Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/504/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 (судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Алданова С.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 (суддя Демидов В.О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів"

до Бердичівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області та Державної казначейської служби України

про стягнення 88 650,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичів" (далі - ТОВ "Бердичів") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Бердичівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі -ВДВС) і Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (далі - Управління Держказначейської служби України) про стягнення з Державної казначейської служби України 88 650,00 грн моральної шкоди, посилаючись на положення статті 1167 Цивільного кодексу України, з підстав невиконання ВДВС судового рішення у справі № 18/5007/58/12, чим порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та завдано позивачеві моральної шкоди.

ВДВС у відзиві на позовну заяву просить відмовити в її задоволенні, акцентуючи на вжитті виконавцем усіх передбачених законодавством дій з виконання судового рішення та наголошуючи на безпідставності вимог позивача.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.08.2017 залучено до участі у справі Державну казначейську службу України як іншого відповідача, а справу передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2017 (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 (судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Алданова С.О.), відмовлено у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Бердичів" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, наголошуючи на тому, що бездіяльність ВДВС і тривале невиконання судового рішення спричиняють позивачеві моральну шкоду та порушують його право на вільне володіння своїм майном, у тому числі грошовими коштами, присудженими згідно з рішенням суду, на той час як державний виконавець не вжив достатніх заходів для звернення стягнення на майно і грошові кошти боржника. При цьому скаржник зауважує, що Європейський суд з прав людини встановлює презумпцію заподіяння державою моральної шкоди стягувачу у разі надмірно тривалого невиконання рішення суду без обов'язкового встановлення складу цивільного правопорушення.

ВДВС у запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, акцентуючи на правомірності встановлення судами обставин щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних дій з метою виконання судового рішення і необґрунтованості та безпідставності вимог скаржника.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи, предметом спору у ній є вимога ТОВ "Бердичів" про стягнення моральної шкоди у сумі 88 650,00 грн із підстав невиконання ВДВС судового рішення у справі № 18/5007/58/12, що порушує положення Закону України "Про виконавче провадження" і завдає позивачеві моральної шкоди.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 16.07.2017 рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 18/5007/58/12 задоволено позов ТОВ "Бердичів" про стягнення з Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ФОП Лозінської Н.Л. 20 074,20 грн.

27.07.2012 Господарським судом Житомирської області видано накази.

Постановою ВДВС від 16.08.2012 відкрито виконавче провадження № 33920437 з виконання наказу суду від 27.07.2012 у справі № 18/5007/58/12.

Крім того, ВДВС було відкрито виконавчі провадження: постановою від 23.04.2012 № 32339813, постановою від 23.04.2012 № 32331346 про стягнення з ФОП Лозінської Н.Л. на користь ТОВ "Бердичів" грошових коштів.

У подальшому зазначені виконавчі провадження було об'єднано у зведене виконавче провадження № 54219929.

Постановами про відкриття виконавчих проваджень боржникові надано 10-денний строк для самостійного виконання рішень Господарського суду Житомирської області.

25.04.2012 додатково державним виконавцем було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження одночасно з відкриттям виконавчого провадження, оскільки стягувач скористався своїм процесуальним правом та у заяві про відкриття виконавчого провадження просив накласти арешт на майно боржника. Державним виконавцем було внесено відповідні записи про обтяження всього рухомого і нерухомого майна, належного боржникові, а саме: до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстраційний номер обтяження 12435251); до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 124352250).

У зв'язку із невиконанням у добровільному порядку рішення суду державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення суду, в межах якого вжито такі заходи виконання судових рішень:

- з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем надіслано запити до органів, установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію прав власності на певні види рухомого та нерухомого майна, з метою виявлення належного ФОП Лозінській Н.Л. будь-якого виду майна, на яке у подальшому можна було б звернути стягнення заборгованості, а саме: ВРЕР УДАІ м. Бердичева; КП "Бердичівське МБТІ"; Управління Держкомземагенства у Бердичівському районні;

- за змістом відповіді Управління Держкомземагенства у Бердичівському районі у Книзі записів реєстрації других примірників державних актів на земельну ділянку за боржницею земельних ділянок у власності та користуванні по м. Бердичеву та Бердичівському району не обліковується;

- відповідно до відповіді ВРЕР УДАІ м. Бердичева, отримано інформацію про те, що згідно з базами даних за боржницею транспортні засоби не зареєстровано;

- згідно з відповіддю КП "Бердичівське МБТІ" було встановлено, що боржниці належить нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, згідно з договором міни від 06.07.2000 № 1-868;

- додатково, з метою перевірки наявності у ФОП Лозінської Н.Л. рахунків, відкритих у банківських установах України, на які можна було б звернути стягнення заборгованості, державним виконавцем було надіслано відповідні запити до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції;

- як убачається з відповіді Бердичівської ОДПІ у боржниці наявні два рахунки в банківській установі "ЖИТОМИР.РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" м. ЖИТОМИР";

- 22.06.2012 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, яку було надіслано сторонам виконавчих проваджень до відома, а ПАТ КБ "ПриватБанк" - для виконання. Проте згідно з відповіддю банківської установи рахунки боржниці закрито, а тому виконання постанови державного виконавця про арешт коштів неможливо;

- 22.05.2012 державним виконавцем із метою перевірки майнового стану боржника за адресою її проживання здійснено вихід на дільницю за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1, під час якого встановлено, що боржниця зареєстрована та фактично проживає за цією адресою разом із неповнолітнім сином, усе майно, наявне у квартирі, належить до переліку видів майна, на яке не може бути звернуто стягнення заборгованості за виконавчими документами, про що було складено відповідний акт державного виконавця;

- після проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку майнового стану боржниці за адресою її проживання, державний виконавець направив відповідний запит до МК ВЖРЕП № 3 у м. Бердичеві з метою перевірки інформації про те, чи дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, неповнолітній син боржниці, оскільки під час проведення виконавчих дій від КП "Бердичівське МБТІ" було отримано інформацію про те, що боржниці належить нерухоме майно (квартира), на яку може бути звернуто стягнення заборгованості;

- за змістом довідки - відповіді від 01.08.2012 № 1896, наданої МК ВЖРЕП № 3 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований неповнолітній син боржника ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- 07.08.2012 державний виконавець звернувся до органу опіки та піклування Бердичівської міської ради з проханням надати дозвіл на реалізацію квартири, належної боржниці, з метою погашення заборгованості перед стягувачем, у зв'язку з тим, що у цьому житловому приміщенні зареєстрована та фактично проживає неповнолітня особа (дитина);

- 19.08.2012 на адресу ВДВС надійшло рішення комісії з питань захисту прав дитини Бердичівської міської ради про відмову в наданні дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1, ураховуючи, що у такому разі житлові та майнові права дитини буде порушено;

- під час проведення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішень Господарського суду Житомирської області, державним виконавцем встановлено, що боржниця є інвалідом ІІІ-ї групи та отримує відповідне пенсійне забезпечення, що, в свою чергу, є ознакою доходу боржниці, на який може бути звернуто стягнення заборгованості перед стягувачем;

- згідно з інформаційними довідками, які постійно та систематично формуються державним виконавцем із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що боржниці належить лише один об'єкт нерухомості (квартира), земельних ділянок та будь-якого іншого нерухомого майна за боржницею у період із 2012 року по теперішній час не зареєстровано;

- відповідно до витягів із Єдиного державного реєстру МВС України транспортних засобів за боржницею не зареєстровано;

- згідно з відповідями ДПС та ПФ України на електронні запити державного виконавця, які ним періодично формуються, у боржниці є лише один вид доходу - пенсія, на яку звернуто стягнення боргів згідно з зведеним виконавчим провадженням № 54219929;

- станом на 01.07.2017 із пенсії боржника у рахунок погашення боргів утримано та перераховано на користь стягувача: за ВП № 32339813 - 7 732,23 грн; за ВП № 33920437 - 1 004,36 грн; за ВП № 33920437 - 2 517,86 грн; заборгованість згідно із судовим наказом від 27.07.2012 у справі № 18/5007/58/12 стягнуто в повному обсязі.

У зв'язку з наведеним 11.07.2017 державним виконавцем було закінчено виконавче провадження, про що було винесено відповідну постанову державного виконавця.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Ураховуючи загальні підстави цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та із чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальними вимогами процесуального права, наведеними у статтях 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Суди здійснюючи розгляд справи зазначили, що виходячи із наведених позивачем у позовній заяві обставин, у цьому випадку встановленню підлягали безпосередньо наявність чи відсутність бездіяльності ВДВС та/або порушення ним установлених Законом України "Про виконавче провадження" вимог до процедури здійснення виконавчого провадження.

Натомість, як установлено судами, таких порушень і бездіяльності ВДВС не виявлено, ВДВС належним чином вчинялися відповідні виконавчі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Підтверджень факту заподіяння позивачеві моральної шкоди ТОВ "Бердичів" не надано, отже суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положеннями чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно і повно встановлених судами.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема щодо ненадання позивачем належних доказів на підтвердження його позовних вимог, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2017 у справі № 906/504/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак