Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.03.2019 року у справі №908/884/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/884/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Боєва О. С.

від 27.09.2018

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Кощеєва І. М., Широбокової Л. П.

від 29.01.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут"

про стягнення 49 374 759,74 грн

за участю представників:

позивача: Лисенко В. О.

відповідача: Ткаченко Р. Ю.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.06.2018 просило стягнути з відповідача борг у загальній сумі 49 374 759,74 грн, з яких: 23 125
656,02 грн - пеня, 20 700 861,95 грн - інфляційні втрати та 5 548 241,77 грн - три відсотки річних.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу природного газу № 17-210-Н від
12.04.2017 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу у визначений договором строк, внаслідок чого за порушення виконання своїх договірних зобов'язань та прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого природного газу зобов'язаний відповідно до статті 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору сплатити інфляційні втрати за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми та пеню.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

12.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 17-210-Н (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1. якого продавець зобов'язався передати покупцеві у 2017-2018 роках (у період з 01.04.2017 по 31.03.2018) природний газ в обсязі до 503500,000 тис. куб. метрів з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору та використати виключно для постачання побутовим споживачам.

У пункті 3.2. договору сторони узгодили, що приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

Згідно з пунктами 5.1., 5.3. договору з 01.04.2017 ціна за 1 000 куб. м природного газу, що передається за цим договором, становить 4 942,00 грн (без ПДВ) та 5 930,40 грн (з ПДВ). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

У пункті 6.1. договору сторони досягли домовленості, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом 3 цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей п'ятиденний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці 4 цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці 4 цього пункту до закінчення дев'яностого дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом 4 цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом 3 цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, трьох процентів річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, має бути здійснений до закінчення дев'яностого дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом п'яти робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей п'ятиденний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і після спливу дев'яностоденного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до вказаної постанови не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом п'яти робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують п'ятиденний строк.

Відповідно до пункту 6.2. договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

У пунктах 7.1., 7.2. договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2017 і діє в частині продажу природного газу до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору).

На виконання умов договору продавець протягом періоду з квітня по вересень 2017 року передав покупцю, а останній прийняв природний газ на загальну суму 385 139
787,83 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 на суму 174 472 842,43 грн, від 31.05.2017 на суму 56 712 818,47 грн, від 30.06.2017 на суму 39 310 955,16
грн, від 31.07.2017 на суму 40 484 344,10 грн, від 31.08.2017 на суму 37 434
357,17 грн, від 30.09.2017 на суму 36 724 470,50 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Покупець оплатив вартість отриманого від позивача природного газу в повному обсязі та наступним чином:

- частину вартості природного газу в сумі 200 912 852,62 грн оплатив в порядку, передбаченому пунктом 6.2. договору, через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів з призначенням платежу "на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296";

- частину вартості природного газу в сумі 184 226 935,21 грн оплатив за рахунок коштів Державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню з призначенням платежу: "постанова Кабінету Міністрів України від
04.03.2002 № 256".

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вважаючи, що покупець за договором - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" здійснював оплату вартості прийнятого природного газу з порушенням визначених в договорі строків, нарахував покупцю за порушення договірного зобов'язання зі своєчасної оплати природного газу та за прострочення виконання грошового зобов'язання 23 125 656,02 грн пені за період з
26.05.2017 по 24.04.2018,20 700 861,95 грн інфляційних втрат за період з травня 2017 по березень 2018 та 5 548 241,77 грн три відсотки річних за період з
26.05.2017 по 24.04.2018, які заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут", звернувшись у травні 2018 року з позовом до Господарського суду Запорізької області.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 27.09.2018 у задоволенні позову відмовив повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що оплата за природний газ проводилась відповідачем двома способами: в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015, постановою НКРЕКП № 2516 від 30.09.2015 та пунктом 6.2. договору через поточні рахунки із спеціальним режимом використання у спеціальному режимі розрахунків, при якому відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ. Остаточний розрахунок проводився за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, підписавши які сторони погодили зміни порядку і строків проведення оплати за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 17-210-Н. З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних відсутні.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 29.01.2019 рішення Господарського суду Запорізької області залишив без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних та неможливість впливу відповідача на порядок та строки розрахунків через спеціальний режим проведення розрахунків.

Однак, визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що остаточний розрахунок був здійснений між сторонами на підставі спільних протокольних рішень, оскільки встановив, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків № 4002 від 17.11.2017 та № 4557 від 19.12.2017, учасниками яких були сторони у справі, не були профінансовані та є нечинними, а остаточний розрахунок за договором купівлі-продажу природного газу № 17-210-Н від 12.04.2017 був проведений в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, за рахунок коштів, отриманих з Державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацію населенню.

При цьому, суд дійшов висновку, що строки виконання грошового зобов'язанням в частині оплати вартості природного газу, спожитого населенням, яке має пільги та субсидії, змінилися та відсутнє прострочення оплати вартості природного газу, що був спожитий цією категорією населення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що розрахунки між продавцем та постачальником природного газу здійснюються виключно із застосуванням їх рахунків зі спеціальним режимом використання та про неможливість впливу відповідача на порядок та строки проведення цих розрахунків, оскільки:

- не врахували, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок проведення розрахунків через рахунки зі спеціальним режимом використання передбачений саме для споживачів газу та чинне законодавство не передбачає заборони для відповідача проводити розрахунки шляхом перерахування коштів зі своїх поточних рахунків на рахунки зі спеціальним режимом використання позивача;

- не врахували умови договору, якими передбачена можливість відповідача сплачувати кошти шляхом їх перерахування з власних поточних рахунків на рахунки зі спеціальним режимом використання продавця, тобто можливість впливати на стан розрахунку;

- не надали належної правової оцінки відносинам між відповідачем та його контрагентами, не врахували, що механізм автоматичного розподілу коштів є лише засобом прискорення та автоматизації руху сплачених кінцевими споживачами (населенням) коштів між учасниками ринку природного газу, задіяних у процесі закупівлі, транспортування газу, а відповідач відповідно до чинного законодавства може впливати на кінцевих споживачів природного газу та зобов'язаний проводити відповідну позасудову/судову роботу для уникнення виникнення заборгованості, однак, суди не врахували відсутність в матеріалах справи доказів проведення відповідачем такої роботи;

- не застосували пункт 27 Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, затверджений постановою НКРЕКП № 2516 від
30.09.2015, який надає можливість відповідачу впливати на стан розрахунків через механізм регулювання нормативу перерахування коштів;

- не зазначили жодного правового обґрунтування висновку щодо неправомірності застосування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, не врахували, що зазначені нарахування застосовуються незалежно від вини боржника;

- не взяли до уваги висновки Верховного Суду щодо порядку розрахунків із застосуванням поточних рахунків зі спеціальним режимом використання у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16 та від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15;

- порушили частину 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не надали правової оцінки доводам позивача щодо впливу автоматичного розподілу коштів на договірні відносини.

Також зазначає про те, що висновок суду апеляційної інстанцій про те, що чинне законодавство не передбачає можливості повернення з рахунку зі спеціальним режимом використання коштів, сплачених із свого поточного на погашення заборгованості, за рахунок подальших оплат побутових споживачів, не відповідає Алгоритму розподілу коштів та зроблений з неправильним застосуванням пункту 27 Алгоритму, яким передбачена можливість направлення коштів, які підлягають перерахуванню позивачу, на рахунки відповідача у разі відсутності заборгованості перед оптовим продавцем, тобто передбачена можливість відповідача отримати сплачені власні кошті за рахунок оплат кінцевих споживачів.

За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо зміни строків виконання грошового зобов'язанням в частині оплати вартості природного газу, спожитого населенням, яке має пільги та субсидії, не обґрунтував цей висновок, неправильно застосував норм статей 204 та 651 Цивільного кодексу України, не врахував, що цивільне законодавство не передбачає такої підстави зміни умов договору як наявність регулюючого впливу підзаконного акту.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області 27.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що чинне законодавство та укладений з позивачем договір купівлі-продажу природного газу передбачають порядок розрахунків лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання і відповідач не має можливості впливати на порядок, строк та розмір розрахунків, а позивача не довів обставин порушення відповідачем умов розрахунку та алгоритму розподілу коштів.

Також відповідач зазначає, що в частині оплати вартості природного газу, спожитого населенням, яке має пільги та субсидії, проведення розрахунків між сторонами зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає відповідні нормативні акти, що змінюють характер регулювання відповідних правовідносин сторін на підставі укладених між ними договорів. За твердженням відповідача суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановили суди попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли між сторонами у справі на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу № 17-210-Н від 12.04.2007.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 193 Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, для застосування штрафних санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених законом, договором.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від № 17-210-Н від 12.04.2017 природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", яка була чинною на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 17-210-Н від 12.04.2017, відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" визначений постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу побутовим споживачам Запорізької області.

Згідно з пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, затвердженого відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу".

Відповідно до пункту 1 Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 (далі по тексту - Порядок-1) постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, у порядку, визначеному Національним банком України.

Відповідно до пункту 2 Порядку-1 газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

Механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці) визначений Порядком проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 792 від
30.09.2015 (далі по тексту - Порядок-2).

Відповідно до пунктів 2,4 Порядку-2 споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день.

Постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 26.04.2017 "Деякі питання розрахунків за спожитий природний газ" була зупинена дія пунктів 5-8 Порядку-2.

У пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 26.04.2017 рекомендовано банкам розподіляти кошти, що надходять з 1 квітня 2017 на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, за спожитий природний газ побутовими споживачами та релігійними організаціями, з використанням нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", розрахованих постачальниками природного газу відповідно до пункту 3 цієї постанови.

Згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 26.04.2017 розрахунок нормативу перерахування коштів здійснюється постачальниками природного газу для зарахування коштів на поточні рахунки постачальника природного газу, оператора газорозподільної системи, оператора газотранспортної системи, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового продавця природного газу за формулами, встановленими відповідно до пунктів1-4 цього пункту.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що наведений вище визначений чинним законодавством спеціальний порядок розрахунків за природний газ між постачальниками та оптовими продавцями природного газу через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання був також закріплений сторонами в пункті 6.2. договору, в якому сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

Врахувавши наведені вище норми законодавства, чинного в період спірних правовідносин, та умови договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач з огляду на встановлений чинним законодавством спеціальний порядок розрахунків не міг вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем, що спростовує доводи позивача про прострочення відповідачем виконання зобов'язання в частині проведення розрахунків через рахунки зі спеціальним режимом використання та виключає можливість застосування до відповідача штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Згідно з положеннями частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій є одним із основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку.

Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України та інших законів.

Як встановили суди з метою оплати вартості переданого природного газу Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" були складені та підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 4002 від
17.11.2017 на суму 52 601 729,27 грн та № 4557 від 19.12.2017 на суму 142 788
336,02 грн.

Відповідно до пункту 5.3 Спільних протокольних рішень вони є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції та не спростовано сторонами по справі, відповідне фінансування за цими спільними протокольними рішеннями проведено не було.

Відповідно до розділу 1 зазначених спільних протокольних рішень їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Однак, з 01.01.2018 зазначена постанови Кабінету Міністрів України № 20 від
11.01.2005 втратила чинність згідно з постановою Кабінету міністрів України № 951 від 08.11.2017 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Як правильно встановив суди попередніх інстанцій, з 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі по тексту - Порядок № 256).

Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку №
256.

Згідно з пунктами 2,4 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1. Порядку № 256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Відповідно до абзаців 21,22,25,28 пункту 8-1 Порядку № 256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання;

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Аналогічні висновки викладені в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від
23.09.2019 у справі № 908/885/18.

Суд апеляційної інстанції встановив, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків № 4002 від 17.11.2017 та № 4557 від 19.12.2017, учасниками яких були сторони у справі, не були профінансовані та є нечинними.

Остаточний розрахунок за договором купівлі-продажу природного газу № 17-210-Н від 12.04.2017 був проведений між сторонами не в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2015, яку сторони визначили в договорі та яка втратила чинність, а в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, якою запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та субсидій населенню, тобто в іншому порядку, ніж той, що був передбачений сторонами у договорі.

Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому положення норм наведених постанов Кабінету Міністрів України є обов'язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов.

Врахувавши те, що розрахунок за природний газ в частині оплати його вартості за рахунок коштів, отриманих з Державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню був здійснений між сторонами в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 та з дотримання встановлених цим нормативно-правовим актом строків, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох відсотків та інфляційних втрат.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів обставин прострочення відповідачем здійснення розрахунків за договором № 17-210-Н від 12.04.2017 з огляду на встановлені судами обставини здійснення відповідачем оплати за природний газ в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 792 від
30.09.2015, постановою НКРЕКП № 2516 від 30.09.2015 та пунктом 6.2. договору через поточні рахунки із спеціальним режимом використання у спеціальному режимі розрахунків, при якому відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, а остаточний розрахунок проводився в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, за рахунок коштів, отриманих з Державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацію населенню.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позову та застосування до спірних правовідносин положень статті 611 та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд хоча і неповно дослідив обставини справи, які мають значення для справи, зокрема обставини фінансування спільних протокольних рішень № 4002 від 17.11.2017 та № 4557 від
19.12.2017, та помилково послався на те, що оплата відповідачем вартості природного газу, спожитого населенням, яке має пільги та субсидії, відбулась за цими спільними протокольними рішеннями, однак дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох відсотків та інфляційних втрат. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції, в повному обсязі дослідив обставини справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі, залишивши без змін правильне по суті рішення місцевого господарського суду.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 908/884/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець