Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.01.2023 року у справі №904/1469/22
Постанова КГС ВП від 26.09.2023 року у справі №904/1469/22
Постанова КГС ВП від 20.01.2023 року у справі №904/1469/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/1469/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Целік В.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача-1: не з`явились,

відповідача-2: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022

у справі № 904/1469/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"

до:

1) Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Національні інформаційні системи;

2) Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про визнання дій протиправними та скасування, вилучення запису з реєстру обтяжень рухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило визнати дії Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» щодо реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави (вагони хопери для сипучих вантажів моделі 19-970-01 з об`ємом кузова 110 куб.м) згідно з договором № DNHSLN103662/DZ від 15.12.2016 протиправними; скасувати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер обтяження 16092713) реєстрацію відомостей від 23.05.2022 про звернення стягнення на предмет застави (вагони хопери для сипучих вантажів моделі 19-970-01 з об`ємом кузова 110 куб. м) згідно з договором № DNHSLN103662/DZ від 15.12.2016; вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (номер обтяження 16092713) запис від 23.05.2022 про звернення стягнення на предмет застави (вагони хопери для сипучих вантажів моделі 19-970-01 з об`ємом кузова 110 куб. м) згідно з договором № DNHSLN103662/DZ від 15.12.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 31.08.2018 у справі № 904/3898/18, якою заборонено Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з договором від 15.12.2016 № DNHSLNI03662/DZ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково. Визнано дії Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» щодо реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави (вагони хопери для сипучих вантажів моделі 19-970-01 з об`ємом кузова 110 куб. м) згідно з договором № DNHSLN103662/DZ від 15.12.2016 протиправними. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (колегія суддів у складі: Орєшкіна Е.В. - головуючий, Чус О.В., Антонік С.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін (переглядалось в частині відмови у задоволенні позову).

Судами обох інстанцій встановлено, що 03.06.2013 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» укладено кредитний договір № DNHSLNI03662 зі змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит в сумі 105 505 068,20 грн на придбання 200 вагонів хоперів.

В забезпечення виконання зобов`язання за цим кредитним договором між банком та позивачем укладений договір застави майна № DNHSLNI03662/DZ від 15.12.2016, за яким в заставу банку передані 200 вагонів хоперів, придбаних позивачем за надані банком кредитні кошти.

Відповідно до п. 6 цього договору в забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором заставодавець надав в заставу вагони-хопери, відповідно до переліку та родових ознак, вказаних в додатку № 1 до цього договору. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується правовстановлюючими документами, вказаними в додатку № 1 до цього договору, предмет застави передається в заставу разом з усіма його приналежностями.

На підставах, передбачених чинним законодавством, на предмет застави може бути звернене стягнення (п. 10.3 договору).

Внаслідок порушення позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором № DNHSLNI03662 від 03.06.2013 банк звернувся з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майна № DNHSLNI03662/DZ від 15.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1575/22.

Попередньо, до звернення з позовом у справі №904/1575/22, позивач звернувся з позовом у справі №904/3898/18.

Згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18 предметом цього позову є визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» шляхом направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» вимоги від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 про сплату винагороди за користуванням кредитом по кредитному договору № DNHSLN103662 від 03.06.2013, визнання відсутньою у Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» сплати за користуванням кредитом за договором від 03.06.2013 № DNHSLN103662 та визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ПрАТ «СК «Інгосстах» шляхом направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» листа повідомлення про розірвання (в частині поруки ПрАТ «СК «Інгосстах») договору № DNHSLN103662 від 03.06.2013 від 09.08.2018 №09-08/18.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18, зокрема, заборонено Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» та будь-яким особам в його інтересах вживати будь-які заходи щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з договором № DNHSLN103662/DZ від 15.12.2016.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куземи Я.Г. від 07.09.2018 відкрито виконавче провадження № 57164849 з виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18; боржнику (Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк») заборонено вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з договором від 15.12.2016 № DNHSLNI03662/DZ.

Згідно з інформацією про виконавче провадження №57164849, що міститься в матеріалах справи, 20.02.2019 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куземою Я.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним повним виконання рішення).

Всупереч прямій забороні вчиняти будь-які заходи щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з договором від 15.12.2016 № DNHSLNI03662/DZ відповідач-2 звернувся з заявою про реєстрацію змін обтяження рухомого майна від 23.05.2022 (вихідний № G1215DNHSOATTU-m) до Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи»

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.06.2022 до приватного обтяження за реєстраційним номером 16092713 внесено зміни 23.05.2022: зареєстровано звернення стягнення на предмет застави (вагони хопери для сипучих вантажів моделі 19-970-01 з об`ємом кузова 110 куб.м. для перевезення зерна) згідно з договором № DNHSLN103662/DZ від 15.12.2016.

Зазначені дії Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» стали підставою для звернення до суду з позовом у справі № 904/1469/22.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що заборона Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави на день виникнення спірних правовідносин, що є предметом розгляду справи № 904/1469/22, є чинною; закінчення виконавчого провадження відповідною постановою від 20.02.2019, яку винесено у виконавчому провадженні № 57164849, обов`язок банку щодо утримання від вчинення дій, заборонених ухвалою про забезпечення позову, не нівелює; матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем-2 вимог виконавчого документа; виконання позовної вимоги щодо скасування та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 23.05.2022 про звернення стягнення на предмет застави знаходиться поза межами компетенції Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи»; при здійсненні державної реєстрації обтяжень рухомого майна реєстратор Державного реєстру виконує механічну функцію по внесенню/виключенню до/з Державного реєстру відомостей про обтяження майна на підставах, передбачених чинним законодавством України, при цьому реєстратор не уповноважений на прийняття владних управлінських рішень щодо накладення чи припинення обтяжень та на здійснення правової оцінки відомостей, що містяться у заявах.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, погодився з висновками останнього та додатково зазначив, що положення про Дніпропетровську регіональну філію Державного підприємства «Національні інформаційні системи» до матеріалів справи сторонами не надано. Позивачем клопотання про заміну відповідача-1 у справі до суду першої інстанції не подавалось, справа розглянута судом за визначеним позивачем складом відповідачів, що не суперечить положенням ГПК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати постанову апеляційного та рішення місцевого господарського суду в цій частині та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи скаржника зводяться до того, що суди неправильно застосували ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.07.2018 у справі № 910/5221/17 та від 10.04.2018 у справі № 910/4308/17.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.09.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 28.08.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.08.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення у відповідній частині - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскарженій частині та в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так скаржник вказує на те, судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах від 11.07.2018 у справі № 910/5221/17 та від 10.04.2018 у справі № 910/4308/17.

У справі № 910/5221/17 ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Державної іпотечної установи про:

- застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження №14523603 від 05.09.2014 на рухоме майно ПАТ "Дельта Банк", переданого в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису;

- зобов`язання Державної іпотечної установи утриматися у майбутньому від вчинення дій, пов`язаних із реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на майнові права ПАТ "Дельта Банк", передані в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження № 14523603 від 05.09.2014 на рухоме майно (майнові права) ПАТ "Дельта Банк", передане в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, та вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний запис № 55, а саме: боржник: ПАТ "Дельта Банк", код: 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; вид обтяження: приватне обтяження; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 05.09.2014 16:36:57 за № 14523603; підстава обтяження: договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, Державна іпотечна установа. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що оскільки застава, яка виникла на підставі договору, визнаного недійсним в судовому порядку, є припиненою, правові підстави для обтяження предмету застави відсутні. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог в частині зобов`язання Державної іпотечної установи утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов`язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави.

Верховний Суд у постанові 11.07.2018 зазначив, що судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 51674128 від 10.03.2017 ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі зазначеного договору застави від 04.09.2014 зареєструвало 05.09.2014 приватне обтяження за №14523603 щодо майнових прав ПAT "Дельта Банк" на користь Державної іпотечної установи, про що внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний запис №55.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі №910/6052/16 за позовом ПAT "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи про визнання недійсними договорів, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017, визнано недійсними договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.2/2014 від 04.09.2014.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до ДП "Національні інформаційні системи" з листом №2090 від 16.03.2017 щодо вилучення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в якому просив припинити обтяження за №14523603 від 05.09.2014, шляхом вилучення запису №55.

ДП "Національні інформаційні системи" у листі № 1376/082-14 від 28.03.2017 відповів, що припинення обтяження рухомого майна, може бути здійснено на підставі заяви обтяжувача або рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивач звернувся до Державної іпотечної установи з листом № 2795 від 06.04.2017 щодо вилучення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в якому просив звернутися до ДП "Національні інформаційні системи" із заявою про припинення обтяження №14523603 від 05.09.2014.

У відповідь на вказаний лист Державна іпотечна установа листом №2894/15 від 10.05.2017 повідомила позивача, що на його думку звернення нього є передчасним та безпідставним.

Верховний Суд виснував, що встановивши, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі №910/6052/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017, визнано недійсним укладений між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 з моменту його вчинення як нікчемний правочин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимога позивача про застосування наслідків недійсності вказаного правочину шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження № 14523603 від 05.09.2014 на рухоме майно (майнові права) ПАТ "Дельта Банк" та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису № 55, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно доводів касаційної скарги про помилковість висновків судів щодо зобов`язання Державної іпотечної установи вчинити дії з припинення обтяження та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження, з посиланням на те, що вона втратила статус обтяжувача з моменту визнання судом недійсним договору застави, Верховний Суд зазначив наступне.

Визнання правочину недійсним з моменту його укладення (нікчемний правочин), що встановлено за результатами розгляду справи № 910/6052/16, передбачає відновлення порушеного права шляхом відновлення стану, що існував на момент укладення правочину, визнаного в подальшому недійсним. Оскільки внесення відомостей до Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про обтяження та записи в реєстрі здійснено ДП "Національні інформаційні системи" за заявою обтяжувача - Державної іпотечної установи, порядок відновлення порушеного права передбачає скасування обтяження та вилучення відповідних записів з реєстру тими ж суб`єктами, якими здійснювалося обтяження і внесення інформації до реєстру.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/4308/17.

У справі № 904/1469/22 судами встановлено, що всупереч прямій забороні вчиняти будь-які заходи щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з договором від 15.12.2016 № DNHSLNI03662/DZ відповідач-2 звернувся з заявою про реєстрацію змін обтяження рухомого майна від 23.05.2022 (вихідний № G1215DNHSOATTU-m) до Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи». Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.06.2022 до приватного обтяження за реєстраційним номером 16092713 внесено зміни 23.05.2022: зареєстровано звернення стягнення на предмет застави (вагони хопери для сипучих вантажів моделі 19-970-01 з об`ємом кузова 110 куб.м. для перевезення зерна) згідно договору № DNHSLN103662/DZ від 15.12.2016.

Відтак, оскільки внесення відомостей до Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про обтяження та записи в реєстрі здійснено відповідач-1 за заявою відповідача-2, колегія суддів повністю погоджується з доводами скаржника, що порядок відновлення порушеного права передбачає скасування обтяження та вилучення відповідних записів з реєстру тими ж суб`єктами, якими здійснювалося обтяження і внесення інформації до реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимоги кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Відтак, підстава касаційного оскарження, визначена скаржником, знайшла своє підтвердження.

Водночас положення ГПК України не дають Верховному Суду права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в частині відмови у задоволенні позову у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд суду першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в частині відмови у задоволенні позову підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 в частині відмови в позові у справі № 904/1469/22 скасувати.

Справу № 904/1469/22 в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.