Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2019 року у справі №915/146/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/146/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Н. М. Губенко, Л. В. Стратієнко,

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Солар"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від
15.05.2019р.

у складі колегії суддів: Я. Ф. Савицький - головуючий, С. І. Колоколов, Г. П.

Разюк

та на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019р.

у складі колегії суддів: О. Г. Смородінова - головуючий, Н. О. Семенчук, С. М.

Коваль

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Солар "

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1;

2. ОСОБА_2;

3. ОСОБА_3;

4. Компанія "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" (AMT Active Metal Trading Limited)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 142 175 062,65 грн.

за участю представників:

від позивача: В. В. Левченко,

від відповідача: І. О. Боков,

від третьої особи-1: не з'явилися,

від третьої особи-2: не з'явилися,

від третьої особи-3: не з'явилися,

від третьої особи-4: не з'явилися,

від третьої особи на стороні позивача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" (ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.01.2019р. замінено на правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Веста", яке в подальшому змінило назву на ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста") звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Восход Солар", в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.06.2015р., просило стягнути з відповідача 9 447 154,39 доларів США заборгованості за кредитним договором, що в еквіваленті за курсом НБУ, встановленому на дату розрахунку, становить 204 393
228,61 грн., а також 35 504,35 грн. заборгованості за простроченою комісією за супровід кредитної справи.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати кредиту, отриманого за договором від 07.11.2012 р. №1107/01 (із наступними змінами і доповненнями), у зв'язку з чим виникла заборгованість.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019р. у справі №915/146/15, з урахування ухвали про виправлення описки від 04.02.2019р., частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Веста", стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1107/01 від 07.11.2012р., що станом на 22.06.2015 р. становила 9 421 167,26 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ 21,635428 грн/дол. США, встановленому на дату розрахунку, становить 203 830 985,92 грн. та 35 504,35 грн. у тому числі: сума простроченої заборгованості за кредитом 8 434 045,69 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 182 474 188,27 грн. ; сума простроченої заборгованості за процентами 987 121,57 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 21 356
797,65 грн. ; сума простроченої заборгованості за комісією за супровід кредитної справи 35 504,35 грн., в решті позовних вимог позивачу відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Восход Солар" в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 72

875,38 грн.

Суд першої інстанції, посилаючись зокрема на положення ст. 601 ЦК України, виходив із того, що станом на 01.07.2014 р. та станом на 05.07.2014 р. залік зустрічних однорідних вимог за кредитним договором та договорами банківського вкладу № ДФО-37-147867 від 22.07.2013р. на суму 5 371 524,83 грн, № ДФО-01-168987 від 05.03.2014р. на суму 100 000 євро, № ДФО-01-169017 від
05.03.2014р. на суму 98 981,00 євро, № ДФО-37-173714 від 01.04.2014р. на суму 1 000 000 грн, № ДФО-37-173723 від 01.04.2014р. на суму 1 000 000 грн, № ДФО-37-173715 від 01.04.2014р. на суму 1 000 000 грн., № ДФО-37-173719 від
01.04.2014р. на суму 1 000 000 грн., № ДФО-01-177044 від 13.05.2014р. на суму 2 875 169,58 грн., №ДФО-01-180831 від 11.06.2014р. на суму 2 248 198,03 грн. - не відбувся з підстави недотримання вимог щодо однорідності вимог; за кредитним договором та договорами №1227/04ю від 27.12.2012р. на суму 4 059 900,00 євро, №ДЮО-01-01816 від 13.06.2014р. на суму 431 515,00 євро - залік не відбувся з підстави неоднорідності вимог та ненастання строку для повернення вкладів; за кредитним договором і договорами №1112/01ю від 12.11.2008р. на суму 600 000,00
доларів США, №ДЮО-01-01815 від 13.06.2014р. на суму 26 000 дол. США - залік не відбувся у зв'язку з ненастанням строку для повернення депозитних вкладів. Також суд відхилив доводи про залік зустрічних однорідних вимог від 25.10.2018р. за договорами № ДЮО-01-01815 від 13.06.2014р. на суму 26 000 доларів США, №ДЮО-01-01816 від 13.06.2014р. на суму 431 515,00 євро, договором на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання № 2600530110142 від
04.07.2012р. на суму 21 699,79 грн. як такий, що не відбувся, так як банк перебував в цей час на стадії ліквідації та через неоднорідність вимог, а також у зв'язку з непідтвердженням жодними доказами заборгованості на суму 21 699,79
грн.

Суд першої інстанції вказав про правомірність нарахування процентів після дати звернення з відповідним позовом.

Відмовляючи в частині позовних вимог суд врахував, що поручителем сплачено частину боргу за платіжними дорученнями від 30.06.2016р. : № ~organization0~ на суму 48
787,47 грн (еквівалент 1770,00 євро за курсом НБУ), № 52611249 на суму 323
107,32 грн (еквівалент 13 000 доларів США за курсом НБУ), № 52610572 на суму 274
000,00 грн., що має бути зараховано на підставі п. 2.9 кредитного договору в оплату прострочених платежів.

Постановою від 15.05.2019р. Південно-Західний апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду змінив, виклавши абзаци другий та четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з ТОВ "Восход Солар" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Веста" заборгованість за кредитним договором № 1107/01 від 07.11.2012р., що станом на
22.06.2015 р. становила 8 881041,70 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ 21,635428 грн/дол. США, встановленому на дату розрахунку становить 192 145138,27

грн та 35 504,35 грн, у тому числі:

- сума простроченої заборгованості за кредитом 8 434 045,69 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 182 474 188,27 грн;

- сума простроченої заборгованості за процентами 446 996,01 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 9 670 949,99 грн;

- сума простроченої заборгованості за комісією за супровід кредитної справи 35
504,35 грн." "Стягнути з ТОВ "Восход Солар" в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 68701,50 грн."

Стягнуто з ТОВ "Фінансова компанія "Веста" на користь ТОВ "Восход Солар" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 6 283,54 грн.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності обставин зарахування зустрічних однорідних вимог, проте вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірне стягнення з відповідача відсотків, нарахованих після 16.12.2014р.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Восход Солар", не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скаржник наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій, вказуючи на правомірність додаткових договорів до депозитних договорів від 17.06.2014 р. та від 20.06.2014 р., неправильно застосували ст.ст. 204, 512, 514, 638, 640, 651, 653 ЦК України. Вказує, що з 16.06.2014р. відповідач став кредитором за депозитними договорами, відтак, оскільки саме відповідач з 16.06.2014р. був стороною депозитних договорів, то банк міг укладати додаткові договори до основних договорів лише з відповідачем. На думку скаржника, укладені між банком та третіми особами додаткові договори не змінюють обов'язків та прав банку та відповідача за депозитними договорами, оскільки не були укладені сторонами цих договорів.

Також у скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до правочинів з зарахування однорідних вимог, оформлених заявами від
17.06.2014р., 27.06.2014р., 27.08.2014р., 25.10.2018р., 26.11.2018р. положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину.

Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції про те, що зустрічні зобов'язання за депозитними договорами, які виражені в гривні та євро, є неоднорідними по відношенню до зобов'язань за кредитним договором, вираженим у доларах США, базуються на неправильному застосуванні судами ст.ст. 8, 192, 601 ЦК України, ст. ст. 1,3,8 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що станом на 25.10.2018р. не відбувся залік зустрічних однорідних вимог за кредитним договором та договором № ДЮО-01-01815, кредитним договором та договором № ДЮО-01-01816, кредитним договором та договором на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання № 2600530110142 від 04.07.2012р. внаслідок неправильного застосування п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того у скарзі зазначається, що враховуючи визнання позивачем заборгованості за договором від 04.07.2012р., беручи до уваги приписи ст.ст. 75, 165 ГПК України, висновок суду про неможливість зарахування вимог за кредитним договором та договором від 04.07.2012р. є неправильним.

Скаржник вказує, що до початку підготовчого засідання адвокатом подано заяву про відвід двом суддям з колегії суддів апеляційного суду з підстав порушення порядку визначення суддів, проте апеляційний суд залишив таку заяву без розгляду, чим порушив вимоги ст.ст. 35, 39 ГПК України.

В доповненнях до касаційної скарги скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо застосування ст. 204 ЦК України по відношенню до заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, вважає наявною виключну правову проблему, яка полягає у різному підході суду касаційної інстанції до застосування та тлумачення ст. 204 ЦК України щодо односторонніх правочинів та у систематичному ігноруванні судами презумпції правомірності одностороннього правочину, що порушує принцип правової визначеності.

Також зазначає, що застосування у даній справі висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №914/3217/16, в якій предметом позову було визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних вимог, є неправомірним.

Враховуючи наявність у справі №915/146/19 протилежних висновків чотирьох видатних науковців - членів НКР, посилаючись на відсутність послідовної практики щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог, виражених у різних валютах, скаржник вважає, що в межах цієї справи існує виключна правова проблема, яка має бути вирішена Великою Палатою Верховного Суду.

У зв'язку з цим скаржник просить передати справу №915/146/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Розглянувши клопотання щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки не вбачає, виходячи з обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, виключної правової проблеми у правозастосуванні під час вирішення даного спору.

Наявність різних доктринальних тлумачень правових норм не є безумовною ознакою виключної правової проблеми в контексті ст.302 ГПК України, а свідчить лише про різноманітність вітчизняних науково-правових шкіл. Аргументи відповідача про різницю в підході Верховного Суду до застосування ст. 204 ЦК України Верховний Суд також не вважає належними, оскільки ст. 204 ЦК України застосовується Верховним Судом в залежності від фактичних обставин справи, наявності або відсутності підстав прямого застосування положень ст. 602 ЦК України тощо.

У додаткових поясненнях скаржник стверджує, що якщо заява про зарахування зустрічних однорідних вимог (односторонній правочин) не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому законодавством порядку, боржник вважається таким, що реалізував своє право на зарахування зустрічних однорідних вимог, а зустрічні зобов'язання вважаються припиненими.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" вказує, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог хоч і є одностороннім правочином, проте якщо відсутня хоча б одна з передбачених ст. 601 ЦК України умов для зарахування, така заява не виконує функцію юридичного факту і не породжує будь-яких правових наслідків.

На думку позивача, на момент вчинення заяви про зарахування строк виконання зобов'язань за кредитним договором та зобов'язань з дострокового повернення депозитних вкладів за договорами з Компанією "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" не настав.

Вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій правильно застосували презумпцію правомірності щодо додаткової угоди від 17.06.2014р. позивач зазначив, що вчинення правочину неуповноваженою особою є підставою для визнання договору недійсним, а не неукладеним.

Також позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість зарахувати зустрічні грошові вимоги, які виражені в різних валютах.

На думку позивача не відбулось також зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 25.10.2018р. у зв'язку з законодавчо встановленою забороною.

Позивач стверджує про безпідставність доводів скаржника про те, що позивачем було визнано наявність заборгованості в розмірі 21 699,79 грн. за договором обслуговування банківських рахунків від 04.07.2012р.

Також позивач зазначає про відсутність підстав для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позивачем подано до Верховного Суду повідомлення про зміну найменування ТОВ "Фінансова компанія "Веста" на ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

У додаткових поясненнях ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" вказує на необґрунтованість доводів скаржника щодо неправильного автоматизованого розподілу судової справи при визначенні колегії суддів в суді апеляційної інстанції.

22.08.2019р. перед судовим засіданням до справи надійшло клопотання позивача ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про відкладення розгляду касаційної скарги, яке підтримано в судовому засіданні представником позивача. Клопотання мотивовано наявною, на думку позивача, необхідністю присутності в судовому засіданні представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Розглянувши вказане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи те, що 24.06.2019р. ухвалою Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі №915/146/15 участь у судовому засіданні для учасників справи була визнана не є обов'язковою.

Перед виходом судової колегії у нарадчу кімнату та після виходу з неї, безпосередньо перед оголошенням вступної та резолютивної частини даної постанови, представник позивача звернувся до суду з проханням і сказав, що просить надати йому час для написання заяви про відвід судової колегії з причини незадоволення клопотання позивача про відкладення розгляду касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.3 ст. 198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.13 та ст.43 ГПК України суд зобов'язаний не тільки реагувати на вже скоєне учасником процесу зловживання процесуальними правами, але вживати заходів для запобігання такому зловживанню.

Відповідно до ч.4 ст. 32 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Зважаючи на вищевикладені правові норми, з метою запобігання зловживанню представником позивача процесуальними правами, враховуючи те, що:

- процесуальної дії - заяви про відвід судової колегії представник позивача в судовому засіданні не зробив, а тільки висловив прохання для надання йому часу на написання такої заяви у зв'язку з незадоволенням його клопотання про відкладення (хоча ГПК України не містить обов'язкової вимоги про письмову форму заяви про відвід),

- незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, в тому числі і щодо розгляду клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, не може бути підставою для відводу,

- прохання було висловлене представником безпосередньо перед виходом суду в нарадчу кімнату і після повернення з неї, перед ухваленням постанови по результатам розгляду касаційної скарги у даній справі (оголошенням вступної та резолютивної частини даної постанови) -

Суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаного прохання представника позивача.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

07 листопада 2012 року між ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" та ТОВ "Восход Солар" укладено кредитний договір №1107/01.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, в редакції додаткового договору від
08.11.2012 р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надає йому кредити, ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 10 000 000,00 доларів США для передоплати за договором Генерального підряду № 26-ПД від 05.12.2011 р., укладеного з ТОВ "Грінтек Енержи", в сумі 6 808 710,68 доларів США та на поповнення обігових коштів в сумі 3 191 289,32 доларів США із сплатою 12,5 процентів річних.

Пунктом 1.2 кредитного договору, в редакції додаткового договору від 03.03.2014 р., встановлено строк погашення кредиту - не пізніше 03.03.2015 р.

За пунктом 1.3 кредитного договору кредит позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в пункті 1.1 цього договору, на підставі письмової заяви позичальника та за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з цим договором.

У пункті 1.8 кредитного договору сторони погодили, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору надає право банку в порядку, передбаченому цим договором та/або чинним законодавством України, незалежно від встановлених цим договором строків виконання зобов'язань, вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту та інших передбачених цим договором платежів.

Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору банк видає позичальнику кредит за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів, шляхом перерахування суми згідно з пунктом 1.3. цього договору на рахунок позичальника № НОМЕР_1 у ПАТ "КБ " Актив-Банк". Кредит видається лише після укладення договору забезпечення виконання зобов'язань.

За змістом пункту 2.3 кредитного договору, в редакції додаткового договору від
02.06.2014 р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору, проценти за користування кредитом розраховуються банком виходячи із фактичної суми кредиту та фактичного терміну користування ним з дня видачі кредиту по останній день строку погашення. Позичальник сплачує нараховані проценти у валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день строку погашення. Банк припиняє нарахування процентів з моменту вчинення останнім будь-якої з дій з примусового стягнення з позичальника заборгованості за цим Договором, а саме: (і) з дати порушення судом провадження за заявою (позовом), поданою банком про стягнення заборгованості за цим Договором в повному обсязі; або (іі) з дати порушення судом провадження за заявою (позовом), поданою банком про звернення стягнення на майно, передане в заставу (іпотеку) відповідно до Угод (и) про забезпечення; або (ііі) з дня порушення судом провадження у справі про банкрутство позичальника, за заявою (позовом), поданою банком; або (іv) з дати визнання позичальника банкрутом за заявою (позовом), поданою позичальником та/або будь-якою третьою особою; або (v) з дати вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення заборгованості з позичальника та/або звернення стягнення на майно, передане в заставу (іпотеку) відповідно до Угод (и) про забезпечення.

За положеннями пункту 2.4 кредитного договору, в редакції додаткового договору від 02.06.2014 р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору, комісія за супровід кредитної справи позичальника становить 0,02 % від суми кредиту.

Нарахування комісії за супровід кредитної справи позичальника за договором здійснюється щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця за повний поточний календарний місяць. Позичальник сплачує нараховану комісію щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця за курсом НБУ на день нарахування.

Відповідно до пункту 2.7 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-яких зобов'язань при настанні строку для його виконання за цим договором банк має право на договірне списання суми заборгованості за кредитом в тому числі, але не виключно, процентів та штрафних санкцій з рахунків позичальника на підставі розпорядження на списання коштів, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1) та/або звернути стягнення на предмет іпотеки/застави, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника, та/або вимагати виконання зобов'язань за цим договором від поручителя.

У підпункті 3.1.1 пункту 3.1 кредитного договору встановлено право позичальника на дострокове погашення кредиту і сплату процентів за умови повідомлення про це банку не пізніше ніж за три дні.

Згідно з підпунктом 3.2.4 кредитного договору банк має право у будь-який момент припинити видачу кредиту та/або достроково витребувати надані раніше кредитні кошти та проценти за користування кредитом, сплати неустойки, відшкодування збитків, у тому числі й шляхом звернення стягнення на заставлене майно, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит на суму 10 000 000,00 доларів США, що підтверджується копією меморіального валютного ордера від 07.11.2012 р. № 2110.

Суди встановили, що 06.03.2013 р. відповідач сплатив позивачу 1 565 954,31 грн.

Відповідач проводив погашення процентів, що також підтверджується виписками по особових рахунках, наданими відповідачем.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, сторони 20.12.2013 р. уклали договір застави рухомого майна №1107/01/S-2 (фотогальванічні елементи CNBM - 245 Вт, тип (CNBM - 245Р), 2013 р. у кількості 56320 шт. вартістю 274 223 592,30 грн).

16 червня 2014 року між ТОВ "Восход Солар" та третіми особами було укладено договори про відступлення права вимоги, за умовами якого треті особи відступили, а відповідач набув права вимоги (майнове право), належне третім особам, і став кредитором за договорами, укладеними між третіми особами та позивачем.

За договором про відступлення права вимоги від 16.06.2014р., укладеним з ОСОБА_1, відповідач набув такі майнові права:

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО-37-147867 строкового вкладу від 22.07.2013р. у сумі 5371524,83 грн. Згідно з пунктом 1.2 договору вклад вноситься на строк 12 місяців та один день. Днем повернення вкладу є 23.07.2014р. Додатковим договором від 20.06.2014р. строк вкладу продовжено до 05.03.2015р. включно;

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО - 01-169017 строкового вкладу "Актив прибутковий" від 05.03.2014р. у сумі 93 981,00 євро. Згідно з пунктом 1.2 договору вклад вноситься на строк 1 місяць з 05.03.2014р. по 05.04.2014р. Додатковим договором від 20.06.2014р. строк вкладу продовжено до 05.03.2015р. включно;

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО-01-168987 строкового вкладу "Актив прибутковий" від 05.03.2014р. у сумі 100
000,00 євро. Згідно з пунктом 1.2 договору вклад вноситься на строк 1 місяць з
05.03.2014р. по 05.04.2014р. Додатковим договором від 20.06.2014р. строк вкладу продовжено до 05.03.2015р. включно.

Пунктом 1.3 вищезазначених договорів строкового вкладу передбачено, що часткове повернення вкладу не передбачене, прирівнюється до дострокового припинення договору з ініціативи вкладника; передбачене автоматичне продовження строку вкладу та умови перерахування процентів при достроковому припиненні договору з ініціативи вкладника.

За договором про відступлення права вимоги від 16.06.2014р., укладеним з ОСОБА_2, відповідач набув такі майнові права:

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО-37-173714 строкового вкладу від 01.04.2014р. у сумі 1 000 000,00 грн;

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО-37-173723 строкового вкладу від 01.04.2014р. у сумі 1 000 000,00 грн;

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО-37-173715 строкового вкладу від 01.04.2014р. у сумі 1 000 000,00 грн;

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО-37-173719 строкового вкладу від 01.04.2014р. у сумі 1 000 000,00 грн.

За положеннями п. 1.2 вказаних договорів вклади вносяться на три місяці з
01.04.2014р. до 01.07.2014р. Днем повернення вкладів є 01.07.2014р. Пунктом 1.3 договорів визначено, що часткове повернення вкладу не передбачене, прирівнюється до припинення договору з ініціативи вкладника; передбачене автоматичне продовження строку вкладу та умови дострокового припинення договору з ініціативи вкладника (перерахунок процентів).

Додатковими договорами від 20.06.2014р. строк вкладу продовжено до 05.03.2015р. включно.

За договором про відступлення права вимоги від 16.06.2014р., укладеним з ОСОБА_3, відповідач набув такі майнові права:

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО - 01-177044 строкового вкладу "Актив прибутковий" від 13.05.2014р. у сумі 2 875 169,58 грн. Згідно з пунктом 1.2 договору вклад вноситься строком на три місяці з 13.05.2014р. по 13.08.2014р. Днем повернення вкладу є 13.08.2014р.

Додатковим договором від 20.06.2014р. строк вкладу продовжено до 05.03.2015р. включно;

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №ДФО-01-180831 строкового вкладу "Актив вільний" від 11.06.2014р. у сумі 2 248

198,03 грн. Відповідно до пункту 1.2 договору вклад вноситься на строк 3 місяці з 11.06.2014р. по 11.09.2014р. Днем повернення вкладу є 11.09.2014р.

Пунктом 1.3 наведених договорів строкового вкладу визначено, що часткове повернення вкладу не передбачене, прирівнюється до припинення договору з ініціативи вкладника; передбачене автоматичне продовження строку вкладу та умови дострокового припинення договору з ініціативи вкладника (перерахунок процентів); встановлено обов'язок вкладника попередити банк про намір достроково припинити договір у строк згідно з умовами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ "КБ "Актив-Банк".

Відповідно до пункту 2.4 вищенаведених договорів строкового вкладу, право вимоги за якими відступлено відповідачу третіми особами, вони є невід'ємною частиною договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ "КБ " Актив-Банк" (ДБКО). Усі відносини сторін, що виникають з депозитного договору і не врегульовані ним, регулюються відповідно до ДБКО. Умовами комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "КБ "Актив-Банк", затверджених рішенням правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 30.10.2013р., передбачене право вкладника вимагати дострокового повернення вкладу та нарахованих процентів згідно з умовами договору строкового вкладу, повідомивши про це банк не менш ніж за п'ять робочих днів до передбачуваної дати розірвання договору строкового вкладу та передбачено порядок повернення вкладу (підпункт 2.3.2 пункту 2.3, пункт 6 розділу 3 "Умови обслуговування строкових вкладів" цих Умов).

За договором про відступлення права вимоги від 16.06.2014р., укладеним з Компанією "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД", юридичною особою Кіпру, відповідач набув такі майнові права:

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою відсотків) (для нерезидентів) № ДЮО-01-01815 від 13.06.2014р. у сумі 26000,00 доларів США.

Договір укладено на строк з 13.06.2014р. по 23.06.2015р. (п.1.3 договору).

Згідно з п. 1.4 договору повернення депозитного вкладу або його частини за ініціативою клієнта до закінчення строку договору прирівнюється до дострокового розірвання договору. Відповідно до п. 3.3.2 клієнт має право вимагати дострокове припинення цього договору на умовах п. 3.4.3, згідно з яким у випадку наміру дострокового розірвання цього договору клієнт зобов'язаний повідомити банк про такий намір не менш ніж за сім робочих днів до передбачуваної дати розірвання договору. Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 договору дострокове розірвання договору можливе в разі, якщо депозитний вклад знаходився на депозитному рахунку не менш ніж триста шістдесят п'ять днів. За змістом пункту
5.2 договору банківського вкладу всі повідомлення за цим договором будуть вважатися здійсненими належним чином у випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача. Додатковим договором від 17.06.2014р. передбачена заборона дострокового повернення вкладу з ініціативи вкладника. З виписки по особових рахунках з 13.06.2014р. по 17.06.2014р. судами встановлено, що вклад у сумі 26 000,00 доларів внесено вкладником 17.06.2014р. ;

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою відсотків) (для нерезидентів) № ДЮО-01-01816 від 13.06.2014р. у сумі 431 515,00 євро. Умови договору щодо його строку та права клієнта на дострокове повернення вкладу та щодо повідомлень за договором аналогічні тим, що передбачені договором № ДЮО-01-01815 від 13.06.2014. Додатковим договором від 17.06.2014р. передбачена заборона дострокового повернення вкладу з ініціативи вкладника. З виписки по особових рахунках з 13.06.2014р. по 17.06.2014р. судами встановлено, що вклад 506 880,00 євро внесено вкладником 17.06.2014р. ;

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №1227/04ю банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою відсотків) від 27.12.2012р. у сумі 4 059 900,00 євро. Згідно з п. 1.3 договір укладається з
27.12.2012р. до 10.01.2014р. або до моменту повного списання коштів з депозитного рахунку. Пунктом першим додаткового договору від 10.01.2014р. строк договору продовжено до 20.01.2015р. Пункт 2.6 договору банківського вкладу, в редакції додаткового договору від 10.01.2014р., встановлює, що клієнт не має права вимагати дострокового розірвання цього договору та повернення депозитного вкладу в повному розмірі до закінчення строку договору. Згідно з пунктами 3.3.2 та 3.4.3 договору, в редакції додаткового договору від 10.01.2014р., клієнт має право вимагати дострокового повернення частини депозитного вкладу відповідно до умов цього договору; у випадку наміру дострокового повернення частини депозитного вкладу відповідно до умов цього договору клієнт зобов'язаний повідомити банк про такий намір не пізніше ніж за сім робочих днів до дати повернення частини депозитного вкладу. Згідно з підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 договору банківського вкладу, в редакції додаткового договору від 10.01.2014р., дострокове повернення частини депозитного вкладу можливе в разі, якщо депозитний вклад знаходився на депозитному рахунку не менше ніж триста шістдесят п'ять днів з дати розміщення депозитного вкладу. За умовами пункту 2.1 додаткового договору від 17.04.2014р. передбачена заборона дострокового повернення вкладу (його частини) з ініціативи вкладника в розмірі понад суму вкладу. За змістом пункту
5.2 договору банківського вкладу всі повідомлення за цим договором будуть вважатися здійсненими належним чином у випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Згідно з випискою по особових рахунках за 27.12.2012р. вклад внесено вкладником у сумі 8 059 900,00 грн 27.12.2012р.

- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором № 1112/01ю банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою відсотків) від 12.11.2008р. у сумі 600 000,00 доларів США. За умовами п. 1.3 цього договору, в редакції додаткового договору від 15.01.2014р., договір укладений на строк з 12.11.2008р. до 23.01.2015р. або до моменту повного списання коштів з депозитного рахунку клієнта. Згідно з п. 1.4 договору повернення депозитного вкладу або його частини за ініціативою клієнта до закінчення строку договору прирівнюється до дострокового розірвання договору. Відповідно до п. 3.3.2 клієнт має право вимагати дострокового припинення цього договору на умовах п. 3.4.3, згідно з яким у випадку наміру дострокового розірвання цього договору клієнт зобов'язаний повідомити банк про такий намір не менш ніж за сім робочих днів до передбачуваної дати розірвання договору. За змістом п. 5.2 договору банківського вкладу всі повідомлення за цим договором будуть вважатися здійсненими належним чином у випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Додатковим договором від 17.06.2014р. передбачена заборона дострокового повернення вкладу з ініціативи вкладника. Відповідно до виписки по особових рахунках з 12.11.2008р. по 14.11.2008р. вклад внесено вкладником 14.11.2008р.

В подальшому треті особи - Компанія "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД", ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, уклали з позивачем договори застави майнових прав за вказаними вище депозитними договорами з метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. Умовами цих договорів була передбачена заборона уступки, зокрема, встановлено, що заставодавець зобов'язується не здійснювати уступки права вимоги (майнового права), що є предметом застави. Будь-які правочини або дії стосовно предмета застави, вчинені з порушенням вимог договору застави та /або законодавства України, є недійсними.

Так, 17.06.2014 р. між позивачем та Компанією "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" укладено договір №1107/01/S-3 застави майнового права вимоги за договорами:

- № 1227/04ю банківського вкладу (депозитний вклад із сплатою процентів) від
27.12.2012р., вартість предмета застави - 4 059 900 євро;

- № ДЮО-01-01816 банківського вкладу із щомісячною сплатою процентів від
13.06.2014р., вартість предмета застави - 431 515 євро;

- № ДЮО-01815 банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою процентів) від 13.06.2014р., вартість предмета застави - 26 000 доларів США;

- № 1112/01ю банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою процентів) від 12.11.2008р., вартість предмета застави - 600 000 доларів США.

Заборона уступки міститься в п. 5 розділу 1 договору.

20 червня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір №1107/01/S-4 застави права вимоги за договорами:

- № ДФО-01-169017 строкового вкладу "Актив прибутковий" від 05.03.2014, вартість предмета застави - 93 981 євро;

- № ДФО - 01-168987 строкового вкладу "Актив прибутковий", вартість предмета застави - 100 000 євро;

- № ДФО-37-147867 строкового вкладу від 22.07.2013, вартість предмета застави - 5 371 524,83 грн.

20 червня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір №1107/01/S-5 застави майнового права вимоги за договорами:

- № ДФО-01-177044 строкового вкладу "Актив прибутковий" від 13.05.2014р., вартість предмета застави - 2 875 169,58 грн;

- № ДФО-01-180831 строкового вкладу "Актив вільний" від 11.06.2014р., вартість предмета застави - 2 248 198,03 грн.

20 червня 2014 року позивач та ОСОБА_2 уклали договір застави майнового права вимоги за договорами:

- № ДФО-37-173714 строкового вкладу від 01.04.2014р., вартість предмета застави - 1 000 000,00 грн;

- № ДФО-37-173719 строкового вкладу від 01.04.2014р., вартість предмета застави - 1 000 000,00 грн;

- № ДФО-173723 строкового вкладу від 01.04.2014р., вартість предмета застави - 1 000 000,00 грн;

- № ДФО-37-173715 строкового вкладу від 01.04.2014р., вартість предмета застави - 1 000 000,00 грн.

Заборона уступки міститься в п. 4 розділу 1 вищезазначених договорів.

17 червня 2014 року та 27 червня 2014 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення про відступлення права вимоги за зазначеними вище депозитними договорами, в яких повідомив, що є новим кредитором позивача в частині вимог за цими договорами.

Також, 17 червня 2014 року відповідач направив позивачу повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог, в якому зазначив про набуття прав кредитора за зазначеними вище договорами строкового вкладу та банківського вкладу, просив достроково повернути суми вкладів за вищенаведеними депозитними договорами, повідомив про намір здійснити дострокове погашення частини кредиту в сумі 8 434 046 доларів США
17.06.2014 р. Посилаючись на настання строку виконання зобов'язань за зазначеними депозитними договорами та кредитним договором, просив позивача зарахувати зустрічні однорідні вимоги, а саме: права вимоги відповідача до позивача щодо повернення сум вкладів за депозитними договорами та право вимоги позивача до відповідача про повернення частини кредиту за Кредитним договором у сумі 8 434 046 доларів США.

27 червня 2014 року відповідач направив позивачу повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог аналогічного змісту, за винятком дати, на яку відповідач має намір здійснити дострокове погашення частини кредиту (01.07.2014 р. ), та суми кредиту (8 228 021
доларів США).

01 липня 2014 року відповідач повторно направив позивачу повідомлення про відступлення права вимоги від 27.06.2014 р. та повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від
27.06.2014 р.

05 серпня 2014 р., у відповідь на повідомлення про відступлення права вимоги та про зарахування зустрічних однорідних вимог, датовані 27.06.2014 р., позивач направив відповідачу листи № 4898/11,4899/11,4900/11,4901/11,4905/11,4909/11,4910/11,4911/11,4912/11,4913/11,4918/11,4919/11,4920/11,4921/11, датовані 01.08.2014 р., про нікчемність укладених договорів відступлення права вимоги. Зокрема, позивач посилався на ту обставину, що відступлені права вимоги є предметом застави за укладеними між позивачем та Компанією "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД", ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 договорами застави, умовами яких встановлена заборона уступки. Отже, позивач повідомив, що відповідач не має права вимагати дострокового повернення вкладів та/або здійснювати залік зустрічних вимог за такими договорами вкладу.

Також судами встановлено, що 20 червня 2014 року позивач та ОСОБА_1 уклали договір поруки № 1107/01/S-7, згідно з пунктом 2.1 розділу 2 якого ОСОБА_1 поручився перед банком за своєчасне і повне виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором. У пункті 2 розділу 1 договору поруки зазначено, що відповідальність поручителя перед банком обмежується сумою 274 000,00 грн, 1770,00 євро та 13 000,00 доларів США. У разі виконання поручителем зобов'язань відповідача за кредитним договором перед банком у сумі 274000,00 грн та 1770,00
євро та 13000,00 доларів США договір поруки припиняється.

З 03 вересня 2014 року у ПАТ "КБ "Актив-Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

11 вересня 2014 року відповідач направив позивачу лист від 27.08.2014 р. про уточнення повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 27.06.2014 р. Зазначеним листом відповідач просив позивача читати передостанній та останній абзаци повідомлення у новій редакції. Зокрема, відповідач зазначив нову суму кредиту, достроково погасити яку відповідач мав намір та щодо якої заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: 8 255 206,02 доларів США.

16 грудня 2014 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 7482/11 про дострокове повернення кредиту з посиланням на утворену відповідачем заборгованість у сумі 3 344 460,57 доларів США та 5 496 224,20 доларів США.

Посилаючись на статті 1050, 1052 Цивільного кодексу України та умови кредитного договору, позивач вимагав від відповідача погасити заборгованість за кредитним договором у найкоротші строки в добровільному порядку.

23 грудня 2014р. правління Національного банку України прийняло постанову № 838 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк".

24 грудня 2014р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації позивача з 24.12.2014р.

30 червня 2016р. поручитель відповідача ОСОБА_1 сплатив позивачу грошові кошти в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Судами попередніх інстанцій встановлено, що дана обставина підтверджується копіями платіжних доручень від 30.06.2016р. : № ~organization1~ на суму 48 787,47 грн (еквівалент 1770,00 євро за курсом НБУ), № 52611249 на суму 323 107,32 грн (еквівалент 13 000 доларів США за курсом НБУ), № 52610572 на суму 274 000,00
грн.

25 жовтня 2018 року відповідач звернувся до позивача із заявою від 25.10.2018 р. №206 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог
25.10.2018р., зобов'язань позивача перед відповідачем за договорами банківського вкладу № ДЮО-01-01816 від 13.06.2014р. у сумі 431 515,00 євро, № ДЮО-01-01815 від 13.06.2014р. у сумі 26 000,00 доларів та договором на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання № 2600530110142 від 04.07.2012р. на суму 21 699,79 грн, всього на суму 431 515,00 євро, 26 000,00 доларів, 21 699,79
грн, що на дату цієї заяви за курсом НБУ гривні до долара (з розрахунку 28,213097 грн за один долар США) складало 518 221,57 доларів США, та зобов'язань відповідача перед позивачем за кредитним договором на суму поточної заборгованості за кредитом у розмірі 518 221,57 доларів США. Відповіді на вказану заву позивач не надав.

27 листопада 2018 року відповідач надіслав на адресу позивача лист від
26.11.2018р. № 215 "Про уточнення: Повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від
17.06.2014р. ; Повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 27.06.2014р. ; Листа від
27.08.2014р. "Про уточнення Повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 27.06.2014р.", в якому уточнив дату і суми зарахування та перелік депозитних договорів, що є підставою для зарахування.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до положень ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, стверджує, що фінансове зобов'язання з повернення банківського кредиту в доларах США не є однорідним з фінансовими зобов'язаннями, вираженими в євро та гривнях. В обґрунтування даної правової позиції суди посилаються на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018р. у справі №914/3217/16.

Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки суттєвим для справи №915/146/15 фактичним обставинам, які відрізняють правовідносини, що виникли між її учасниками від правовідносин, щодо яких висловила правову позицію Велика Палата Верховного Суду у справі №914/3217/16.

Так, судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином той факт, що позивач, в погашення фінансових зобов'язань за кредитним договором № 1107/01 (в доларах США) приймав платежі в гривнях як належну оплату зобов'язання, вираженого в доларах.

Цьому факту є докази в матеріалах справи, зокрема копії платіжних доручень від
30.06.2016р. № ~organization2~, № 52611249, № 52610572, яким судами не надано всебічної оцінки.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору поруки № 1107/01/S-7, який позивач уклав з ОСОБА_1. За умовами цього договору позивач прийняв як належну поруку обов'язок ОСОБА_1 заплатити частину зобов'язань за кредитним договором № 1107/01 (який виражений у доларах США) в інших валютах - гривнях та євро. Судами не надано належної оцінки даному факту.

Судами попередніх інстанцій також залишено поза увагою умови п.2.7 кредитного договору № 1107/01, якими позивачу надано право на списання коштів в інших валютах з рахунків відповідача в погашення зобов'язання за кредитом в доларах США.

Між тим, суди повинні були надати всебічну оцінку вказаним доказам та обставинам справи. Суди повинні були встановити, чи не свідчать дані докази та обставини про те, що позивач (в межах конкретних правовідносин за кредитним договором № 1107/01) фактично визнав для себе доларове кредитне зобов'язання однорідним із зобов'язаннями та засобами забезпечення зобов'язань незалежно від того, в доларах, гривнях чи євро ці зобов'язання та засоби виконуються (виражені).

Таким чином, стверджуючи щодо неоднорідності вимог у справі №915/146/15, суди дійшли передчасних висновків, які не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні доказів та обставин справи.

Суди попередніх інстанцій встановили факт укладання договорів застави майнових прав за договорами банківського вкладу. Ці договори вкладники ПАТ КБ "Актив-банк" - треті особи (Компанія "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД", ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2) як заставодавці уклали з ПАТ КБ "Актив-банк", з метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 1107/01.

Однак, судами попередніх інстанцій під час визначення суми, в якій позов підлягає задоволенню, не було встановлено обставин та обсягів реалізації прав та обов'язків сторін за вищевказаними договорами застави. Так, суди не встановили:

1) чи було здійснене ПАТ КБ "Актив-банк" звернення стягнення за цими договорами застави на заставлені права (враховуючи те, що всі рахунки, на яких обліковувалися кошти за вкладами, були відкриті саме в ПАТ КБ "Актив-банк") в рахунок погашення кредитних зобов'язань відповідача,

2) чи можна вважати неповернення ПАТ КБ "Актив-банк" третім особам (Компанія "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД", ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2) коштів за договорами банківського вкладу фактичним задоволенням банком частини вимог за кредитним договором № 1107/01 із заставлених майнових прав,

3) чи обліковувалися треті особи (Компанія "АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД", ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2) в процедурі ліквідації ПАТ КБ "Актив-банк" як кредитори банку за вищевказаними договорами банківського вкладу на момент звернення з позовом,

4) чи перейшли до нового кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" від ПАТ КБ "Актив-банк" разом з правом вимагати борг з відповідача за кредитним договором № 1107/01 права заставодерждателя за вищевказаними договорами застави.

Між тим, своєчасне, повне, всебічне та об'єктивне встановлення вищенаведених обставин має важливе значення для визначення остаточної суми несплачених грошових зобов'язань відповідача за кредитним договором № 1107/01.

Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях неодноразово використовували цивільно-правовий принцип презумпції правомірності правочину щодо договорів уступки права вимоги, додаткових договорів до договорів банківського вкладу тощо.

Однак, зазначаючи, що залік вимог не відбувся, суди необґрунтовано не взяли до уваги односторонні заяви відповідача про залік зустрічних вимог (які є правочином за ст. 202 ЦК України) як такі, що не визнані судом недійсними, не є нікчемними в силу закону і тому - презюмуються правомірними.

Між тим Верховний Суд неодноразово (постанова від 16.05.2018р. у справі №910/17770/17, постанова від 18.06.2019р. у справі №914/8912/16) зазначав, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки. Згідно з ч.4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Слід також зауважити, що позивач мав можливість оскаржити вказані правочини як в окремому позові, так і звернутися до суду із заявою в порядку ч.3 ст.237 ГПК України, однак, самостійно обираючи спосіб захисту своїх прав та інтересів, даним правом не скористався.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають. Верховний Суд констатує, що і місцевий суд, і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення дійшли передчасних висновків, всупереч ст. 73 ГПК України не встановили наявності або відсутності сукупності обставин (фактів), що обґрунтовують правові позиції учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене в розділі 6 даної постанови, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, з'ясувати обсяг прав і обов'язків сторін за правочинами, які стосуються предмету спору і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення.

8. Судові витрати

З огляду на направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, згідно зі ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат, у тому числі і сум судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Солар" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.01.2019р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019р. у справі №915/146/15 скасувати.

Справу №915/146/15 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Н. М. Губенко

Л. В. Стратієнко