Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.05.2021 року у справі №910/6471/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6471/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Баранця О. М., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Громака В. О.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя О. В. Котков) від 26.11.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б. М.

Грек, судді: А. І. Тищенко, Г. А. Кравчук) від 14.07.2021

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

про стягнення штрафних санкцій.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - Гута Т. В., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1.08.05.2020 Міністерство оборони України (далі - Позивач) подало позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - Відповідач) 5 712 476 грн 80 коп. штрафних санкцій за порушення термінів поставки продукції спеціального призначення за державним контрактом від 08.10.2018 у справі № 403/1/18/78 (далі - Контракт), а саме: 1 757 418 грн 35 коп. штрафу і 3 955 058 грн 45 коп. пені.

1.2. Позов обґрунтований порушенням Відповідачем строку виконання зобов'язання з виготовлення та поставки Позивачу продукції спеціального призначення за Контрактом, внаслідок чого з Відповідача, за умовами Контракту, підлягають стягненню пеня в розмірі 0,1 % від вартості непоставленої в строк продукції, пеня в розмірі 0,1 % від вартості продукції, на яку Відповідач не надав звітні документи, та штраф в розмірі 7 % від суми непоставленої в строк продукції, що перевищує 30 днів.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1.26.11.2020 Господарський суд міста Києва вирішив частково задовольнити позов: стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 757 418 грн 35 коп. штрафу і 3 946 659 грн 52 коп. пені.

2.2. Справа неодноразово переглядалась в апеляційному суді.

10.06.2021 Верховний Суд постановив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

2.3. При новому розгляді справи 14.07.2021 Північний апеляційний господарський суд постановив залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від
26.11.2020.

2.4. Рішення судів в задоволеній частині вимог Позивача мотивовані їх обґрунтованістю та наявністю підстав для стягнення спірних сум штрафу та пені, оскільки доказами у справі доведене допущене Відповідачем прострочення за Контрактом. При цьому суди виходили із сум пені, визначених судом за наслідками перевірки правильності наданих Позивачем розрахунків сум пені. Також суди виходили з того, що Відповідач не заперечував факт прострочення поставки продукції Позивачу за Контрактом. Відмова у вимогах Відповідача про зменшення суми пені мотивована відсутністю для цього підстав, виходячи із самостійної відповідальності особи за своїми зобов'язаннями у межах здійсненої ним підприємницької діяльності.

2.5. Апеляційний суд доповнив мотиви рішення суду першої інстанції в частині відмови Відповідачу у зменшені суми пені відхиленням доводів Відповідача про низьку прибутковість Контракту та про власні витрати Відповідача для виконання Контракту, оскільки ці обставини не виходять за межі звичайного ділового (підприємницького) ризику. Також апеляційний суд вказав, що застосування обумовленої Контрактом відповідальності не залежить від наявності/відсутності збитків Позивача.

3. Встановлені судами обставини

3.1.08.10.2018 року між Позивачем (надалі - замовник) та Відповідачем (надалі - виконавець) укладено Контракт, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався з дотриманням вимог законодавства виготовити і поставити продукцію спеціального призначення, зазначену у специфікації, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком 1 до контракту (далі - специфікація), а замовник - прийняти і оплатити продукцію на умовах цього контракту.

Пунктом 2.1. Контракту визначено, що орієнтовна ціна продукції становить 155 657
053 грн 68 коп. (по 5 021 195 грн 28 коп. за одиницю продукції).

Відповідно до пункту 3.1. Контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем продукції за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.

За умовами пункту 3.10. Контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання сторонами акту приймання - передачі продукції за контрактом.

В пункті 3.7. Контракту визначено, що прийнята представництвом замовника продукція поставляється виконавцем відповідно до умов DDP на склад замовника згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року та передається вантажоодержувачу за адресою, вказаною у специфікації.

Відповідно до пункту 7.2.1. Контракту за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожен день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

У разі ненадання виконавцем у зазначений у специфікації термін документів, що підтверджують поставку продукції, або неповернення замовнику різниці коштів з урахуванням індексу інфляції, що були отримані як попередня оплата у строк, визначений пунктом 2.12, до виконавця застосовують штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка від вартості продукції на яку не надано звітні документи, або суми неповернутих коштів за кожен день прострочення (пункт 7.2.2. Контракту).

3.2. Поставка продукції мала бути здійснена у кількості та у строк згідно зі специфікацією (аркуш 13 додатка до справи).

3.3. Згідно з актами приймання-передачі продукції від 20.11.2019, від
27.12.2019, від 28.12.2019 та від 27.02.2020 партію продукції у кількості 11 одиниць поставлено із різними термінами прострочення: 5 (п'ять) одиниць продукції відповідно до акту приймання-передачі продукції поставлено 20.11.2019 року із простроченням на 4 дні (з 16 по 19 листопада 2019 року); 3 (три) одиниці продукції відповідно до акту приймання-передачі продукції поставлено 28.12.2019 року із простроченням на 42 дні (з 16 листопада по 27 грудня 2019 року); 1 (одну) одиницю продукції поставлено 27.12.2019 року із простроченням на 41 день (з 16 листопада по 26 грудня 2019 року); 2 (дві) одиниці продукції поставлено
27.02.2020 року із простроченням на 103 дні (з 16 листопада 2019 року по 26 лютого 2020 року), тобто з простроченням визначеного державним Контрактом терміну поставки продукції.

3.4. За результатами здійсненої судом перевірки наданого Позивачем розрахунку пені встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, за розрахунком суду, становить 3 946 659 грн 52 коп.

При перевірці наданого Позивачем розрахунку суми штрафу встановлено, що вказане нарахування проведено Позивачем відповідно до умов Контракту та вимог чинного законодавства.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1.29.07.2021 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій, шляхом їх зменшення до 10 відсотків від суми, заявленої до стягнення.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суди, відмовивши у задоволенні вимог Відповідача про зменшення штрафних санкцій, неправильно застосували положення статей 230, 231, 233 Господарського кодексу України, статей 549, 551 Цивільного кодексу України, не врахувавши при цьому висновки про застосування цих норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 21.10.2019 у справі № 910/1005/19, від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 19.09.2019 у справі № 907/532/18, ухвалених у подібних правовідносинах, та за висновками у яких при вирішенні питання щодо зменшення суми штрафних санкцій за договором купівлі-продажу підлягає врахуванню низька прибутковість за договором, її відсутність, отримання значних фінансових втрат (збитків) сторони договору - відповідача, а також баланс між сумою збитків позивача (що не мало місце у спірних правовідносинах) внаслідок порушень відповідача порівняно із сумою заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.

Скаржник також вказав на безпідставне посилання апеляційного суду на висновки Верховного Суду в постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/19, які сформульовані у вказаній справі за інших обставин, ніж у цій справі.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил зменшення розміру неустойки

6.1. Спір у справі стосується заявленої Позивачем до стягнення суми штрафних санкцій, нарахованої Відповідачу за неналежне та несвоєчасне виконання ним зобов'язань за Контрактом, проти обставин чого Відповідач не заперечує, однак просить зменшити заявлену до стягнення суму штрафних санкцій.

6.2. Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

6.3. Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частини 1 статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

6.5. Частиною 3 статті 551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини 3 статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

6.6. Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

6.7. Поряд з цим у вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18.

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від
04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

6.8. Водночас, з огляду на установлені процесуальним Законом, а саме положеннями статей 14, 42, 43, 73, 74, 81, 91 ГПК України, на засадах змагальності правила розподілу між сторонами обов'язків щодо доказування у межах здійснення судочинства у господарських судах та меж прав суду у збиранні доказів, тягар доведення наявності або відсутності підстав для зменшення розміру пені у спірних правовідносинах покладений на сторін спірних правовідносин.

Отже, у питанні зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, обов'язок доведення наявності або відсутності підстав для цього хоча і розподіляється між сторонами, між тим вирішення цього питання у межах дискреційних повноважень суду здійснюється ним з урахуванням встановленого процесуальним законом обов'язку суду встановлювати та досліджувати відповідні обставини на підставі тих доказів, що подані сторонами, та оцінювати їх за визначеними ГПК України правилами, зокрема щодо порядку розподілу тягаря доведення відповідних обставин, порядку подання сторонами доказів в судах першої і апеляційної інстанцій тощо.

6.9. Між тим апеляційний суд, ухвалюючи при новому розгляді справи, після постановлення касаційним судом у цій справі рішення від 10.06.2021 (про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду), оскаржуване судове рішення за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції (про відмову в позові), наведеного не врахував та всупереч положенням частини 1 статті 316 ГПК України (щодо обов'язковості для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції), не виконав вказівок, що містяться в постанові касаційного суду від 10.06.2021.

Так, апеляційний суд, встановивши у цій справі обставини виконання Відповідачем обов'язків за Контрактом зі здійсненням поставки Позивачу відповідної продукції, хоча і з порушенням Відповідачем строків та передбачених Контрактом умов, між тим не дослідив обставини щодо поведінки Відповідача, а саме чи вживались ним всі можливі заходи до виконання зобов'язання за Договором, щодо понесення Позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків через несвоєчасне та неналежне виконання Відповідачем своїх обов'язків за Контрактом, а також інші обставини, на які посилались сторони у цій справі, аргументуючи на користь та/або проти підстав для зменшення розміру пені у спірних правовідносинах; відповідно, апеляційний суд не надав цим обставинам правової оцінки з урахуванням співвідношення інтересів сторін.

6.10. У зв'язку із викладеним Суд доходить висновку про передчасність ухвалення апеляційним судом рішення із підтриманням висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог Відповідача щодо зменшення розміру заявлених до стягнення у цій справі суми штрафних санкцій та про стягнення суми коштів у задоволеній частині (з урахуванням перевірки розрахунків).

Дійшовши цього висновку, Суд частково погоджується із аргументами скаржника (пункт 5.1) - в тій їх частині, в якій він стверджує про неправильне застосування, зокрема апеляційним судом, положень статей 230, 231, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України

6.11. Водночас Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) в тій їх частині, в якій скаржник вказує на безпідставне посилання судів на висновки Верховного Суду в постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/19, які сформульовані у вказаній справі за інших обставин, ніж у цій справі, у зв'язку із чим зазначає про таке.

В питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій:

Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені як у справі у справі № 910/9765/19, так і у справах, на які послався скаржник: № 910/1199/19, № 910/1005/19, № 910/11733/18 та № 907/532/18 (пункт 5.1) дозволяє Суду стверджувати, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі.

Верховний Суд не надавав у наведених вище справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, як це мало місце у наведених вище справах, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.

Такий висновок сформульований в ухвалі Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 911/1825/19.

6.12. Отже, допущені апеляційним судом процесуальні порушення - неврахування вказівок касаційного суду у цій справі в постанові від 10.06.2021, недослідження та ненадання оцінки обставинам щодо поведінки Відповідача у контексті вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання за Контрактом, щодо понесення Позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків через несвоєчасне та неналежне виконання Відповідачем своїх обов'язків за Контрактом; а також інших обставин, про які зазначав як Позивач, так і Відповідач у питанні зменшення розміру пені у спірних правовідносинах, зокрема також і в контексті доведеності цих обставин за правилами та в порядку, встановленому ГПК України, призвело до постановлення апеляційним судом незаконної (передчасної) постанови у цій справі.

6.13. Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

Частиною 4 статті 310 ГПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.14. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, обґрунтованість заявлених Відповідачем підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 300 ГПК України, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308, частин 1 , 4 статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

6.15. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 910/6471/20 скасувати.

3. Справу № 910/6471/20 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді О. М. Баранець

В. Я. Погребняк