ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/828/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - Товариство),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - приватного підприємства "Вікторія" (далі - Підприємство)

представник відповідача - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2017

(головуючий - суддя Топчій О.А.) та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2017

(головуючий - суддя Склярук О.І., судді: Будко Н.В. і Дучал Н.М.)

у справі № 908/828/17

за позовом Товариства

до Підприємства

про стягнення 2 827 046, 64 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 у розмірі 2 827 046,64 грн., з яких: 2 310 522,84 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 158 333,21 грн. - заборгованість за відсотками; 358 190,59 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством умов кредитного договору від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2017, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано наявністю підстав для застосування позовної давності, оскільки останній день подання позову зі справи сплив 06.10.2015, а звернення до господарського суду Запорізької області відбулося 14.04.2017, тобто після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на прийняття оскаржуваних судових рішень зі справи з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2017, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства до Підприємства про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 2 827 046, 64 грн. у повному обсязі.

Товариство посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм статей 264, 265 Цивільного кодексу України. Товариство вважає, що позовна давність щодо вимог до Підприємства не пропущена, оскільки у позивача не було жодних підстав звертатися з вимогами до Підприємства, поки рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя знаходилося на виконанні (мало законну силу), а тому скаржник стверджує, що перебіг позовної давності було перервано 13.08.2013 (дата пред'явлення та прийняття позову Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя до Підприємства, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7), оскільки було відкрите судове провадження, розглянуто справу та винесено рішення, та почала свій перебіг спочатку, з 05.04.2016 - після винесення ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя про закриття провадження у частині вимог до Підприємства. Крім того, Товариство вказує на те, що перериванням позовної давності треба вважати, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України, пред'явлення особою вимоги до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на які має позивач. Так, позов було пред'явлено і до поручителів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з дотриманням вимог процесуального закону та правил підвідомчості.

Також Товариство зазначає, що позов до Підприємства, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, поданий до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, не був залишений без розгляду, а був прийнятий, за ним було відкрито судове провадження та ухвалено рішення, що знаходилося на виконанні три роки, а після перегляду вказаного рішення у 2016 році справу було закрито лише стосовно Підприємства.

Товариство вважає, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій фактично позбавили позивача права на захист своїх порушених прав та законних інтересів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 28.12.2006 року закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк", та, у відповідності до статей 512-514 Цивільного кодексу України, правонаступником якого є Товариство) і Підприємством укладено кредитний договір № CM-SME-201/186/2006 (далі - кредитний договір);

- відповідно до пункту 1.1 частини другої кредитного договору позивач надає відповідачу кредит, що визначений у частині першій цього договору (95 050,00 доларів США), а відповідач приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі;

- згідно з умовами кредитного договору № CM-SME-201/186/2006 та кредитних заявок позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 95 050,00 доларів США. Призначення кредиту - розвиток бізнесу;

- пунктом 3 частини першої кредитного договору встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк у 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору);

- відповідно до пункту 1.5 (з підпунктами) кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строк, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок позивача. Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк, передбачений у графіку платежів. Повернення кредиту та сплата процентів відбуваються шляхом сплати відповідачем платежів, що зменшуються. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині другій цього договору (пункт 4 частини першої кредитного договору);

- пунктом 2 частини першої кредитного договору встановлена дата остаточного повернення кредиту - 27.12.2013;

- згідно з пунктом 4.1.1 частини другої кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з цим договором;

- на забезпечення кредитного договору закритим акціонерним товариством "ОТП БАНК" були укладені договори поруки № SR-SME-201/186/2006, № SR-SME-201/186/2006/1, № SR-SME-201/186/2006/2, відповідно, з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відповідно до яких поручителі зобов'язалися відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання відповідачем боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку, передбаченому кредитним договором;

- 26.11.2010 Товариством та публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" у відповідності до статей 512, 514 Цивільного кодексу України укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, згідно з умовами якого публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" відступило, а Товариство прийняло за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. Отже, до Товариства пререйшли всі права публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором;

- Підприємством зобов'язання за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати пені не виконуються;

- 13.08.2013 Товариство звернулося до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Підприємства, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006;

- 15.10.2013 заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя у цивільній справі № 335/8372/13-ц задоволено позов Товариства, стягнуто з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 у розмірі 1 020 486,85 грн. та судовий збір в розмірі 3 441,00 грн.;

- 02.02.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя заочне рішення скасоване, справа призначена до нового розгляду;

- 05.04.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя провадження у справі № 335/8372/13-ц у частині вимог до Підприємства закрито та повідомлено, що позовні вимоги до Підприємства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства;

- 05.04.2016 рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя позовні вимоги Товариства до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення;

- рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя мотивоване тим, що пунктом 1.9.1 кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3.7 та статтею 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (далі - вимога). При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Сторонами у договорі визначено, що реалізація положень пункту 1.9.1 цього договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов цього договору. Реалізація положень пункту 1.9.1 цього договору є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін. Позичальнику Підприємству було вручено вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором від 06.09.2012, згідно з якою Товариство на підставі пункту 1.9 кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі. Крім того, на адресу поручителів також направлялися аналогічні вимоги від 25.06.2011 про дострокове виконання зобов'язань за договорами поруки. Ухвалюючи рішення, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя виходив з того, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до пункту 1.9.1 кредитного договору, а саме з 06.10.2012 (тридцять календарних днів), про що свідчить вимога від 06.09.2012, не пред'явив вимоги до поручителя. Оскільки позов до поручителів було подано лише 13.08.2013, а останній день подання позову до поручителів сплив 06.04.2013, то порука є припиненою згідно з частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України, а відтак відсутні й підстави для покладення на поручителів відповідальності за невиконання умов договору позичальником.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем сум.

У прийнятті оскаржуваних рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем пропущено позовну давність, а тому позов не підлягає задоволенню. Проте даний висновок є передчасним з урахуванням такого.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Частинами четвертою, п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кредитор у межах своїх прав, передбачених пунктом 1.9.1 кредитної угоди, в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язань, встановивши нову дату - 06.10.2012. Суд першої інстанції зазначив, що останній день подання позову сплив 06.10.2015, а звернення до господарського суду Запорізької області відбулося 18.04.2017, тобто поза межами позовної давності, що є підставою для відмови у позові, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності. Крім того, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про переривання позовної давності у зв'язку із зверненням позивача до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до приватного підприємства "Вікторія", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 з посиланням на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 та правовий висновок Верховного Суду України, викладений у справі №6-895цс15, відповідно до яких подання позову з порушенням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, тоді як ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя провадження у справі № 335/8372/13-ц у частині позовних вимог до Підприємства закрито з повідомленням про те, що позовні вимоги до Підприємства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Водночас суди не звернули уваги й на те, що у правовому висновку Верховного Суду України у справі №6-895цс15 вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Перебіг позовної давності не переривається, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, подана Товариством позовна заява не була повернута Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя, натомість за позовом Товариства було відкрито провадження у цивільній справі за позовом до Підприємства, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 та прийнято заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя про задоволення позовних вимог від 15.10.2013. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист від 15.10.2013 у справі №335/8372/13-ц. Постановою старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 22.01.2016 ВП № 49855940 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №335/8372/13-ц.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05.04.2016 провадження у справі № 335/8372/13-ц у частині вимог до Підприємства було закрито та повідомлено, що позовні вимоги до Підприємства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок попередніх інстанцій щодо відсутності переривання перебігу позовної давності в даній справі.

Таким чином, у Товариства були відсутні підстави для звернення до суду з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.12.2006 №SME-201/186/2006, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 15.10.2013 було задоволено позовні вимоги про стягнення боргу за кредитним договором і до Підприємства в тому числі. А відтак Товариство обґрунтовано вважало своє право захищеним та правомірно сподівалося на виконання вказаного рішення суду, що підтверджується зверненням Товариства до виконавчої служби з виконавчими листами у справі № 335/8372/13-ц та відкриттям виконавчого провадження в даній справі.

Лише після постановлення ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 02.02.2016 про скасування заочного рішення у справі № 335/8372/13-ц та призначення справи до нового розгляду Товариство мало підстави вважати, що його право може бути не захищено і, як наслідок, порушено, і тільки після постановлення ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05.04.2016, якою провадження у справі № 335/8372/13-ц у частині вимог до Підприємства було закрито, Товариство могло дізнатися, що його права не захищені та порушені.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З огляду на зазначені обставини у справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що Товариство, звертаючись до господарського суду Запорізької області у квітні 2017 року з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, пропустило позовну давність.

Отже, позовну давність у даній справі не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог на підставі частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України.

Не надавши належної правової оцінки всім доводам Товариства та обставинам справи, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України; в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), а саме частини першої статті 47ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Поряд з тим суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Недослідження судом зібраних у справі доказів (згаданого кредитного договору від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006, додатків до нього та розрахунків заборгованості за названим договором, доказів обґрунтованості заявлених позивачем до стягнення сум та їх розміру) згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини та оцінити докази, зазначені в цій постанові, дати їм та відповідним доводам сторін належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2017зі справи № 908/828/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов