ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16215/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020

у справі №910/16215/19

за позовом Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"

до Державної податкової служби України

про відшкодування шкоди (збитків) у розмірі 40 000 000 грн, завданих внаслідок протиправних дій органу державної влади

Учасники справи:

від АТ "ДНІПРОАЗОТ" - Левченко О. В. ;

від ДПС України - Шуневич-Христенко В. В.

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" (далі - АТ "ДНІПРОАЗОТ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач) про відшкодування 40.000.000,00 грн шкоди (збитків), завданих внаслідок протиправних дій органу державної влади.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з протиправними діями відповідача, які виразилися у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування від 19.01.2018 №411, від 16.02.2018 №617, від 16.03.2018 №604, від 16.03.2018 №605, від 18.04.2018 №893, від
17.05.2018 №561, від 17.05.2018 №562, від 19.06.2018 №479, від 18.07.2018 №154, від 18.07.2018 №146, від 17.08.2018 №417, від 19.09.2018 №390, від 19.09.2018 №391, від 18.10.2018 №341, від 19.11.2018 №339, позивача позбавлено права і можливості на зменшення суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ у періодах повернення передплати, що завдає шкоди інтересам позивача, як платника податку, та спричиняє збитки на загальну суму 40.000.000,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 провадження у справі № 910/16215/19 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що спірні правовідносини носять публічно-правовий характер і заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини

3.1. Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення
40.000.000,00 грн на відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок протиправних дій державного органу, які виразилися у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування до певних податкових накладних.

3.2. Позивач визначив свої вимоги як стягнення шкоди (збитків), до складу яких відніс суми податку на додану вартість згідно розрахунків на коригування від
19.01.2018 №411, від 16.02.2018 №617, від 16.03.2018 №604, від 16.03.2018 №605, від 18.04.2018 №893, від 17.05.2018 №561, від 17.05.2018 №562, від 19.06.2018 №479, від 18.07.2018 №154, від 18.07.2018 №146, від 17.08.2018 №417, від
19.09.2018 №390, від 19.09.2018 №391, від 18.10.2018 №341, від 19.11.2018 №339, і за якими зменшено обсяги постачання за податковими накладними та на суми податку на додану вартість, і відповідно, позивач, вказуючи на непроведення відповідачем відповідного коригування всупереч рішенням судів у справах №804/2320/18, №0440/6132/18, №160/594/19, позбавлений права і можливості на зменшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 40.000.000,00 грн.

3.3. Відповідачем у даній справі є державний орган наділений контролюючими функціями та повноваженнями в сфері сплати податків та зборів, в тому числі щодо вчинення дій з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставами позову позивач визначає протиправність дій податкового органу щодо фактичного прийняття рішення про не реєстрацію податкових накладних позивача, що свідчить про те, що позовні вимоги випливають з відносин публічно - правового характеру.

3.4. Суть спірних правовідносин полягає у захисті позивачем його права на зменшення суми своїх податкових зобов'язань, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача щодо здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно - правовий спір щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/506/19.

3.5. Вказівка в позові на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин.

3.6. Даний спір виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020.

4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відносини, пов'язані із справлянням податків, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані, зокрема, Податковим кодексом України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій. Відносини між сторонами є такими, що виникли із податкового законодавства та не можуть регулюватися нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Оскільки спір між учасниками спору виник у сфері публічно-правових відносин, він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

5. Короткий зміст касаційної скарги

5.1.11.09.2020 Акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від
16.06.2020, направити справу №910/16215/19 для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

6. Узагальнені доводи касаційної скарги

6.1. При ухваленні оскаржуваних рішень апеляційним та місцевим судами порушено норми процесуального права (статті 4, 45 ГПК України, статтю 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ)) та неправильно застосовано норми матеріального права (статті 56 Конституції України, статей 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 20, 47, 147, 224 Господарського кодексу України, статті 21 Податкового кодексу України).

6.2. Спір між позивачем та відповідачем, пов'язаний із протиправністю дій відповідача щодо не проведення реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, як публічно-правовий спір, вже вирішений адміністративними судами з прийняттям рішень в адміністративних справах №804/2320/18, №0440/6132/18, №160/594/19. Відтак, спір про відшкодування відповідачем шкоди (збитків), завданих внаслідок протиправних дій ДПС, які полягають у неприйнятті для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування за січень-листопад 2018 року, внаслідок чого позивача було позбавлено права на зменшення суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ у періодах повернення передплати, виходячи із приписів частини 5 статті 21 КАСУ підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

6.3. Скаржник вважає безпідставним посилання місцевого та апеляційного судів на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.03.2020 у справі №922/506/19, оскільки у справі №910/16215/19 предметом позову є відшкодування збитків, завданих протиправними діями державного органу, а заявлені у справі №922/506/19 вимоги за своєю суттю є вимогами вирішити публічно-правовий спір про зобов'язання відповідачів вчинити дії з відновлення показників позивача у системі електронного адміністрування ПДВ та компенсації цієї суми позивачу.

6.4. Позивач зауважив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові 14.04.2020 у справі №925/1196/18 вже виклала свій висновок щодо питання предметної та суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах - спори про стягнення збитків, завданих протиправними діями службових осіб ДПС, підвідомчі судам господарської юрисдикції.

7. Позиція учасників відносно касаційної скарги

7.1. Відповідач у відзиві заперечував проти доводів касаційної скарги з підстав ідентичних тим, які були викладені в оскаржуваних судових рішеннях, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у справі рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

8. Касаційне провадження

8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16215/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у наступному складі:

Катеринчук Л. Й. - головуюча, судді: Банасько О. О., Пєсков В. Г. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020).

8.2. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ДНІПРОАЗОТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від
16.06.2020, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2020 о 09:45.

8.3. У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Банаська О. О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16215/19 визначено колегію суддів у наступному складі: Катеринчук Л. Й. - головуюча, судді: Білоус В. В., Пєсков В. Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020).

8.4. В судовому засіданні 12.11.2020 оголошено перерву до 26.11.2020 о 10:40.

8.5. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2020 розгляд касаційної скарги АТ "ДНІПРОАЗОТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
25.08.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/16215/19 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/3512/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про відшкодування за рахунок держави шкоди в розмірі
2.241.406 грн.

8.6. Рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 №13 суддю Катеринчук Л. Й. обрано суддею Великої Палати Верховного Суду строком на три роки з 07.12.2020.

8.7. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
09.12.2020 №29.3-02/3489 проведено повторний автоматизований розподіл справи №910/16215/19, за результатами якого для розгляду справи №910/16215/19 визначено колегію суддів у наступному складі: Васьковський О. В. - головуючий, судді: Жуков С. В., Погребняк В. Я. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
09.12.2020). Ухвалою суду від 28.12.2020 касаційну скаргу прийнято до провадження вищезгаданою колегією суддів.

8.8. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2021 поновлено касаційне провадження у справі №910/16215/19 та призначено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 08.04.2021 о 15:00.

8.9. В судовому засіданні 08.04.2021 представник АТ "ДНІПРОАЗОТ", підтримав доводи касаційної скарги та просив суд скаргу задовольнити. Представник ДПС України заперечувала проти касаційної скарги, просила суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувані судові рішення у цій справі.

8.10. В судовому засіданні 08.04.2021 оголошено перерву до 20.04.2021 о 12:30.

8.11. В судовому засіданні 20.04.2021 представники сторін підтримали раніше надані пояснення.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

9.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду в межах доводів касаційної скарги.

9.2. Об'єктом перегляду у цій справі є вимога про відшкодування шкоди (збитків), завданої позивачу внаслідок протиправних дій органу державної влади, які полягають у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданих позивачем розрахунків коригування, внаслідок чого позивач позбавлений права і можливості зменшити суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ у відповідних періодах, що завдає шкоди інтересам позивача, як платника податку, та спричиняє збитки.

9.3. Спірним є питання визначення підвідомчості цього спору господарській чи адміністративній юрисдикції.

9.4. За висновками судів попередніх інстанцій, спірні правовідносини носять публічно-правовий характер, а тому заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у цій справі має бути закрито. При цьому суди виходили з того, що відносини між сторонами виникли із бюджетного та податкового законодавства і не можуть регулюватися нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками з наступних підстав.

9.5. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

9.6. Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9.7. В статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарською діяльністю у ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько - виробничі, організаційно - господарські та внутрішньогосподарські відносини.

9.8. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

9.9. Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

9.10. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

9.11. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

9.12. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

9.13. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу (подібний висновок щодо розмежування публічно-правового та приватно-правового спору наведено у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №916/978/19).

9.14. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди (збитків), до складу яких віднесено суми податку на додану вартість згідно з розрахунками коригування від 19.01.2018 №411, від 16.02.2018 № 617, від 16.03.2018 №604, від
16.03.2018 №605, від 18.04.2018 №893, від 17.05.2018 №561, від 17.05.2018 №562, від 19.06.2018 №479, від 18.07.2018 №154, від 18.07.2018 №146, від 17.08.2018 №417, від 19.09.2018 №390, від 19.09.2018 №391, від 18.10.2018 №341, від
19.11.2018 №339, за якими зменшено обсяги постачання за податковими накладними та на суми податку на додану вартість. Зазначаючи про не проведення відповідачем відповідного коригування всупереч рішенням судів у справах №804/2320/18, №0440/6132/18, №160/594/19, позивач вказує на позбавлення його права і можливості зменшити суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 40.000.000,00 грн, які і заявлені ним до стягнення.

9.15. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України), відповідно до ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПК України та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

9.16. Згідно з визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 ПК України:

- єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (підпунктом 14.1.60);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V пункті 14.1 статті 14 ПК України (підпункт 14.1.181).

9.17. Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) визначені статтею 192 ПК України, згідно зі змістом якої передбачено реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, складеного постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

9.18. У даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення шкоди (збитків), до складу яких віднесено суми податку на додану вартість згідно з розрахунками на коригування, складеними за період з січня по листопад 2018 року. Тобто фактично у позивача виник спір з органом державної влади, пов'язаний з його діяльністю з реалізації державної податкової політики та адміністрування податків і зборів щодо відшкодування сум податку на додану вартість.

9.19. Згідно зі статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

9.20. Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

9.21. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

9.22. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

9.23. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

9.24. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

9.25. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які не спростовані позивачем, слідує, що суть спірних правовідносин полягає у захисті позивачем його права на зменшення суми своїх податкових зобов'язань, тобто відносини між сторонами є такими, що виникли із податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача щодо здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних і відповідно, зафіксувати у загальній системі адміністрування загальнообов'язкових податків обсяг податкових зобов'язань відповідача з податку на додану вартість, з урахуванням відповідних розрахунків на коригування.

9.26. Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

9.27. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, заявлені позивачем до стягнення збитки становлять суму, на яку підлягали зменшенню податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість відповідно до поданих ним розрахунків коригування. Відтак за характером, змістом та підставами виникнення сума, яка визначена позивачем як збитки, виникає з грошових зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а не з цивільно-правових зобов'язань.

Оскільки відносини між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача щодо обліку обов'язкових платежів, повернення або зарахування податку на додану вартість, тобто заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір, це унеможливлює розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

Подібний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №908/3512/19 (провадження №12-74гс20).

9.28. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, наведені у пункті 6.1 цієї постанови, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

9.29. Посилання скаржника на те, що правовідносини у справі №922/506/19 та у справі №910/16215/19 не є подібними (пункт 6.3 цієї постанови) відхиляються колегією суддів, оскільки вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин. Крім того, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

9.30. Доводи скаржника, викладені у пункті 6.4 цієї постанови, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду має бути враховано при вирішенні тотожних спорів судами, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18).

9.31. Аргумент касаційної скарги, наведений у пункті 6.2 цієї постанови, про те, що публічно-правовий спір між сторонами вже вирішено в межах справ №804/2320/18, №0440/6132/18, №160/594/19, а у справі №910/16215/19 заявлено позовні вимоги лише про стягнення шкоди (збитків), не змінює суті та змісту спірних правовідносин у цій справі, а також не впливає на обов'язок суду щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

9.32. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9.33. Оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають вказаним вимогам, що не спростовано доводами касаційної скарги. Надавши правильну кваліфікацію правовідносинам сторін, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спір між сторонами у цій справі виник у сфері публічно-правових відносин, а тому він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи господарським судом, у зв'язку з чим провадження у справі має бути закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

10.2. За результатами касаційного перегляду доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій рішень у цій справі.

10.3. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 та ухвала Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у цій справі - без змін.

11. Судові витрати

11.1. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/16215/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк