ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/613/17-г/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - Федюк Ю. П., Офіс Генерального прокурора;

позивач - не з`явився;

відповідач - Салюк М. І., адвокат.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) та Заступника прокурора Львівської області

на рішення Господарського суду Тернопільської області (суддя Бурда Н. М.) від 21.12.2018

та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Скрипчук О. С., судді Дубник О. П., Орищин Г. В.) від 27.03.2019 у справі

за позовом керівника Чортківської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Хоростківської міської ради (далі - Рада)

до Банку

про cтягнення 2 335 995,15 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2017 року Прокурор в інтересах держави в особі Ради звернувся з позовною заявою до Банку про стягнення 2 335 995,15 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Банк набув право власності на комплекс будівель і споруд, які належали на праві приватної власності ТОВ "Хоростківський цукровий завод" (далі - Нерухоме майно), розташованих за адресою Тернопільська обл., Гусятинський р-н, м. Хоростків, вул. Заводська, 1, на земельній ділянці загальною площею 44,9130 га, кадастровий номер 6121611000:02:001:0584 (далі - Земельна ділянка), яка належить Раді, не уклав договір оренди, користувався Земельною ділянкою без достатніх правових підстав та не сплачував орендну плату у період з 25.06.2015 по 30.12.2016.

2. Короткий зміст рішень, прийнятих у справі

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Постановою Верховного Суду від 27.06.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі № 921/613/17-г/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав, що договір оренди землі від 27.05.2014, укладений між Радою та ТОВ "Хоростківський цукровий завод" (далі - Договір оренди), був чинний до 16.10.2015, а суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з Банку збитків починаючи з дати набуття ним права власності на нерухоме майно (25.06.2015), оскільки у цей період існувало зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором оренди; вирішення питання про наявність правових підстав для стягнення збитків може мати місце у період після 16.10.2015, тобто після припинення Договору оренди з попереднім землекористувачем.

2.3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 позов задоволено частково; стягнуто з Банку на користь Ради 2 096 973, 34 грн збитків за період з 16.10.2015 по 30.12.2016; стягнуто з прокуратури Тернопільської області на користь Банку 12 546,08 грн судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

2.4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 25.06.2015 Банк зареєстрував за собою право власності на Нерухоме майно, розташоване на Земельній ділянці, яка перебувала в користуванні ТОВ "Хоростківський цукровий завод" (попередній власник Нерухомого майна) на підставі Договору оренди, а рішенням Ради від 16.10.2015 № 1296 (далі - Рішення) право користування Земельною ділянкою ТОВ "Хоростківський цукровий завод" та дія Договору оренди припинені; з 25.06.2015 (дата державної реєстрації права власності на Нерухоме майно за Банком) до 16.10.2015 (дата ухвалення Рішення) існувало зобов`язання Банку зі сплати орендної плати за Договором оренди; з урахуванням висновку, викладеного у пункті 19 постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у цій справі, з моменту припинення права землекористування ТОВ "Хоростківський цукровий завод" (16.10.2015) у Банку виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на Земельну ділянку, тобто укласти новий договір оренди; наявні усі чотири елементи складу цивільного правопорушення для стягнення з Банку збитків за використання Земельної ділянки без правовстановлюючих документів; суд здійснив власний розрахунок збитків відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок), за період з 16.10.2015 (дата припинення Договору оренди з попереднім землекористувачем) по 30.12.2016 (дата відчуження Нерухомого майна) та встановив, що їх розмір становить 2 096 973 грн.

2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Банку на користь Ради 1 712 291,65 грн за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2016 по 30.12.2016; стягнуто з прокуратури Тернопільської області на користь Банку 42 077,38 грн судового збору за розгляд апеляційних та касаційної скарг.

2.6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними; позовні вимоги про стягнення з Банку на користь Ради 623 703,50 грн за використання Земельної ділянки з 25.05.2015 по 31.12.2015 необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2015, відомості якої є обов`язковими при визначенні орендної плати; 16.10.2015 правовідносини за Договором оренди припинились Рішенням Ради, а 17.08.2016 відбулось лише офіційне визнання державою факту припинення права користування шляхом реєстрації припинення права користування ТОВ "Хоростківський цукровий завод" Земельною ділянкою на підставі постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26.07.2016 у справі № 596/1513/16-а (далі - Постанова); обов`язок Банку (новий власник Нерухомого майна) оформити та зареєструвати речове право на Земельну ділянку (укласти новий договір оренди) виник з 16.10.2015, оскільки в цей день Рада своїм Рішенням припинила право землекористування ТОВ "Хоростківський цукровий завод", що встановлено у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у цій справі; твердження Банку, що він не зобов`язаний платити за користування земельною ділянкою площею 44,9130 га необґрунтовані, оскільки Нерухоме майно знаходиться на сформованій Земельній ділянці, яка була виділена для його обслуговування, а в договорі купівлі-продажу, укладеному між Банком та ТОВ "Радехівський цукор", вказано, що Нерухоме майно знаходиться на Земельній ділянці, право користування якою Банк набув на підставі статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. 10.04.2019 Банк звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019; направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; здійснити новий розподіл судових витрат.

3.2. 26.04.2019 Заступник прокурора Львівської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати пункт 4 постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 і пункт 4 рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 у справі № 921/613/17-г/17 та здійснити перерахунок судових витрат.

4. Доводи Банку, викладені у касаційній скарзі

4.1. Суди порушили приписи статті 27 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), оскільки цей спір не був підсудний Господарському суду Тернопільської області; справа прийнята цим судом до свого провадження з порушенням правил територіальної підсудності та повинна була вирішуватися за місцезнаходженням Банку Господарським судом м. Києва.

4.2. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перекваліфікацію спірних відносин та самостійно застосувавши до них положення статті 1212 ЦК України, вийшов за межі перегляду справи, оскільки Рада заявляла вимоги про стягнення з Банку збитків у вигляді неодержаної орендної плати та упущеної вигоди за статтею 1166 ЦК України, ці вимоги розглядались з подання позову.

4.3. Суди не надали належної оцінки рішенню Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/254/15-г/5 від 17.06.2015 (далі - Судове рішення), за яким Банк набув право власності Нерухоме майно, і яке не містить необхідної істотної умови, з якою закон пов`язує перехід права користування Земельною ділянкою; у цьому рішенні взагалі не зазначено розмір та кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване Нерухоме майно, і право користування якою мало б перейти до Банку. Отже Суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, а також визнали встановленою обставину переходу до Банку права користування Земельною ділянкою, яка недоведена.

4.4. Суди неправильно застосували приписи статей 181, 182 ЦК України, статті 125 ЗК України, статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та проігнорували конкретний, доречний та важливий довід Банку, що право оренди ТОВ "Хоростківський цукровий завод" (попереднього землекористувача) і дію Договору оренди припинено не 16.10.2015, коли Рада ухвалила Рішення, а 17.08.2016 - з моменту державної реєстрації припинення права оренди Земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Постанови. При цьому, навіть уклавши відповідний договір оренди, Банк не зміг би зареєструвати право користування Земельною ділянкою до того моменту поки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існувало зареєстроване право користування земельною ділянкою за ТОВ "Хоростківський цукровий завод".

5. Доводи Заступника прокурора Львівської області, викладені у касаційній скарзі

5.1. Оскільки прокурор не є стороною у справі, а виступає особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи, не можуть бути покладені на органи прокуратури, а лише на сторони - позивача та відповідача. Отже прокурор у розподілі судових витрат у справі участі не бере. При цьому, суди не навели доводів та мотивів щодо такого розподілу судових витрат.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. У встановлений Судом строк відзиви на касаційні скарги не надійшли.

7. Розгляд справи Верховним Судом

7.1. Ухвалою Суду від 21.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Банку та Заступника прокурора Львівської області; розгляд справи призначено на 13.08.2019; встановлено строк для подання відзивів до 08.07.2019.

7.2. Ухвалою Суду від 13.08.2019 зупинено провадження у цій справі до розгляду справи № 917/1739/17.

7.3. 04.12.2019 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 917/1739/17, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.12.2019.

7.4. Ухвалою Суду від 13.01.2020 у цій справі провадження поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2020.

7.5. Ухвалою Суду від 13.08.2019 зупинено провадження у цій справі до розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 913/169/18.

7.6. 28.02.2020 палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла постанову у справі № 913/169/18, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.03.2020.

7.7. Ухвалою Суду від 22.04.2020 у цій справі провадження поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2020.

7.8. Ухвалою Суду від 12.05.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг у цій справі до 26.05.2020.

8. Встановлені судами обставини

8.1. 27.05.2014 Рада (орендодавець) та ТОВ "Хоростківський цукровий завод" (орендар) уклали Договір оренди, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в користування терміном на 25 років Земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої становить 31 976 724,10 грн, для обслуговування розташованих на ній адміністративних та виробничо-складських будівель, а Орендар зобов`язався вносити орендну плату в розмірі та строки, визначені умовами цього договору (пункти 1 2, 3, 5, 8, 9, 15 Договору).

8.2. За відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 66413043 від 22.08.2016 право оренди Земельної ділянки зареєстровано 27.05.2014.

8.3. На підставі Судового рішення, яке набрало законної сили 07.07.2015, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Хоростківський цукровий завод" перед Банком за кредитним договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 20-3531/2-1 від 19.12.2011 звернуто стягнення на Нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 20-3566/3-1 від 21.12.2011, шляхом визнання за Банком права власності на нього.

8.4. За відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 100068673 від 11.10.2017 на підставі Судового рішення 25.06.2015 за Банком зареєстровано право власності на Нерухоме майно.

8.5. На час реєстрації за Банком права власності на Нерухоме майно воно знаходилось на Земельній ділянці, яка перебувала в користуванні ТОВ "Хоростківський цукровий завод" на підставі Договору оренди.

8.6. 16.10.2015 Рада ухвалили Рішення про припинення права користування ТОВ "Хоростківський цукровий завод" Земельною ділянкою.

8.7. За відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 100069916 від 11.10.2017 право оренди ТОВ "Хоростківський цукровий завод" на Земельну ділянку припинено 17.08.2016 на підставі Постанови.

8.8. 29.12.2016 Банк (продавець) та ТОВ "Радехівський цукор" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, за умовами до якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність Нерухоме майно, яке знаходиться на Земельній ділянці територіальної громади.

8.9. 30.12.2016 ТОВ "Радехівський цукор" зареєструвало право власності на Нерухоме майно, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис № 18439479.

8.10. 30.11.2015 виконавчий комітет Ради прийняв рішення № 80 "Про вжиття заходів за дотриманням земельного законодавства землекористувачами на території Хоростківської міської ради", яким доручено міському голові створити робочу групу (комісію) по виявленню фактів використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на території Ради.

8.11. На виконання цього рішення розпорядженням міського голови № 155 від 08.12.2015 створено комісію з питань виявлення фактів використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

8.12. 09.12.2015, 15.07.2016 та 25.11.2016 комісія провела обстеження Земельної ділянки та склала відповідні акти, якими встановлено використання Банком цієї ділянки без оформлення правовстановлюючих документів, зокрема, без договору оренди землі.

8.13. З метою усунення виявлених порушень земельного законодавства Рада листами № 786/2-14 від 25.09.2015, № 898/2-14 від 20.11.2015, № 891/2-14 від 28.10.2016, № 1012/2-14 від 28.11.2016 зверталася до Банку з проханням вжити заходи для оформлення договору оренди. Проте ці листи залишені без належного реагування.

8.14. За зверненням Ради № 115/2-14 від 13.02.2017 (лист № 02-637/02-10 від 11.05.2017), керуючись Порядком, на підставі Розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації (далі - Адміністрація) № 210-од від 21.04.2017 "Про створення комісії для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" утворено комісію (визначено персональний склад комісії згідно з додатком 1 до розпорядження) для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено положення про цю комісію.

8.15. 11.05.2017 Адміністрація надіслала Банку лист № 02-637/02-10 від 11.05.2017, в якому повідомила про звернення Ради щодо визначення розміру збитків за користування Банком Земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а також, що 25.05.2017 о 10 год. відбудеться засідання комісії, на якому буде розглядатись зазначене питання.

8.16. 25.05.2017 з урахуванням наданого фінансовим управлінням Адміністрації розрахунку комісія склала акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджено Розпорядженням голови Адміністрації № 304-од від 14.06.2017, та за яким сума збитків внаслідок використання Банком Земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 25.05.2015 по 30.12.2016 склала 2 335 995,15 грн. Цей акт складено без участі представника Банку, оскільки він на засідання комісії 25.05.2017 не з`явився.

8.17. Листом № 02-792/02-14 від 15.06.2017 Адміністрація вимагала у Банку сплатити суму нарахованих збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів упродовж 10 днів з моменту вручення. Цей лист з доданими до нього документами, зокрема, актом та розрахунком збитків вручено Банку 19.06.2017 за експрес-накладною Нової пошти № 59000263974074.

8.18. 07.09.2018 Рада надіслала Банку претензію № 797/2.14 від 05.09.2017 про відшкодування збитків у розмірі 2 335 995,15 грн, яку він отримав 11.09.52018, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 4824100152441.

8.19. За змістом листа Головного управління ДФС у Тернопільській області № 6709/10/19-00-12-02-27/15491 від 20.10.2017 з 25.06.2015 по 30.12.2016 Банк не подавав податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за землю комунальної власності), а орендна плата та земельний податок за використання земельної ділянки ним не нараховувалася і не сплачувалася.

8.20. За розрахунком позовних вимог до 2 335 995,15 грн входить 623 703,50 грн орендної плати за використання земельної ділянки з 25.05.2015 до 31.12.2015 та 1 712 291,65 грн орендної плати за використання земельної ділянки з 01.01.2016 по 30.12.2016, виходячи з нормативної грошової оцінки землі в зазначений період зі ставки 3%.

8.21. В матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2015.

9. Позиція Верховного Суду

9.1. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

9.2. За змістом частини восьмої статті 16 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, передбачено, що справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини.

9.3. Оскільки Прокурор подав позов у цій справі в жовтні 2017 року, а його предметом є вимога про стягнення коштів за користування Земельною ділянкою, яка розташована в місті Хоростків Тернопільської області, Суд доходить висновку, що Господарський суд Тернопільської області прийняв та розглянув цей спір з дотриманням вимог територіальної підсудності, а протилежні доводи Банку, викладені у підпункті 4.1 цієї постанови, відхиляються як недоречні.

9.4. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

9.5. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

9.6. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

9.7. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

9.8. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

9.9. Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

9.10. Прокурор, звертаючись з позовом у цій справі, обґрунтував його з посиланням на норми матеріального права, якими врегульовано зобов`язання з відшкодування збитків.

9.11. Згідно із частиною першою статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

9.12. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

9.13. З викладеного слідує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

9.14. Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

9.15. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Подібні правові висновки викладені у пунктах 81-83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

9.16. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

9.17. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався на норми права, які не регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Подібну правову позицію викладено у пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

9.18. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

9.19. Отже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Подібні правові висновки викладені у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), пунктах 32-34 постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17 та в пункті 7.2. постанови Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №924/552/18.

9.20. З огляду на викладене та беручи до уваги, що позов у цій справі подано з підстав фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку, Суд не погоджується з тим, як суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини, і погоджується в цій частині з висновками апеляційного суду, щодо кваліфікації відносин з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку та недоотримання її власником доходів як кондикційних. Наведене спростовує доводи Скаржника, викладені в пункті 4.2 цієї постанови.

9.21. Суди попередніх інстанцій встановили, що 25.06.2015 Банк зареєстрував право власності на Нерухоме майно; на час реєстрації за Банком права власності на Нерухоме майно воно знаходилось на Земельній ділянці, яка перебувала в користуванні ТОВ "Хоростківський цукровий завод" на підставі Договору оренди.

9.22. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

9.23. Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

9.24. Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

9.25. Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

9.26. Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

9.27. Беручи до уваги вищевикладені висновки та встановлені судами обставини набуття Банком права власності на Нерухоме майно, яке розташоване на Земельній ділянці, під час дії Договору оренди, Суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відбулась заміна сторони у Договорі оренди, а саме до Банку перейшли права орендаря за цим договором у тому ж обсязі та на умовах, які мало ТОВ "Хоростківський цукровий завод". При цьому, відносини оренди Земельної ділянки з ТОВ "Хоростківський цукровий завод" (попереднім власником Нерухомого майна) припинились з моменту державної реєстрації права власності на Нерухоме майно за Банком. З урахуванням наведеного Суд відхиляє доводи Скаржника про недоведеність переходу до Банку права користування Земельною ділянкою, викладені у підпункті 4.3 цієї постанови.

9.28. За загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині третій статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

9.29. Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

9.30. Частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

9.31. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 01.01.2014 до 01.01.2016) обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право оренди земельної ділянки.

9.32. В силу імперативних вимог статті 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу та частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 36 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

9.33. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

9.34. З наведеного слідує, що Закон пов`язує виникнення права оренди земельної ділянки з моментом державної реєстрації цього речового права, а з моменту реєстрації припинення речового права оренди земельна ділянка вважається повернутою.

9.35. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

9.36. Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

9.37. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

9.38. При цьому, положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

9.39. Суди встановили, що за відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 100069916 від 11.10.2017 право оренди ТОВ "Хоростківський цукровий завод" на Земельну ділянку припинено 17.08.2016 на підставі Постанови.

9.40. Беручи до уваги, що з моменту реєстрації припинення речового права оренди земельна ділянка вважається повернутою, а 17.08.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення права оренди Земельної ділянки на підставі Постанови, яка є обов`язковою на всій території України відповідно до статті 326 ГПК України, правова підстава для користування Банком Земельною ділянкою припинена в установленому порядку з 17.08.2016, у зв`язку з чим висновок суду апеляційної інстанції, що правовідносини за Договором оренди припинились 16.10.2015 Рішенням Ради, а 17.08.2016 відбулось лише офіційне визнання державою факту припинення права користування шляхом реєстрації припинення права користування Земельною ділянкою, а також його висновок, що обов`язок Банку (новий власник Нерухомого майна) оформити та зареєструвати речове право на Земельну ділянку (укласти новий договір оренди) виник з 16.10.2015 не відповідають імперативним вимогам статті 125 ЗК України.

9.41. У зв`язку з наведеним, Суд також вважає помилковим висновок апеляційного суду про використання Банком Земельної ділянки за наявності правової підстави (відповідно до права користування попереднього землекористувача за Договором оренди, яке з огляду на норми статті 120 ЗК України перейшло до Банку з моменту набуття права власності на Нерухоме майно, розміщене на цій ділянці) до 16.10.2015 (дата ухвалення Радою Рішення про припинення права користування Земельною ділянкою), оскільки правова підстава для користування Земельною ділянкою виникла у Банку з 25.06.2015 (дата реєстрації за Банком права власності на Нерухоме майно) та припинена в установленому порядку з 17.08.2016 (дата державної реєстрації припинення права оренди Земельної ділянки).

9.42. Враховуючи викладене Суд частково погоджується з доводами Банку, викладеними у підпункті 4.4 цієї постанови, про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 125 ЗК України.

9.43. Згідно з пунктом 3 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

9.44. З огляду на викладене прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення позову Ради та стягнення з Банку 638 004,56 грн за користування земельною ділянкою без оформленого права в період з 17.08.2016 (дата державної реєстрації припинення права оренди Земельної ділянки) до 30.12.2016 (дата реєстрації за ТОВ "Радехівський цукор" права власності на Нерухоме майно). В іншій частині позову слід відмовити. У зв`язку цим касаційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню.

9.45. Також Суд погоджується з доводами касаційної скарги Заступника прокурора Львівської області про неможливість покладення судового збору за розгляд апеляційних та касаційних скарг у цій справі на прокуратуру Тернопільської області, оскільки прокурор звернувся у цій справі з позовом в інтересах держави в особі Ради, у зв`язку з чим його касаційна скарга підлягає задоволенню.

10. Судові витрати

10.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

10.2. Оскільки касаційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню; касаційна скарга Заступника прокурора Львівської області підлягає задоволенню, а прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, судові витрати за розгляд позову, апеляційних та касаційних скарг підлягають пропорційному розподілу на підставі частини першої статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 у справі та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 921/613/17-г/17 скасувати.

4. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Хоростківської міської ради (48240, Тернопільська обл., Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Кн. Володимира, буд. 17, ідентифікаційний код 21157740) 638 004 (шістсот тридцять вісім тисяч чотири) грн 56 коп. за користування земельною ділянкою без оформленого права. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Прокуратури Тернопільської області (46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Листопадова, буд. 4, ідентифікаційний код 02910098) 9570 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят) грн 07 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

7. Стягнути з Хоростківської міської ради (48240, Тернопільська обл., Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Кн. Володимира, буд. 17, ідентифікаційний код 21157740) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, ідентифікаційний код 00039002) 154 199 (сто п`ятдесят чотири тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 90 коп. судового збору за розгляд апеляційних та касаційних скарг.

8. Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак