ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3583/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Баранець О. М., Ткач І. В.

за участю секретаря судового засідання: Півень А. Л.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(головуючий суддя - Петренко Н. Е.)

від 12.12.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Мороз В. Ф. ; судді: Парусніков Ю. Б., Коваль Л. А.)

від 02.03.2020

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"

про розподіл судових витрат

у справі № 904/3583/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"

про тлумачення пункту 4.7 договору №7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018,

за участю представників учасників справи:

позивача - Крайз О. І.

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції" (далі - ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення заборгованості у розмірі 1 772 371,77 грн за договором поставки №7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018.

ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подано до суду зустрічну позовну заяву про тлумачення пункту 4.7 договору № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018.

1.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 904/3583/19 первісний позов задоволено. У задоволенні зустрічного позову ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про тлумачення пункту 4.7 договору № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018 відмовлено.

1.3. ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" подано заву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій товариство просило суд розподілити судові витрати у розмірі 169 269,56 грн та стягнути їх з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

1.4. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
12.12.2019 у справі № 904/3583/19 заяву ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн, в іншій частині заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

1.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №904/3583/19 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
28.11.2019 залишено без змін.

1.6. Також іншою постановою Центрального апеляційного господарського суду від
02.03.2020 у цій же справі залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи

2.1. Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №904/3583/19, ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 134 269,56 грн скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в цій частині вимоги задовольнити.

2.2. Як на підставу касаційного оскарження ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" посилається на порушені судами попередніх інстанцій частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обов'язок доведення не співмірності покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" зазначає, що у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та 22.11.2019 №910/906/18 викладено правову позицію, згідно з якою у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 -6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній стороні без відповідних дій з боку такої сторони.

ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" також вказує, що у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №922/2749/19 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була недотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" у касаційній скарзі зазначає, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" не надав жодного доказу чи жодного аргументу щодо не співмірності витрат на правничу допомогу.

3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

3.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

3.2. Предметом касаційного оскарження є додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020, якою заяву ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/3583/19 задоволено частково та вирішено зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 35
000,00 грн.

3.3. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини частини статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути а репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

3.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що представником ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" до місцевого господарського суду подано заяву про стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді у розмірі 169 269,56 грн.

В підтвердження фактично понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи надано такі документи: договір б/н про надання правової допомоги від 25.07.2018; додаток до договору б/н від 25.07.2018; додаткову угоду № 1 від 25.07.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2018; додаткову угоду № 2 від 30.09.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2018; акт приймання-здачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 25.07.2018; платіжне доручення № 4169 від 29.11.2019 на суму 169 269,56 грн.

Між Адвокатським об'єднанням "ЛОУ УОЛВС" та ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції"
25.07.2019 укладено договір №б/н про надання правової допомоги.

Відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати їй правову допомогу на умовах передбачених договором.

Вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг, визначається відповідно до додатку 1 до договору, що є невід'ємною частиною договору. Ціна однієї години затраченого часу на надання послуги дорівнює розміру однієї мінімальній заробітній платі у місячному розмірі, що визначається відповідно до закону на 01 січня року в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуг визначаються сторонами в акті наданих послуг (пункт 4.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 25.07.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 встановлено, що Адвокатське об'єднання зобов'язується надати наступні послуги: скласти позовну заяву про стягнення грошових коштів із ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" за договором поставки №7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018; надати консультації; скласти відповідь на відзив, пояснення, заперечення, клопотання та інші процесуальні документи; здійснити аналіз судової практики розв'язання спорів, що виникли із аналогічних правовідносин; здійснити аналіз судової практики роз'яснення спорів, що виникли із аналогічних правовідносин; здійснити відправку копій усіх процесуальних документів стороні у справі; подати необхідні документи до суду; приймати участь у судових засідання, супроводжувати справу у Господарському суді Дніпропетровської області.

Додатковою угодою №2 від 30.09.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 встановлено, що Адвокатське об'єднання зобов'язується надати наступні послуги: скласти відзив на зустрічну позовну заяву ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до Клієнта у справі №904/3583/19; надати консультації; здійснити аналіз судової практики розв'язання спорів, що виникли із аналогічних правовідносин; здійснити відправку копій усіх процесуальних документів стороні у справі; подати необхідні документи до суду; приймати участь у судових засідання, супроводжувати справу у Господарському суді Дніпропетровської області.

Між Адвокатським об'єднанням і клієнтом 29.11.2019 складено акт прийому-здачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №б/н від 25.07.2019, згідно до якого вартість послуг за договором наданих Адвокатським об'єднанням становить: у розмірі 58 422,00 грн за складання позовної заяви у справі №904/3583/19 (7 годин); у розмірі 25 038,00 грн за складання відповіді на відзив на позовну заяву у справі №904/3583/19 (3 години); у розмірі 50 076,00
грн за участь у судових засіданнях з урахуванням часу на прибуття (4 судових засідання); у розмірі 29 211,00 грн за складання відзиву на зустрічну позовну заяву у справі №904/3583/19 (7 годин).

Відповідно до згаданого акта вартість 1 години наданих послуг становить 4 173,00 грн, з урахуванням розміру, визначеного відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2019".

ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" сплатило Адвокатському об'єднанню "ЛОУ УОЛВС" за додатковою угодою №1 від 25.07.2019 та додатковою угодою №2 від 30.09.2019 до договору про надання правової допомоги №б/н від 25.07.2019 - 169 269,58 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких останній зазначає, що судові витрати, заявлені ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" є неспіврозмірними та не розумними.

Так, ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зазначає, що в нього викликає подив вартість складання позовної заяви у сумі 58 422,00 грн, яку складено на трьох сторінках та на яку було витрачено 7 годин. Також ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зазначає, що це стосується і інших наданих послуг, в тому числі, і участі представника позивача в судових засіданнях, яку оцінено в 50 076,00 грн, а витрати пов'язані з відрядженням до м. Дніпро в розмірі 6 522,56 грн взагалі не підтверджені нічим.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи витрати на правничу допомогу та стягуючи з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" витрат на правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн керувалися критеріями розумності, необхідності та співмірності понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо їх розміру заявленого до відшкодування на суму 169 269,58 грн.

Проте судами попередніх інстанцій жодним чином не обґрунтовано зменшення судових витрат із зазначенням, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, не наведено мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Натомість судами попередніх інстанцій лише визначено суму для стягнення правничої допомоги в 35 000,00 грн без обґрунтування підстав саме для стягнення зазначеної суми.

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Судами попередніх інстанцій, хоча і взято до уваги заперечення відповідача проти заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу, але не мотивовано, виходячи з яких конкретних обставин та доказів він дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Однак, з огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору, зазначене залишилося без належної правової оцінки.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

4.3. Отже, оскільки допущені порушення судами попередніх інстанцій не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, тому зазначене є підставою для скасування постанови та додаткового рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

4.4. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, вирішити питання щодо наданих доказів, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

5. Судові витрати

5.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції" задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
12.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
02.03.2020 у справі № 904/3583/19 скасувати, справу в частині стягнення витрат на правничу допомогу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач