ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/341/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2020 (колегія суддів: Бойко С. М. - головуючий, Матущак О. І., Якімець Г. Г. ) та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2019 (суддя Андрусик Н. О.)

за позовом заступника прокурора Тернопільської області

до 1. Тернопільської міської ради,

2. Приватного підприємства "Нива&К"

про визнання незаконним і скасування рішення про передачу земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку, скасування декларації про готовність до експлуатації, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, повернути територіальній громаді земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд в інтересах держави до Тернопільської міської ради (далі - відповідач-1), Приватного підприємства "Нива&К" (далі - відповідач-2) заступник прокурора Тернопільської області (далі - прокурор) просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії VII скликання Тернопільської міської ради №7/9/122 від 16.06.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1202 га для обслуговування споруд критих торгових рядів за адресою вул. Живова - Митрополита Шептицького ПП "Нива&К";

- визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесії VII скликання Тернопільської міської ради № 7/13/163 від 20.12.2016 "Про надання дозволу на об'єднання земельних ділянок, які перебувають в оренді ПП "Нива&К";

- визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 12.07.2016 (зареєстрований 25.07.2016 в Книзі записів засвідчення факту реєстрації Тернопільської міської ради за №5796), укладений між відповідачами щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:12:017:0126;

- визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 20.12.2017 до договорів оренди земельних ділянок, зареєстрованих в Книзі записів засвідчення факту реєстрації Тернопільської міської ради 25.07.2016 за № 5756 та 15.05.2013 року за №4813;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №15589187 про державну реєстрацію іншого речового права ПП "Нива&К" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:017:0126, реєстраційний номер 982563361101, вчинений 26.07.2016 приватним нотаріусом Жовніром І. Т. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30641007;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №24520947 про державну реєстрацію іншого речового права ПП "Нива&К" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:017:0134, реєстраційний номер 1468819061101, вчинений 18.01.2018 державним реєстратором Тернопільської міської ради Рудик Ю. М. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39345429;

- зобов'язати ПП "Нива&К" повернути у володіння і користування Тернопільської міської територіальної громади в особі Тернопільської міської ради частину земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:12:017:0134, площею 0,1202га (до об'єднання кадастровий номер undefined), розташованої за адресою: вул. Живова, м. Тернопіль;

- скасувати реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об'єкта - реконструкція критих торгових рядів по вул. Живова, 9- Шептицького в м.

Тернополі, яку 19.12.2016 зареєстровано у Відділі державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради за №ТП 142163540743;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав запис №~organization0~ про реєстрацію права власності за ПП "Нива&К" на криті торгові ряди, реєстраційний номер 82854336101, за адресою: м. Тернопіль, вул. Живова, будинок 9, вчинений 12.01.2016 державним реєстратором Тернопільського міського управління юстиції Гриндою О. Я. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер ~organization1~, зі змінами об'єкта нерухомого майна та права власності, вчиненими
23.12.2016 державним реєстратором Тернопільської міської ради Мартиняк А. В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33120081;

- зобов'язати Тернопільську міську раду внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ПП "Нива&К" на криті торгові ряди за адресою: м. Тернопіль, вул. Живова, будинок 9, реєстраційний номер 82854336101, проведеної державним реєстратором Тернопільського міського управління юстиції Гриндою О. Я., згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер ~organization2~, зі змінами об'єкта нерухомого майна та права власності, вчиненими 23.12.2016 державним реєстратором Тернопільської міської ради Мартиняк А. В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33120081.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу-2 земельна ділянка була передана незаконно, без проведення земельних торгів; рішенням суду у справі №921/966/15-г/13 відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності за ПП "Нива& К" на приміщення "Криті торгові ряди", загальною площею 1274,2кв. м, які знаходяться на земельній ділянці, площею 0,1202 га, що є підставою для внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про скасування права власності; перебудова об'єкта та забудова земельної ділянки проведена самочинно, тому існують підстави для скасування реєстрації декларації ТП 142163540743 про готовність до експлуатації критих торгових рядів по вул.

Живова-Шептицького у м. Тернополі. Звернення прокурора з даним позовом обґрунтовано необхідністю захисту інтересів держави та територіальної громади щодо земельної ділянки, а також відсутністю в органу державної влади, до компетенції якого віднесено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням вимог земельного законодавства, повноважень щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2019 позовну заяву прокурора повернуто заявнику на підставі п.1 та п.2 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Західного господарського суду від 07.02.2020 змінено мотивувальну частину вищевказаної ухвали, в решті ухвалу залишено без змін.

2.3. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у справі є уповноважений орган на здійснення функції контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області, в тому числі щодо правомірності розпорядження землею органами місцевого самоврядування, - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, а тому є органом виконавчої влади, уповноваженим здійснювати захист прав та інтересів держави у судовому порядку. Отже, у прокурора відсутні підстави для звернення із даним позовом самостійно, в нього немає процесуальної дієздатності щодо підписання та подання позову в даному випадку. Іншою підставою для повернення позову стало те, що прокурором об'єднано в позові вимоги, які різняться підставами їх виникнення.

Апеляційний суд в оскарженій постанові зазначив, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави як позивача, однак неправильно визначив орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким є Тернопільська міська рада (спірні земельні ділянки належать до комунальної власності), замість Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, оскільки настаттями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. Апеляційний суду погодився з підставами повернення позову, передбаченими п.2 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. В касаційній скарзі прокурор просить скасувати вказані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. В скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судами норм права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах за результатами розгляду подібних правовідносин.

Вказує на те, що Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено лише право державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Тернопільську міську раду визначено як відповідача у справі у зв'язку, зокрема, з прийняттям нею незаконних рішень, що відповідає практиці застосування норм права (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №916/749/17 та від 19.06.2018 у справі №914/1701/17). Прокурором обґрунтовано порушення інтересів держави у справі. Позовні вимоги, об'єднані в позові, поданому прокурором, дасть можливість досягнути процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а суд з власної ініціативи вправі роз'єднати позовні вимоги (постанова Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №910/15326/18).

4. Мотивувальна частина

4.1. Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо визначення уповноваженого державою органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах у даній справі, а відповідно прокурор мав подавати позов в інтересах держави саме в особі такого органу як позивача, тому прокурором не було належним чином доведено підстав представництва інтересів держави в спірних правовідносинах без уповноваженого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч.4).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

4.2. У розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

4.3. Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а частина позовних вимог обґрунтована тим, що відповідач-1 передав в оренду земельну ділянку відповідачу-2 без проведення земельних торгів, чим порушив приписи земельного законодавства.

Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовано порушенням інтересів територіальної громади.

Підстави представництва прокурор мотивував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній (орган державної влади, що здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства, - ГУ Держгеокадастру позови з подібними позовними вимогами подавати не може, а власник земельної ділянки - Тернопільська міська рада сама є суб'єктом правопорушення і визначена як відповідач).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що уповноваженим органом, що здійснює відповідні функції держави, і яким повинен був бути визначений позивач, є ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності у Тернопільській області, а також за додержанням земельного законодавства в тому числі органами місцевого самоврядування.

4.4. Згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
14.01.2015 № 15 (далі - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (п. п.25-1 п.4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

При цьому відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та п.5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Як встановлено судами спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності право розпорядження якою належить територіальній громаді Тернопільської міської ради, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Тернопільська міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади.

Таким чином ГУ Держгеокадастру в цьому разі не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №917/342/19, в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18.

4.5. Щодо висновків апеляційного суду, що уповноваженим суб'єктом на звернення з позовом у даній справі є Тернопільська міська рада, оскільки спірні земельні ділянки належать до комунальної форми власності, то колегія суддів Верховного Суду з ними не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України).

Право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів і кожне порушення закону щодо порядку використання комунальних земель є порушенням інтересів держави.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших передбачених законом способів.

Отже, обов'язковою умовою визнання незаконним і скасування акта органу місцевого самоврядування та недійсним договору в судовому порядку є порушення прав особи, в даному випадку місцевої територіальної громади на мирне володіння землею.

Тому обґрунтування прокурором порушеного права територіальної громади Тернопільської міської ради та підстав для його захисту належним чином мотивовані та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Натомість у справі, яка розглядається, судами встановлено, що оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Тернопіль має здійснювати Тернопільська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування визначено прокурором відповідачем з посиланням на те, що він вчинив протизаконні, на думку прокурора дії, які порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Тернопіль, прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Тернопільську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Тернопіль, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №916/749/17.

Отже, у судів попередніх інстанцій не було підстав вважати, що прокурор не обґрунтував порушення у справі інтересів держави, а також не правильно вказав на відсутність органу, уповноваженого на здійснення відповідних державних функції, для захисту інтересів держави.

Відтак суди невірно застосували приписи п.1 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та незаконно повернули позовну заяву прокурора через те, що він не має процесуальної дієздатності.

4.6. Також колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів про те, що були інші підстав для повернення позовної заяви прокурора.

Так в п.2 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень п.2 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.2 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані підставами виникнення і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим результатом, на досягнення якого і подано позов.

Суди попередніх інстанції вказали, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурором об'єднано в поданій позовній заяві вимоги, які різняться підставами їх виникнення. Так, позовні вимоги, що стосуються права землекористування ґрунтуються на неправомірності передачі земельних ділянок у користування відповідачу-2, тобто без дотримання визначеної законом процедури проведення аукціону згідно положень Земельного кодексу України. А вимоги щодо скасування реєстрації Декларації щодо готовності об'єкта до експлуатації обґрунтовуються з посиланням на обставини проведення відповідачем-2 реконструкції приміщення критих торгових рядів по вул. Живова,9-Шептицького в м. Тернополі без всіх дозвільних документів, тобто регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, не вбачається, що прокурор при поданні позову з названими вище вимогами порушив правила об'єднання позовних вимог.

Так, з повернутої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги пов'язані з незаконною передачею відповідачу-2 в оренду земельної ділянки для обслуговування критих споруд, які обґрунтовані, зокрема, скасуванням рішення суду про визнання права власності відповідача-2 на нерухоме майно, а саме: визнання незаконним рішення відповідача-1 про передачу у в оренду землі, про надання дозволу на об'єднання земельних ділянок, про визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права щодо земельної ділянки, про зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку. А також заявлені вимоги про скасування реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об'єкта - реконструкція критих торгових рядів, що знаходяться на спірній земельній ділянці, про скасування в Державному реєстрі речових прав запис про реєстрацію права власності на криті торгові ряди за відповідачем-2, про зобов'язання відповідача-1 внести зміни до державного реєстру про скасування права власності. При цьому друга група вимог обґрунтовується також фактом скасування рішення суду про визнання за відповідачем-2 права власності на об'єкт нерухомості. Вимоги стосуються одного і того ж кола осіб та стосуються дотримання вимог законодавства при наданні та використанні земельної ділянки під торговими рядами.

Отже, позовні вимоги є пов'язаними, оскільки земельні спірні відносини тісно пов'язані з відносинами речових прав на об'єкти нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці, обґрунтовуються, зокрема, одним і тим же рішенням суду про скасування рішення про визнання права власності на об'єкти нерухомості за відповідачем-2. Об'єднання позовних вимог дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для найшвидшого відновлення порушених прав.

Таким чином, суди безпідставно дійшли висновку про порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог і незаконно повернули позовну заяву на підставі п.2 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.7. Оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження і колегією суддів Верховного Суду виявлено порушення норм права судами попередніх інстанцій, що призвело до винесення незаконного рішення, прийняті у справі ухвала і постанова підлягають скасуванню, а позовна заява прокурора - направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області задовольнити.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2020 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2019 у справі №921/341/19 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил