ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/263/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Рисовський" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі

за позовом Фермерського господарства "Рисовський" до Львівської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 1 528 344,00 грн (147 600,00 грн моральна шкода та 1 380 744,00 грн матеріальна шкода),

за участю представників:

позивача - не з`явилися;

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2019 року Фермерське господарство "Рисовський" (далі - ФГ "Рисовський") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - Рада) про стягнення матеріальної та моральної шкоди за період з листопада 2015 року по жовтень 2018 року на загальну суму 1 528 344,00 грн, з яких: 147 600,00 грн моральна шкода та 1 380 744,00 грн матеріальна шкода.

1.2. Позов мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2012 у справі № 5015/6840/11 визнано порушеним право ФГ "Рисовський" на розгляд Радою заяви про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Постановою Пустомитівського районного суду від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а визнано неправомірною бездіяльність Ради щодо розгляду заяв ФГ "Рисовський" та зобов`язано Раду розглянути заяви. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 914/340/15 стягнуто з Ради на користь ФГ "Рисовський" 6 090 грн відшкодування моральної шкоди у зв`язку з не розглядом заяв та невиконанням судових рішень. Незважаючи на ці судові рішення Рада не виконує рішення судів і не розглядає заяву № 3-Р-5954 подану позивачем 29.02.2012 про надання земельної ділянки на проспекті АДРЕСА_1 у місті Львові площею 38 м2 для встановлення приміщення торгівлі квітковою продукцією, тобто права позивача не поновлені.

1.3. Позивач зазначає, що невиконання відповідачем постанови Пустомитівського районного суду від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а в частині розгляду його заяви стосовно надання в оренду зазначеної земельної ділянки для встановлення павільйону торгівлі квітковою продукцією, завдає йому моральної шкоди, яка полягає в глибоких переживаннях у зв`язку з позбавленням реалізації своїх прав та життєвих планів, порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, невиправданих затрачених матеріальних ресурсів, порушення і втручання у право власності, вчинення дій на заниження престижу та довіри до діяльності позивача та інших його немайнових прав.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 29.02.2012 ФГ "Рисовський" звернувся до Ради із заявою № 3-Р-5954 про надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 38 м2 для встановлення приміщення торгівлі квітковою продукцією. Однак вказана заява не розглядалася Радою, тому ФГ "Рисовський" звернувся до суду.

2.2. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі № 876/4359/15, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2017 у справі № К/800/30683/15, визнано неправомірною бездіяльність Ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки площею 38 м 2 на АДРЕСА_1 по представленому погодженому проекту та земельної ділянки площею 15 м2 під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_1 по договору суперфіцію, згідно представленого проекту. Зобов`язано Раду розглянути заяви ОСОБА_1 щодо передачі в оренду: земельної ділянки площею 38 м2 на АДРЕСА_1 по представленому погодженому проекту та земельної ділянки площею 15 м2 під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_1 по договору суперфіцію, згідно представленого проекту.

2.3. Факт порушення прав позивача в формі бездіяльності Ради, що виявилася у ненаданні відповіді на заяву від 29.02.2012 № 3-Р-5940 встановлено судовими рішеннями у справах № 914/977/18, № 914/1633/17 та № 914/340/15, і ці обставини відповідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

2.4. Постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а щодо розгляду заяв ОСОБА_1 виконана Радою лише 18.09.2018.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 (суддя Морозюк А. Я.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 (колегія суддів: Бойко С. М., Бонк Т. Б., Желік М. Б.), позов задоволено частково.

Стягнуто з Львівської міської ради на користь ФГ "Рисовський" 90 435,80 грн моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.

3.2. Задовольняючи частково позовні вимоги ФГ "Рисовський" про стягнення моральної шкоди, суди виходили з того, що постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а щодо розгляду заяв ОСОБА_1 є виконаною Львівською міською радою 18.09.2018, тому розмір моральної шкоди підлягає визначенню виходячи з однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць завданої шкоди, за період з листопада 2015 року по 18.09.2018.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суди зазначили про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача щодо не розгляду заяви позивача та завданою позивачу матеріальною шкодою. Суди акцентували, що сам по собі розгляд заяви про надання земельної ділянки не гарантує рішення про її надання, а тому твердження позивача про те, що лише бездіяльність Ради щодо розгляду заяви призвела до понесення позивачем матеріальних збитків, є передчасним. Крім того, матеріали справи не містять документів, які свідчать про ведення позивачем господарської діяльності, позивач перебуває у стані припинення ще з 2008 року, що підтверджується отриманим судом Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак, можливість одержання доходів є теоретичною та не може бути підставою для її стягнення.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ФГ "Рисовський" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі шляхом стягнення 147 600 грн моральної шкоди та 147 600 грн матеріальної шкоди, а всього - 295 200 грн. При цьому скаржник наголошує на порушенні судами попередніх інстанцій положень статті 56 Конституції України, статей 625, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 152-155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

6.4. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

6.5. Отже, під поняттям "моральна шкода" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

6.6. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (стаття 94 ЦК України).

6.7. Судами встановлено, що позивачем заявлено до стягнення моральну шкоду в сумі 147 600 грн за період з листопада 2015 року по жовтень 2018 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (4 100 грн) за кожен місяць завданої шкоди та помноженого на період часу, протягом якого рішення суду не виконано (36 місяців). (4 100 грн Х 36 місяців = 147 600 грн).

6.8. Водночас судами встановлено, що постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а щодо розгляду заяв ОСОБА_1 виконана Радою 18.09.2018.

6.9. За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої зокрема зниженням престижу і довіри до діяльності фермерського господарства та інших немайнових прав позивача, подано з тих самих підстав незаконної бездіяльності Ради, з яких було частково задоволено позов про відшкодування моральної шкоди у справах № 914/340/15, № 914/977/18 та № 914/1633/17, рішення в яких набрали законної сили, а завдання шкоди Радою позивачу тривало та було припинено лише 18.09.2018, колегія суддів погоджується з висновками судів про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди за період з листопада 2015 року по 18.09.2018 в сумі 90 435,80 грн та про відмову у її стягненні за період з 19.09.2018 по 31.10.2018.

6.10. Щодо позовних вимог ФГ "Рисовський" про стягнення 1 380 744 грн матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу від реалізації квіткової продукції за період з листопада 2015 року по жовтень 2018 року, суд зазначає наступне.

6.11. Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.12. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

6.13. Необхідною умовою для стягнення шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень органу місцевого самоврядування, є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

6.14. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

6.15. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

6.16. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

6.17. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

6.18. Скаржником не спростовано висновків судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі розгляд заяви позивача про надання йому земельної ділянки не гарантує прийняття Радою рішення про її надання, а тому твердження ФГ "Рисовський" про те, що бездіяльність Ради щодо розгляду поданої ним заяви призвела до понесення позивачем матеріальних збитків, є безпідставними та не підтвердженими належними доказами. Крім того, судами з`ясовано, що матеріали справи не містять документів, які свідчать про ведення позивачем господарської діяльності, позивач перебуває у стані припинення з 2008 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

6.19. Отже, ФГ "Рисовський" не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача щодо не розгляду заяви позивача та завданою йому матеріальною шкодою.

6.20. За таких обставин, судами правомірно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 380 744 грн у вигляді неотриманого доходу від реалізації квіткової продукції за період з листопада 2015 року по жовтень 2018 року.

6.21. Подібну позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 914/1633/17 за участю цих же сторін.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам відповідають.

7.2. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Доводи касаційної скарги ФГ "Рисовський" про те, що судами попередніх інстанцій не встановлювалися підстави розрахунку та розмір неотриманого доходу (упущеної вигоди), відхиляються колегією суддів з огляду на встановлену судами відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача щодо не розгляду заяви позивача та завданою йому матеріальною шкодою.

7.4. Твердження скаржника про те, що відповідач фактично позбавив його права на земельну ділянку для встановлення торгового приміщення, колегія суддів відхиляє, оскільки передача в оренду земельної ділянки є правом, а не обов`язком Ради. Рада зобов`язана розглянути заяву про надання земельної ділянки в оренду, проте не зобов`язана її передавати заявнику.

7.5. У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).

7.6. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, тому підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Рисовський" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі № 914/263/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір