Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.06.2020 року у справі №922/3461/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 922/3461/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

представники сторін в судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок на набережній 1"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020

та рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2020

у справі № 922/3461/17

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок на набережній 1"

до:

1) Харківської міської ради;

2) Виконавчого комітету Харківської міської ради;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Батріс";

про визнання права спільної сумісної власності на огорожу біля будинку та визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок на набережній 1" (далі - ОСББ "Будинок на набережній 1") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Батріс" (далі - ТОВ "Батріс"), в якому просило: 1) визнати право спільної сумісної власності на огорожу біля будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові за ОСББ "Будинок на набережній 1"; 2) визнати протиправним та скасувати п. 15 "Переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова", згідно з додатком до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.03.2017 № 188.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на неправомірність рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.03.2017 № 188 в частині п. 15 додатку до зазначеного рішення "Перелік самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова" щодо звільнення території міста Харкова від самовільно розміщеного об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) біля будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові шляхом демонтажу зазначеного об'єкта.

За доводами позивача, вказане рішення порушує права співвласників житлового багатоквартирного будинку, біля якого на прибудинковій території був розташований спірний паркан (огорожа). Огорожа встановлена замовником будівництва ТОВ "Батріс" в 2009 році після здачі будинку в експлуатацію за погодженням з Харківською міською радою. Тобто, як вважає позивач, спірна огорожа відноситься до житлового багатоквартирного будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові, а відтак саме співвласникам цього будинку, від імені яких виступає ОСББ "Будинок на набережній 1", надані повноваження щодо визначення порядку використання земельної ділянки, на якій розташована огорожа. Враховуючи викладене, виконавчий комітет Харківської міської ради, приймаючи рішення щодо демонтажу огорожі, не врахував, що огорожа має некомерційне призначення та є необхідною для задоволення житлових, соціальних і побутових потреб та інтересів власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень) з обслуговування багатоквартирного будинку. До того ж між ОСББ "Будинок на набережній 1" та Адміністрацією Червонозаводського району Харківської міської ради укладено договір про організацію взаємовідносин від
12.04.2017 № 05/04, предметом якого є вирішення питань у сфері благоустрою, забезпечення чистоти та порядку в м. Харкові, створення сприятливих та безпечних умов для мешканців та гостей міста Харкова, умовами якого закріплено межі території будинку, до якої входить і спірна огорожа. З метою виконання цього договору мешканцям сусіднього будинку надано ключі для вільного доступу до прибудинкової території ОСББ "Будинок на набережній 1", тому огорожа навколо цієї території не є перешкодою у користуванні прибудинковою територією. Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про особливості права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія, що перебуває у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передається безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Але на час звернення із даним позовом такий порядок не затверджений, тому через законодавчу колізію та невідповідність чинним законам співвласники ОСББ не можуть зареєструвати в установленому порядку своє право на прибудинкову територію, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 (суддя Лаврова Л. С. ), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н. М. - головуючий, Барбашова С. В., Стойка О. В. ), у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з інформацією управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 04.11.2016 № 4494/0/27-16, рішеннями Харківської міської ради від 28.04.2004 № 66/04 та від 25.12.2007 № 289/07 надано ТОВ "Батріс" в оренду земельну ділянку, площею 1,7444 га по пров.

Банному для будівництва житлового будинку з паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями, як першої черги будівництва багатофункціонального центру обслуговування з паркінгом та елементами житлової забудови до 01.12.2009 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації). Управлінням містобудування та архітектури ТОВ "Батріс" погоджувався проект будівництва багатофункціонального центру обслуговування з паркінгом та елементами житлової забудови. Перша черга будівництва. Житловий будинок з паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по пров. Банному, 1. У складі вказаного проекту не передбачено встановлення огорожі.

Для виконання будівельних робіт "Підготовчі роботи для будівництва багатофункціонального центру обслуговування з паркінгом та елементами житлової забудови по пров. Банному у Червонозаводському районі м. Харкова" ТОВ "Батріс" отримало дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.

Харкова на виконання будівельних робіт № 767 від 21.12.2004 зі строком дії до
01.05.2005. Вказаним дозволом визначено основні етапи будівельних робіт:

Підготовчі роботи (встановлення огорожі, буріння та випробування контрольних паль 10 шт., знесення тимчасових будівель, вивіз будівельного сміття з частковим плануванням земельної ділянки).

У подальшому дозвіл № 767 від 21.12.2004 було неодноразово продовжено начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова, зокрема, 02.02.2006 продовжено виконання підготовчих робіт до 31.03.2006, а наступного разу (12.12.2006) вже продовжено виконання наступного етапу будівельних робіт - виконання будівельно-монтажних робіт по першій черзі будівництва житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями строком до
15.04.2007.

В матеріалах справи міститься копія технічної документації від 2007 року із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документації, що посвідчують право користування замовника ТОВ " Батріс" на земельну ділянку для будівництва житлового будинку з паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями, як першої черги будівництва багатофункціонального центру обслуговування з паркінгом та елементами житлової забудови по пров. Банному у Червонозаводському районі м. Харкова. Згідно з наявним в зазначеній технічній документації актом обстеження земельної ділянки по пров. Банному у м. Харкові від 03.05.2007 № 983/07, земельна ділянка по пров.

Банному використовується ТОВ "Батріс" в межах та на умовах договору оренди земельної ділянки від 20.08.2004, зареєстрованого 24.11.2004 за № 88114/04.

Вищезазначена земельна ділянка огороджена залізною огорожею. План земельної ділянки та облікова земельна картка, що містяться в технічній документації, визначає межі земельної ділянки для будівництва житлового будинку з паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями, як першої черги будівництва багатофункціонального центру обслуговування з паркінгом та елементами житлової забудови та містить розміщення металевої огорожі.

Між Харківською міською радою та ТОВ "Батріс" укладено договір оренди землі від
09.06.2008, державну реєстрацію якого вчинено 01.08.2008 за № 940867100055.

Після здачі в експлуатацію об'єкта будівництва - житлового будинку з паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 03.02.2010 № 38 житловому будинку з паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями, як першої черги будівництва багатофункціонального центру обслуговування з паркінгом та елементами житлової забудови ТОВ "Батріс" про пров. Банному, присвоєно наступну адресу: м. Харків, пров. Банний, 1.

Відповідно до інформації Департаменту земельних відносин від 06.03.2017 № 1437/0/225-17, договір оренди землі № 940867100055 від 01.08.2008 на земельну ділянку по пров. Банний, площею 1,7444 га, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Батріс", анульовано 21.10.2010 на підставі рішення Харківської міської ради від 29.04.2010 № 67/10.

В свою чергу, між ТОВ "Батріс" та ТОВ "Житлові мережі" 01.09.2010 укладено договір № 01/09-10 щодо виконання робіт по належному утриманню та ремонту загального майна житлового комплексу, надання комунальних послуг власникам приміщень та здійснення іншої діяльності щодо експлуатації багатоквартирного будинку. Відповідно до акта приймання-передачі огорожі від 01.09.2010, який є невід'ємною частиною вказаного договору, ТОВ "Батріс" передало, а ТОВ "Житлові мережі" прийняло огорожу (паркан) по пров. Банному, у місті Харкові.

21.11.2016 створено ОСББ "Будинок на набережній 1". За актом приймання-передачі багатоквартирного будинку від 31.07.2017 ОСББ "Будинок на набережній 1" прийняло від ТОВ "Житлові мережі" в управління, зокрема огорожу металеву загальною довжиною 236 метрів, ворота, двері.

До того ж між ОСББ "Будинок на набережній 1" та Адміністрацією Червонозаводського району Харківської міської ради укладено договір про організацію взаємовідносин від 12.04.2017 № 05/04, предметом якого є вирішення питань у сфері благоустрою, забезпечення чистоти та порядку в м. Харкові, створення сприятливих та безпечних умов для мешканців та гостей міста Харкова, умовами якого закріплено межі території будинку, до якої входить і спірна огорожа.

ОСББ "Будинок на набережній 1" 20.03.2017 звернулось до Харківської міської ради з листом про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Банний, 1, площею 1,7444 га, однак звернення Харківською міською радою не розглянуто, жодної відповіді заявнику не надано.

В свою чергу, рішенням 11 сесії 6 скликання Харківської міської ради від
16.11.2011 № 504/11 "Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова" визначено "Порядок звільнення території міста Харкова від незаконно розміщених малих архітектурних форм та тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення". Вказаний Порядок передбачає механізм, підстави, терміни проведення звільнення (демонтажу) території м. Харкова, зокрема від об'єктів малих архітектурних форм некомерційного призначення - штучних архітектурно-об'ємних елементів (зокрема, але не виключно: лави, урни, зупинки громадського транспорту, паркани, огорожі, альтанки, декоративні скульптури та композиції, пам'ятники тощо), покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів нерухомого майна за результатами здійснення заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель, виявлення фактів незаконного (самовільного) розміщення об'єктів на землях комунальної власності територіальної громади міста Харкова, порушення Правил благоустрою території м. Харкова.

На виконання вимог Правил благоустрою території міста Харкова Департаментом територіального контролю Харківської міської ради від відповідних уповноважених органів було отримано інформацію щодо права на землю, права власності на об'єкт та необхідних дозволів на розміщення майна (об'єкта), щодо розміщення огорожі біля житлового будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові, та за результатами заходів самоврядного контролю складено акт обстеження земельної ділянки від
17.03.2017, яким встановлено порушення вимог п. 5.7.1.14 Правил благоустрою території міста Харкова та п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" щодо самовільного розміщення (встановлення) об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) у дворі біля будинку по пров. Банному, 1 у м.

Харкові.

Також 17.03.2017 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради складено припис про усунення порушень шляхом демонтажу самовільно розміщеного (встановленого) об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) у дворі біля будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові.

Оскільки власника об'єкта або особу, яка здійснила встановлення огорожі не встановлено, припис був прикріплений на самовільно розміщеному об'єкті з фотофіксацією факту його прикріплення, а також був розміщений на офіційному сайті Харківської міської ради.

Вимоги припису про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкту від 17.03.2017 у добровільному порядку не було виконано та не надано жодних документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт, у зв'язку з чим виконавчий комітет Харківської міської ради на підставі ст.ст. 10, 20, 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради № 504/11 від 16.11.2011, керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняв рішення № 188 від 22.03.2017 "Про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів", яким звільнено територію міста Харкова від самовільно розміщеного об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) біля будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові шляхом демонтажу зазначеного об'єкта (п. 15 додатку до зазначеного рішення "Перелік самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова").

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі з підстав, зазначених вище.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі. Висновком судової земельно-технічної експертизи № 5160 від 04.12.2019, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора М. С. Бокаріуса, встановлено, що прибудинкова територія навколо багатоквартирного будинку № 1 по пров. Банному в м. Харкові не визначена, спірна огорожа знаходиться на земельній ділянці біля багатоквартирного будинку № 1 по пров. Банному в м. Харкові, яка не являється прибудинковою територією, оскільки відсутні про це відповідні акти та документальне підтвердження. Також позивачем не надано доказів належного юридичного оформлення прибудинкової території або інформації щодо прийняття рішень Харківською міською радою щодо визначення (закріплення) прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку по пров. Банному, 1, та доказів отримання позивачем дозвільних документів на паркан. Згідно з письмовим поясненням позивача від 16.01.2020 за вх. № 1031, ОСББ "Будинок на набережній 1" лише 20.03.2017 звернулось до Харківської міської ради з листом про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Банний, 1, площею 1,7444 га.

Станом на день подання зазначених пояснень звернення ОСББ Харківською міською радою не розглянуто, жодної відповіді заявнику не надано. Позивач безпідставно посилається на отримання замовником - ТОВ "БАТРІС" дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова на виконання будівельних робіт № 767 від 21.12.2004, за яким встановлення огорожі віднесено до підготовчих робіт, оскільки строк дії вказаного дозволу встановлений лише на час проведення відповідного етапу будівельних робіт. Посилання позивача на договір про організацію взаємовідносин № 05/04 від 12.04.2017 з Адміністрацією Червонозаводського району м. Харкова є необґрунтованим, оскільки умовами цього договору не встановлено відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та її визначення (закріплення) як прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку.

Окрім того, п. 3.2 вказаного договору зобов'язано ОСББ "Будинок на набережній 1" отримувати дозвіл (ордер) для виконання, з подальшим відновленням благоустрою території, земельних, будівельних, ремонтних, монтажних та інших робіт на об'єктах благоустрою, що тягнуть за собою погіршення благоустрою (пошкодження і знищення елементів або об'єктів благоустрою, порушення умов благоустрою, ускладнення умов руху пішоходів і транспорту, розміщення конструкцій, матеріалів обладнання). Доказів отримання будь-яких дозволів на розміщення конструкцій огорожі біля будинку до матеріалів справи не надано. В свою чергу органами місцевого самоврядування належним чином і у межах наявних повноважень було проведено заходи зі здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, прийнято з цього приводу рішення, в якому відображено висновки щодо наявності порушень та встановлено механізм усунення цих порушень. З огляду на встановлені обставини, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 188 від
22.03.2017 "Про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів" (в оскаржуваній частині) є законним та прийнятим відповідно до вимог законодавства України, а позовні вимоги про визнання права спільної сумісної власності на огорожу та визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами обох інстанцій застосовано норми права без урахуванням висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 908/394/19 та постанові Вищого господарського суду України від
07.11.2007 у справі № 16/12, а також неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо визнання права спільної сумісної власності ОСББ на металеву огорожу на підставі наявних у справі документів. Так, за твердженнями скаржника:

- судами не досліджено доказів у справі, а саме документів, які підтверджують підставу набуття права спільної сумісної власності на спірну огорожу позивачем, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від
14.05.2020 у справі № 908/394/19). На думку заявника касаційної скарги, право власності ОСББ на металеву огорожу підтверджено відповідними доказами, у зв'язку з чим висновок судів про відсутність у позивача порушеного права зроблений з порушенням процесуальних норм права щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, на день подачі касаційної скарги відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо визнання права спільної сумісної власності ОСББ на металеву огорожу на підставі наявних у справі документів;

- cпірна металева огорожа законно розміщена на території, яка в силу закону є прибудинковою територією позивача, а не самовільно зайнятою, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 908/349/19;

- додатковим підтвердженням законності розміщення металевої огорожі навколо багатоквартирного будинку є землевпорядна документація та угода про організацію відносин № 5/04 від 12.04.2017, яка укладена між позивачем та Адміністрацією Червонозаводського району Харківської міської ради, і вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2007 у справі № 16/12;

- суди обох інстанцій не надали відповідної оцінки суперечливості висновку експерта та врахували непідтверджені висновки при прийнятті рішень у справі та не взяли до уваги, що відповідачами не доведено, що земельна ділянка, на якій забудовником було правомірно встановлено металеву огорожу, перебуває у власності територіальної громади м. Харкова відповідно до положень п. "а" ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у зв'язку з чим в розумінні Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ними не підтверджено права власності на земельну ділянку (що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.05.2020 у справі № 908/394/19;

- відмовлячи у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, пославшись лише на послаблення карантинних обмежень, однак жодним чином не зазначивши про продовження карантину на території України до 22.05.2020, суд апеляційної інстанції позбавив можливості скаржника звернути особливу увагу суду на докази, якими він обґрунтовував свої вимоги, чим порушив передбачені п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України права, а також порушив принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. На день подання касаційної скарги відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах а саме: щодо дотримання судом принципів правосуддя у період карантину, який введено на території України; щодо дотримання судом права учасника судового процесу на відкладення розгляду справи у зв'язку з карантинними заходами та бажанням приймати участь у судовому засіданні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.07.2020 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 17.07.2020.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 17.07.2020 від ТОВ "Батріс" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-3 просить останню задовольнити, а оскаржені судові рішення скасувати з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на обґрунтованість касаційної скарги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Згідно з положеннями Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Право власності на будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, набуваються особами разом із набуттям права власності на квартири та нежитлові приміщення даного будинку. При цьому у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласник (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Отже, враховуючи викладене, оформлення/видача/тощо окремого правовстановлюючого документа, який би визначав частку співвласника багатоквартирного будинку в майні спільної сумісної власності будинку, не потребується. Більше того, як вже було зазначено, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Право власності співвласника на спільне майно багатоквартирного будинку підтверджується правовстановлюючим документом співвласника на квартиру в цьому будинку.

Враховуючи вищевказані норми ЦК України та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", право власності будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, як на окремі об'єкти нерухомого або рухомого майна не визнається, і позивачу не потрібно доводити право власності на них, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

В свою чергу, багатоквартирні будинки та належні до них господарські будівлі, споруди і приміщення є нерозривно пов'язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Колегія суддів враховує, що Кабінетом Міністрів України не прийнятий відповідний порядок, у зв'язку з чим на даний час реалізувати передбачене цією нормою право співвласники можуть шляхом створення об'єднання співвласників багатоквартирних будинків і оформлення ним, як юридичною особою, речового права на земельну ділянку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Тобто прибудинкова територія в розумінні зазначеної статті не є саме земельною ділянкою, а є частиною території у межах земельної ділянки на якій розташовані належні до багатоквартирного будинку будівлі і споруди.

Оскільки спірна у даній справі металева огорожа не відноситься до конструкцій, які охоплюються визначенням".несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку.", наведеним у ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", для того, аби дійти правильного висновку про належність її на спільній сумісній власності співвласникам багатоквартирного будинку, необхідно встановити факт її розміщення на прибудинковій території будинку або земельній ділянці, належній ОСББ.

Суд зауважує, що згідно з положеннями ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, і прибудинкові території. В свою чергу, відповідно до ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", на об'єкті благоустрою можуть розміщуватися елементи (частини) об'єктів благоустрою, до яких відносяться і малі архітектурні форми (зокрема, огорожа, ворота, ґрати).

Позивач під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення експертизи і зазначав, що виконавчим комітетом Харківської міської ряди під час винесеного оскаржуваного рішення не враховано, що зазначена огорожа біля будинку по пров. Банному, 1 в м. Харкові, знаходиться на прибудинковій території житлового багатоквартирного будинку по пров. Банному, 1 в м. Харкові, співвласники якого і створили ОСББ "Будинок на набережній 1". На вирішення експерту позивач просив поставити наступні питання: Чи визначена прибудинкова територія навколо багатоквартирного будинку № 1 по пров. Банному в м. Харкові? Хто є фактичним землекористувачем прибудинкової території навколо багатоквартирного будинку № 1 по пров. Банному в м. Харкові? Чи знаходиться спірна огорожа на прибудинковій території багатоквартирного будинку № 1 по пров.

Банному в м. Харкові?

Ухвалою місцевого господарського суду було задоволено клопотання ОСББ "Будинок на набережній 1" щодо призначення судової експертизи для з'ясування вказаних позивачем питань. Експертною установою за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №5160 від 04.12.2019 на поставленні на вирішення експерта питання було надано наступний висновок:
1. Прибудинкова територія навколо багатоквартирного будинку №1 по пров. Банному в м. Харкові не визначена.
2. Питання: "Хто є фактичним користувачем землекористувачем прибудинкової території навколо багатоквартирного будинку №1 по пров. Банному в м. Харкові? " не входить до переліку питань, які вирішуються судовою земельно-технічною експертизою. 3. Спірна огорожа знаходиться на земельній ділянці біля багатоквартирного будинку №1 по пров. Банному в м. Харкові, яка не являється прибудинковою територією.

Також висновок експерта містить роз'яснення щодо визначення прибудинкової території та пояснення до натурного обстеження експертом земельної ділянки навколо багатоквартирного будинку № 1 по пров. Банному в м. Харкові.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, під час натурного обстеження експертом було встановлено, що земельна ділянка навколо багатоквартирного будинку № 1 по пров. Банному в м. Харкові обмежена твердими межовими знаками, а саме огорожею і воротами. На дослідження була надана геодезична зйомка в друкованому та електронному вигляді із зазначенням фактичного розташування меж земельної ділянки (огорожі). Також в матеріалах господарської справи містяться координати точок земельної ділянки, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку. Експерт зазначав, що шляхом співставлення цих двох документів (нанесення координат точок земельної ділянки, що зазначені в технічній документації на фактичні межі земельної ділянки) встановлено, що спірна огорожа території багатоквартирного будинку частково знаходиться на земельній ділянці, що надавалась в користування для будівництва житлового будинку з парканом. Однак матеріали господарської справи не містять інформацію про правовий статус земельної ділянки на час проведення експертизи (знаходиться вона в користуванні чи власності). Матеріали господарської справи містять інформацію про те, що договір оренди земельної ділянки станом на 21.10.2016 анульований і що інформація щодо прийняття рішень Харківською міською радою щодо визначення (закріплення) прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку по пров. Банному, в Управлінні містобудування та архітектури відсутня.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що він набув право власності на металеву огорожу біля будинку по пров. Банному, 1, у м. Харкові. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів належного юридичного оформлення прибудинкової території або інформації щодо прийняття рішень Харківською міською радою щодо визначення (закріплення) прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку по пров. Банному, 1 до суду не було надано.

Беручи до уваги положення ст. 42 ЗК України, відповідно до яких розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів належного оформлення прибудинкової території, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що позивачем не доведено факту набуття права власності на спірну металеву огорожу.

При цьому саме лише відстоювання позиції позивачем, що ним подані всі необхідні докази у підтвердження своїх вимог не впливає на відповідну оцінку таких доказів судом, який, відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання позивача на те, що відповідно до наявних документів у справі він прийняв огорожу за актом приймання передачі не визначають статусу відповідної ділянки, на якій розмішена огорожа, як прибудинкової території, та не можуть замінювати передбачений законодавством порядок визначення її розмірів та компетенцію уповноваженого на розпорядження земельної ділянкою органу. Так само і договір про організацію взаємовідносин № 05/04 від 12.04.2017, укладений між ОСББ "Будинок на набережній 1" та Адміністрацією Червонозаводського району Харківської міської ради не встановлює відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та її визначення (закріплення) як прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку. Окрім того, п. 3.2 вказаного договору зобов'язано ОСББ "Будинок на набережній 1" отримувати дозвіл (ордер) для виконання, з подальшим відновлення благоустрою території, земельних, будівельних, ремонтних, монтажних та інших робіт на об'єктах благоустрою, що тягнуть за собою погіршення благоустрою (пошкодження і знищення елементів або об'єктів благоустрою, порушення умов благоустрою, ускладнення умов руху пішоходів і транспорту, розміщення конструкцій, матеріалів обладнання).

Також судами обох інстанцій встановлено, що для виконання будівельних робіт "Підготовчі роботи для будівництва багатофункціонального центру обслуговування з паркінгом та елементами житлової забудови по пров. Банному у Червонозаводському районі м. Харкова" ТОВ "Батріс" отримало дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова на виконання будівельних робіт № 767 від 21.12.2004 зі строком дії до 01.05.2005. Вказаним дозволом визначено основні етапи будівельних робіт: Підготовчі роботи (встановлення огорожі, буріння та випробування контрольних паль 10 шт., знесення тимчасових будівель, вивіз будівельного сміття з частковим плануванням земельної ділянки).

У подальшому дозвіл № 767 від 21.12.2004 було неодноразово подовжено начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова, зокрема,
02.02.2006 подовжено виконання підготовчих робіт до 31.03.2006, а наступного разу (12.12.2006) вже подовжено виконання наступного етапу будівельних робіт - виконання будівельно-монтажних робіт по першій черзі будівництва житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями строком до 15.04.2007.

Апеляційний суд дійшов висновку, що вказаним дозволом передбачено встановлення огорожі лише на етапі підготовчих робіт строком до 31.03.2006.

Обставина подальшої передачі огорожі від ТОВ "Батріс" до ТОВ "Житлові мережі" та прийняття ОСББ "Будинок на набережній 1" за актом приймання-передачі багатоквартирного будинку від 31.07.2017 від ТОВ "Житлові мережі" її в управління не свідчить про наявність належного дозволу на подальше розміщення об'єкта, встановленого під час підготовчих будівельних робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що огорожа біля житлового будинку по пров. Банному, 1 у м.

Харкові розміщена на земельній ділянці без документа, що посвідчує право власності або користування такою земельною ділянкою, та без належного дозволу на розміщення об'єкта.

Крім цього, відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема організація благоустрою населених пунктів.

Згідно з ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Відповідно до п. 5.10.3. Правил благоустрою території міста Харкова самовільно встановлені (розміщені) об'єкти - це об'єкти, розміщені на земельній ділянці комунальної власності без документа, що посвідчує право власності або користування такою земельною ділянкою, та/або без належного дозволу на розміщення такого об'єкта, встановленого актами чинного законодавства та рішеннями Харківської міської ради, її виконавчих органів.

Як встановлено судами обох інстанцій, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради на підставі зібраних матеріалів та за результатами заходів самоврядного контролю складено акт обстеження земельної ділянки від
17.03.2017, яким встановлено порушення вимог п. 5.7.1.14 Правил благоустрою території міста Харкова та п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" щодо самовільного розміщення (встановлення) об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) у дворі біля будинку по пров. Банному, 1 у м.

Харкові.

Також 17.03.2017 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради складено припис про усунення порушень шляхом демонтажу самовільно розміщеного (встановленого) об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) у дворі біля будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові.

Відповідно до пунктів 5.10.10,5.10.12 Правил благоустрою території міста Харкова, оскільки власника об'єкта або особу, яка здійснила встановлення огорожі не встановлено, припис був прикріплений на самовільно розміщеному об'єкті з фотофіксацією факту його прикріплення, а також був розміщений на офіційному сайті Харківської міської ради.

Позивачем вимоги припису про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкту від
17.03.2017 у добровільному порядку не було виконано та не надано жодних документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт.

Тому Виконавчий комітет Харківської міської ради на підставі ст.ст. 10, 20, 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" та Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради № 504/11 від 16.11.2011, керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняв рішення № 188 від 22.03.2017 "Про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів", яким звільнено територію міста Харкова від самовільно розміщеного об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) біля будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові шляхом демонтажу зазначеного об'єкта (п. 15 додатку до зазначеного рішення "Перелік самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова"). До того ж у розглядуваній справі оскаржуване рішення було прийнято раніше (22.03.2017), ніж позивач за актом приймання-передачі (31.07.2017) прийняв в управління спірну огорожу.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів обох інстанцій, що рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 188 від
22.03.2017 в частині п. 15 додатку до зазначеного рішення "Перелік самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова" щодо звільнення території міста Харкова від самовільно розміщеного об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) біля будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові шляхом демонтажу зазначеного об'єкта прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наявних у Виконавчого комітету Харківської міської ради повноважень, а тому не підлягає скасуванню з викладених у позові підстав.

Посилання скаржника на те, що відмовлячи у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, пославшись лише на послаблення карантинних обмежень, однак жодним чином не зазначивши про продовження карантину на території України до 22.05.2020, суд апеляційної інстанції позбавив можливості скаржника звернути особливу увагу суду на докази, якими він обґрунтовував свої вимоги, чим порушив передбачені п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України права, а також порушив принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказі і у доведенні перед судом їх переконливості відхиляються колегією суддів в якості підстави для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке.

Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ГПК України).

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 13 ГПК України (п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України).

За змістом п.п. 2, 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 922/3461/17 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 07.04.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 перенесено розгляд справи на 28.04.2020 у зв'язку з запровадженням на всій території України карантину з 12.03.2020 до 24.04.2020 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239).

В судовому засіданні 28.04.2020 у зв'язку з відсутністю представників сторін та зважаючи на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 подовжено дію карантину на всій території України до 11.05.2020, за клопотаннями позивача та 1-го відповідача відкладено розгляд апеляційної скарги на 12.05.2020 та рекомендовано сторонам в період дії карантину надавати суду необхідні по справі заяви, пояснення та клопотання в електронному вигляді на електронну адресу суду, поштою, факсом або іншими дистанційними засобами зв'язку. Явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Суд звертає увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким ст. 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Таким чином, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому Суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії ", "Сюрмелі проти Німеччини").

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до п. п. 8 п. 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, представник Харківської міської ради в судовому засіданні 12.05.2020 оголосив заперечення на апеляційну скаргу позивача. Виконавчий комітет Харківської міської ради та ТОВ "Батріс" в судове засідання 12.05.2020 своїх представників не направили, про причину відсутності представників в судовому засіданні не повідомили, правом прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом подання відповідних заяв не скористалися. ОСББ "Будинок на набережній 1" в судове засідання 12.05.2020 свого представника не направив, правом прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом подання відповідної заяви не скористався. 07.05.2020 за вх. № 4323 подав клопотання, в якому, посилаючись на подовження карантину до
22.05.2020, просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 273 ГПК України та те, що карантинні обмеження з 12.05.2020 були послаблені, явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, позиція позивача, 2-го відповідача та 3-го відповідача стосовно предмету спору достатньо повно викладена в позовній заяві, апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу, на пропозицію суду щодо надання необхідних пояснень в письмовому або електронному вигляді до матеріалів справи не надійшло жодних документів, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи впродовж розумного строку, апеляційний суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату та розглянув справу 12.05.2020.

Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд не вбачає порушень прав позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розгляду останньої без участі представника позивача.

Доводи скаржника про те, що суди обох інстанцій не надали відповідної оцінки суперечливості висновку експерта та врахували непідтверджені висновки при прийнятті рішень у справі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються текстами оскаржуваних судових рішень, у яких суди оцінювали висновок експерта разом з іншими наявними у справі доказами та не покладали в основу висновків лише такий доказ.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ч. 1 ст. 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Крім цього, ч. 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у редакції від 08.02.2020 визначено підставою касаційного оскарження судових рішень застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже з'ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктів 1 частини 2 статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Cтосовно посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 908/394/19, то остання прийнята за іншого матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, та іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у справі № 922/3461/17, тобто зазначені справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Так у справі № 908/394/19 позовними вимогами є зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернення її за належністю міській раді у придатному для подальшого використання стані, в той час як у справі № 922/3461/17 оскаржується пункт додатку до рішення виконавчого комітету, який віднесено спірну огорожу до самовільно розміщеного об'єкта - малої архітектурної форми (огорожі) біля будинку по пров. Банному, 1 у м. Харкові, і вирішено демонтувати зазначений об'єкт - тобто самовільно розміщений об'єкт благоустрою та самовільно зайнята земельна ділянка є різними правовими категоріями, з різним матеріально-правовим регулюванням. До того ж справу № 908/349/19 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а за результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в основі рішення суду в них може змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судом обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, може вплинути на правові висновки в ній.

Що ж до посилань скаржника на постанову Вищого господарського суду України від
07.11.2007 у справі № 16/12, то вони Верховним Судом не приймаються, оскільки постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не Вищого господарського суду України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Як зазначалося, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження, відкрите з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

В решті касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок на набережній 1" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 у справі № 922/3461/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.