ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2505/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Приватне підприємство "Управляюча компанія "Метрополія",

представник - адвокат Оніщенко О.В. (довіреність від 21.11.2018), адвокат Пащенко О.О. (довіреність від 21.11.2018)

відповідач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго",

позивач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго",

представник - адвокат Лозовицький М.С. (довіреність №21/ЗЭ/2018 від 05.11.2018)

відповідач за зустрічним позовом - Приватне підприємство "Управляюча компанія "Метрополія"

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 10.09.2018

у складі колегії суддів: Данко Л.С. (головуючий), Бойко С.М., Галушко Н.А.

та на рішення Господарського суду Львівської області

від 25.04.2018

у складі судді Артимович В.М.

у справі № 914/2505/17

за первісним позовом Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія"

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

про стягнення 363 357, 55 грн. та стягнення судових витрат

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

до Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія"

про стягнення 153 387, 92 грн. та стягнення судових витрат

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 01.10.2018 Приватне підприємство "Управляюча компанія "Метрополія" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 у справі №914/2505/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2505/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018.

3. Ухвалою від 16.10.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №914/2505/17 Господарського суду Львівської області за касаційною скаргою Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 та на рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018, призначив розгляд касаційної скарги Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" на 27.11.2018.

4. Публічне акціонерне товариство ''ДТЕК Західенерго'' (далі - ПАТ "ДТЕК Західенерго", скаржник) подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" (далі - ТОВ "УК "Метрополія").

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Приватне підприємство "Управляюча компанія "Метрополія" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 355 064, 63 грн. основного боргу, 1 605, 08 грн. 3% річних, 6 687, 84 грн. пені, а всього на загальну суму 363 357, 55 грн. та стягнення судових витрат.

5.1. В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив про те, що згідно з умовами договору про надання послуг від 16.08.2016 №908-ЗЄ-БуТЄС завершено виконання робіт у грудні 2016 року; 19.12.2016 відповідачу сервісом "Нова Пошта" відповідно до експрес-накладної від 19.12.2016 за №100 2486 2005 направлено з описом вкладення вантажу (техніко-економічне обґрунтування щодо доцільності заміни трансформатора 5АТ 220/110/35 кВт потужністю 125 МВА на трансформатор 330/110/35 кВт), результат роботи згідно з договором, вантаж не повертався позивачу, отже, представник відповідача його отримав. Також, позивач зазначає, що у червні 2017 року позивач за первісним позовом супровідним листом №01/02-04/014 направив відповідачу за первісним позовом акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках для підписання, які отримані відповідачем 20.06.2017 без зауважень з його боку.

На думку позивача, обов'язок з оплати виконаних робіт настав у замовника 22.09.2017 (протягом 5-ти робочих днів з 90 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до пункту 4.1 договору), кінцевий термін оплати 28.09.2017 та 29.09.2017, а замовник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо оплати. З врахуванням зазначеного та з посиланням на те, що результат замовлення ним передано перевізником ТОВ "Нова Пошта" 19.12.2016, приписи статей 525, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 887 ЦК України, 193 231 ГК України, позивач за первісним позовом вважав, що існують підстави для стягнення з ПАТ "ДТЕК Західенерго" за непроведення розрахунку за спірним договором 355 064, 63 грн. основного боргу, 1 605, 08 грн. - 3% річних, 6 687, 84 грн. пені.

6. 18.12.2017 до суду із зустрічним позовом звернулося ПАТ "ДТЕК Західенерго" до ПП "УК "Метрополія" про стягнення неустойки (пені за період 01.11.2016 по 30.04.2017 на суму 128 533, 40 грн. та штрафу за порушення строків надання послуг понад 30 днів на суму 24 854, 52 грн.) на загальну суму 153 387, 92 грн., визнаючи той факт, що на момент закінчення строку дії договору 31.12.2016 надання послуг не було завершено (т. 1, а.с. 112-120).

6.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПП "УК "Метрополія" свої зобов'язання у передбачені пунктом 5.1 договору строки не виконав, проектну документацію, передбачену договором та узгоджену із Західною ЕС та НЕК Укренерго вчасно не надав, надання послуг виконавцем не було завершено і на момент закінчення дії договору, визначеного пунктом 10.1 договору (до 31.12.2016). Відтак, позивач за зустрічним позовом відповідно до пункту 7.2 договору, з посиланням на норми статей 193, 216, 218 ГК України, статей 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України, просив суд стягнути з відповідач за зустрічним позовом пеню та штраф за порушення строків надання послуг.

Короткий зміст рішення місцевого суду

7. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 у задоволенні первісного позову ПП "Управляюча компанія "Метрополія" до ПАТ "ДТЕК Західенерго" про стягнення 363 357, 55 грн. відмовлено, судові витрати за первісним позовом покладено на позивача, зустрічний позов ПАТ "ДТЕК Західенерго" до ПП "УК "Метрополія" про стягнення 153 387, 92 грн. задоволено частково, стягнено з ПП "УК "Метрополія" на користь ПАТ "ДТЕК Західенерго" 15 338, 79 грн., з яких 12 853, 34 грн. неустойки, 2 485, 45 грн. штрафу та 230, 08 грн. витрат зі сплати судового збору, у задоволенні решти зустрічних вимог відмовлено.

7.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 16.08.2016 між ПП "УК "Метрополія" (далі - позивач за первісним позовом), як виконавцем, та ПАТ "ДТЕК Західенерго" (далі - відповідач за первісним позовом), як замовником, укладено договір №908-33-БуТЗС про надання послуг (далі - договір). Згідно з пунктом1.2. договору визначено такий предмет надання послуг: ДК 015-97 код 1.2.10 Дослідження та розробки в галузі загально-технічних наук (ДК 021-2015 код 7132000-7 Послуги з інженерного проектування) "Виконання техніко-економічного обґрунтування доцільності заміни автотрансформатора 5 АТ 220/110/35кВ потужністю 125 МВА на автотрансформатор 330/110/35кВ аналогічної, або більшої потужності та впровадження заходів по збереженню надійності схеми живлення Калуського енерговузла" (далі - послуги);

- виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам, що зазвичай ставляться до відповідного виду послуг та відповідного технічного завдання, яке згідно з пунктом 2.1 договору є його невід'ємною частиною. Результатом послуг за цим договором є надання проектної документації у вигляді пояснювальної записки та креслень у кількості чотирьох примірників та в електронному вигляді відповідно до пункту 2.2 договору;

- сума договору становить 355 064, 63 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору). Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих виконавцем замовнику послуг протягом 5-ти робочих днів з 90 календарного дня після підписання сторонами акта прийому-передачі наданих послуг, пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг та за умови надання виконавцем належним чином оформленої податкової накладної (пункт 4.1 договору);

- позивачем за зустрічним позовом на адресу відповідача за зустрічним позовом надсилалась претензія №119/1437 від 19.07.2017 з вимогою в десятиденний строк сплатити суму штрафних санкцій шляхом перерахування коштів на рахунок замовника. Однак, претензія залишена без задоволення;

- замовник в особі ВП "Бурштинська ТЕС" 20.06.2017 отримав від ПП "УК "Метрополія" супровідний лист від 07.06.2018 за №01/02-04/014 з актом прийому-передачі, що підтверджується долученими належними документами (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальний чек, опис вкладення у лист) до матеріалів справи;

- судом зазначено про посилання позивача за первісним позовом на передачу відповідачу за первісним позовом Техніко-економічного обґрунтування з усіма додатками, яке передано відправленням через перевізника ТОВ "Нова Пошта" згідно з експрес-накладною 19.12.2016, а в січні 2017 року шляхом надіслання електронних копій зазначеної документації на електронну пошту відповідача за первісним позовом, однак, їх відхилено судом з посиланням на пункти 2, 19.61 Правил надання послуг поштового зв'язку.

7.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване, з посиланням на статті 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 612, 629, 887 ЦК України, статті 193, 202, 230, 233 ГК України таким:

- суд погодився, що за своєю правовою природою договір, який названо "про надання послуг" містить окремі положення про підряд та застосував до нього норми цивільного законодавства про підряд (статтю 887 ЦК України);

- суд дійшов висновку про те, що обов'язок відповідача оплатити послуги, надані позивачем, не наступив, оскільки позивачем за первісним позовом не підтверджено та не доведено належними доказами факту своєчасного надання відповідачу за первісним позовом техніко-економічного обґрунтування (предмета замовлення за договором), не повідомлено замовника про готовність до здачі обсягів наданих послуг, не направлено відповідачу за первісним позовом необхідних документів для здійснення останнім оплати послуг. Відтак, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом боргу на суму 363 357, 55 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню;

- суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов'язань по наданню проектної документації у вигляді пояснювальної записки та креслень в строки, визначені пунктом 5.1 договору, що в свою чергу призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом, як замовника послуг, та є підставою стягнення неустойки відповідно до пункту 7.2 Договору;

- суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, на власний розсуд зменшив розмір неустойки до 15 338, 79 грн. та 2 485, 45 грн. а в решті вимог про стягнення неустойки відмовив.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 10.09.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу позивача за первісним позовом залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 - без змін.

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції, з посиланням на статті 74, 77, 86 ГПК України, статті 11, 509, 525, 629, 887 ЦК України, статті 173-175, 193, 307 ГК України, Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 №270, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, мотивована таким:

- апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що обов'язок відповідача оплатити послуги, надані позивачем, не наступив, оскільки позивачем за первісним позовом не підтверджено та не доведено факту своєчасного надання відповідачу за первісним позовом послуг, не повідомлено замовника про готовність до здачі обсягів наданих послуг, не направлено відповідачу за первісним позовом необхідних документів для здійснення останнім оплати послуг;

- посилання скаржника на те, що результат послуг "Техніко-економічне обґрунтування доцільності зміни автотрансформатора 5АТ 220/110/35кВ потужністю 125 МВА на автотрансформатор 330/110/35кВ аналогічної, або більшої потужності та впровадження заходів по забезпеченню надійності схеми живлення Калуського енерговузла" був направлений на адресу ПАТ "ДТЕК Західенерго" перевізником ТОВ "Нова пошта", що підтверджується експрес-накладною від 19.12.2016 №10024862005 (т. 1, а.с. 45), не відповідає дійсності та встановленим судом обставинам, оскільки відповідно до пункту 2.2. договору, виконавець повинен надати Проектну документацію у вигляді пояснювальної записки та креслень у кількості 4-х примірників та електронному вигляді;

- "Техніко-економічне обґрунтування доцільності зміни автотрансформатора 5АТ 220/110/35кВ потужністю 125 МВА на автотрансформатор 330/110/35кВ аналогічної, або більшої потужності та впровадження заходів по забезпеченню надійності схеми живлення Калуського енерговузла" відправлено ТОВ "Нова пошта" експрес-накладною від 09.08.2017 №100 2716 2023, не відслідковується на офіційному сайті "Нова пошта", що за висновком суду не підтверджує реального надіслання. Як вбачається з листа позивача за первісним позовом від 07.06.2017 №01/02-04/014, ним надсилалися поштовим відправленням лише акти та листи-переписка між позивачем та ПАТ "Прикарпаттяобленерго" і Західною ЕС. Отже, за висновками апеляційного суду, аналіз доказів підтверджує, що документація у встановлені договором строки відповідачу за первісним позовом передана не була;

- не заслуговують на увагу суду посилання скаржника про те, що в грудні 2016 року ним направлено результати наданих послуг, що, як стверджує скаржник, підтверджується експрес-накладною від 19.12.2016 №100 2486 2005, оскільки зазначені обставини не відповідають дійсності, так як згідно з даними з офіційного сайту ТОВ "Нова пошта" - експрес-накладна №100 2486 2005 не знайдена. Зазначені обставини не спростовані позивачем за первісним позовом під час розгляду даної справи судом першої інстанції, а посилання скаржника на отриману інформацію контакт-центру ТОВ "Нова пошта" №14607 від 14.06.2018, про те, що "дані про відправлення в інформаційній системі зберігаються протягом двох тижнів, для відправлень, що оплачені за готівковим розрахунком, та протягом року для відправлень, що оплачені за безготівковим розрахунком" судом до уваги не прийнято, оскільки, скаржник мав можливість отримати та подати зазначені докази разом із позовною заявою або, як зазначено вище, скаржник мав можливість подати зазначені докази на стадії підготовчого провадження у даній справі;

- в матеріалах даної справи відсутні, а скаржником не надано суду належних та допустимих доказів, що між ТОВ "Нова пошта" та позивачем за первісним позовом укладено договір перевезення вантажу, як і не надано товарно-транспортної накладної чи іншого, передбаченого законодавством документа, що підтверджує відправлення вантажу первісним позивачем на адресу первісного відповідача;

- перемовини в електронній пошті між особами, посадове становище яких належними доказами скаржником не підтверджено, зокрема, між ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_13, судом до уваги не прийняті, оскільки зазначені особи, як свідки, до суду першої інстанції за заявою (клопотанням) позивача за первісним позовом не викликалися, показань місцевому господарському суду, зокрема, письмових пояснень не надавали, відтак, роздруківка електронного листування, на яку покликається скаржник, не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки не підтверджує факту надсилання скаржником відповідачу за первісним позовом !Техніко-економічного обґрунтування! саме 19.12.2016;

- належним доказом направлення документів замовнику є оригінал поштової квитанції (касового чека) з описом вкладення у цінний лист, в якому перелічені всі документи, які надсилаються, відтак, експрес-накладна №100 2486 2005 від 19.12.2016 не є належним доказом направлення зазначених скаржником документів, а отже, не може підтверджувати доводів щодо надіслання таких, тим більше як зазначалось вище, згідно даних офіційного сайту ТОВ "Нова пошта" - експрес-накладна №100 2486 2005 не відображена на сайті перевізника;

- ПП "УК "Метрополія" не спростовано, що виконавець не надав належних доказів, які б підтверджували отримання замовником послуг в строк, що погоджений сторонами в спірному договорі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ПП "УК "Метрополія")

9. Скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій, всупереч наявним в матеріалах справи доказам, дійшли помилкового висновку про те, що послуги не були передані виконавцем замовнику в строк. При цьому, судами не прийнято до уваги посилання скаржника на обов'язок замовника виконати зустрічне зобов'язання (не надав інформацію, необхідну для виконання технічного завдання), не прийнято до уваги прострочення замовника у зв'язку з ненаданням інформації від третіх осіб, яка мала значення для виконання поставленого перед ним Технічного завдання, помилково не застосовано положення статей 888-889 ЦК України щодо обов'язків замовника з передачі підряднику вихідних даних та спільного погодження готової проектної документації з органами державної влади щодо проведених проектних та пошукових робіт, внаслідок чого також не застосовано статтю 613 ЦК України та статтю 221 ГК України.

9.1. Скаржник зазначив, що не був обмежений у виборі способу передачі замовнику результату наданих послуг, а обравши перевізника ТОВ "Нова пошта", як одного з найбільш зручних для обох сторін способу передачі наданих послуг, виконавець не порушив умов договору, оскільки умовами договору не обмежувалися способи передачі результату проектно-пошукових робіт. При цьому, скаржник звернув увагу, що замовник не заперечував проти направлення йому відправлень/документів через перевізника ТОВ "Нова пошта", а відсутність інформації про накладну на сайті пошти пояснив тим, що така інформація про відправлення, оплачені готівкою, не зберігається більше двох тижнів, і, враховуючи дату відправлення, була видалена з інформаційної системи, що однак, не спростовує дійсності наявного у нього доказу відправлення вантажу - експрес-накладної №100 2486 2005 від 19.12.2016. Крім того, договором не було передбачено обов'язку скаржника передавати результати роботи замовнику цінним листом з описом вкладення.

9.2. Скаржник аргументував, що представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні місцевого суду, яке відбулось 25.04.2018, підтвердив фактичне отримання в електронному вигляді результату наданих послуг від позивача за первісним позовом, що підтверджується аудіозаписом судового засідання, та роздруківкою переписки електронною поштою за 22.12.2016, 15.01.2017 між керівником підрозділу відповідача, підписантом спірного договору ОСОБА_13 та іншим працівником підрозділу ДТЕК про наявність у нього на розгляді ТЕО та можливість передати йому одного примірника документації, однак, судами попередніх інстанцій зазначене не було прийнято до уваги з посиланням на неналежність доказів та ігноруванням ділових звичаїв сторін, які склалися шляхом узгодження виробничих питань з використанням електронної переписки.

9.3. Судами не прийнято до уваги вимоги статей 187, 198, 201 Податкового кодексу України про можливість видачі податкової накладної або за наслідком отримання акта приймання передачі послуг, або за наслідком оплати за виконані роботи, що спростовує висновки судів про те, що податкова накладна в даному випадку може бути доказом ненастання строку виконання зобов'язання з оплати відповідачем за отриману проектну документацію.

9.4. Спростовуючи висновки судів про неповідомлення відповідача згідно з пунктом 6.3.4 Договору про готовність до здачі обсягу послуг, позивач за первісним позовом зазначав, що такі дії ним було виконано шляхом повідомлення телефоном та подальшої електронної переписки між виконавцем робіт та їх одержувачем, що не виключається умовами укладеного договору та узгоджується діловим звичаєм сторін про використання засобів електронної переписки.

9.5. Суди неправильно застосували для оцінки експрес-накладної №100 2486 2005 від 19.12.2016 ТОВ "Нова Пошта" Правила надання послуг поштового зв'язку та не проаналізували належним чином Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регламентують перевезення вантажів ТОВ "Нова Пошта" та підтверджують відповідність вимогам чинного законодавства "експрес-накладної" на перевезення певного вантажу, як належного доказу укладення сторонами договору про автомобільне перевезення вантажу, оскільки саме вона підтверджує прийняття перевізником вантажу до перевезення і є спрощеною формою укладення договору перевезення. Також, позивач наполягав, що сторонами підтверджено наявність ділового звичаю з передачі проектної документації у чотирьох томах саме як вантажу, шляхом його повторного направлення відповідачу 09.08.2017 за експрес-накладною №10027162023, що відповідачем не заперечувалося.

9.6. Заперечуючи проти стягнення з нього неустойки (штрафу та пені) позивач, як відповідач за зустрічним позовом, зазначав про те, що ним було належно та своєчасно виконано і передано відповідачу предмет договірних зобов'язань (проектну документацію) в межах дії строку договору (до 31.12.2016), а порушення відповідачем своїх зобов'язань з підписання акта приймання-передачі виконаних робіт ускладнили процедуру завершення виконання зобов'язань за договором, що не може бути підставою для стягнення з нього неустойки.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві ПАТ "ДТЕК Західенерго" на касаційну скаргу ТОВ "УК "Метрополія" просить залишити без змін судові рішення, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено правовідносини між сторонами та надана їм кваліфікація, як таким, що лежать в договірній площині і регулюються нормами ЦК України, ГК України та умовами укладеного договору про надання послуг. При цьому, доводи скаржника не нівелюють та не впливають на висновки судів, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи і зводяться до неправильного тлумачення про застосування скаржником норм матеріального та процесуального права.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Стаття 7 - цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Частина 1 статті 538 - виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Частина 2 статті 538 - при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Стаття 545 - прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Частина 1 статті 613 - кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Частина 1 статті 853 - замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 1 статті 887 - за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Частина 1 статті 888 - за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

12. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 221 - кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Частина 2 статті 307 - договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Частина 1 статті 324 - за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

13. Податковий кодекс України

Стаття 187. Дата виникнення податкових зобов'язань

Пункт 187.1. статті 187 - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пункт 198.1. статті 198 - до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункт 198.2. статті 198 - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пункт 201.1. статті 201 - на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.10. статті 201 - при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

14. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"

Стаття 3 - відносини, пов'язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про телекомунікації", "Про обов'язковий примірник документів", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 5 - електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Стаття 8 - юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

15. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 3 статті 74 - докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частина 4 статті 74 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частина 1 статті 75 - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частина 2 статті 75 - відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 статті 81 - учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 538, 545, 613, 853, 887, 888 ЦК України, статті 221, 307, 324 (частина 1) ГК України, статей 187, 198, 201 Податкового кодексу України, статей 74-77, 81, 236 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права, мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

17. Юридичний аналіз положень статей 6-7 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Цивільні відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, яким є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Отже, аналізуючи правову природу договору, слід звертати увагу не тільки на його назву, але приймати до уваги суть зобов'язань сторін, які передбачені договором, оскільки договір може мати в собі положення різних видів цивільно-правових договорів, а його назва не завжди може відобразити суть договірних зобов'язань. Сторони можуть послуговуватися при виконанні договірних зобов'язань звичаями ділового обороту, які не заборонені згідно з умовами договору.

18. Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Як вбачається з матеріалів справи, судами визнано неналежними докази електронної переписки між сторонами договору щодо передачі результату надіслання проектно-вишукувальних робіт, які надавалися позивачем у справу як відображення у паперовій формі електронних доказів з посиланням на те, що паперові копії документів електронної переписки між сторонами є неналежними доказами у справі та не підтверджують листування сторін договору.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що суди не прийняли до уваги того, що позивач визнавав приналежність йому, як юридичній особі, електронної адреси gaa@metropoliya.com.ua, а відповідач не заперечував здійснення ним електронної переписки з позивачем по даному договору та приналежність йoму, як структурному підрозділу ПАТ "ДТЕК Західенерго" таких електронних адрес для листування його працівників: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Отже, висновки судів з посиланням на те, що роздруківка електронного листування, на яку посилається апелянт, є неналежним та недопустимим доказом у даній справі, оскільки не підтверджує факту надсилання апелянтом відповідачу за первісним позовом "техніко-економічного обґрунтування" саме 19.12.2016 є такими, що не відповідають приписам статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму та не підтверджується додатково показами свідків (учасників переписки).

19. Оцінюючи такий доказ на підтвердження передачі відповідачу у справі чотирьох томів проектної документації, як експрес-накладну від 19.12.2016 №100 2486 2005, суд першої інстанції дійшов висновку що наявний у позивача доказ (оригінал експрес-накладної) є неналежним, оскільки не підтверджує саме поштового відправлення, а апеляційний суд погодився з тим, що цей доказ не підтверджує також укладення договору про вантажні автомобільні перевезення, зазначаючи про те, що заява на здійснення перевезення позивачем не подавалася, а тому сама "експрес-накладна", дані про яку не збереглися на сайті вантажовідправника ТОВ "Нова Пошта", не є належним та допустимим доказом передання проектної документації.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що законодавець не вимагає єдиної форми документа для оформлення договору перевезення вантажу згідно з частиною 3 статті 909 ЦК України, зокрема, складання перевізником транспортної накладної може підтверджувати укладення договору перевезення вантажу. Отже, надання позивачем такого доказу як "експрес-накладна" не спростовує факту здійснення перевезення саме за "накладною", а тільки підтверджує прийняті на себе зобов'язання перевізником щодо швидкісної доставки вантажу отримувачу.

З огляду на таке, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає оцінку судами такого доказу, як "експрес-накладна №100 2486 2005" з висновком про його неналежність на підтвердження фактичної доставки вантажу відповідачу, здійсненою з порушенням правил оцінки доказів відповідно до статті 86 ГПК України та порушенням принципу оцінки доказів "поза розумним сумнівом", про що зазначалося в Рішенні ЄСПЛ у справі Avsar vs. Turkey, суть якого полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

20. Суд зазначає, що відповідно до загальнодоступної інформації, яка є на сайті перевізника ТОВ "Нова пошта", договір перевезення укладається з ним, як перевізником шляхом приєднання до Публічного договору про надання послуг з організації перевезень відправлень (публічний договір є у вільному доступі на електронному сайті ТОВ "Нова пошта" - novaposhta.ua), відповідно до положень пункту 3.3. якого прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначають тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення.

Зазначені обставини мали досліджуватися судами при наданні оцінки дійсності та належності такого доказу, як експрес-накладна від 19.12.2016 №100 2486 2005, відповідно до вимог статей 76-77 ГПК України у даній справі.

21. Скаржник за касаційною скаргою зазначав про те, що представник відповідача в судовому засіданні 25.04.2018 визнавав частково отримання проектної документації, однак, суди цього не прийняли до уваги та виходили з того, що ним взагалі не виконано та не передано у належний спосіб проектно-кошторисну документацію. Колегія суддів касаційного суду не змогла прослухати аудіозаписи судових засідань, оскільки вони не були передані до суду касаційної інстанції разом з матеріалами справи. Разом з тим, відповідно до відзиву відповідача на первісний позов 25.01.2018 вбачається визнання отримання результату послуг та отримання у червні 2017 року акта приймання-передачі послуг, зауважень щодо якого відповідачем позивачу надано не було, однак відповідач відмовився оплати за виконані роботи з посиланням на закінчення строку договору 31.12.2016.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що особливості виконання зобов'язань щодо підряду на виконання на проведення проектних та пошукових робіт визначаються відповідно до статей 887-890 ЦК України, незалежно від назви договору, яким такі зобов'язання передбачені. Отже, встановивши що умовами договору фактично передбачено не надання послуг, а виконання проектних та пошукових робіт, судам належало керуватися саме цими нормами матеріального права, досліджуючи обсяг прав та обов'язків сторін такого договору, зокрема, щодо передачі підряднику інших вихідних даних, необхідних для складання завдання на проектування замовника підряднику а також спільної участі сторін у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник неодноразово звертав увагу судів на необхідність отримання відповідних вихідних даних, а також на підтвердження власних доводів надав копії листів №01/02-04/014 від 07.06.2017, №01/02-03/096 від 24.10.2016, №01/02-03/112 від 19.12.2016, №01/08-01/05 від 13.02.2017, №009/1660 від 07.03.2017, №01/02-23-1251 від 24.03.2017, №01/02-04/08 від 12.04.2017, №01/02-23-2246 від 22.05.2017, №01/02-23-2246 від 22.05.2017 (а.с. 33-43, т. 1), та з яких також вбачається погодження зміни термінів надання послуг та подальше погодження ТЕО і відсутність зауважень в замовника.

Відтак, судами не в повній мірі досліджено доводи позивача про те, що часткове прострочення ним з передачею проекту відповідачу було зумовлене бездіяльністю відповідача у наданні йому необхідних вихідних даних від третіх осіб, що може бути підставою зміни строків виконання підрядних робіт, або відмови у стягненні неустойки, яка є предметом зустрічного позову відповідача у даній справі.

22. Верховний Суд зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не здійснено аналізу положень укладеного сторонами договору №908-33-БуТЗС про надання послуг від 16.08.2016 на предмет встановлення правової природи зобов'язань за договором та наявності спеціальних умов та порядку щодо визначення передачі проектної документації, яка є предметом договору, не досліджено обставин відмови відповідача від договору, обставин здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання та визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України.

23. Аналіз приписів статей 76-77, 86, 237 ГПК України свідчить про те, що законодавець зобов'язав суд приймати рішення за наслідком дослідження та оцінки усіх доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу. Оцінка доказів повинна відповідати положенням, встановленим щодо поняття доказів національним законодавством та практиці ЄСПЛ, яка є частиною правової системи України. Вибіркова оцінка доказів судами не допускається та не обґрунтовує прийняття судового рішення з дотриманням принципів законності та справедливості.

Виходячи з аналізу статей 237, 238 ГПК України, на господарські суди покладений обов'язок не лише зазначити норми права, на які вони посилаються, але й зазначити мотиви посилання на такі норми.

24. З огляду на зазначене, касаційний суд вважає, що судами було порушено вимоги процесуального закону щодо принципів оцінки доказів у справі на предмет їх допустимості, належності та достатності, з дотриманням стандарту оцінки доказів "у межах розумних сумніві", відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які вимагають від суду демонстрації судового процесу в такій формі, щоб особа бачила, що правосуддя відбувається, що сприяє відновленню довіри до судової системи.

Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії"). Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає що вибіркова оцінка доказів, визнання доказів недопустимими виключно з посиланням на те, що вони є електронними документами та не підтверджені показами свідків, всупереч вимогам спеціального закону, який регулює електронні документообіг, що став елементом ділових звичаїв в Україні, є такою помилкою, яка порушує справедливість судового провадження та повинна мати наслідком скасування судових рішень.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду.

При новому розгляді судам належить врахувати викладене, дослідити правову природу зобов'язань сторін за договором від 16.08.2016 №908-ЗЄ-БуТЄС, належно застосувати принципи оцінки доказів відповідно до чинного процесуального законодавства, забезпечити сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи, у випадку сумніву суду в добросовісності поведінки сторін вжити власних заходів щодо збирання доказів відповідно до статті 74 ГПК України та прийняти рішення по предмету спору з дотриманням вимог статей 236-237 ГПК України .

В. Судові витрати

26. У зв'язку із скасуванням прийнятих судами рішень та направленням справи на новий розгляд, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 у справі №914/2505/17 скасувати, справу №914/2505/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк