ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 914/355/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА",

представник - адвокат Кузнець О.М. (ордер серії КС №281784 від 15.01.2019, договір про надання правової допомоги від 15.01.2019),

боржник - Приватне акціонерне товариство "Львівський електроламповий завод "Іскра",

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Мегабанк",

представник - адвокат Кульбій-Кухар Ю.В. (довіреність №13-156/18д від 31.10.2018),

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

представник - адвокат Семенчук В.Ю. (довіреність №02-03/2078 від 20.06.2018),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Кирик Віктор Кирилович

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" та Акціонерного товариства "Мегабанк"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 17.12.2018

у складі колегії суддів: Желік М.Б. (головуючий), Галушко Н.А., Орищин Г.В.

у справі №914/355/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА"

про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 22.12.2018 та 26.12.2018, відповідно, Акціонерне товариство "Мегабанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" звернулися безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №914/355/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/355/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.12.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі №914/355/17 за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Мегабанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №914/355/17; призначено розгляд касаційних скарг 19.02.2019 о 10 год. 00 хв.

4. У зв'язку з перебуванням судді Пєскова В.Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/355/17 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019.

5. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я. справу №914/355/17 за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Мегабанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 прийнято до провадження з призначенням розгляду на 19.02.2019.

6. У судовому засіданні 19.02.2019 оголошено перерву до 26.02.2019 10 год. 00 хв.

7. Розпорядник майна Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" Кирик В.К., Публічне акціонерне товариства "Укрсоцбанк" та Акціонерне товариство "Мегабанк" подали відзиви на касаційні скарги.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

8. 23.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" (далі - ТОВ "Львівський завод РЕМА", ініціюючий кредитор) звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Іскра" (далі - ПАТ "Іскра", боржник) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, та визнання вимог ініціюючого кредитора на суму 1 882 841, 63 грн., з яких 1 831 200, 26 грн., як безспірних, та 51 641, 37 грн. пені.

8.1. В обґрунтування безспірності вимог до боржника в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство, ініціюючий кредитор зазначив, що 15.03.2016 рішенням місцевого суду у господарській справі №914/3200/15 стягнено з ПАТ "Іскра" на користь ТОВ "Львівський завод РЕМА" заборгованість за кредитним договором №1052/840-ЮО від 18.10.2013, що еквівалентно 3 511 741, 63 грн. у перерахунку долара США на гривню за офіційним курсом НБУ станом на 23.02.2017; на виконання зазначеного судового рішення на підставі наказу суду від 01.04.2016 у справі №914/3200/15 відкрито виконавче провадження №52942553 відповідно до постанови державного виконавця від 22.11.2016; станом на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство ПАТ "Іскра" рішення місцевого суду про стягнення кредитної заборгованості боржником не виконано; ініціюючий кредитор зазначив, що його вимоги до боржника щодо повернення кредитної заборгованості було забезпечено іпотекою та заставою майна боржника згідно з укладеними між ПАТ "Іскра" та ПАТ "Міський комерційний банк", правонаступником якого відповідно до договорів відступлення права вимоги від 01.02.2016 є ТОВ "Львівський завод РЕМА", договору іпотеки №1052/840-ЮО/I від 18.10.2013, реєстровий №3933, згідно з яким вартість предмета іпотеки становила 326 800 грн., договору іпотеки №1052/840-ЮО/I-2 від 22.10.2013, реєстровий №3978, згідно з яким вартість предмета іпотеки становила 1 302 100 грн., а також договору застави №1052/840-ЮО/ЗТО від 18.10.2013. ТОВ "Львівський завод РЕМА" зазначило, що зобов'язання за договором застави №1052/840-ЮО/ЗТО від 18.10.2013 припинилося у зв'язку з його розірванням за згодою сторін 07.11.2016. Отже, кредитні зобов'язання ПАТ "Іскра" було забезпечено іпотекою його нерухомого майна загальною вартістю 1 628 900 грн. відповідно до договорів іпотеки №1052/840-ЮО/I від 18.10.2013 та №1052/840-ЮО/I-2 від 22.10.2013. 15.02.2017 ТОВ "Львівський завод РЕМА" в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" реалізувало своє право на звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом позасудового врегулювання та набуло право власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного (кредитного) зобов'язання ПАТ "Іскра", про що внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

8.2. Ініціюючий кредитор доводив, що розмір його вимог до боржника є достатнім для порушення щодо ПАТ "Іскра" справи про банкрутство у зв'язку з тим, що вартість іпотечного майна частково покрила заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором за кредитним договором №1052/840-ЮО від 18.10.2013, яку стягнено з ПАТ "Іскра" на користь ТОВ "Львівський завод РЕМА" за рішенням суду від 15.03.2016 у справі №914/3200/15, а тому вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 831 200, 26 грн. є безспірними (3 511 741, 63 грн. - 1 628 900 грн. - 51 641, 37 грн. пені) та можуть бути підставою для порушення щодо ПАТ "Іскра" справи про банкрутство за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство.

9. 09.03.2017 ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі №914/355/17 про банкрутство ПАТ "Іскра", визнано вимоги кредитора - ТОВ "Львівський завод РЕМА" на суму 1 831 200, 26 грн. основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Іскра", введено процедуру розпорядження майном ПАТ "Іскра", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кирика В.К. та вирішено інші процедурні питання, пов'язані з порушенням щодо боржника справи про банкрутство.

10. 30.10.2017 ухвалою Господарського суду Львівської області змінено назву боржника - Публічне акціонерне товариство "Іскра" на Приватне акціонерне товариство "Львівський електроламповий завод "Іскра" (далі - ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра").

11. 25.01.2018 ухвалою Господарського суду Львівської області визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") до ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" на суму 67 673 837,62 грн., з яких 3 200 грн. судового збору у першу чергу задоволення, 206 700 грн. боргу у четверту чергу задоволення, 2 617 136, 85 грн. штрафних санкцій у шосту чергу задоволення та 64 846 800, 77 грн. як забезпечених заставою майна боржника.

12. 25.01.2018 ухвалою Господарського суду Львівської області визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") до ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" на суму 474 071 605, 09 грн., з яких 3 200 грн. судового збору у першу чергу задоволення 240 000 грн. боргу у четверту чергу задоволення та 473 828 405, 09 грн. як забезпечених заставою майна боржника.

13. Отже, ПАТ "Мегабанк" та ПАТ "Укрсоцбанк" є конкурсними кредиторами ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра", вимоги яких частково забезпечені заставою майна боржника.

14. Розглядаючи справу у підготовчому засіданні 09.03.2017, суд першої інстанції встановив, що безспірність вимог до боржника ініціюючий кредитор обґрунтовував прийняттям рішення суду від 15.03.2016 у господарській справі №914/3200/15 про стягнення з ПАТ "Іскра" на користь ТОВ "Львівський завод РЕМА" заборгованості за кредитним договором №1052/840-ЮО від 18.10.2013, що еквівалентно 3 511 741, 63 грн. за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.02.2017; на виконання зазначеного судового рішення 01.04.2016 видано наказ у справі №914/3200/15, на підставі якого державним виконавцем 22.11.2016 відкрито виконавче провадження, однак, рішення суду боржником добровільно не виконано, у зв'язку з чим 15.02.2017 ініціюючий кредитор, як іпотекодержатель, в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" звернув стягнення на предмети іпотеки відповідно до договорів іпотеки №1052/840-ЮО/I від 18.10.2013 та №1052/840-ЮО/I-2 від 22.10.2013 шляхом набуття права власності на іпотечне майно в рахунок виконання основного (кредитного) зобов'язання; після застосування процедури позасудового врегулювання непогашеною залишилась заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором на суму 1 831 200, 26 грн., що складає основний борг, прострочені та поточні непогашені проценти, 3% річних від простроченої суми кредиту та від простроченої суми процентів, та підтверджена рішенням суду від 15.03.2016 у господарській справі №914/3200/15.

15. Приймаючи рішення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Іскра", місцевий суд виходив з того, що вимоги ініціюючого кредитора на суму 1 831 200, 26 грн. основного боргу перевищують суму в 300 мінімальних розмірів заробітної плати, не були задоволені боржником протягом трьох місяців з дати відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду №914/3200/15 від 01.04.2016 про стягнення кредитної заборгованості, не погашені боржником на дату проведення 09.03.2017 підготовчого засідання у справі №914/355/17, а, відтак, такі вимоги є безспірними в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство та можуть бути підставою для порушення щодо ПАТ "Іскра" справи про банкрутство з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном боржника.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

16. У лютому 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу підготовчого засідання місцевого суду від 09.03.2017 у справі №914/355/17 з вимогами про скасування оскаржуваної ухвали суду та відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ "Іскра", правонаступником якого є ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра", обґрунтовуючи відсутністю ознак безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, на підставі яких ухвалою місцевого суду від 09.03.2017 порушено дану справу про банкрутство.

17. Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 15.02.2018 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укрсоцбанк", однак, ухвалою від 07.03.2018 апеляційний суд провадження за зазначеною апеляційною скаргою закрив з підстав недоведення ПАТ "Укрсоцбанк" того, що оскаржуване судове рішення стосується його прав, інтересів або обов'язків, та зробив висновок про те, що ухвала місцевого суду від 09.03.2017 про порушення щодо ПАТ "Іскра" справи про банкрутство стосується лише прав та обов'язків ініціюючого кредитора, за заявою якого було порушено дану справу про банкрутство, та боржника, незважаючи на обставини визнання місцевим судом вимог конкурсних і забезпечених кредиторів та їх включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Іскра" на стадії розпорядження майном боржника.

18. Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №914/355/17 за касаційною скаргою ПАТ "Укрсоцбанк" ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 скасовано, справу №914/355/17 направлено на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

19. 12.07.2018 до апеляційного суду звернулося ПАТ "Мегабанк" із заявою про приєднання до апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2017 у справі №914/355/17, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Львівський завод РЕМА" про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Іскра", правонаступником якого є ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра".

20. 17.12.2018 постановою Західного апеляційного господарського суду вимоги апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" від 02.02.2018 (вх. ЗАГС №01-05/509/18 від 18.10.2018) та заяву ПАТ "Мегабанк" за вих. №80-01-956 від 12.07.2018 (вх. ЗАГС №01-05/509/18 від 18.10.2018) про приєднання до апеляційної скарги задоволено; ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2017 про порушення провадження у справі про банкрутство №914/355/17 скасовано; провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" припинено.

21. Апеляційним судом встановлено, що між боржником - ПАТ "Іскра" та ініціюючим кредитором - ТОВ "Львівський завод РЕМА" виникли зобов'язальні правовідносини, у зв'язку з укладенням 01.02.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕЙН Фінанс" та ТОВ "Львівський завод РЕМА" договорів відступлення права вимоги за кредитним договором №1052/840-ЮО від 18.10.2013 та договорами забезпечення (застави та іпотеки), укладеними з ПАТ "Іскра" як позичальником кредитних коштів та заставодавцем (іпотекодавцем). Отже, у ТОВ "Львівський завод РЕМА" виникло право вимоги до ПАТ "Іскра" щодо повернення кредитних коштів, яке забезпечено заставою (іпотекою) майна ПАТ "Іскра".

22. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Львівський завод РЕМА" в судовому порядку стягнуло з ПАТ "Іскра" заборгованість за кредитним договором №1052/840-ЮО від 18.10.2013 на загальну суму 3 511 741, 63 грн., в тому числі основний борг на суму 3 460 100, 26 грн., що підтверджується рішенням суду від 15.03.2016 у господарській справі №914/3200/15, яке набрало законної сили; зазначене судове рішення боржником не було виконано в добровільному порядку, так як і не виконано під час здійснення виконавчого провадження, відкритого постановою державного виконавця 22.11.2016 згідно з наказом суду №914/3200/15 від 01.04.2016.

23. Апеляційний суд встановив обставини реалізації стягувачем - ТОВ "Львівський завод РЕМА" 15.02.2017 в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" права на звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки №1052/840-ЮО/I від 18.10.2013 та №1052/840-ЮО/I-2 від 22.10.2013 шляхом позасудового врегулювання та набуття іпотекодержателем права власності на предмети іпотеки, що належали ПАТ "Іскра", як іпотекодавцю, в рахунок виконання основного (кредитного) зобов'язання ПАТ "Іскра", що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з даними про реєстрацію за ТОВ "Львівський завод РЕМА" права власності на предмети іпотеки.

24. Суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи статей 593, 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частину 5 статті 3, статті 7, 17, 33, частини 1, 3, 4 статті 36, статтю 37 Закону України "Про іпотеку", дійшов висновку, що законодавцем як спосіб захисту майнових прав іпотекодержателя визначено його право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань; позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачене статтею 36 Закону України "Про іпотеку", є завершеним після проведення державної реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, що на підставі іпотечного договору забезпечує основне зобов'язання, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними в силу частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку".

25. За висновком апеляційного суду, ініціюючий кредитор ТОВ "Львівський завод РЕМА", як іпотекодержатель нерухомого майна ПАТ "Іскра", на момент звернення до місцевого суду 23.02.2017 із заявою про порушення щодо ПАТ "Іскра" справи про банкрутство скористався передбаченим частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пунктами 2.1.6. спірних договорів іпотеки правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, так як 15.02.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено записи про реєстрацію за ТОВ "Львівський завод РЕМА" права власності на спірне іпотечне майно, що належало ПАТ "Іскра" і було предметом іпотеки.

26. Апеляційний суд дійшов висновку, що в силу частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку", вимоги іпотекодержателя - ТОВ "Львівський завод РЕМА" до ПАТ "Іскра", як іпотекодавця, про виконання кредитного зобов'язання на суму вимог, що не були покриті вартістю іпотечного майна, є недійсними, тому місцевим судом за наслідком підготовчого засідання 09.03.2017 помилково порушено справу №914/355/17 про банкрутство ПАТ "Іскра" на підставі вимог ТОВ "Львівський завод РЕМА", заявлених як безспірних відповідно до кредитного договору №1052/840-ЮО від 18.10.2013, зобов'язання за яким між ініціюючим кредитором та боржником припинилися 15.02.2017.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статті 83 Закону про банкрутство та пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, скасував оскаржувану ухвалу підготовчого засідання місцевого суду від 09.03.2017 та припинив провадження у справі про банкрутство ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" як безпідставно порушене за відсутності ознак безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника відповідно до вимог частини 3 статті 10 Закону про банкрутство.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника-1 (ТОВ "Львівський завод РЕМА", ініціюючий кредитор у справі)

27. Скаржник-1 аргументував, що судом апеляційної інстанції помилково припинено провадження у справі №914/355/17 про банкрутство ПАТ "Іскра" як безпідставно порушене за недоведеністю безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника. Скаржник зауважив, що в силу частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку", задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання не має наслідком припинення правовідносин сторін основного зобов'язання, виконання якого було забезпечено іпотекою майна боржника чи майнових поручителів; за змістом статей 3, 7 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, тому його припинення має наслідком припинення іпотеки, однак, у разі припинення іпотечних правовідносин основне зобов'язання не припиняється та діє до його повного виконання боржником перед кредитором.

28. Скаржник-1 доводив дійсність грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму основного (кредитного) зобов'язання, що залишилось невиконаним у зв'язку з недостатністю вартості набутого ним, як іпотекодержателем, у власність іпотечного майна боржника для повного погашення заборгованості за кредитним договором, та зазначав, що в силу статті 591 ЦК України та статті 47 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель має право на стягнення суми, якої не вистачило для задоволення його вимог в повному обсязі, та реалізував таке право шляхом ініціювання процедури банкрутства боржника на підставі таких вимог; в обґрунтування своїх доводів ТОВ "Львівський завод РЕМА" зіслалося на правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у Постанові від 11.04.2018 у справі №761/17280/16-ц.

Доводи скаржника-2 (АТ "Мегабанк", конкурсний кредитор у справі)

29. Скаржник-2 доводив, що апеляційним судом в порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України при прийнятті рішення про припинення провадження у справі про банкрутство не було вирішено питання про розподіл судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на що скаржник-2 просив касаційний суд частково змінити оскаржувану постанову апеляційного суду шляхом доповнення її резолютивної частини висновками про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

30. Розпорядник майна ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" Кирик В.К. у відзиві на касаційні скарги підтримав доводи ініціюючого кредитора та просив касаційний суд скасувати постанову апеляційного суду від 17.12.2018 про припинення провадження у справі №914/355/17 про банкрутство ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" та залишити в силі ухвалу підготовчого засідання місцевого суду від 09.03.2017.

31. У відзиві на касаційну скаргу ініціюючого кредитора конкурсний кредитор ПАТ "Укрсоцбанк" заперечувало доводи скаржника про наявність ознак безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника та підставність порушення за такими вимогами справи про банкрутство з посиланням на висновки Верховного Суду у Постанові від 15.03.2018 у справі №927/84/16 у подібних правовідносинах.

32. АТ "Мегабанк" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Львівський завод РЕМА" зазначило про помилковість доводів ініціюючого кредитора про безспірність його вимог до боржника на суму заборгованості за кредитним договором, яка не покрита вартістю предметів іпотеки, на які ініціюючим кредитором-іпотекодержателем звернено стягнення шляхом позасудового врегулювання, оскільки після реєстрації за ТОВ "Львівський завод РЕМА" права власності на іпотечне майно основне зобов'язання боржника за кредитним договором припинилося в силу статті 599 ЦК України, а подальші вимоги ініціюючого кредитора про виконання боржником кредитного зобов'язання є недійсними згідно з частиною 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку".

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

33. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній станом на 23.02.2017 (дата подання ініціюючим кредитором заяви про порушення справи про банкрутство ПАТ "Іскра")

Абзац 4 частини 1 статті 1 - боржник - юридична особа-суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частина 3 статті 10 - справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Частина 1 статті 16 - перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частина 3 статті 16 - якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Частина 6 статті 16 - за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Частина 7 статті 16 - суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону.

Частина 1 статті 83 - господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника (пункт 11 частини 1 цієї статті).

Частина 2 статі 83 - провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом.

34. Закон України "Про іпотеку" в редакції Закону України від №1414-VIII від 14.06.2016, чинній станом на 15.02.2017 (дата набуття іпотекодержателем права власності на іпотечне майно боржника)

Частина 1 статті 1 - іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Частина 5 статті 3 - іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частина 1 статті 7 - за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частина 1 статті 17 - іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки (абзац 4 частини 1 цієї статті).

Частина 1 статті 33 - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частина 3 статті 33 - звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частина 1 статті 36 - сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 3 статті 36 - договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частина 4 статті 36 - після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Частина 1 статті 37 - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частина 3 статті 37 - іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

35. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 244 - суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини 1 цієї статті).

Частина 1 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частина 1 статі 282 - постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

36. З огляду на повноваження касаційного суду при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що порушені у касаційних скаргах питання правильності застосування статті 599 ЦК України, статей 3, 7, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та статті 282 ГПК України можуть бути предметом касаційного розгляду.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

37. Аналіз приписів статті 33 Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку, що законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: в позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або в судовому порядку за рішенням суду.

38. Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" визначено право сторін іпотечного договору вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем й іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, та може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" вбачаються два позасудові способи врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; а також продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналіз частин 1, 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Частиною 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено правовий наслідок завершення позасудового врегулювання у вигляді недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання.

Отже, позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки за вартістю, визначеною на момент звернення стягнення на предмет іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, має наслідком припинення іпотечного зобов'язання на підставі абзацу 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання (кредитного договору) в порядку частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку".

Така правова позиція викладена у Постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №927/84/16 та від 03.04.2018 у справі №911/2798/16, а також у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №756/31271/15-ц у подібних правовідносинах. Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеної усталеної судової практики застосування частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" при розгляді даної справи №914/355/17.

39. Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу підготовчого засідання місцевого суду від 09.03.2017 у справі №914/355/17, апеляційний суд встановив, що на момент звернення 23.02.2017 до місцевого господарського суду із заявою про порушення щодо ПАТ "Іскра" справи про банкрутство ініціюючий кредитор - ТОВ "Львівський завод РЕМА" реалізував своє право іпотекодержателя на звернення стягнення на іпотечне майно ПАТ "Іскра", яким забезпечувалося кредитне зобов'язання боржника перед ТОВ "Львівський завод РЕМА", шляхом позасудового врегулювання способом набуття у власність нерухомого майна ПАТ "Іскра" в рахунок виконання основного зобов'язання, у зв'язку з чим 15.02.2017 за ТОВ "Львівський завод РЕМА" було проведено державну реєстрацію права власності на спірне іпотечне майно.

При цьому, як встановлено апеляційним судом, звернення стягнення на предмети іпотеки мало наслідком повне задоволення вимог ТОВ "Львівський завод РЕМА" до ПАТ "Іскра" щодо виконання кредитного зобов'язання, що стало підставою для ініціювання кредитором справи про банкрутство боржника та заявлення до нього вимог, незадоволених за рахунок вартості предметів іпотеки, як безспірних на суму 1 831 200, 26 грн., незалежно від обставин стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора зазначеної суми заборгованості за попередньо прийнятим судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не виконано протягом трьох місяців здійснення виконавчого провадження.

40. Суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження у справі №914/355/17 про банкрутство ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" як безпідставно порушене, виходив з того, що як на момент порушення щодо ПАТ "Іскра", правонаступником якого є ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра", справи про банкрутство, так під час здійснення провадження у даній справі, вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Львівський завод РЕМА" до боржника не мали ознак безспірності в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство, що не відповідає вимогам частини 3 статті 16 цього Закону щодо можливості порушення господарським судом справи про банкрутство за заявою кредитора за умов встановлення у підготовчому засіданні обґрунтованості та безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника.

41. Апеляційний суд встановив обставини реалізації іпотекодержателем - ТОВ "Львівський завод РЕМА" 15.02.2017 в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" права на звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки №1052/840-ЮО/I від 18.10.2013 та №1052/840-ЮО/I-2 від 22.10.2013 шляхом позасудового врегулювання та набуття іпотекодержателем права власності на предмети іпотеки, що належали ПАТ "Іскра", як іпотекодавцю, в рахунок виконання основного (кредитного) зобов'язання ПАТ "Іскра" за кредитним договором №1052/840-ЮО від 18.10.2013, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з даними про реєстрацію за ТОВ "Львівський завод РЕМА" права власності на предмети іпотеки.

42. Апеляційний суд дійшов висновку, що в силу частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку", вимоги іпотекодержателя - ТОВ "Львівський завод РЕМА" до ПАТ "Іскра", як іпотекодавця, про виконання кредитного зобов'язання на суму вимог, що не покриваються вартістю іпотечного майна, є недійсними, тому місцевим судом за наслідком підготовчого засідання 09.03.2017 помилково порушено справу про банкрутство ПАТ "Іскра" на підставі вимог ТОВ "Львівський завод РЕМА", заявлених як безспірних на підставі кредитного договору №1052/840-ЮО від 18.10.2013, зобов'язання за яким між ініціюючим кредитором і боржником припинилися 15.02.2017.

43. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із здійсненою апеляційним судом перевіркою вимог ініціюючого кредитора та оцінкою наданих ним доказів при з'ясуванні наявності підстав для порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство та зазначає, що виходячи з приписів абзацу 4 частини 1 статті 1, частини 3 статті 10 та частини 7 статті 16 Закону про банкрутство, законодавцем визначено критерії безспірності вимог до боржника, які можуть бути підставою для порушення щодо нього справи про банкрутство за заявою кредитора, та встановлено обов'язок господарського суду з'ясувати дійсність та безспірність вимог ініціюючого кредитора, їх підтвердження належними і допустимими доказами, оскільки протилежне має наслідком відмову в порушенні справи про банкрутство у підготовчому засіданні або припинення провадження у справі про банкрутство як безпідставно порушеного на підставі пункту 11 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство до моменту введення ліквідаційної процедури боржника.

44. Верховний Суд зазначає, що з аналізу положень статей 1, 36 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя є одним із способів позасудового врегулювання на підставі договору. В силу частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку", після завершення позасудового врегулювання шляхом реєстрації за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно в рахунок виконання основного зобов'язання будь-які подальші вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання (за кредитним договором) є недійсними. Отже, з моменту завершення позасудового врегулювання та державної реєстрації 15.02.2017 за ініціюючим кредитором права власності на нерухоме майно боржника, що було обтяжене іпотекою в рахунок забезпечення повернення боржником кредитним коштів, основне зобов'язання боржника за кредитним договором припинилося в силу імперативного припису закону (частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку"), тому на момент звернення 23.02.2017 до місцевого суду із заявою про порушення щодо боржника справи про банкрутство вимоги ініціюючого кредитора, які ґрунтувалися на кредитному зобов'язанні боржника, не були дійсними, а, відтак, не могли бути підставою для порушення щодо боржника даної справи про банкрутство.

Зважаючи на встановлені апеляційним судом під час розгляду справи на стадії розпорядження майном боржника обставини припинення основного (кредитного) зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором до моменту проведення 09.03.2017 місцевим судом підготовчого засідання у справі №914/355/17, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про припинення провадження у справі №914/355/17 про банкрутство ПАТ "Іскра", правонаступником якого є ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра", як безпідставно порушеного в порядку статті 83 Закону про банкрутство.

45. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на апеляційний суд обов'язку щодо мотивації прийнятого ним рішення про припинення провадження у даній справі про банкрутство, оскільки суд приділив достатньо уваги обґрунтуванням щодо відхилення доводів ініціюючого кредитора, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення принципів господарського судочинства при застосуванні норм процесуального права, продемонструвавши справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів учасників справи, прийняв рішення з дотриманням справедливого балансу інтересів боржника, ініціюючого кредитора та конкурсних кредиторів у даній справі.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

46. Суд вважає необґрунтованими доводи ініціюючого кредитора відповідно до пунктів 27-28 описової частини даної постанови, що підтверджується висновками пунктів 37-45 мотивувальної частини цієї постанови.

47. Суд відхиляє доводи ініціюючого кредитора про дійсність його вимог до боржника на суму заборгованості за кредитним договором, яка залишилась незадоволеною за рахунок вартості предметів іпотеки за наслідком позасудового врегулювання в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", з посиланням на правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у Постанові від 11.04.2018 у справі №761/17280/16-ц, оскільки у справі №761/17280/16-ц цивільним судом розглядався спір між фізичними особами про стягнення заборгованості за договором позики, тоді як вимоги ініціюючого кредитора у справі №914/355/17 обґрунтовувались наявністю у боржника заборгованості за кредитним договором, а правовідносини склались між боржником та кредитором як суб'єктами господарювання. Отже, правовідносини у справах №761/17280/16-ц та №914/355/17 не є подібними та мають різне правове регулювання.

48. Доводи касаційної скарги АТ "Мегабанк" за змістом пункту 29 описової частини даної постанови Суд відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на те, що в силу частини 1 статті 244 ГПК України невирішення судом питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи є підставою для прийняття додаткового рішення як з ініціативи суду, так і за заявою учасників справи, тоді як приписами статті 300 ГПК України, якими визначено повноваження касаційного суду, до компетенції Верховного Суду не віднесено прийняття касаційним судом рішення у справі про розподіл судових витрат за розгляд справи в апеляційному суді у разі прийняття апеляційним судом нового рішення за результатами апеляційного перегляду справи.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційних скарг ТОВ "Львівський завод РЕМА" та АТ "Мегабанк" та залишення без змін постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №914/355/17 як такої, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

50. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржуване судове рішення, Суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА" та Акціонерного товариства "Мегабанк залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №914/355/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк