ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/757/16-г/7

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Борен-А" - Кузьменка А.М., Нестеренко Є.П.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль

Мостобуд" - Гусака А.М., Чуба В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 (у складі колегії суддів: Марка Р.І. (головуючий), Желіка М.Б., Костів Т.С.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борен-А"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд"

про стягнення 8 629 304,26 грн, з яких: 4 065 000,00 грн - основний борг, 478 783,15 грн - 3 % річних, 4 085 521,21 грн - інфляційні нарахування,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Борен-А" (далі - ТОВ "Борен-А") звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" (далі - ТОВ "Тернопіль Мостобуд") про cтягнення 8 629 304,36 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № БА1684 від 28.08.2013, з яких: 4 065 000,00 грн - основний борг, 478 783,15 грн - 3% річних, 4 085 521,21 грн - інфляційні нарахування (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №б/н від 17.05.2017).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання з оплати за поставлений відповідачем товар за договором купівлі-продажу № БА1684 від 28.08.2013 в сумі 4 065 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Тернопіль Мостобуд" на користь ТОВ "Борен-А" 1 824 113,00 грн основного боргу, 3% річних в сумі 29 660,17 грн, 141 066,19 грн - інфляційних нарахувань. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач частково розрахувався за отриманий за договором купівлі-продажу № БА1684 від 28.08.2013 товар на суму 3 070 887,00 грн, перерахувавши відповідні кошти позивачу, а також шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому заборгованість відповідача за отриманий товар складає лише 1 824 113,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 скасовано в частині відмови ТОВ "Борен-А" в стягненні з ТОВ "Тернопіль Мостобуд" 2 240 887,00 грн основного боргу, 3 944 455,04 грн інфляційних втрат; 449 122,98 грн - 3 % річних. Прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Борен-А" повністю. Визнано недійсними: договір оренди №БА-3376 від 04.01.2014; договір оренди №БА-2380 від 17.11.2014; угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.05.2014 на суму 337 200,00 грн; угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.07.2014 на суму 1 200 000,00 грн; односторонню заяву від 31.12.2015 на суму 703 687,00 грн; односторонню заяву на суму 536 000,00 грн; додаткову угоду від 02.12.2013 до договору купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013. Стягнуто з ТОВ "Тернопіль Мостобуд" на користь ТОВ "Борен-А" 2 240 887,00 грн заборгованості, 3 944 455, 04 грн інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 449 122,98 грн. В решті рішення Господарського суду Тернопільської області залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно посилається на погашення заборгованості за майно, придбане за договором купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача (орендодавця) до позивача (орендаря) за договорами оренди № БА -3376 від 04.01.2014 та від 17.11.2014 № БА-2380, оскільки такі договори оренди є фіктивними, що свідчить про наявність підстав для визнання їх недійсними, а також відповідних угод між сторонами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.05.2014, від 18.07.2014 та односторонніх заяв про таке зарахування. Крім того, апеляційний суд визнав недійсною додаткову угоду від 02.12.2013 до договору купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013, встановивши, що під час її укладення директор ТОВ "Борен-А" перевищив свої повноваження і відповідач міг знати про таке перевищення.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 01.12.2017 ТОВ "Тернопіль Мостобуд" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ "Тернопіль Мостобуд" посилається на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового акта встановив обставини, що не відповідають дійсності, не дослідив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

ТОВ "Борен-А" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 04.04.2018 у справі оголошувалась перерва до 25.04.2018.

ТОВ "Борен-А" подало додаткові пояснення, у яких повторно просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

ТОВ "Тернопіль Мостобуд" подало додаткові пояснення до касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2013 між ТОВ "Борен-А" (продавець) та ТОВ "Тернопіль Мостобуд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №БА1684 (далі - договір купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013), відповідно до п.п. 1.1 - 1.2 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а саме: Великий буровий станок BAUER BG20V в комплекті з обладнанням: - великий буровий агрегат BAUER BG20V, 2007 року виробництва, ідент.№1444, Двигун №JRA00599, що був у використанні; - трубовкручувальний стіл BV1180/03, б/в; - келліштанга ВК 20/368/4/32, б/в; - KDK 200К, б/в (далі - товар, майно), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату за ціною 4 895 000,00 грн з ПДВ відповідно до умов договору.

Покупець набуває права власності на майно з моменту приймання-передачі обладнання згідно з актом приймання-передачі за договором (п. 1.6 договору купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013).

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013 розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок продавця після здійснення поставки товару.

Актом приймання-передачі від 28.08.2013 сторони підтвердили виконання продавцем договору купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 щодо передачі покупцю товару.

02.12.2013 між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013, згідно з якою сторони домовились розстрочити строк оплати за товар та внести відповідні зміни в договір купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 щодо порядку розрахунків, зокрема, дійшли згоди про те, що: - покупець зобов'язується оплатити вартість товару, ціна якого становить 4 895 000,00 грн з ПДВ в наступному порядку: 2 300 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - в строк до 30.06.2014; 750 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - в строк до 31.12.2015; 1 845 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - в строк до 31.10.2016; - з метою часткової оплати вартості товару, покупець зобов'язується на підставі окремого договору передати покупцю в оренду товар, що є предметом договору купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013, з подальшим зарахуванням вартості оренди в рахунок оплати за товар згідно з договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 (п.п. 1 - 3 додаткової угоди).

04.01.2014 на виконання вказаної додаткової угоди між ТОВ "Борен-А" в особі директора ОСОБА_10 та ТОВ "Тернопіль Мостобуд" в особі директора Левковича Ю.В. укладено договір оренди №БА-3376 (далі - договір оренди №БА-3376 від 04.01.2014), відповідно до якого ТОВ "Тернопіль Мостобуд" (орендодавець) передав в оренду ТОВ "Борен-А" (орендар) Великий буровий станок BAUER BG20V, 2007 виробництва, Ідент.№ 1444, Двигун №JRА00599, в комплекті з обладнанням для буріння, в кількості - 1 шт., що був у використанні, вартістю 4 895 000,00 грн.

ТОВ "Тернопіль Мостобуд" на виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 у строк до 30.06.2014 проведені платежі та здійснені сторонами зарахування однорідних зустрічних вимог, а саме: виконано грошове зобов'язання на суму - 2 337 200,00 грн (переплата 37 200,00 грн) шляхом перерахування коштів у сумі 800 000,00 грн, що підтверджено банківськими виписками по рахунку, а також шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 537 200,00 грн, які виникли та строк, яких настав за договором оренди №БА-3376 від 04.01.2014.

Судами встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 537 200,00 грн сторонами здійснено наступним шляхом.

Так, 15.05.2014 за результатами виконання договору оренди №БА-3376 від 04.01.2014 та договору купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013, між ТОВ "Борен-А" та ТОВ "Тернопіль Мостобуд" укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.05.2014), згідно з якою припинено зобов`язання за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 ТОВ "Тернопіль Мостобуд" перед ТОВ "Борен-А" в частині оплати 337 200,00 грн, в п. 2 якої зафіксовано залишок боргу за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 після підписання даної угоди в сумі 3 757 800,00 грн.

Відповідно до угоди від 03.07.2014 за двосторонньою домовленістю між ТОВ "Борен-А" та ТОВ "Тернопіль Мостобуд" розірвано договір оренди №БА-3376 від 04.01.2014 та повернуто майно орендодавцю згідно з актом приймання-передачі від 04.07.2014.

Актом звірки взаєморозрахунків, проведеної між ТОВ "Борен-А" та ТОВ "Тернопіль Мостобуд" станом на 17.07.2014, підписаним повноважними представниками без заперечень, підписи яких скріплені печатками, підтверджено, що сума боргу ТОВ "Борен-А" перед ТОВ "Тернопіль Мостобуд" згідно з договором оренди №БА-3376 від 04.01.2014 складає 1 200 000,00 грн.

18.07.2014 між ТОВ "Борен-А" та ТОВ "Тернопіль Мостобуд" укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 та договором оренди №БА-3376 від 04.01.2014, відповідно до якої припинено зобов`язання ТОВ "Тернопіль Мостобуд" перед ТОВ "Борен-А" в частині оплати 1 200 000,00 грн, які виникли згідно з договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013, встановлено залишок боргу за вказаним договором в сумі 2 557 800,00 грн.

Судами встановлено, що на виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 у строк до 31.12.2015 ТОВ "Тернопіль Мостобуд" проведені платежі та здійснені сторонами зарахування однорідних зустрічних вимог, а саме: виконано грошове зобов'язання на суму - 770 887,00 грн (з урахуванням переплати 37 200,00 грн) шляхом перерахування коштів у сумі 30 000,00 грн, що підтверджено банківською випискою по рахунку №26004013012695 за 19.10.2015, а також шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 703 687,00 грн, які виникли та строк яких настав, за договором оренди №БА-2380 від 17.11.2014.

Так, 17.11.2014 між ТОВ "Борен-А" (орендар) та ТОВ "Тернопіль Мостобуд" (орендодавець) укладено договір оренди №БА-2380 (далі - далі договір оренди №БА-2380 від 17.11.2014), який за змістом аналогічний попередньому (із врахуванням змін внесених угодою від 02.01.2015 щодо орендної плати та комплекту техніки), згідно з яким ТОВ "Тернопіль Мостобуд" передав в оренду ТОВ "Борен-А" Великий буровий станок BAUER BG20V, 2007 року виробництва, Ідент.№ 1444, Двигун №JRА00599, в комплекті з обладнанням для буріння, в кількості - 1 шт., орендна плата за квартал 1 200 000,00 грн з ПДВ (згідно внесених змін 360 000,00 грн з 02.01.2015).

Заявою від 31.12.2015 ТОВ "Тернопіль Мостобуд" повідомило ТОВ "Борен-А" про зарахування на підставі ст. 601 ЦК України дебіторської заборгованості за договором оренди №БА-2380 від 17.11.2014 у сумі 703 687,00 грн, в рахунок кредиторської заборгованості за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013, у зв'язку з чим після проведеного зарахування заборгованість ТОВ "Тернопіль Мостобуд" на користь ТОВ "Борен-А" за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 станом на 01.01.2016 становить 1 824 113,00 грн згідно з актом звірки розрахунків. Доказом проведеного сторонами зарахування є акт звірки взаємних розрахунків за 2015 р., підписаний та скріплений печатками обох сторін без заперечень, яким підтверджено припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу на дану суму та наявність боргу за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 в сумі 1 824 113,00 грн.

Угодою від 29.03.2016 за двосторонньою домовленістю між ТОВ "Борен-А" та ТОВ "Тернопіль Мостобуд" розірвано договір оренди №БА-2380 від 17.11.2014 та повернуто майно орендодавцю згідно з актом приймання-передачі від 29.02.2016.

Предметом даного позову є вимоги ТОВ "Борен-А" до ТОВ "Тернопіль Мостобуд" про стягнення 4 065 000,00 грн заборгованості за переданий за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 товар.

Позивач посилається на те, що договори оренди №БА-3376 від 04.01.2014 та №БА-2380 від 17.11.2014 є фіктивними правочинами, а тому заперечує припинення у відповідача зобов'язань за договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 зарахуванням зустрічних вимог на підставі вказаних договорів оренди.

При цьому позивачем було подано заяву про вихід за межі позовних вимог, у якій просив суд визнати недійсними, зокрема, договір оренди №БА-3376 від 04.01.2014; договір оренди №БА-2380 від 17.11.2014; угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.05.2014 на суму 337 200,00 грн, угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.07.2014 на суму 1 200 000,00 грн; односторонню заяву ТОВ "Тернопіль Мостобуд" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2015 на суму 703 687,00 грн; односторонню заяву ТОВ "Тернопіль Мостобуд" про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 536 000,00 грн.

Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.12.2013 між ТОВ "Тернопіль Мостобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Борен" (далі - ТОВ "Борен") укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ "Тернопіль Мостобуд" (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Борен" (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Великий буровий агрегат BAUER BG20V, 2007 року виробництва, Ідент.№ 1444, Двигун №JRА00599, що був у використанні з: Турбовкручувальний стіл BV 1180/03, б/н; Келліштанга ВК 20/368/4/32, б/н; KDK 200K, б/н.

Згідно з актом прийому-передачі від 03.01.2014 майно (великий буровий агрегат BAUER BG20V, 2007 року виробництва, Ідент.№ 1444, Двигун №JRА00599, що був у використанні) вибуло із приватної власності ТОВ "Тернопіль Мостобуд".

З урахуванням наведених обставин, апеляційним судом встановлено, що договори оренди БА-3376 від 04.01.2014 та №БА-2380 від 17.11.2014, укладені між ТОВ "Борен-А" та ТОВ "Тернопіль Мостобуд", є фіктивними, оскільки на час їх укладення майно (Великий буровий агрегат BAUER BG20V, 2007 року виробництва, Ідент.№ 1444, Двигун №JRА00599) було продане ТОВ "Тернопіль Мостобуд" на користь ТОВ "Борен", що свідчить про відсутність майна у власності ТОВ "Тернопіль Мостобуд" на момент передачі в оренду ТОВ "Борен-А" того ж самого майна.

Суд апеляційної інстанції також встановив наявність умислу у сторін, зазначивши про те, що передача в оренду спірного майна та оплата орендної плати за користування даним майном здійснювалася за відсутності такого майна у ТОВ "Тернопіль Мостобуд", що свідчить про проведення безтоварної операції по оренді спірного майна та наступному безоплатному заволодінні Великим буровим агрегатом BAUER BG20V, 2007 року виробництва, Ідент.№ 1444, Двигун №JRА00599 шляхом заліку зустрічних вимог за дійсним договором купівлі-продажу №БА-1684 від 28.08.2013 та фіктивним договорам оренди №БА-3376 від 04.01.2014 та №БА-2380 від 17.11.2014.

Таким чином, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, та оцінивши правовідносини, які склались між сторонами даної справи, встановивши, що під час укладення договорів оренди №БА-3376 від 04.01.2014 та №БА-2380 від 17.11.2014, сторони не мали на меті настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для визнання їх недійсними, у урахуванням повноважень, наданих п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов також вірного висновку щодо наявності підстав для визнання недійсними: угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.05.2014 та від 18.07.2014, односторонньої заяви про зарахування від 31.12.2015 та односторонньої заяви про зарахування на суму 536 000,00 грн, як таких, що вчинені на підставі визнаних судом недійсними договорів оренди № БА-3376 від 04.01.2014 та № БА-2380 від 17.11.2014.

Доводи ТОВ "Тернопіль Мостобуд", зазначені у додаткових поясненнях до касаційної скарги, про порушення апеляційним судом приписів ст. 83 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, є безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з відповідним клопотанням про вихід за межі позовних вимог, а саме про визнання відповідних правочинів недійсними. При цьому, обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач посилався на фіктивність вказаних правочинів та ст. 234 ЦК України.

Наведеним спростовуються доводи ТОВ "Тернопіль Мостобуд" про зміну апеляційним судом визначених позивачем у заяві про вихід за межі позовних вимог підстав для визнання правочинів недійсними.

Безпідставними є також твердження ТОВ "Тернопіль Мостобуд", зазначені у додаткових поясненнях до касаційної скарги, про те, що оскільки позов ТОВ "Тернопіль Мостобуд" до ТОВ "Борен-А" про стягнення 536 000,00 грн заборгованості за договором оренди №БА-2380 від 17.11.2014 є предметом розгляду в іншій справі №910/11966/17, то суд апеляційної інстанції визнавши недійсною односторонню заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 536 000,00 грн, порушив ст. 83 ГПК України, оскільки сума 536 000,00 грн не пов'язана з предметом спору у даній справі.

Розгляд спору у справі №910/11966/17 про стягнення заборгованості за договором оренди №БА-2380 від 17.11.2014 в сумі 536 000,00 грн не перешкоджає суду під час розгляду даної справи встановити недійсність односторонньої заяви ТОВ "Тернопіль Мостобуд" про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 536 000,00 грн, враховуючи, що відповідач у даній справі вказаною односторонньою заявою про зарахування намагається довести погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № БА1684 від 28.08.2013, яка є предметом даного позову.

Доводи касаційної скарги про наявність у відповідача права передавати позивачу відповідне майно на підставі договорів оренди №БА-3376 від 04.01.2014 та №БА-2380 від 17.11.2014 є такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі.

Водночас відповідно до ст. 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, судом касаційної інстанції не може бути надано оцінку доданому до касаційної скарги договору оренди №ОР-2014/2015, а також доданим ТОВ "Тернопіль Мостобуд" до додаткових пояснень до касаційної скарги листам від 04.01.2014 № 04-1/14 та від 17.11.2014 № 1711/14.

ТОВ "Тернопіль Мостобуд" не подавались відповідні документи під час здійснення провадження у судах попередніх інстанцій та не наведено причин неможливості їх подати під час розгляду справи місцевим чи апеляційним судами, в той час як ТОВ "Тернопіль Мостобуд" було відомо про звернення позивачем до суду з заявою про вихід за межі позовних вимог, у якій останній оспорював дійсність відповідних правочинів.

Судом апеляційної інстанції було також надано оцінку додатковій угоді від 02.12.2013 до договору купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013 та встановлено, що право керівника (директора) ТОВ "Борен-А" ОСОБА_10 на укладення вказаної додаткової угоди від 02.12.2013 було обмежено та повинно було здійснюватися лише за наявності відповідного письмового дозволу загальних зборів ТОВ "Борен-А".

Так, відповідно до п. 10.8 та 10.8.1 розділу 10 статуту ТОВ "Борен-А" директор товариства чи особа, яка його заміщає, без попереднього письмового дозволу загальних зборів учасників товариства не має права укладати від імені Товариства договори (угоди), сума яких перевищує 1 000 000,00 грн.

Апеляційним судом встановлено, що загальні збори ТОВ "Борен-А" не давали згоди на укладення додаткової угоди від 02.12.2013 до договору купівлі-продажу № БА-1684 від 28.08.2013.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

Припис абзацу першого ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач знав про таке перевищення повноважень керівником ТОВ "Борен-А", оскільки відомості щодо обмеження прав ОСОБА_10, як директора ТОВ "Борен-А", були розміщенні у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується випискою від 17.11.2014.

За змістом ст. 241 ЦК України наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Оскільки усі подальші дії сторін після укладення додаткової угоди від 02.12.2013 визнані недійсними та не мають будь-яких наслідків для даного правочину, щоб підтвердити його схвалення ТОВ "Борен-А", суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав вважати, що у даному випадку відбулось схвалення такого правочину.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 02.12.2013 до договору купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд встановив наявність у відповідача непогашеної заборгованості з оплати отриманого товару на підставі договору купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013 в сумі 1 824 113,00 грн.

Водночас, встановивши недійсність вказаних вище правочинів, зокрема, тих, якими відповідач обґрунтовував часткове припинення зобов'язань з оплати за договором купівлі-продажу №БА1684 від 28.08.2013 шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 4 065 000,00 грн, а тому обґрунтовано достягнув з відповідача 2 240 887,00 грн заборгованості за товар, а також 3 944 455, 04 грн інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 449 122,98 грн.

Відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм процесуального права у зв'язку з незалученням до участі у справі ТОВ "Борен" у якості третьої особи, є необґрунтованими, оскільки за змістом ст. 27 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, якщо при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі. Однак ТОВ "Тернопіль Мостобуд" не наведено жодних доводів на підтвердження того, яким чином рішення господарського суду у даній справі вплине на права ТОВ "Борен".

Оскільки інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, то з огляду на передбачені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відхиляються як безпідставні.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд"

залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 921/757/16-г/7 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 921/757/16-г/7.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий