час виконання ним обов'язків ліквідатора ТОВ "Фірма "Лінарт" у справі № 5020-961/2012 в період з 02.04.2015 по 31.03.2017. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даної ухвали) на користь арбітражного керуючого Гапоненка Р.І., на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання даної ухвали грошову винагороду та відшкодування витрат на загальну суму 43 505 (сорок три тисячі п'ятсот п'ять) грн. 42 грн. за час виконання ним обов'язків ліквідатора ТОВ "Фірма "Лінарт" в період з 02.04.2015 по 31.03.2017.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що у банкрута відсутні майнові активи, які б належали йому на праві приватної власності або повного господарського відання, а тому оплата послуг арбітражного керуючого має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів пропорційно їх грошових вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012 (головуючий суддя - Верховець А.А., суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Остапенко О.М.) апеляційні скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.11.2017 у справі № 5020-961/2012 задоволено. Ухвалу господарського суду м. Києва від 16.11.2017 у справі № 5020-961/2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в клопотанні ліквідатора про стягнення грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора відмовлено. Матеріали справи № 5020-961/2012 повернуто до господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки до реєстру вимог кредиторів включено шість кредиторів, то витрати на оплату послуг ліквідатора у даній справі мають розподілятись на всіх кредиторів пропорційно їх грошових вимог.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", звернувся з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012, виключивши з неї висновок суду, а саме: "Таким чином, твердження скаржників про відсутність підстав для стягнення грошових коштів на погашення витрат та оплати послуг ліквідатора боржника Гапоненка Р.І. з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (у зв'язку з тим, що вимоги Банку погашені) є безпідставними, а витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури мають стягуватись за принципом пропорційності грошових вимог кредиторів."

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ч. 3 ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Також, не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012, ліквідатор ТОВ "Фірма "Лінарт" арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012 скасувати, а ухвалу господарського суду м. Києва від 16.11.2017 у справі № 5020-961/2012 залишити без змін.

При цьому, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 5020-961/2012 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючого, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. від 12.03.2018 касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" залишено без руху у відповідності з положеннями ст. 292 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. від 12.03.2018 касаційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора - Гапоненка Р.І. залишено без руху у відповідності з положеннями ст. 292 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

23.03.2018 від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.03.2018 надійшла заява про усунення недоліків разом з платіжним дорученням № 136817 від 20.03.2018 про сплату судового збору в сумі 1 762, 00 грн.

27.03.2018 від арбітражного керуючого, ліквідатора - Гапоненка Р.І. на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.03.2018 надійшла заява про усунення недоліків разом з платіжним дорученням № 327 від 26.03.2018 про сплату судового збору в сумі 1 762, 00 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 13.04.2018 прийнято справу № 5020-961/2012 господарського суду м. Києва до провадження. Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" та арбітражного керуючого, ліквідатора - Гапоненка Р.І. Відкрито касаційне провадження у справі № 5020-961/2012 господарського суду м. Києва за касаційними скаргами ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" та арбітражного керуючого, ліквідатора - Гапоненка Р.І. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" та арбітражного керуючого, ліквідатора - Гапоненка Р.І. відбудеться 29.05.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційні скарги до 22.05.2018.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" подано відзив на касаційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора - Гапоненка Р.І., в якому вказує на її безпідставність і необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012 - без змін.

Також, ПАТ "Дельта Банк" подав пояснення на касаційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора - Гапоненка Р.І., в яких вказує на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу відхилити.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у даній справі здійснюється у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції чинній до 19.01.2013.

Згідно з п. 4 ст. 31 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 12 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

П. п. 13 та 14 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Згідно з п. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, яка встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та ліквідаційної комісії, в тому числі - витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Виходячи з вимог п. 3 ст. 31 Закону про банкрутство у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2015 ліквідатором банкрута у даній справі призначено арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.

30.08.2017 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. подав до господарського суду м. Києва клопотання про стягнення з кредиторів боржника грошової винагороди ліквідатора у розмірі 77 827,23 грн. пропорційно визнаних грошовим вимогам кожного кредитора, а саме, з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - 34 321,81 грн.; з ПАТ "Дельта Банк" - 43 505,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір оплати послуг ліквідатора був встановлений комітетом кредиторів та затверджений господарським судом.

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу № 2 від 04.04.2017 засідання зборів комітету кредиторів ТОВ "Фірма "Лінарт", комітет кредиторів у складі ПАТ "Дельта Банк" вирішив затвердити звіт ліквідатора банкрута щодо винагороди та витрат арбітражного керуючого та авансувати основну грошову винагороду ліквідатора з 02.04.2015 по 31.03.2017 в сумі 76 843,80 грн. та витрачені кошти в ліквідаційній процедурі станом на 31.03.2017 у сумі 980,43 грн. При цьому, ПАТ "Дельта Банк" надало письмові пояснення стосовно суми 76 843,80 грн. Так, Банк зазначив, що авансування основної грошової винагороди арбітражному керуючому Гапоненку Р.І. не може бути стягнуто з АТ "Дельта Банк", оскільки останній перебуває в стані припинення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2017 затверджено звіт ліквідатора боржника про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат у справі на загальну суму 77 827,23 грн.

Задовольняючи клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. про стягнення з кредиторів боржника грошової винагороди, суд першої інстанції в ухвалі від 16.11.2017 дійшов висновку про відсутність у боржника майнових активів, які б належали йому на праві приватної власності або повного господарського відання, а тому вирішив, що оплата послуг ліквідатора має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів пропорційно їх грошових вимог та ухвалив стягнути грошову винагороду та відшкодування витрат ліквідатора з ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Переглянувши вказану ухвалу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вказав на те, що висновки суду першої інстанції стосовно стягнення грошової винагороди ліквідатора з ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" зроблені без належного дослідження всіх обставин справи та з порушенням норм законодавства.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 101211251 у банкрута ТОВ "Фірма "Лінарт" (місцезнаходження: м. Севастополь, вул. Ангарська, буд. 10-А) наявне майно, яке знаходиться у м. Севастополь на території Автономної Республіки Крим.

Ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Враховуючи, що майно боржника перебуває на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює провести процедуру ліквідації ТОВ "Фірма "Лінарт" та реалізувати належне боржнику майно у відповідності до Закону, беручи до уваги положення ст. 43 Конституції України в якій встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом, суд апеляційної інстанції вказав на те, що ліквідатор боржника Гапоненко Р.І. правомірно звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про оплату послуг за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Фірма "Лінарт" включені наступні кредитори: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ПАТ "Дельта Банк", ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (правонаступником якої є Генічеська ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області), ТОВ "Морська компанія "Транссервіс", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Компанія Green West Enterprises LLC.

Враховуючи, що до реєстру вимог кредиторів включено шість кредиторів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в порушення принципу пропорційності голосів кредиторів суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно розподілив грошову винагороду та відшкодування витрат ліквідатора лише на двох кредиторів, а саме: ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Суд апеляційної інстанції правомірно вказав на те, що витрати на оплату послуг ліквідатора у даній справі мають розподілятись на зазначених кредиторів пропорційно їх грошових вимог.

Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ліквідатора боржника, та скасування ухвали господарського суду м. Києва від 16.11.2017 у справі № 5020-961/2012.

При цьому, доводи скаржників про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" та ліквідатора ТОВ "Фірма "Лінарт" арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. та залишення постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 5020-961/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков