Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/409/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"

представник позивача - Янкович В.О.

відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"

представник відповідача - Любимова О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Тищенко А.І. - головуючого, Скрипки І.М., Михальської Ю.Б. від 16 липня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" (далі - позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач) про стягнення 18 541 519,27 грн. боргу, 3 929 087,29 грн. пені, 994 263 грн. 3% річних

2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору від 03.08.2015 № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг з днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського та Маріупольського морських портів щодо своєчасної оплати прийнятих за актами № 6-Б від 28.01.2016, № 7-Б від 17.02.2016, № 8-Б від 15.03.2016, №8-М від 04.05.2016, № 9-Б від 16.05.2016, № 10-Б від 16.05.2016 послуг в частині імпортної складової вартості послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 березня 2018 року у позові відмовлено повністю.

4. Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2015 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг з днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського та Маріупольського морських портів загальною ціною 290 312 302,38 грн. та строком дії до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Також у пунктах 4.5, 4.6 договору сторони домовились, що імпортна складова, яка складає 79,469% ціни договору, становить 9 070 353,58 дол. США, що за офіційним курсом НБУ долара США до гривні на дату розкриття конкурсних пропозицій дорівнює у еквіваленті 190 524 763,36 грн.; у випадку зміни протягом дії договору офіційного курсу НБУ долара США до гривні у порівнянні з курсом на дату розкриття конкурсних пропозицій більш ніж на 1%, імпортна складова вартості неоплачених послуг може змінюватися пропорційно зміні офіційного курсу долара США до гривні на вимогу кожної із сторін та розраховується за погодженою в договорі формулою.

5. Спір між сторонами виник внаслідок несплати відповідачем вартості імпортної складової (курсової різниці) послуг на загальну суму 18 541 519,27 грн. за актами наданих послуг № 6-Б від 28.01.2016, № 7-Б від 17.02.2016, № 8-Б від 15.03.2016, №8-М від 04.05.2016, № 9-Б від 16.05.2016, № 10-Б від 16.05.2016, які відповідачем підписані із зауваженнями про те, що оплата збільшення вартості імпортної складової таких послуг може бути здійснена тільки після її погодження шляхом підписання між сторонами додаткових угод.

6. Суд першої інстанції виходив з того, що вартість імпортної складової є частиною ціни договору, зміна якої (як у бік збільшення, так і у бік зменшення) має відбуватися виключно за згодою сторін у тому ж порядку, що і укладення договору, тобто шляхом підписання відповідної додаткової угоди. Проте надіслані позивачем додаткові угоди не були підписані відповідачем, тобто сторонами не досягнуто згоди щодо зміни ціни договору в частині імпортної складової. Більше того, позивач звернувся до відповідача з пропозицією укладення додаткових угод у січні 2016 року, тобто після закінчення строку дії договору, а вже після цього сторони підписали коригуючі акти до актів № 6-Б від 28.01.2016, № 7-Б від 17.02.2016, № 8-Б від 15.03.2016, № 9-Б від 16.05.2016, в яких дійшли згоди виключити з вартості наданих послуг збільшену вартість імпортної складової, а в акт №10-Б від 16.05.2016 вартість імпортної складової взагалі не включена. У зв'язку з чим обов'язок зі сплати збільшеної вартості імпортної складової у відповідача відсутній.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 28 березня 2018 року скасоване, позов задоволений повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 18 541 519,27 грн. боргу, 3 929 087,29 грн. пені, 994 263 грн. 3% річних.

8. Суд апеляційної інстанції за результатом аналізу умов договору констатував, що сторони погодили ціну послуг у частині імпортної складової в доларах США та передбачили випадок та порядок зміни її гривневого еквіваленту - у разі зміни курсу долару США більше ніж на 1% розрахунок гривневого еквіваленту здійснюється за погодженою сторонами формулою на вимогу однієї зі сторін (пункт 4.6 договору). Отже, для зміни гривневого еквіваленту імпортної складової достатньо вимоги однієї зі сторін, а згода іншої сторони для застосування нової вартості послуг в гривні не вимагається, що виключає необхідність погодження відповідних змін шляхом підписання обома сторонами додаткової угоди до договору. Оскільки виконані позивачем роботи прийняті відповідачем у повному обсязі без зауважень, то обов'язок останнього зі сплати вартості наданих послуг в частині імпортної складової продовжує діяти і після закінчення строку дії договору до моменту виконання відповідного зобов'язання.

8.1. Стосовно обставини підписання сторонами коригуючих актів наданих послуг вже без включення у їх вартість збільшення імпортної складової суд апеляційної інстанції зазначив, що це не свідчить про відсутність обов'язку відповідача по її сплаті, оскільки договором не передбачено обов'язкове включення зміни вартості імпортної складової в акти наданих послуг, а умови договору не містять порядку та форми пред'явлення вимоги про сплату імпортної складової.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із указаною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Імпортна складова є частиною ціни договору, зміна якої можлива лише за взаємною згодою сторін у тому ж порядку, що і укладення договору, тобто шляхом підписання додаткової угоди, і така зміна може мати місце виключно у межах строку договору, тобто до 31.12.2015. Оскільки відповідна додаткова угода між сторонами не укладена, то у відповідача відсутній обов'язок зі сплати імпортної складової наданих послуг.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

11. Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

11.1. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

11.2. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

11.3. Частина 2 статті 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

11.4. Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

12. В умовах укладеного договору сторони погодили вартість імпортної складової послуг в іноземній валюті - доларах США, зафіксували її гривневий еквівалент станом на конкретну дату та одночасно передбачили можливість зміни саме гривневого еквіваленту ціни послуг на вимогу однієї зі сторін у разі зміни курсу долара США до гривні і чітко передбачили алгоритм розрахунку цього еквіваленту за формулою (пункти 4.5, 4.6 договору).

13. Отже, виходячи з умов договору та положень статей 524, 533 ЦК України, зміна гривневого еквіваленту вартості послуг (курсова різниця) не має наслідком зміну істотної умови договору - ціни, оскільки еквівалент безпосередньо ціни послуг зафіксований в договорі в іноземній валюті, який у цьому випадку залишається незмінним.

14. У зв'язку з чим Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги відповідача (пункт 10 Постанови), які є тотожними з висновками суду першої інстанції (пункт 6 Постанови) та одночасно вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що у разі настання обумовлених договором обставин (зміна курсу іноземної валюти до гривні) перерахунок гривневого еквіваленту імпортної складової вартості послуг можливий на вимогу однієї зі сторін договору та не потребує погодження з іншою стороною шляхом укладення стосовно цього окремої додаткової угоди. Відповідно, обов'язок відповідача зі сплати вартості імпортної складової виникає у разі прийняття ним у встановленому договором порядку наданих послуг та наявності відповідної вимоги позивача щодо зміни (перерахунку) гривневого еквіваленту імпортної складової і чинність такого обов'язку не залежить від строку дії договору.

15. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, здійснивши правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, дійшов передчасного висновку про наявність у відповідача обов'язку зі сплати зміни імпортної складової на момент звернення позивача з даним позовом. Так, спірні акти наданих послуг, у яких позивач відобразив перерахунок імпортної складової вартості послуг, були підписані відповідачем із зауваженнями щодо такого перерахунку. Проте у подальшому між сторонами були підписані коригуючі акти на спірні послуги, в яких їх вартість визначена вже без зміни імпортної складової. З огляду на умови пункту 4.6 договору, відповідно до яких перерахунок імпортної складової в залежності від курсу іноземної валюти є правом сторони, підписання позивачем без зауважень коригуючих актів наданих послуг свідчить про прийняття ним умов оплати саме спірних послуг без здійснення перерахунку гривневого еквіваленту імпортної складової.

16. Таким чином, підписавши коригуючі акти наданих послуг, сторони діяли відповідно до умов укладеного ними договору, зокрема п. 4.6., яким надається право та можливість за взаємною згодою сторін застосовувати або не застосовувати зміну імпортної складової вартості спірних послуг. У даному контексті правовим наслідком підписання коригуючих актів є взаємна згода сторін не застосовувати зміну імпортної складової вартості спірних послуг.

17. За таких обставин підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні, але з мотивів, наведених у даній Постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. З урахуванням вищенаведеного Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, надані статтею 311 ГПК України, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, як безпідставну, залишити в силі рішення суду першої інстанції в резолютивній частині з одночасною зміною його мотивувальної частини шляхом викладення її тексту в редакції даної постанови, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

19. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги та відмовою в позові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/409/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28 березня 2018 року у справі № 910/409/18 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови. В резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 28 березня 2018 року у справі № 910/409/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19/1; ідентифікаційний код 36383806) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770) 684 836,08 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.