Ухвала КГС ВП від 06.06.2018 року у справі №415

Друк

Пошук

260

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 415

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Білоус В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

заявник - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області,

представник заявника - не з'явився,

заявники касаційних скарг - Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

представники - не з'явилися,

розглянув касаційні скарги

1. Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018

у складі колегії суддів: Шутенко І.А. (головуючий), Здоровко Л.М., Плахов О.В.

за заявою

Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про забезпечення позову № 415

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018 до господарського суду Харківської області надійшла заява Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ГТУЮ у Харківській області), в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову (вих. № 415), в якій заявник просив суд заборонити Публічному акціонерному товариству "Харквігаз" (далі - ПАТ "Харківгаз") вчиняти дії з припинення (обмеження) газопостачання об'єктів (структурних підрозділів) Головного територіального управління юстиції у Харківській області до вирішення основного позову по суті.

Зазначену заяву Головне територіальне управління юстиції у Харківській області обґрунтовує тим, що з метою захисту порушених прав, останній в подальшому планує звертатися до господарського суду з позовом до ПАТ "Харківгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - ТОВ "Харківгаз Збут") про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2018 заяву Головного територіального управління юстиції у Харківській області про забезпечення позову задоволено; заборонено ПАТ "Харківгаз" вчиняти дії з припинення (обмеження) газопостачання об'єктів (структурних підрозділів) ГТУЮ в Харківській області до вирішення основного позову по суті.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду; обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Харківгаз" вчиняти дії з припинення (обмеження) газопостачання співвідноситься з предметом позову, який має намір заявити Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, а отже, є конкретний зв'язок між заходом забезпечення позову і предметом ймовірного позову. За висновком суду, невжиття зазначених заходів, у разі задоволення позову, зробить неможливим його виконання. Крім того, судом прийнято до уваги те, що заявник є органом у системі центральних органів виконавчої влади. Припинення газопостачання у зимовий період повністю зупинить (паралізує) діяльність структурних підрозділів заявника, створить загрозу для виконання завдань і функцій, покладених державою на заявника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПАТ "Харківгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут" на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2018, прийняту за результатами розгляду заяви про забезпечення позову № 415, закрито.

Приймаючи рішення про закриття апеляційного провадження за зазначеними апеляційними скаргами, суд апеляційної інстанції, враховуючи скасування місцевим господарським судом заходів забезпечення позову, вжитих оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою у зв'язку з відсутністю протягом встановленого процесуальним законодавством строку пред'явлення позову, мотивував ухвалу відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 ПАТ "Харківгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут" звернулися з касаційними скаргами про скасування оскаржуваного судового акту та з вимогою прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.

При цьому скаржники вказують на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 231, 264, 275 Господарського процесуального кодексу України.

На переконання ТОВ "Харківгаз Збут", ухвала суду першої інстанції порушує права та законні інтереси Товариства, визначені Законом України "Про ринок природного газу" та правилами постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, є підставою для створення негативної судової практики, яку можуть використовувати боржники (споживачі природного газу), які мають намір ухилитися від виконання договірних відносин та незаконно використовувати/споживати природний газ, при достатніх підставах його припинення (обмеження).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 415 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018, у визначеному складі суду, прийнято справу № 415 господарського суду Харківської області до провадження; об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ПАТ "Харківгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут"; відкрито касаційне провадження у справі № 415 господарського суду Харківської області за касаційними скаргами ПАТ "Харківгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018; призначено розгляд касаційних скарг на 26.06.2018: надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.06.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Заявник Головне територіальне управління юстиції у Харківській області у відзиві на касаційні скарги заперечує проти вимог останніх та просить відмовити у задоволенні вказаних скарг з підстав їх необґрунтованості, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції як таку, що прийняту з додержанням норм матеріального та процесуального права, залишити без змін. При цьому заявник просить розгляд касаційних скарг здійснити без участі уповноважених представників останнього.

В судове засідання 26.06.2018 представники учасників провадження не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду касаційних скарг були повідомлені належним чином. Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників провадження.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

За приписами ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як регламентовано ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Підстави для скасування заходів забезпечення позову встановлені ст. 145 ГПК України. Зокрема, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

Разом з тим, як встановлено вище, ухвалою від 03.03.2018 місцевий господарський суд, в порядку ст.ст. 136, 137 ГПК України, вжив заходів забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Харківгаз" вчиняти дії з припинення (обмеження) газопостачання об'єктів (структурних підрозділів) ГТУЮ в Харківській області до вирішення основного позову по суті.

Не погодившись із прийнятою місцевим судом ухвалою, ПАТ "Харківгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут", скориставшись своїм правом на апеляційне оскарження, звернулися із апеляційними скаргами до Харківського апеляційного господарського суду.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.".

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За правилами ст. 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даній справі предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого суду, якою вирішено питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційне оскарження - це сукупність дій суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюється з метою перевірки законності та обґрунтованості актів суду першої інстанції, що не набрали законної сили, і повторного розгляду справи по суті.

В апеляційній інстанції перевіряється правильність встановлення місцевим судом обставин справи, застосування норм матеріального права і норм процесуального права.

За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб'єктивне право та охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що предмет спору (певна матеріально-правова вимога) та предмет апеляційного оскарження (судовий акт) не є тотожними.

Перегляд ухвали в апеляційному порядку про забезпечення позову та прийняття ухвали про скасування заходів забезпечення позову за своєю правовою природою є різними процесуальними діями, не пов'язаними між собою, та з різними процесуальними наслідками.

В апеляційному порядку оскаржувалась правомірність (відповідність нормам закону та обставинам справи) прийняття місцевим судом ухвали, якою забезпечено позов в майбутньому, шляхом заборони скаржникам вчиняти певні дії по відношенню до заявника

Колегія суддів зазначає, що наявність ухвали, якою скасовано заходи забезпечення позову не виключає можливість перегляду такої ухвали вищою судовою інстанцією, зокрема, і з урахуванням того, що можливість оскарження ухвали про забезпечення позову передбачена ч.8 ст.140 тап.3 ч.1 ст.255 ГПК України. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 908/1671/18, та колегія суддів під час розгляду даної справи не вбачає підстав для відступлення від вказаного правового висновку.

Прийняття ухвали, якою скасовано відповідні заходи, і яку суд апеляційної інстанції поклав в основу під час закриття апеляційного провадження, не може (в контексті гарантованого Конституцією України права на апеляційний перегляд справи) вплинути на процес перегляду ухвали про забезпечення позову на відповідність її нормам матеріального та процесуального права, оскільки зазначені процесуальні дії несуть різне правове навантаження та відповідно різні наслідки їх застосування.

Повноваження суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо закриття апеляційного провадження встановлені ст. 264 ГПК України, яка не містить такої підстави як відсутність предмету спору. При цьому, слід зауважити, що ст. 264 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття апеляційного провадження.

Більш того, ст. 275 ГПК України надає право суду апеляційної інстанції, лише за результатами розгляду апеляційної скарги при наявності правових підстав та за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення (ухвали) місцевого суду, зокрема, при скасуванні (повністю або частково), закрити провадження у справі. Підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі (за результатами апеляційного провадження) визначені у ст. 278 ГПК України, ч. 1 якої, у разі наявності відповідних обставин, відсилає до приписів ст. 231 ГПК України, якими, безпосередньо врегульована така процесуальна дія як закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст. 264 ГПК України, закрив апеляційне провадження з підстав передбачених ст. 231 вказаного Кодексу.

Висновок апеляційного господарського суду про відсутність предмета спору у зв'язку із скасуванням ухвали про забезпечення позову, внаслідок неподання позову у встановлений процесуальним кодексом строк, ґрунтується на нормах ГПК України (ст.231), правомірність застосування яких на стадії апеляційного провадження апеляційним господарським судом належним чином не обґрунтовано.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Враховуючи наведене та встановлені порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Харківгаз Збут" та ПАТ "Харківгаз" на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2018, Суд зазначає про обмеження апеляційним судом передбаченого ст. 129 Конституції України права учасника провадження на оскарження судового рішення (ухвали) в апеляційному порядку, про порушення судом балансу дотримання суспільного та приватного інтересу та невідповідність дій суду меті законодавця у демократичному суспільстві, який надав особі право на апеляційне оскарження, визначивши при цьому чіткі та регламентовані законом підстави для його обмеження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 6 ст. 310).

З врахуванням викладеного, оскільки апеляційний господарський суд припустився порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 264 ГПК України, це відповідно є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та передання справи для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.

За приписами ч.4 ст. 304 наведеного Кодексу, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-