Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/8397/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 (у складі колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Чорна Л.В.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 (суддя Босий В.П.)

за скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 910/8397/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації,

про стягнення 2 705 379 935,83 грн, розірвання договору та витребування майна;

за зустрічним позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг"

про визнання недійсним пункту договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" (далі - ТОВ "Укррослізинг") задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") на користь ТОВ "Укррослізинг" 396 828 349,71 грн - заборгованість з оплати частини вартості предмета лізингу, 116 766 204,27 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування предметом лізингу, 235 028 314,75 грн - інфляційні втрати, 25 332 102,90 грн - 3 % річних, 55 489,35 грн - витрати зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 рішення суду першої інстанції змінено, резолютивну частину викладено у редакції, відповідно до якої стягнуто з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "Укррослізинг" 365 972 194,84 грн - заборгованість з оплати вартості частини предмета лізингу, 112 303 827,30 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування предметом лізингу, 229 098 329,81 грн - інфляційні втрати, 42 027 946,73 грн - пеня, 1 191 237 276,82 грн - коефіцієнт коригування, 25 332 102,90 грн - 3 % річних, 123 813,30 грн - витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 144 461,80 грн - витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті постанову апеляційного суду залишено без змін.

На виконання судового рішення 06.02.2017 видано наказ.

У березні 2017 року КП "Київський метрополітен" звернулося до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС), у якій просило скасувати постанову про арешт коштів боржника від 16.03.2017 та зобов'язати Департамент ДВС винести постанову про зняття арешту з рахунка № 26006032079400, відкритого в АТ "Укрсиббанк", та рахунка № 26001300773095, відкритого в АТ "Ощадбанк".

Скаргу обґрунтовано тим, що накладення арешту на рахунки, з яких здійснюється виплата заробітної плати, призведе до порушення КП "Київський метрополітен" законодавства з питань оплати праці та виникнення заборгованості підприємства перед працівниками.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017, скаргу КП "Київський метрополітен" задоволено частково. Визнано недійсною постанову Департаменту ДВС про арешт коштів боржника від 16.03.2017, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 53587903, у частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на розрахункових рахунках КП "Київський метрополітен" № 26006032079400, відкритому в АТ "Укрсиббанк", та № 26001300773095, відкритому в АТ "Ощадбанк", що необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників КП "Київський метрополітен". В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.

Судові рішення мотивовано правомірністю заявленої вимоги КП "Київський метрополітен" і наявністю підстав для визнання постанови Департаменту ДВС недійсною.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2017 року Департамент ДВС подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Касаційну скаргу Департамент ДВС обґрунтовує зокрема тим, що відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту кошти, які знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання. Оскільки рахунки, відкриті КП "Київський метрополітен" в АТ "Укрсиббанк" та АТ "Ощадбанк" не мають спеціального статусу, суди безпідставно задовольнили скаргу відповідача.

КП "Київський метрополітен" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про її необґрунтованість, судові рішення просить залишити без змін і наголошує на правильному застосуванні судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

За змістом статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач звернувся до Департаменту ДВС із заявою від 10.03.2017 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/8397/16.

16.03.2017 головним державним виконавцем Департаменту ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53587903.

Крім того, 16.03.2017 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти КП "Київський метрополітен", що розміщені на рахунках, зокрема, в АТ "Укрсиббанк" та Філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк".

Як установлено судами, рахунки № 26006032079400 і № 26001300773095, відкриті КП "Київський метрополітен" у зазначених банківських установах на підставі договорів банківського рахунка, використовувалися для виплати заробітної плати та інших соціальних платежів працівникам КП "Київський метрополітен".

Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом статті 43 Конституції України, статей 1, 24 Закону України "Про оплату праці", статей 97, 115 Кодексу законів про працю України держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені у залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 2, частиною 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961 і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Судами встановлено, що внаслідок арешту всіх розрахункових рахунків, у тому числі й розрахункових рахунків № 26006032079400, відкритого в АТ "Укрсиббанк", та № 26001300773095, відкритого в АТ "Ощадбанк", які передбачені для сплати податків з доходів працівників та видачі заробітної плати працівникам КП "Київський метрополітен", відповідач не має змоги виплатити заробітну плату працівникам та перерахувати відповідні соціальні внески і податки до бюджету.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що арешт грошових коштів боржника на рахунках, необхідних та призначених для оплати праці працівників і здійснення нарахувань на заробітну плату, суперечить Конституції України та нормам чинного законодавства.

Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, стосовно того, що зазначені рахунки у банківських установах не мають спеціального статусу, а тому на розміщені кошти на них може бути накладено арешт, спростовуються наведеними нормами чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, при вирішенні цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про наявність підстав для часткового задоволення скарги є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень у справі № 910/8397/16 та ухвалення нового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) слід покласти на скаржника.

Оскільки Департамент ДВС за подання касаційної скарги сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір", заява Департаменту ДВС про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 320,00 грн підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/8397/16 залишити без змін.

3. Повернути Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 320,00 грн зайво сплаченого згідно з платіжним дорученням від 30.11.2017 № 4149 судового збору.

4. Копію платіжного доручення від 30.11.2017 № 4149 направити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий