ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/58/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс"

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді: Петренко Н.Д.

від 23.05.2018

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поліщук Л.В., Величко Т.А., Філінюка І.Г.

від 04.09.2018

за позовом ОСОБА_3

до 1. ОСОБА_4,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю представників:

позивача: ОСОБА_5

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" (далі-Товариство) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Главбуд Плюс", оформленого протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ "Главбуд Плюс" від 20.11.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом із відповідачем ОСОБА_4 є співзасновниками та учасниками ТОВ "Главбуд Плюс" з рівними частками статутного капіталу у розмірі 50 відсотків. Рішення загальних зборів засновників товариства, оформлене протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ "Главбуд Плюс" від 20.11.2017, порушує права позивача, так як в повідомленні загальних зборів відсутня інформація щодо питання про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників товариства, тому, позивач вважає, що повідомлення є неналежним та є підставою для визнання рішення загальних зборів недійсним. Крім того, при прийнятті спірного рішення був присутнім лише учасник, який володів 50 відсотками голосів товариства, отже, рішення від 20.11.2017, а також всі інші, як похідні від нього документи, не відповідають вимогам статуту ТОВ "Главбуд Плюс" та чинному законодавству України.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" зареєстровано державним реєстратором 01.06.2005, номер запису №15561050001008370, що підтверджується копією статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" №1 від 30.05.2005.

12.01.2006 внесені зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" та затверджено нову редакцію статуту, яку державним реєстратором зареєстровано 12.01.2006 за №15561050003008370.

Відповідно до п. 6.1 статуту для забезпечення діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" створює статутний (складений) капітал у розмірі 14000 грн.

Згідно з п. 6.2 статуту, у вигляді вкладів учасники вносять грошові кошти.

Учасники володіють слідуючими розмірами частки: ОСОБА_4 - 7000 грн (50%); ОСОБА_3 -7000 грн (50%) (п.6.3 статуту).

Отже, відповідно до статуту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співзасновниками та учасниками ТОВ "Главбуд Плюс" з рівними частками статутного капіталу у розмірі 50 відсотків.

Пунктом 9.2 статуту визначено, що вищим органом є збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників.

Збори учасників вважаються повноваженими, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш, як 60% голосів (п. 9.8).

Листом від 19.10.2017 ТОВ "Главбуд Плюс" повідомило позивача про загальні збори учасників ТОВ "Главбуд Плюс", в якому зазначило, що на адресу Товариства надійшла вимога ОСОБА_4 про проведення загальних зборів учасників Товариства для необхідності визначення та вирішення організаційних та правових питань діяльності Товариства, підтвердження прийнятих на попередніх зборах учасників, що проводились 27.02.2017, рішень, для здійснення дій щодо реєстрації цих рішень відповідно до закону. У зв'язку з цим, для дотримання формальностей, незважаючи на те, що ці рішення стосувались участі ОСОБА_3 у Товаристві, запрошено позивача прибути 20.11.2017 о 14-00 год. за адресою: м. Одеса, вул. О. Вишні, 1 на загальні збори учасників Товариства для засвідчення прийнятих на попередніх зборах рішень з таким порядком денним:

1. Про зміну складу учасників Товариства.

2. Про погодження форми виплати (повернення) вкладу до статутного капіталу Товариства.

3. Про державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства у зв'язку зі зміною складу учасників товариства.

Також повідомлено, що для участі у зборах потрібно мати: учаснику Товариства-паспорт, ідентифікаційний номер; представнику учасників Товариства- паспорт, довіреність на право участі та голосування на зборах, підпису змін та доповнень до статуту, розпорядження часткою, засвідчену нотаріусом та ідентифікаційний номер. Вказаний лист підписаний директором товариства Ільєвим В.Ф.

20.11.2017 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Главбуд Плюс", оформлені протоколом №2 у присутності представника ОСОБА_4, громадянина України - ОСОБА_7, діючого на підставі довіреності №570/4-3313 від 07.11.2017, на яких були вирішені наступні питання:

1. Про зміну складу учасників Товариства.

2. Про погодження форми виплати (повернення) вкладу до статутного капіталу Товариства.

3. Про державну реєстрацію нової редакції статуту товариства у зв'язку зі зміною складу учасників Товариства.

Згідно з протоколом по першому питанню порядку денного вирішено виключити ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства та виплатити йому частку у статутному капіталі згідно з чинним законодавством України.

Як зазначив позивач, рішення загальних зборів від 20.11.2017, оформлені протоколом №2, порушують його права, як співвласника Товариства так як приймалися за його відсутністю. Позивач зазначив, що в повідомленні про проведення загальних зборів від 19.10.2017 відсутня інформація про питання виключення ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства, а тому, на думку позивача, повідомлення є неналежним та є підставою для визнання рішення загальних зборів недійсним. Позивач також вказав та те, що при прийнятті оскаржуваного рішення був присутнім лише учасник, який володів 50 відсотками голосів Товариства, у зв'язку із чим, на думку позивача, рішення від 20.11.2017, а також всі інші, похідні від нього документи, не відповідають вимогам статуту ТОВ "Главбуд Плюс" та чинному законодавству України.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", оформлених протоколом №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" від 20.11.2017. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 881,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд плюс" на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 881,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказували, що для прийняття рішення про виключення з товариства учасника, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно щоб за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. Так як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 володіють по 50% статутного капіталу товариства, на голосуванні про виключення позивача зі складу учасників товариства не було належного кворуму учасників, що є підставою для визнання оспорюваного рішення загальних зборів недійсним.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області від 23 травня 2018 року по справі №916/58/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої і апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, позивачем завдано значної матеріальної шкоди підприємству та на підтвердження вказаних фактів відповідачем було надано документи, які суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не прийняв до уваги. Крім того, повідомлення про проведення загальних зборів від 19.10.2017 містило інформацію про час, місце проведення зборів, перелік питань порядку денного та перелік документів, які необхідно мати для підтвердження повноважень. 20.11.2017 представник ОСОБА_3 прибув на засідання загальних зборів ТОВ "Главбуд Плюс", проте в нотаріально посвідченій довіреності були відсутні повноваження на участь в загальних зборах товариства з правом голосувати на власний розсуд по порядку денному. У зв'язку з цим було прийнято рішення про недопущення представника у голосуванні, що свідчить про обізнаність позивача про проведення зборів. Крім того, правомочність проведення загальних зборів товариства підтверджено протоколом реєстрації учасників від 20.11.2017, який підписано представником засновника товариства ОСОБА_7 та директором Ільєвим В.Ф.

Враховуючи, що з моменту прийняття норми закону щодо зменшення кворуму відповідач був позбавлений можливості провести загальні збори учасників за статутом, який визначає кворум на підставі попередньої редакції закону, до спірних правовідносин суди мали застосувати норму ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на момент проведення спірних загальних зборів.

Посилання судів на положення п. 9.8 Статуту товариства щодо кворуму у 60 відсотків застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене, спірні рішення загальних зборів відповідача були прийняті за наявності кворуму, встановленого законом, а не статутом, а саме, більш ніж 50 відсотків голосів учасників. З огляду на викладене, юридичні висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є помилковими та винесеними без урахування об'єктивної сторони справи.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, посилаючись на те, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Також позивач в заяві доданої до відзиву просив продовжити строк для надання відзиву.

Згідно ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Колегія суддів вважає, що заява позивача про продовження строку для надання відзиву є обгрунтована та підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" оформлені протоколом №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" від 20.11.2017, тобто порушення процедури проведення загальних зборів учасників товариства, відсутність кворуму, та відсутність достатньої кількості голосів (50% + 1%) для прийняття рішення щодо виключення зі складу учасників товариства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу.

Стаття 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Стаття 13 Закон України "Про господарські товариства" (в редакції на момент спірних правовідносин) вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 52 Закон України "Про господарські товариства" (в редакції на момент спірних правовідносин) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на момент спірних правовідносин) та статтею 113 ЦК України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на час скликання та проведення спірних загальних зборів, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За змістом положень частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент спірних правовідносин) учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів.

Статтею 59 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що питання виключення учасника з товариства належить до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю. Під час вирішення питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотків загальної кількості голосів учасників товариства.

Стаття 60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент спірних правовідносин) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

У випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення.

Стаття 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Стаття 64 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент спірних правовідносин) учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Так, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що виключення учасника з товариства - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності першого перед другим, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням товариства за порушення учасником обов'язків, зокрема й щодо внесення вкладів до статутного капіталу. На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.

Про виключення з товариства з обмеженою відповідальністю будь-кого з його учасників має бути прийнято відповідне рішення на загальних зборах учасників товариства в порядку, передбаченому законом та установчими документами.

При цьому, у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника. Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, чи поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства або робить її практично неможливою.

Як зазначено вище, у відповідності до п. 9.8 статут Товариства збори учасників товариства вважаються повноваженими, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш, як 60 % голосів.

Як було вірно встановлено господарськими судами, що станом на дату проведення спірних зборів позивач (чи його уповноважений представник), який був відсутній на загальних зборах, мав статус учасника Товариства з часткою у статутному капіталі 50%.

Наведена обставина свідчить про те, що прийняття 20.11.2017 загальними зборами рішення відбувалося за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення, що є безумовною підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Главбуд Плюс» від 19.10.2017, останнє містило лише формальний перелік порядку денного, а саме: про зміну складу учасників Товариства; про погодження форми виплати (повернення) вкладу до статутного капіталу Товариства; про державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства у зв'язку зі зміною складу учасників товариства. Проте, вказане повідомлення не містило відомостей про питання виключення ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства.

Отже, обізнаність позивача про проведення загальних зборів учасників ТОВ «Главбуд Плюс», а також відсутність особисто ОСОБА_3, або його представника з належними повноваженнями, не спростовує факт відсутності відомостей у повідомленні від 19.10.2017 про питання виключення саме ОСОБА_3 зі складу учасників товариства, та, як наслідок, неможливість позивача належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного загальних зборів учасників товариства.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу задоволення позову, ґрунтуються в тому числі на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі №916/58/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець