Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 05.11.2019 року у справі №924/1208/18 Ухвала КГС ВП від 05.11.2019 року у справі №924/12...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/1208/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (головуючий - Саврій В. А., судді: Юрчук М. І., Коломис В. В.)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019 (суддя Гладюк Ю. В.)

у справі № 924/1208/18

за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

до 1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний

виробничий кооператив"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

про визнання недійсним договору

Учасники справи:

представник позивача - Кучина Т. І. (член дирекції);

представник відповідача-1 - Грищенко І. С. (адв.);

представник відповідача-2 - Грищенко І. С. (адв.);

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 22.12.2018 Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - ДП "Старокостянтинівський молочний завод", позивач) звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (далі - СГВК "Перший національний виробничий кооператив", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (далі - ТОВ "Органік Сідс", відповідач-2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-3 від 26.09.2018, укладеного між відповідачами.

1.2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відступлення права вимоги внаслідок укладення оспорюваного договору не відбулося, але сам факт існування цього договору позбавляє позивача можливості виконувати свої зобов'язання перед належним кредитором (відповідачем-1), що і є порушенням прав позивача. Укладення спірного договору не відповідає вимогам законодавства про те, що відступлення права вимоги має здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу прав.

Позивач зазначав про: відсутність доказів на підтвердження наявності боргу у позивача, право вимоги на який є предметом спірного договору; відсутність повноважень у голови СГВК "Перший національний виробничий кооператив" Путрі М. В. на підписання оспорюваного договору; фіктивність оспорюваного договору, підтвердженням чого є те, що договір укладався не для відступлення права вимоги, а з метою ухилення відповідача-2 від погашення ним існуючої у нього заборгованості, щонайменше по п`яти виконавчих провадженнях. Крім того, спірним договором на відповідача-2 покладено обов`язок щодо оплати коштів у розмірі 3935558 грн на користь відповідача-1, але дане зобов`язання відповідач-2 не виконав і намірів його виконувати не мав. Саме з метою ухилення відповідача-2 від перерахування даних коштів, сторони оспорюваного договору погодили 5 річний термін для здійснення такої оплати. Окрім того, у товариств відповідачів один і той самий керівник, а відтак прийняття рішення про відступлення права вимоги спрямоване на залишення даними особами за собою контролю за коштами у розмірі 3935558 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 17.07.2019 Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, про задоволення позову та стягнення з відповідачів по 881,00 грн судового збору.

2.2. Судами відхилено доводи позивача щодо фіктивності договору про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-3 від 26.09.2018, з огляду на наступне:

- наданими доказами доведено наявність наміру відповідачів на виконання умов спірного договору;

- щодо наявності в однієї з його сторін відкритих виконавчих проваджень (про стягнення з цієї сторони наявної у неї заборгованості), то закон не передбачає заборон на укладення договорів про відступлення права вимоги щодо особи, яка має на час укладення такого договору непогашених боргів перед третіми особами;

- наявність у відповідачів одного і того ж керівництва не є свідченням фіктивності договору, оскільки відповідно до діючого законодавства будь-яка особа не позбавлена права бути учасником різних юридичних осіб. Дана обставина не належить до встановлених законом підстав визнання договору недійсним;

- доводи позивача про перевищення повноважень головою СГВК "Перший національний виробничий кооператив" не знайшли свого підтвердження.

2.3. Суди дійшли висновку про недійсність вимоги, переданої за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-3 від 26.09.2018, з огляду на існування не вирішеного спору щодо розміру та наявності боргу у справі № 924/233/18, право вимоги на який передано за спірним договором, а тому таку вимогу не можна вважати дійсною, оскільки факт її існування станом на час укладення спірного договору не є беззаперечним. Наявність такої вимоги на даний момент є абстрактною (теоретичною), визначеною лише самим СГВК "Перший національний виробничий кооператив", та такою, що перебуває на стадії перевірки її існування в суді.

Відповідачі уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-3 від 26.09.2018, знаючи про наявність невирішеної справи № 924/233/18, а відтак відповідачі діяли всупереч положенням законодавства про передачу дійсної вимоги.

Надані до спірного договору документи не підтверджують існування боргу. Зокрема, всі надані в справі № 924/233/18 матеріали для проведення експертизи (встановлення наявності боргу) є недостатніми для її здійснення.

Передання недійсної вимоги напряму порушує права позивача, оскільки в такому випадку новий кредитор буде вимагати виконання позивачем свого зобов`язання, котре в свою чергу, в даному випадку не підтверджене належним чином.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

3.1. 12.08.2016 між ДП „Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та СГВК „Перший національний виробничий кооператив" (постачальник) укладено договір поставки молока № 49 (далі - Договір поставки), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 3.1, 14.3) постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах визначених цим договором, а покупець зобов`язаний приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції. Загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній, складеній за формою 1-ТН (МС). Асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором визначається сторонами у додатках (Протокол погодження ціни), що є невід`ємною частиною договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

3.2. 01.08.2018 між ТОВ „Зелений простір Поділля" (первісний кредитор), ТОВ „Органік Сідс" (новий кредитор) та СГВК „Перший національний виробничий кооператив" (боржник) укладено договір № 01/08-2018/ЗВ, за умовам якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до СГВК „Перший національний виробничий кооператив", що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором позики № 31-01/2018ФД (поворотної фінансової допомоги) від 31.01.2018 (основний договір) на суму 2569070 грн, укладеним між первісним кредитором та боржником.

3.3. 01.08.2018 між ТОВ „Сапоніт-Інвест" (первісний кредитор), ТОВ „Органік Сідс" (новий кредитор) та СГВК „Перший національний виробничий кооператив" укладено договір про відступлення права вимоги № 01/08-2018/СВ, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право до СГВК „Перший національний виробничий кооператив", що належить первісному кредитору, і стає кредитором за укладеними між первісним кредитором та боржником договорами позики № 11-04/18ФД від 11.04.2018, № 13-12/2017ФД від 13.12.2017, № 04-01/2018ФД від 04.01.2018, № 19/06-ПНВК від 19.06.2017, № 08-12/2017ФД від 08.12.2017 та договором поставки № 31/05-18 СК від 31.05.2018.

3.4. 01.08.2018 між ПАТ „Добробут АГ" (первісний кредитор), ТОВ „Органік Сідс" (новий кредитор) та СГВК „Перший національний виробничий кооператив" (боржник) укладено договір № 01/08-2018/ДВ, згідно з яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до СГВК „Перший національний виробничий кооператив", що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 01/12 СВК від 20.12.2017 на суму 5252619,20 грн, укладеним між первісним кредитором та боржником.

3.5. 25.09.2018 відбулися загальні збори членів СГВК „Перший національний виробничий кооператив" (протокол №25/09-2018/ДП від 25.09.2018), якими були прийнято рішення:

- обрати головою загальних зборів членів кооперативу - Антипчук О. О., а секретарем - Путрю М. В.;

- затвердити та надати дозвіл голові кооперативу на укладення з ТОВ „Органік Сідс" договорів про відступлення права вимоги (цесії) за договорами, укладеними між ДП „Старокостянтинівський молочний завод" та кооперативом, в тому числі договором, за яким кооператив оплатно передає (відступає) ТОВ „Органік Сідс" всі права та обов`язки кооперативу, що виникли з договору поставки № 49 від 12.08.2016;

- надати повноваження голові кооперативу Путрі М.В. на укладення та підписання з ТОВ „Органік Сідс" договорів про відступлення права вимоги (цесії) за договорами, укладеними між ДП „Старокостянтинівський молочний завод" та кооперативом, договорів про внесення змін, додаткових угод до даних договорів, з правом визначення всіх інших умов договорів на власний розсуд (без будь-яких обмежень), а також інших документів, пов`язаних з укладенням та підписанням зазначених договорів.

3.6. 26.09.2018 між СГВК „Перший національний виробничий кооператив" (первісний кредитор) та ТОВ „Органік Сідс" (новий кредитор) укладено договір №26/09/2018-3 про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги за договором поставки молока № 49 від 12.08.2016 на суму 3935558 грн, укладеним між ДП „Старокостянтинівський молочний завод" (боржник) і первісним кредитором (основний договір), а новий кредитор на умовах даного договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3, 2.1 названого договору від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов`язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору, включаючи, але не обмежуючись: 3312859 грн основного боргу, 395727 грн пені, 39160 грн 3% річних, 187812 грн інфляційних витрат та право на стягнення штрафних санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов`язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення. Новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору. За передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі 3935558 грн.

3.7. 26.09.2018 СГВК „Перший національний виробничий кооператив" (первісний кредитор) та ТОВ „Органік Сідс" підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі документів до Договору цесії, згідно з яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що засвідчують права, які передаються згідно п.1.1 договору про відступлення права вимоги № 26/09/2018-3 від 26.09.2016, а саме: договір поставки молока № 49 від 12.08.2016; додаткова угода № 1 від 27.12.2016; протоколи погодження договірної ціни № 7 від 16.10.2016, № 8 від 01.11.2016, № 9 від 01.12.2016р., № 12 від 16.02.2017, № 13 від 24.03.2017, № 14 від 24.04.2017, № 15 від 24.05.2017, № 16 від 25.06.2017, № 17 від 25.07.2017, № 18 від 23.08.2017; видаткові накладні до договору № 49; товарні накладні за формою 1-ТН (МС) до договору № 49; акти звірки розрахунків до договору № 49 від 30.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017.

3.8. 26.09.2018 СГВК „Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ „Органік Сідс" підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-3, за яким первісний кредитор оплатно передав належне йому право вимоги за договором поставки молока № 49 від 12.08.2016 на суму 3935558 грн, укладеним між ДП „Старокостянтинівський молочний завод" (боржник) і первісним кредитором (основний договір), а новий кредитор на умовах договору про відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018 та відповідно до цього акту прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.

Листом від 26.09.2018 № 26/09/2018-3 СГВК „Перший національний виробничий кооператив" повідомив позивача про те, що на підставі договору № 26/09/2018-3 про відступлення права вимоги від 26.09.2018 СГВК „Перший національний виробничий кооператив" відступив на користь ТОВ „Органік Сідс" своє право вимоги за укладеним з позивачем договором поставки молока № 49 від 12.08.2016 на суму 3935558 грн.

3.9. 26.09.2018 ТОВ „Органік Сідс" (сторона 1) та СГВК „Перший національний виробничий кооператив" (сторона 2) уклали угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог № 26/09-2018/ОВ, згідно з якою (п.п.5, 6, 9) сторона-2 є кредитором, а сторона-1 - боржником, в тому числі за договором № 26/09/2018-3 про відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018. Сторона-1 була зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 3935558 грн. Беручи до уваги, що станом на 26.09.2018 сторони є боржниками по відношенню один до одного, сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних вимог. З моменту підписання угоди зобов`язання сторони-1 за договором № 26/09/2018-3, вказаним у п.5 даної угоди припиняються в розмірі 458811,42 грн. Залишок заборгованості сторони-1 перед стороною-2 за договором №26/09/2018-3 становить 3476746,58 грн.

3.10. 27.09.2018 між ТОВ „Органік Сідс" (сторона-1) та СГВК „Перший національний виробничий кооператив" (сторона-2) укладено угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог № 27/09-2018/ОВ, відповідно до умов якої (п.п.2, 3, 6) сторона-1 є кредитором, а сторона-2 - боржником за договором про відступлення права вимоги №01/08-2018/ДВ від 01.08.2018. Сторона-2 є кредитором, а сторона-1 боржником за договором № 26/09/2018-3 про відступлення права вимоги від 26.09.2018. Беручи до уваги, що станом на 27.09.2018 сторони є боржниками по відношенню один до одного, сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних вимог. З моменту підписання угоди зобов`язання сторони-1 за договором № 26/09/2018-3 припиняються повністю.

3.11. У провадженні господарського суду Хмельницької області знаходиться справа №924/233/18 за позовом СГВК „Перший національний виробничий кооператив" до ДП „Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки молока №49 від 12.08.2016 в розмірі 3935558 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2018 у справі № 924/233/18 призначалась судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлено питання про те, чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах СГВК „Перший національний виробничий кооператив" розмір заборгованості (в тому числі основна заборгованість 3312859 грн, пеня в сумі 395727 грн) за поставлені ДП „Старокостянтинівський молочний завод" товарно-матеріальні цінності - молоко, за договором поставки молока № 49 від 12.08.2016 згідно з долученими до матеріалів справи № 924/233/18 товаро-супровідними документами, за вказані у позові періоди.

13.06.2019 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшов лист-повідомлення Київського НДІСЕ № 6077/18-26, в якому суд повідомлено про неможливість надання висновку судово-економічно експертизи у справі № 924/233/18.

В той же час з наданого позивачем висновку експерта від 30.07.2019 № 30.07/19-1 вбачається, що документи, долучені до заяви № 78-1 від 23.07.2019 (зокрема, товаро-транспортні накладні, форма 1-ТН, за період з 01.09.2017 по 28.11.2017) не відповідають вимогам Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.2015, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 (із змінами), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим не дають можливість експерту встановити факт поставки молочної сировини на Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" в рамках Договору поставки № 49 від 12.08.2016 за період з 01.09.2017 по 28.11.2017 та визначити розмір заборгованості яка заявлена у розмірі 3935558,00 грн (3312 859,00 грн - основна заборгованість, 395727,00 грн - пеня, 39160,00 грн - 3% річних та 187812,00 грн інфляційні втрати в сумі -).

Тобто, при оформленні окремих товарно-транспортних накладних були допущенні порушення, у зв`язку з чим вони не відповідають вимогам чинного законодавства, нормативним документам та умовам Договору поставки № 49 від 12.08.2016, а тому не можуть відображатися у бухгалтерському обліку.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг

4.1. 25.10.2019 та 29.10.2019 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" подали касаційні скарги, у яких просили скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

5.1. За оспорюваним договором передано всі права за договором поставки № 49 від 12.08.2016, який недійсним не визнавався, та відповідно включає в себе право дійсної вимоги до позивача на оплату товару, а вже розмір таких вимог встановлюється у господарській справі № 924/233/18.

5.2. Судами не враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 904/8978/18, від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17 та від 29.01.2019 у справі № 914/2566/17, згідно з якими: презюмується правомірність правочину; боржник не позбавлений права висувати заперечення проти вимоги нового кредитора; обставини щодо визнання недійсним основного договору, відносно якого передано право вимоги, стягнення заборгованості та збитків, обґрунтованість чи необґрунтованість штрафних санкцій за таким договором не стосуються предмета доказування у справі про недійсність договору уступки права вимоги.

5.3. Поза увагою судів залишено те, що питання чинності договору відступлення права вимоги стосуються лише сторін такого договору та не впливає на чинність відповідного зобов'язання позивача, право вимоги щодо виконання якого було передано новому кредитору внаслідок укладення договору цесії.

5.4. Оскільки позивачем, як особою, яка не є стороною оскаржуваного правочину, не доведено того, що в результаті укладення договору про відступлення права вимоги обсяг майнових зобов'язань позивача змінився, то відповідно позивачем не доведено порушення укладеним між відповідачами договором його прав або охоронюваних законом інтересів.

5.5. Суди не врахували, що у справі № 924/233/18 було здійснено заміну позивача - СГВК "Перший національний виробничий кооператив" його правонаступником - ТОВ "Органік Сідс" саме на підставі оспорюваного позивачем Договору цесії;

5.6. Позивач, незважаючи на заміну кредитора в межах справи № 924/233/18 користується всіма передбаченими ГПК України правами, спрямованими на заперечення проти стягнення з нього заборгованості.

6. Узагальнені доводи позивача щодо касаційних скарг

6.1. ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у наданих поясненнях просив відмовити у задоволенні касаційних скарг, оскільки:

- за оспорюваним правочином було відступлено право вимоги, якого на момент укладення цього правочину не існувало;

- між сторонами договору поставки наявний спір щодо існування заборгованості за названим договором, який було передано на вирішення Господарського суду Хмельницької області і останнім ухвалено рішення у справі № 924/233/18 від 24.10.2019, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020, про відмову у задоволенні позову СГВК "Перший національний виробничий кооператив" про стягнення заборгованості за договором поставки № 49 від 12.08.2016 з ДП "Старокостянтинівський молочний завод";

- відповідачами не спростовано існування невизначеності у сумі заборгованості, право вимоги щодо якої було предметом укладеного між відповідачами договору цесії;

- внаслідок укладення відповідачами оспорюваного правочину відбулося порушення прав позивача, оскільки останнім втрачено право на: зарахування зустрічних вимог, які існують між позивачем та відповідачем-1; можливість задоволення вимог в межах справи про банкрутство шляхом укладення мирової угоди; застосування позивачем такого заходу забезпечення, як притримання;

- судами попередніх інстанцій було ухвалено правомірне та обґрунтоване рішення, відповідачам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсі, а наведені у касаційних скаргах доводи не встановлюють правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1. Згідно з частиною 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

7.3. Позивачем у даній справі оскаржується укладений між відповідачами Договір цесії з тих підстав, що: наявність боргу позивача, право вимоги щодо якого відступлено за оспорюваним правочином, не підтверджено належними доказами; оспорюваний Договір є фіктивним, оскільки відповідач-2 не виконав і не мав наміру виконувати обов`язок за Договором цесії щодо оплати коштів на користь відповідача-1. Окрім того, у відповідачів один і той самий керівник, що на думку позивача свідчить про те, що прийняття рішення про відступлення права вимоги спрямоване на залишення даними особами за собою контролю за коштами у розмірі 3935558 грн; у голови СГВК "Перший національний виробничий кооператив" Путрі М. В. були відсутні повноваження на підписання Договору цесії.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

7.4. Відповідно до ст. ст. 513, 514, 516 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.5 Відносно доводів позивача щодо наявних ознак фіктивності укладеного між відповідачами Договору цесії, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Якщо сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування реституції. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/9195/17, від 11.04.2019 у справі № 910/3834/18, позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

7.6. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між відповідачами укладалися угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог № 26/09-2018/ОВ від 26.09.2018 та № 27/09-2018/ОВ від 27.09.2018, за умовами яких відповідачі домовилися, що з моменту підписання цих угод зобов`язання ТОВ „Органік сідс" за спірним договором припиняються (за однією з угод частково і за іншою - повністю) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Названі дії відповідачів свідчать про наявність у них наміру щодо виконання умов спірного договору.

Позивач посилався на те, що відповідач-2 не виконав і не мав наміру виконувати обов'язок щодо оплати на користь відповідача-1 грошових коштів за Договором цесії у сумі 3935558,00 грн, однак за умовами пункту 2.2 названого договору за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор (відповідач-2) сплачує первісному кредитору (відповідач-1) вказану грошову суму упродовж 5 років з дня підписання цього договору. Тобто, зважаючи на дату підписання Договору цесії (26.09.2018), 5-річний строк на перерахування грошових коштів відповідачем-2 спливає 26.09.2023. Водночас вищезгадана умова у спірному договорі щодо відстрочення сплати відповідного платежу не може бути розцінена як ознака фіктивності цього договору. Належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що оспорюваний Договір цесії не направлений на настання реальних правових наслідків, передбачених ним, не надано.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили про безпідставність посилання позивача на наявність в однієї зі сторін оспорюваного договору відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості, як на ознаку фіктивності цього договору, оскільки законодавство не передбачає заборон на укладення договорів про відступлення права вимоги щодо особи, яка має на час укладення такого договору непогашених боргів перед третіми особами.

Також не може свідчити про фіктивність Договору цесії доводи позивача про те, що відповідачі мають одне і те ж керівництво, оскільки насамперед така обставина не є передумовою для визнання договору недійсним, окрім того, як вірно наголошували відповідачі, згідно з діючим законодавством будь-яка особа не позбавлена права бути учасником у різних юридичних особах.

Твердження позивача про те, що прийняття керівництвом відповідачів рішення по відступленню права вимоги спрямоване на залишення за собою контролю за коштами у розмірі 3935558 грн є лише припущенням позивача, не підтвердженим належними, допустимими та достовірними доказами.

Наведені обставини в їх сукупності спростовують доводи позивача про те, що між відповідачами Договір цесії є фіктивним правочином.

7.7. Відносно твердження позивача про укладення Договору цесії головою СГВК "Перший національний виробничий кооператив" Путрею М. В. з перевищенням наданих йому повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (частина 1 статті 241 ЦК України).

7.8. За своїм змістом перевищенням повноважень є довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку він представляє.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальними зборами членів СГВК "Перший національний виробничий кооператив" (протокол №25/09-2018/ДП від 25.09.2018) голові кооперативу Путрі М. В. надано повноваження на укладення та підписання з ТОВ "Органік Сідс" договорів про відступлення права вимоги (цесії) за договорами, укладеними між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та кооперативом, договорів про внесення змін, додаткових угод до даних договорів, з правом визначення всіх інших умов договорів на власний розсуд (без будь-яких обмежень), а також інших документів, пов'язаних з укладенням та підписанням зазначених договорів.

Наведене свідчить про схвалення загальними зборами членів СГВК "Перший національний виробничий кооператив" оспорюваного договору та наявність у голови кооперативу Путрі М. В. необхідного обсягу повноважень на дату укладення такого договору з ТОВ "Органік Сідс", чим спростовуються доводи позивача в цій частині.

7.9. Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача про те, що за оспорюваним правочином відповідач-1 відступив право вимоги, яке не існувало на момент укладення оспорюваного договору, вказавши про існування спору щодо розміру та наявності боргу, право вимоги якого передано за Договором цесії, що розглядався у справі №924/233/18.

У зв'язку з викладеним суди дійшли висновку про те, що таку вимогу не можна вважати дійсною, оскільки факт її існування не є беззаперечним, наявність вимоги є абстрактною (теоретичною), визначеною лише самим відповідачем-1, та такою, що перебуває на стадії перевірки її існування в суді, а відтак, укладаючи Договір цесії, відповідачем-1 було передано недійсну вимогу.

Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, згідно з якою відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Також колегією суддів враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/635/18, відповідно до якої у разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов'язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов'язання, тобто такого зобов'язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

7.10. При цьому не слід ототожнювати дійсність вимоги лише з розміром боргу по договору, відносно якого така вимога відступається, що є помилковим.

Насамперед, при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18, від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі № 904/8978/17, від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 у справі № 9017/317/19, від 09.07.2019 у справі № 903/849/17.

Обов'язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (ст.11 ЦК), як елементу зобов'язального правовідношення (ст.502 ЦК) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

При укладенні договору поставки молока № 49 від 12.08.2016, позивач та відповідач-1 погодили його істотні умови, зокрема щодо предмету договору, умови поставки, порядку проведення розрахунків, визначили права та обов'язки сторін договору, а також навели перелік документів, які підтверджують виконання договірних зобов'язань.

Договір поставки недійсним у встановленому порядку не визнавався та не містить умов щодо заборони відступати право вимоги за ним без згоди будь-якої зі сторін цього договору.

Укладаючи оспорюваний позивачем Договір цесії, за яким було відступлено право вимоги по Договору поставки молока № 49 від 12.08.2016: сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов; визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора; первісний кредитор надав новому кредитору документи на підтвердження існування вимоги, що передається, перелік яких наведений у підписаному відповідачами Акті прийманні-передачі від 26.09.2018 до Договору цесії, що не спростовано позивачем.

Враховуючи, що позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданої вимоги, в силу прямого припису ст. 204 ЦК України її правомірність презюмується.

Наведене у сукупності надає підстави для висновку про помилковість доводів позивача щодо недійсності переданої за Договором цесії вимоги лише з огляду на розмір боргу за договором, право вимоги по якому відступається, оскільки визначення дійсності вимоги пов'язане з іншими критеріями, про що зазначалося вище.

В той же час необхідно зазначити, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на його зміст зобов'язального правовідношення, а відтак права боржника щодо нового кредитора залишаються такими, як і його права щодо первісного кредитора. У разі заміни кредитора законодавчо передбачено способи захисту інтересів як боржника (стаття 518 ЦК України), якому надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж саме заперечення, які він мав проти первісного кредитора (наприклад зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов'язанні із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо), так і нового кредитора (стаття 519 ЦК України), перед яким старий кредитор буде відповідати у зобов'язанні за недійсність переданої йому вимоги. Тобто відповідальність старого кредитора може настати, якщо передана вимога є недійсною внаслідок припинення первісного зобов'язання (виконанням, неможливістю виконання тощо) або в разі визнання недійсним правочину, який був підставою виникнення первісного зобов'язання.

Сам по собі факт укладення Договору цесії не створює для позивача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який вказано у спірному договорі у ході його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів по основному зобов'язанню (договору поставки), що фактично і мало місце у межах справи № 924/233/18, по якій вирішувалося питання про стягнення заборгованості за Договором поставки № 49 від 12.08.2016.

7.11. Відносно посилання скаржника на обставини, пов'язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов'язань за відповідним договором, то вони не визначаються жодною нормою матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами. У зв'язку з презюмованою правомірністю згаданого договору поставки у місцевого та апеляційного господарських судів не було підстав для висновку про недійсність оспорюваного Договору цесії лише з огляду на спір щодо розміру заборгованості за договором поставки молока № 49 від 12.08.2016.

Питання щодо належного чи неналежного виконання зобов'язань за договором поставки молока № 49 від 12.08.2016 є предметом окремого судового розгляду у справі № 924/233/18 і посилання позивача в цій частині зводяться до дослідження окремих обставин виконання договору поставки, що не входить до предмета доказування у даній справі про визнання недійсним правочину.

Колегією суддів враховано посилання позивача на рішення, ухвалені 24.10.2019 судом першої інстанції та 09.01.2020 апеляційним господарським судом у справі № 924/233/19. Однак названі рішення були ухвалені вже після винесення рішень судами попередніх інстанцій у справі № 924/1208/18 і обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 924/233/19, не враховувалися при ухваленні оскаржуваних у справі № 924/1208/18 рішень. До того ж, як уже зазначалося вище, спір щодо заборгованості за договором поставки № 49 від 12.08.2016 не свідчить про недійсність цього договору та переданої щодо нього вимоги.

Доводи касаційних скарг щодо не врахування судами попередніх інстанцій здійснення у межах справи № 924/233/18 заміни позивача - СГВК "Перший національний виробничий кооператив" на його правонаступника - ТОВ "Органік Сідс" саме на підставі оспорюваного позивачем Договору цесії відхиляються колегією суддів, оскільки в процесі розгляду названої справи особу ТОВ "Органік Сідс" було замінено на первісного позивача - СГВК "Перший національний виробничий кооператив".

7.12. Виходячи зі змісту статей 4 ГПК України та 15, 16 ЦК України, підставою для захисту господарським судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15, від 10.02.2016 у справі № 3-4гс16, постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 910/9828/17).

Положення договору поставки молока № 49 від 12.08.2016, права вимоги за яким передано за спірним Договором цесії, не містять застереження щодо заборони відступати право вимоги за ним без згоди позивача.

На виконання вимог законодавства та умов Договору цесії позивача було повідомлено про відступлення права вимоги відповідачем-1 та заміну кредитора за договором поставки молока № 49 від 12.08.2016.

Доводи позивача про те, що його права порушуються самим фактом існування Договору цесії, оскільки внаслідок укладення цього договору позивач був позбавлений права на проведення зарахування вимог з відповідачем-1 та вимушений нести додаткові витрати на подання додаткового пакету документів для відповідача-2 і формування правової позиції (оплату правової допомоги) з огляду на заяви та докази, подані відповідачем-2, відхиляються колегією суддів. Позивач (боржник) не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України. Як уже зазначалося вище, укладення відповідачами Договору цесії не створює для позивача обов'язку сплатити борг у вказаному в договорі розмірі за наявності у нього обґрунтованих заперечень проти відповідної вимоги.

Решта доводів позивача наведеного не спростовують, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено допустимими і достовірними доказами порушення його суб'єктивних прав та законних інтересів внаслідок укладення відповідачами оспорюваного Договору цесії та відповідно наявності у нього правових підстав для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору.

7.13. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки наявні у справі пояснення та докази свідчать про те, що надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання недійсним спірного правочину, що в свою чергу підтверджує доводи касаційних скарг.

7.14. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308, частиною 1 статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, касаційні скарги підлягають задоволенню, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019 у цій справі мають бути скасовані з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України витрати відповідачів по сплаті судового збору, понесені ними за подання апеляційних скарг на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019 у цій справі, а також за подання касаційних скарг, підлягають стягненню з позивача на користь відповідачів.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019 у справі № 924/1208/18 скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (31104, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 47, ідентифікаційний код 31952591) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31, ідентифікаційний код 40108269) 2 643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні 00 копійок) - судового збору за подання апеляційної скарги, 3 524,00 грн (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) - судового збору за подання касаційної скарги.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (31104, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 47, ідентифікаційний код 31952591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (01032, м. Київ, пров. А. Горської, 5, ідентифікаційний код 40794076) 2 643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні 00 копійок) - судового збору за подання апеляційної скарги, 3 524,00 грн (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) - судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити видачу наказів Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст