Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 917/1400/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

публічного акціонерного товариства

"Укрсоцбанк" - Вакуленко О.М.,

Семенчук Р.М.,

товариства з обмеженою відповідальністю

"Гадячсир" - Карнаух Т.М.,

Швець І.М.,

Юридичної особи за законодавставом Кіпру

Альмира Холдингс (Сайпрус) Лімітед

(Almira Holdings (Cyprus) Limited) - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (головуючий - Фоміна В.О., судді - Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)

та на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 (суддя - Киричук О.А.)

у справі № 917/1400/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Альмира Холдингс (Сайпрус) Лімітед (Almira Holdings (Cyprus) Limited)

про стягнення 15 917 447 (п'ятнадцяти мільйонів дев'ятисот сімнадцяти тисяч чотирьохсот сорока сіми) доларів 81 центів США,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2016 публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Гадячсир" (далі - "Гадячсир") про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.04.2013 № 06.1-20/124, до якого неодноразово було внесено зміни (далі - кредитний договір № 06.1-20/124), у сумі 15 917 447,81 доларів США (без урахування процентів, пені, штрафу, комісії чи інших платежів, які мав сплатити відповідач за кредитним договором).

Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконання відповідачем умов кредитного договору № 06.1-20/124 щодо повернення отриманих коштів у визначений договором строк (до 31.03.2016), внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 15 917 447,81 доларів США заборгованості за кредитним договором № 06.1-20/124 і 206 700,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення позивачеві коштів є порушенням прав останього на своєчасне і повне отримання наданих сум кредиту, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 525 526 533 610 612 1049 1054 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ухвалою від 23.01.2017 Харківський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача юридичну особу за законодавством Кіпру Альмиру Холдингс (Сайпрус) Лімітед (Almira Holdings (Cyprus) Limited).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та визнав обгрунтованими і доведеними заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, 28.09.2017 ТОВ "Гадячсир" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процессуального права, неповне з'ясування обставин справи і неналежну оцінку доказів, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 і рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою касаційну скаргу ТОВ "Гадячсир" аргументує тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема:

- неправильно визначено розмір заборгованості за кредитним договором № 06.1-20/124, оскільки суд першої інстанції встановив факт надання та суму грошових коштів на підставі неналежних доказів - наданих позивачем меморіальних ордерів, а не виписки банку з рахунка позичальника, яку було надана суду тільки в апеляційній інстанції, без обгрунтування неможливості подання таких доказів у суді першої інстанції, що є порушення вимог ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- перераховані відповідачем на користь позивача суми на виконання умов кредитного договору № 06.1-20/124 позивачем було неправомірно зараховано у погашення процентів за кредитом, а не на погашення основної заборгованості;

- нарахування процентів за траншами у доларах США здійснювалося за ставками, визначеними з прив'язкою до індексу LIBOR, про зміну якого клієнт не був поінформований, що є збільшенням розміру процентів в односторонньому порядку і суперечить вимогам положень ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зазначаючи про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором є складним, ТОВ "Гадячсир" наголошує, що суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів про розмір ставки LIBOR та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення економічної експертизи;

- ТОВ "Гадячсир" також звертає увагу на те, що судами не досліджено додаткових угод до кредитного договору № 06.1-20/124;

- не витребувано за клопотанням відповідача і не досліджено договору про участь у спільному фінансуванні, укладеного 5.04.2013 між ПАТ "Укрсиббанк", ПАТ "Креді Агріколь банк", ПАТ "Укрсоцбанк" і ПАТ КБ "Правекс-банк", який підтверджує факт укладення кредитного договору № 06.1-20/124 в рамках консорціумной угоди, на підтвердження механізму взаємодії банків-учасників та вирішення питання залучення членів консорціуму для участі в справі;

- суди безпідставно не залучили за клопотанням відповідача до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача поручителя за договором поруки від 19.11.2013, юридичну особу за законодавством Китайської Народної Республіки - Сан Лайт Індастріс Лімітед (Sun Light Industries Limited), на інтереси якої впливає розмір заборгованості боржника за кредитним договором;

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для вирішення спору та ухвалили законні рішення, а тому підстав для їх скасування немає.

При цьому вказує, що:

- за умовами кредитного договору ставка LIBOR означає відповідну екранну ставку. "Екранна ставка" означає ставку розрахунку процентів Британської Банківської Асоціації для долару США та періоду, що еквівалентний 6 місяцям, і яка відображається на відповідній сторінці екрану системи "Рейтерс" (або будь-якого правонаступника цієї сторінки) на загальнодоступному сайті;

- вказуючи на некоректність розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач не зазначає конкретних періодів, в яких відбулося зарахування повернутих ним коштів з порушенням умов кредитного договору № 06.1-20/124;

- надані позивачем меморіальні ордери та виписки банку по рахунку боржника є належними доказами надання позивачем кредиту;

- суди правомірно не залучили до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача поручителя за договором поруки від 19.11.2013, юридичну особу за законодавством Китайської Народної Республіки - Сан Лайт Індастріс Лімітед (Sun Light Industries Limited), оскільки наведений договір не є способом забезпечення зобов'язання у виді поруки;

- наявність договору про участь у спільному фінансуванні від 05.04.2013 не впливає на встановлення обставин і фактів у цій справі.

У відповіді на відзив на касаційну скаргу та доповненнях до цієї відповіді ТОВ "Гадячсир" повторює доводи, викладені у касаційній скарзі, а також просить залучити до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача поручителя за договором поруки від 19.11.2013, юридичну особу за законодавством Китайської Народної Республіки - Сан Лайт Індастріс Лімітед (Sun Light Industries Limited) та наголошує на тому, що суди не встановили, з яких підстав суму коштів 107 182,79 доларів США, сплачених відповідачем у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 08.12.2014 було повернуто позивачем, що є підставою для направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Суди встановили обставини надання відповідачеві кредитних коштів траншами (18.04.2013 - 8 700 000,00 доларів США та 19.04.2013 - 7 217 447,81 доларів США) на підставі наданих позивачем суду першої інстанції меморіальних ордерів (від 18.04.2013 № 478496895, від 19.04.2013 № 479305687), які згідно зі ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є розрахунковими документами і складаються для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій; на підставі наданих позивачем суду апеляційної інстанції з метою спростування доводів апеляційної скарги виписок банку з рахунка позичальника, які згідно з п. 5.6 постанови Національного банку України від 18.06.2003 № 254 про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України є підтвердженням виконаних за день операцій.

Факт отримання відповідачем від позивача коштів кредиту в сумі 15 917 447,81 долар США ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заперечував і представник ТОВ "Гадячсир", наголошуючи лише на неправильному спрямуванні сплачених відповідачем коштів на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 06.1-20/124 у рахунок погашення процентів за цим договором.

Оскільки згідно з ч.1 ст. 36 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання; а також ураховуючи надані позивачем зазначені докази, Верховний Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про встановлення факту надання та розміру грошових коштів на підставі неналежних доказів.

Як установлено судом першої інстанції, відповідач здійснював сплату кредитних коштів за кредитним договором № 06.1-20/124 із простроченням терміну.

За умовами кредитного договору № 06.1-20/124 (п 7.4), у разі сплати позичальником банку суми, недостатньої для сплати загальної заборгованості за цим договором, сплачена сума використовується, в першу чергу, для погашення прострочених платежів, що становлять доходи банку (спочатку для погашення заборгованості за процентами, потім за комісіями), а тільки потім для погашення простроченої заборгованості за часткою.

Таке визначення черговості погашення заборгованості не суперечить приписам ст. 534 ЦК України.

З огляду на викладене необгрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неправильного встановлення судами розміру заборгованості за кредитним договором № 06.1-20/124 у зв'язку з неправомірним спрямуванням позивачем перерахованих відповідачем на користь позивача сум на виконання умов цього договору на погашення процентів за кредитом, а не на рахунок погашення основної заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що за змістом п.5.2 кредитного договору № 06.1-20/124 сторони погодили фіксовану процентну ставку для часток в гривні, яка становить 17 % річних, і змінювану процентну ставку для часток в доларах США, що складається з: маржі 7, 75% та ставки LIBOR. При цьому максимальний розмір збільшення процентної ставки для часток в доларах становить 20 %.

Таке визначення процентної ставки не суперечило приписам ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) про можливість визначення змінюваної процентної ставки і відповідає передбаченому у ст. 627 ЦК України принципу свободи договору.

Ставка LIBOR розраховується Британською банківською асоціацією і є найбільш поширеним показником короткострокових процентних ставок у всьому світі. Динаміка і конкретне значення ставки LIBOR публікуються, а зміна адміністратора, який публікує ці показники, не впливає на доступ до цих показників.

Одже, безпідставними є доводи касаційної скарги стосовно того, що нарахування процентів за траншами у доларах США за ставками, визначеними з прив'язкою до індексу LIBOR, про зміну якого клієнт не був поінформований, є збільшенням розміру процентів в односторонньому порядку і суперечить вимогам положень ст. 1056-1 ЦК України, а суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів про розмір ставки LIBOR.

Верховний Суд погоджується із правомірністю висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення економічної експертизи для перевірки визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 06.1-20/124, оскільки своє клопотання відповідач фактично обгрунтував складністю розрахунку заборгованості за кредитним договором, неправильним спрямуванням платежів відповідача на рахунок погашення прострочених процентів за кредитом, а не на рахунок погашення самого кредиту, що має правовий характер і не потребує спеціальних знань, як це передбачено ст. 41 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Посилання ТОВ "Гадячсир" у поданій касаційній скарзі на те, що судами не досліджено додаткових угод до кредитного договору № 06.1-20/124, мають загальний характер. Зокрема, скаржник не зазначив, які саме умови цих додаткових угод не враховано судами і як ці умови впливають на правильність вирішення спору.

Як убачається із матеріалів справи, у клопотанні про витребування у позивача договору про участь у спільному фінансуванні, укладеному 05.04.2013 між ПАТ "Укрсиббанк", ПАТ "Креді Агріколь банк", ПАТ "Укрсоцбанк" і ПАТ КБ "Правекс-банк", відповідач зазначав, що цей договір підтверджує факт укладення кредитного договору № 06.1-20/124 в рамках консорціумной угоди, на підтвердження механізму взаємодії банків-учасників і вирішення питання про залучення членів консорціуму для участі в справі.

Відповідно до ст. 38 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, в якому повинно бути зазаначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ. Суд вправі відхилити заявлене клопотання, якщо цей доказ не стосується справи або є недопустимим.

Предметом розгляду у справі № 917/1400/16 є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк і ТОВ "Гадячсир" кредитним договором № 06.1-20/124, а договір про участь у спільному фінансуванні регулює інші відносини між ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "УкрСиббанк", ПАТ "Креді Агріколь банк", ПАТ КБ "Правекс-банк" і є основою правових правовідносин членів консорціуму.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування у позивача договору про участь у спільному фінансуванні, а також про те, що наявність цього договору не має значення для правильного вирішення справи, при цьому міркування відповідача щодо потреби вивчення умов цього договору засновані на його припущеннях.

Аргументи касаційної скарги ТОВ "Гадячсир" про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не залучили за клопотанням відповідача до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - юридичну особу за законодавством Китайської Народної Республіки - Сан Лайт Індастріс Лімітед (Sun Light Industries Limited), яка є поручителем за договором поруки від 19.11.2013 і поручилася за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 06.1-20/124 та на інтереси якої впливає розмір заборгованості боржника за кредитним договором, також не може бути взято до уваги.

Статтею 27 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено право господарского суду у разі встановлення, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, залучити таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з п 2.3 договору поруки від 19,11.2013 у разі порушення ТОВ "Гадячсир" умов кредитного договору № 06.1-20/124 ТОВ "Гадячсир" і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає право банку вимагати виконання кредитного договору в повному обсязі як від ТОВ "Гадячсир" і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

За змістом ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України, поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, а кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, зокрема лише від поручителя, який відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 6-84цс11.

З огляду на наведені вимоги закону та умови договору поруки від 19.11.2013, та ураховуючи предмет позову у справі № 917/1400/16 (позов пред'явлено тільки до боржника), суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні такого клопотання.

Посилання ТОВ "Гадячсир" на недослідження судами підстав повернення сплачених ним позивачеві в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 107 182,79 доларів США та вимога ТОВ "Гадячсир" залучити до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача поручителя за договором поруки від 19.11.2013, юридичну особу за законодавством Китайської Народної Республіки - Сан Лайт Індастріс Лімітед (Sun Light Industries Limited) не може бути взято до уваги, з огляду на визначені ст. 300 ГПК (у редакції, чинній після 15.12.2017) межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також ту обставину, що відповідач під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не посилався на безпідставне повернення позивачем 107 182,72 доларів США.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції є законними, оскільки суд першої інстанції виконав усі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи і вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню, а суд апеляційної інстанції ретельно перевірив усі доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, та підтвердив законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не отримали свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду Верховний Суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 09.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 у справі № 917/1400/16 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

судді І.С. Міщенко

Ю.Я. Чумак