ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 520/4005/2020

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

Компанії "Стантіс Лімітед" - Мосунова Ю. А.,

Державного реєстратора Печенізької районної

державної адміністрації Харківської області

Гаспаряна Гамлета Аветіковича - Гуляєва А. В.,

Печенізької районної державної адміністрації

Харківської області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, Компанії "Стантіс Лімітед"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 (у складі колегії суддів: Слободін М. М. (головуючий), Россолов В. В., Тихий П. В. )

та рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 (суддя Прохоров С. А.)

у справі № 520/4005/2020

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича, Печенізької районної державної адміністрації Харківської області

про визнання протиправними дій та скасування реєстраційної дії,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Компанії "Стантіс Лімітед"

до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича, Печенізької районної державної адміністрації Харківської області

про визнання протиправними дій та скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича (далі - державний реєстратор Гаспарян Г. А.), Печенізької районної державної адміністрації Харківської області (далі - Печенізька РДА), у якому просив:

- визнати протиправною реєстраційну дію, вчинену 07.02.2020 державним реєстратором Гаспаряном Г. А., "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації", номер запису № 14801110058053431, а саме державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" (далі - ТОВ
"НВКОЦ "Макс-Велл"), ідентифікаційний код 34706364, місцезнаходження: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, 4;

- скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації", номер запису 14801110058053431, а саме державну реєстрацію припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл", ідентифікаційний код 34706364, місцезнаходження: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, 4, вчинену 07.02.2020 державним реєстратором Гаспаряном Г. А. шляхом відміни державної реєстрації припинення вказаної юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначену реєстраційну дію вчинено з порушенням вимог Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Цивільного кодексу України та інших актів законодавства, а також права позивача як кредитора ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл", заборгованість якого за договором про надання консультаційних послуг та правової допомоги від 24.09.2014 на момент реєстрації припинення юридичної особи не було погашено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 скасовано; провадження у справі № 520/4005/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 закрито.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 справу № 520/4005/2020 направлено до Господарського суду Харківської області за встановленою юрисдикцією.

У лютому 2021 року Компанія "Стантіс Лімітед" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Гаспаряна Г. А. та Печенізької РДА, у якому просила:

- визнати незаконною реєстраційну дію, вчинену 07.02.2020 державним реєстратором Гаспаряном Г. А., "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації", номер запису № 14801110058053431, а саме державну реєстрацію припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл", ідентифікаційний код 34706364, місцезнаходження: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, 4;

- скасувати реєстраційну дію "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації", номер запису 14801110058053431, а саме державну реєстрацію припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл", ідентифікаційний код 34706364, місцезнаходження: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, 4, вчинену 07.02.2020 державним реєстратором Гаспаряном Г. А. шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстраційна дія про припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" є незаконною, оскільки у цього товариства перед компанією є непогашена заборгованість за договором позики від 15.12.2006 № 1.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.02.2021 Компанію "Стантіс Лімітед" залучено до участі у справі № 520/4005/2020 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийнято позовну заяву до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.05.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, у задоволенні позовів відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2021 року Компанія "Стантіс Лімітед" та ОСОБА_1 подали касаційні скарги, у яких, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), а Компанія "Стантіс Лімітед", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, просили скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від
22.07.2021, рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 та ухвалити нове рішення, яким позови задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 520/4005/2020 за касаційними скаргами Компанії "Стантіс Лімітед" та ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.11.2021.

10.11.2021,18.11.2021,22.11.2021,23.11.2021 до Верховного Суду надійшли пояснення державного реєстратора Гаспаряна Г. А.

23.11.2021 та 25.11.2021 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2021 у судовому засіданні в цій справі оголошено перерву до
24.11.2021.

У судовому засіданні 24.11.2021 протокольною ухвалою оголошено перерву до
26.11.2021.

Печенізька РДА у судові засідання свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки її представника в судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталася.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 07.02.2020 державним реєстратором Гаспаряном Г. А. вчинено реєстраційну дію за № 14801110058053431 "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації" про проведення державної реєстрації припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" (код 34706364) за спрощеною процедурою шляхом його ліквідації.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною зазначеної реєстраційної дії та її скасування, обґрунтовуючи вимоги тим, що 24.09.2014 між ним як адвокатом і ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" укладено договір про надання консультаційних послуг та правової допомоги, за умовами якого позивач зобов'язався надати товариству консультаційні послуги та правову допомогу на суму, що не може перевищувати 500 000,00 грн. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 19.11.2014 сторони договору підтвердили, що консультаційні послуги та правову допомогу належним чином надано адвокатом клієнту та було схвалено і прийнято останнім; загальна ціна наданих юридичних послуг становить 500 000,00 грн. Ця сума мала бути сплачена адвокатом протягом 100 банківських днів з моменту підписання зазначеного акта, проте ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" свого зобов'язання з оплати послуг за договором у сумі 500 000,00 грн не виконало.

Позивач зазначає, що передбачена законодавством процедура припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл", з огляду на наявність непогашеної заборгованості та невжиття передбачених законодавством дій, закінчена не була, документи подано державному реєстратору до закінчення процедури припинення, а тому реєстраційна дія припинення юридичної особи в результаті ліквідації, вчинена 07.02.2020 державним реєстратором Гаспаряном Г. А., є протиправною та порушує права позивача як кредитора, який позбавлений можливості задовольнити свої вимоги.

Компанія "Стантіс Лімітед", обґрунтовуючи позовні вимоги, також послалася на наявність у ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" перед компанією непогашеної заборгованості за договором позики від 15.12.2006 № 1 в сумі 15 956 690,68 доларів США.

Водночас, як ОСОБА_1, так і Компанія "Стантіс Лімітед", в обґрунтування вимог посилалися на те, що запис про припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" вчинено з порушенням встановленого законом порядку припинення юридичної особи; в заяві про державну реєстрацію припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" від 07.02.2020, яку для вчинення відповідної реєстраційної дії було надіслано державному реєстратору засобами поштового зв'язку, міститься неправильне найменування організаційно-правової форми юридичної особи; підпис заявника (ліквідатора) на заяві про державну реєстрацію припинення товариства не засвідчено нотаріально; у матеріалах реєстраційної справи відсутні оригінали документів, на підставі яких проведено оскаржувану реєстраційну дію.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та Компанії "Стантіс Лімітед", погодився з висновками цього суду, що оспорювану реєстраційну дію вчинено відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що самостійною підставою відмови у задоволенні позовів є відсутність процесуального інтересу у обох позивачів, оскільки останніми не було доведено наявність у ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" кредиторської заборгованості перед позивачами.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 послався, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 9 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 15, 16, 27, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та порушено статті 11, 236, 237, 247, 282 ГПК, оскільки державним реєстратором проведено оскаржену реєстраційну дію за наявності підстав для зупинення розгляду документів, а також підстав для відмови в державній реєстрації через невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону. При цьому судами не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 815/132/18. Також судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та не надано належної правової оцінки тим обставинам, що відсутність у матеріалах реєстраційної справи оригіналів документів, на підставі яких було проведено оскаржувану реєстраційну дію, впливає на законність такої реєстраційної дії, оскільки свідчить про те, що такі документи реєстратору не подавалися та взагалі відсутні, при цьому протилежного належними і допустимими доказами відповідачем доведено не було, що не було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні справи; без належної правової оцінки суду залишилося те, що державним реєстратором не надано жодного доказу на підтвердження його доводів щодо передачі оригіналів документів до реєстраційної справи та подальшого зберігання в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, при цьому судами не надано оцінки наявному в матеріалах справи листу № 977/0/279-20, яким підтверджено, що документи цьому суб'єкту зберігання не надходили. Також судами не надано належної оцінки тим обставинам, що заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, копія якої міститься в матеріалах справи, оформлена з порушенням пункту 5 частини 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", оскільки відсутнє нотаріальне засвідчення справжності підпису заявника, що є грубим порушенням процедури державної реєстрації. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 13, 14, 42, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 269, 277 ГПК щодо перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги; судами не надано належної правової оцінки поданим позивачем доказам, тому висновки судів про не доведення кредиторської заборгованості є помилковими, при цьому судами не було враховано правових висновків щодо застосування статті 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) стосовно задоволення вимог кредиторів, наведених у постановах Верховного Суду від
18.12.2019 у справі № 242/1183/15-ц, від 10.05.2018 у справі № 910/28502/14, від
15.10.2019 у справі № 910/9052/18; поза увагою судів залишилася та обставина, що оскаржувана реєстраційна дія з припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" вже четверта незаконна дія стосовно ліквідації цього товариства, оскільки попередні аналогічні реєстрації було визнано незаконними та скасовано, що свідчить про системність вчинення державними реєстраторами незаконних і протиправних дій припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл", а отже порушення прав та інтересів позивача.

Водночас судами неправильно застосовано положення статті 16 ЦК, статті 20 Господарського кодексу України, статей 2, 5, 20, 175 ГПК щодо обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та не враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19.

Також скаржник послався на відсутність висновків Верховного Суду з питань застосування у подібних правовідносинах статті 9 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 6, 14, 15, 16, 17, 25, 27, 28, 29, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статей 16, 105, 110, 112, 204, 215 ЦК.

У поданій касаційній скарзі Компанія "Стантіс Лімітед" послалася, зокрема, на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору положень статей 15, 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" щодо недопустимості подання документів для державної реєстрації з помилками та не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 28.11.2018 у справі № 815/132/18; судами порушено положення частини 4 статті 75 ГПК, оскільки у судових рішеннях, на які послалися суди не встановлювалися обставини наявності/відсутності заборгованості ТОВ
"НВКОЦ "Макс-Велл" перед Компанією "Стантіс Лімітед" за договором позики від
15.12.2006 № 1; судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 15, 16, 110 ЦК, статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19 та Великої Палати Верховного Суду від
17.06.2020 у справі № 826/10249/18, стосовно висновків про не доведення Компанією порушеного права та інтересу, на захист яких подано позов, та статусу кредитора за вимогами до ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл", неефективного та неналежного способу захисту порушеного права.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить із такого.

Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому статті 4 ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від
05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від
30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.

У статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора, за змістом якої, державний реєстратор, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде реєстраційні справи.

Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі (пункт 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань")

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб'єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача (правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17).

Отже, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом у межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, висновками у якій скаржником обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, зазначено, зокрема: - статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17; - тому запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує; - якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов'язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків; - згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій; тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

У постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19 (висновками у якій скаржником також обґрунтовано підстави оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК) зазначено, що вимога про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи, пред'явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

З огляду на те, що предметом позовів у справі, яка розглядається, є вимоги позивачів ОСОБА_1 та Компанії "Стантіс Лімітед" про визнання незаконною реєстраційної дії та скасування шляхом відміни державної реєстрації припинення юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому ці вимоги відповідно до наведених норм права та правових позицій Верховного Суду є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

Тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, щодо обрання позивачами неналежного способу захисту порушеного права та інтересу є помилковими та такими, що не відповідають наведеним нормам матеріального права та суперечить правовим висновкам, наведеним у зазначених постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідно до положень статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

У статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію); 2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством; 5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

За змістом статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" розгляд документів, поданих для державної реєстрації, підлягає зупиненню з підстав, зокрема, подання документів або відомостей, визначених статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", не в повному обсязі (пункт 1 частини 1); невідповідність документів вимогам, установленим статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (пункт 2 частини 1). Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення (частина 3).

Згідно з статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" підставами для відмови у державній реєстрації є, зокрема, не усунення підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.

З огляду на викладене, наявність, зокрема орфографічних та арифметичних помилок у документах, що подаються для державної реєстрації, а також не засвідчення нотаріально справжності підпису заявника у заяві про державну реєстрацію, у разі її подання поштовим відправленням, є підставою відповідно до положень статей 15, 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, а не усунення підстав для зупинення протягом установленого строку, є підставою для відмови у державній реєстрації.

Аналогічні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду від
28.11.2018 у справі № 815/132/18, висновками у якій скаржниками обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

У справі, яка розглядається, обмежившись посиланням на те, що заявником було надано достатній пакет документів, визначений законом, та за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та/або відмови в державній реєстрації, державним реєстратором було правомірно проведено реєстраційну дію шляхом внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи в результаті ліквідації, суди попередніх інстанцій не врахували зазначені положення чинного законодавства щодо вимог до документів, які подаються для державної реєстрації, а також доводи позивачів, наведені ними в обґрунтування підстав позовів, не з'ясували та не надали належної правової оцінки тому, чи відповідає, зокрема заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації від 07.02.2020 вимогам, передбаченим статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", на предмет наявності в назві юридичної особи, про реєстрацію ліквідації якої подано документи, помилок, а також необхідності нотаріального засвідчення справжності підпису заявника у заяві про державну реєстрацію, та чи не є ці обставини безумовною підставою, відповідно до положень статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації.

Разом із тим висновок апеляційного господарського суду про те, що вказана помилка є незначною і її не можна віднести до такої, що не дає змоги однозначно тлумачити зміст заяви, не можна визнати обґрунтованими, оскільки положення статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не містить такого визначення, як незначна помилка, а навпаки з огляду на положення статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що невідповідність документів вимогам, установленим статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у тому числі наявність орфографічних помилок, є підставою для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації.

При цьому висновки суду апеляційної інстанції щодо подання заяви про державну реєстрацію припинення ТОВ "НВКОЦ "Макс-Велл" в результаті ліквідації особисто заявником нарочно безпосередньо державному реєстратору, ґрунтуються виключно на поясненнях самого державного реєстратора та не підтверджено доказами відповідно до положень статей 73, 74 ГПК, що є порушенням статей 86, 269 ГПК стосовно оцінки доказів судом, а також принципу змагальності, на дотриманні якого було наголошено судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові.

Крім того, у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" наведено вимоги щодо формування та зберігання реєстраційної справи, а також вимоги та строки до її зберігання.

Реєстраційна справа, за визначенням термінів, наведеним у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", це сукупність документів у паперовій та/або електронній формі, що подавалися для проведення реєстраційних дій.

Так, відповідно до статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" реєстраційна справа формується в паперовій та електронній формі після внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця і державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу та фізичну особу - підприємця.

Суб'єкт державної реєстрації, який провів реєстраційну дію, протягом трьох робочих днів з дня її проведення надсилає документи, подані для проведення реєстрації, відповідному суб'єкту державної реєстрації, уповноваженому зберігати реєстраційні справи (статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом п'яти років з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку (статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відповідно до статті 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки поданим позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог доказам, зокрема листу № 977/О/279-20, який 13.03.2020 надійшов від Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якому зазначено, що документи для долучення до реєстраційної справи, суб'єкту, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, а саме Департаменту реєстрації, після проведення державної реєстрації припинення ТОВ
"НВОКЦ "Макс-Велл" 07.02.2020 від іншого суб'єкта реєстрації, який провів відповідну реєстраційну дію, не надходили.

При цьому висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що відсутність реєстраційних документів у відповідного суб'єкта, уповноваженого на зберігання таких документів, не є підставою для скасування реєстраційної дії, не можна визнати цілком обґрунтованими, оскільки реєстраційна справа як сукупність документів, що подаються для проведення реєстраційних дій, у відносинах щодо оскарження цих реєстраційних дій, у тому числі з підстав невідповідності поданих на реєстрацію документів вимогам закону, є тим доказом, що відповідно до положень статей 73, 74, 76 ГПК може підтвердити/спростувати наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом із тим відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

З огляду на подання позивачами у цій справі сукупності доказів, у тому числі про наявність непогашених грошових вимог ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл", а також відсутності у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини правомірності вчиненої реєстраційної дії, визнання протиправною якої є предметом позовів у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв'язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовів.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскаржених судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1, Компанії "Стантіс Лімітед" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 у справі № 520/4005/2020 скасувати.

3. Справу № 520/4005/2020 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

І. С. Міщенко