ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2108/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

учасники справи:

позивач - Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал",

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал",

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 25.01.2018

у складі колегії суддів: Лисенко В.А. (головуючий), Колоколов С.І., Разюк Г.П.

у справі за позовом

Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал",

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

про стягнення 8 849, 94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 8 849, 94 грн. вартості приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням за період лютий-квітень 2016 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2017 у справі № 916/2108/17 позовні вимоги задоволено. Стягнуто відповідача на користь позивача вартість приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням за період лютий-квітень 2016 року в сумі 8 849, 94 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Договору, а також Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та Правил приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, у зв'язку з чим позивачем у повній відповідності з вимогами чинного законодавства здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 916/2108/17 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем при відборі проб стічних вод підприємства відповідача та їх дослідженні не було дотримано національних стандартів України та керівних нормативних документів.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 916/2108/17, Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило її скасувати та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та вказує про недоречні посилання суду апеляційної інстанції на ст. 25 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та п. 6.2 "Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі", оскільки на момент відбору води останні втратили чинність та не могли бути використані, як правове підґрунтя для висновку суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2108/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

11.04.2018 від скаржника на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15.03.2018 надійшли докази направлення касаційної скарги відповідачу у справі разом з описами вкладення.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г. від 18.04.2018 прийнято касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" до провадження та здійснити перегляд рішення господарського суду Одеської області від 13.11.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 916/2108/17 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з господарського суду Одеської області та Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/2108/17. Надано відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.06.2018.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.02.2015 між Міським комунальним підприємством "Миколаївводоканал" (виробник) та Державним підприємством "Одеська залізниця" (споживач) укладений договір на централізоване водопостачання та водовідведення № А/395, відповідно до умов якого виробник зобов'язувався надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в точках розподілу відповідно до умов договору, а споживач - здійснювати своєчасну оплату послуг на умовах цього договору, дотримуватися правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Тимчасовими правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві, правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва та цим договором, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Сторони з усіх питань, що виникають з цього договору, зобов'язуються керуватися Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Господарським Кодексом України, Цивільним кодексом України, Правилами користування, Тимчасовими правилами, Правилами приймання, Місцевими правилами приймання та іншими нормативними актами, на підставі яких здійснюється централізоване водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 3.2. договору тарифи на послуги встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору виробник доводить споживачу нові тарифи без внесення додаткових змін до цього договору щодо строків їх введення та розмірів. Також при зміні тарифів проводиться перерахунок вартості послуг за очищення наднормативно забруднених стічних вод.

Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасний та безперервний доступ представникам виробника (за наявності належним чином оформленого посвідчення щодо проведення інспекції тощо) для зняття контрольних показань із засобів обліку, для відбору з контрольних каналізаційних колодязів проб на перевірку допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються до міської каналізаційної мережі (п.п. 4.3.7 договору).

У додатках №№ 8, 8/1 "Про приймання наднормативно забруднених стічних вод від Локомотивного депо "Миколаїв" до договору сторони також погодили розрахунок вартості приймання таких вод.

У зв'язку із тим, що за постановами Кабінету Міністрів України "Про утворення ПАТ "Українська залізниця" № 200 від 25.06.2014 та "Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця" № 735 від 02.09.2015 ДП "Одеська залізниця" була реорганізована в регіональну філію "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", 01.12.2015 було укладено додаткову угоду до договору № А/395 від 25.02.2015 про зміну сторони договору.

14.04.2016 працівниками водоканалу, в присутності представника відповідача (в.о. начальника ТНТС ОСОБА_6.), з контрольного колодязя виробничого комплексу відповідача по вул. Новозаводська 1 "К" здійснено відбір проб стічної води на відповідність нормам допустимих концентрацій забруднюючих речовин, про що зроблено відповідний запис в журналі-акті відбору проб стічних вод підприємств без зауважень представника відповідача.

В результаті проведених аналізів проб виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин по показнику "фосфати" та "СПАР" (синтетично-поверхнево-активні речовини), що підтверджується результатами аналізів стічних проб від 19.04.2016 та на підставі п.п. 3.2.4. та розділу 7 місцевих Правил позивачем здійснено розрахунок вартості приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням з урахуванням угоди про якість.

11.05.2016 позивач направив відповідачу для оплати рахунок-фактуру № 18/16 на загальну суму 8 849, 94 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем вищезазначеного рахунку-фактури, позивач направив відповідачу претензію від 22.07.2017 про сплату 8 849, 94 грн., яка залишена останнім без задоволення, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

За п. 2.4.1 Правил приймання стічних вод у комунальну каналізацію підприємства зобов'язані здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації згідно з графіком відбору проб, погодженим з водоканалом. Не перевищувати встановлені обсяги водовідведення та ДК стічних вод в КК на своїх випусках, а за п. 2.4.7. Правил - своєчасно оплачувати виставленні водоканалом рахунки за послуги водопостачання і водовідведення та за скид понаднормативних забруднень.

Згідно з п. 5.2. договору за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, передбачених Місцевими правилами приймання, споживач сплачує додаткову плату, передбачену чинним законодавством.

Відповідно до абз. 4 п. 1.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002, при недотриманні вимог договору та місцевих Правил приймання підприємства повинні сплатити водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, а також відшкодувати збитки, заподіяні через порушення режиму скиду і допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються підприємствами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарський суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин Правила приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, які затверджені рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 70 від 23.01.2003, обґрунтовано виходив з того, що сторони в договорі на централізоване водопостачання та водовідведення № А/395 від 25.02.2015 погодили, що зобов'язуються дотримуватись і керуватися саме цими Правилами (п. п. 2.1., 4.2.1. договору), тобто вони є частиною договору, а тому мають юридичну силу для сторін.

Крім того, місцевий господарський суд здійснивши дослідження журналу-акту відбору проб стічних вод, встановив, що в ньому заповнені всі графи (назва підприємства, стоки якого відбиралися для проби, адреса де здійснено відбір, вказана посадова особа відповідача, яка була присутня при відборі проб, є підписи представника відповідача, зазначено час та дату відбору) та копії його сторінок відповідають додатку 1 місцевих Правил приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, що в свою чергу спростовує висновок апеляційної інстанції, що зазначений журнал-акт не є належним доказом у справі.

Встановивши, що відповідач здійснив скид до каналізаційних мереж стічних вод з понаднормативним забрудненням, які не оплатив, що є порушенням умов договору та вимог чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що аналогічні порушення з боку відповідача мали місце під час виконання вищезазначеного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями судових рішень у справах № 916/1508/16, №916/1172/17, які набрали законної сили.

Недоліки змісту акта, на які вказувала апеляційна інстанція, на переконання судової колегії касаційної інстанції, не є безумовною підставою вважати, що за вказане правопорушення відповідач підлягає звільненню від відповідальності.

Стаття 25 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та п. 6.2 "Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі", на які посилався суд апеляційної інстанції, станом на момент відбору води (14.04.2016) втратили чинність та не могли бути використані, як правове підґрунтя для висновку апеляційного господарського суду про відмову в позові.

Так, вищезазначені правила втратили чинність 01.01.2016 на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 1192 від 23.09.2015, а Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (№ 113/98-вр від 11.02.1998) втратив чинність 01.01.2016 на підставі нового Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (№ 1314-VII від 05.06.2014).

Відповідно до ст. 312 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу ІІІ цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 200, 00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 № 916/2108/17 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 13.11.2017 у справі № 916/2108/17 - залишити в силі.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161; код ЄДРПОУ 31448144) 3 200, 00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков