ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/22947/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові Технології" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 (Скрипка І.М., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) про зупинення провадження у справі № 910/22947/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові Технології" до 1) Державного підприємства "Молдавська залізниця" (Caleа Ferata din Moldova), 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Іволга-2" про стягнення 7 869 680,00 доларів США

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові Технології" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Молдовська залізниця" (далі - Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Іволга-2" (далі - Відповідач-2) про стягнення солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 лізингових платежів в сумі 10 000,00 доларів США, а також стягнення з Відповідача-1 лізингових платежів в сумі 7 879 680,00 доларів США, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням Відповідачем-1 зобов`язань за договором оренди №02/12-97 від 31.12.1997 (в редакції змін від 05.01.1998) щодо сплати лізингових платежів, а також невиконання Відповідачем-2 зобов`язань за договором поруки №П/01-17 від 22.07.2002, укладеним в забезпечення вказаного договору оренди.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали, прийнятої судом апеляційної інстанції

2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 апеляційне провадження у справі №910/22947/17 за апеляційною скаргою Позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 про закриття провадження зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/11287/16 та опублікування повного тексту судового рішення.

3. Ухвала суду мотивована тим, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №910/11287/16, спір у якій, як і у даній справі, виник у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем-1 договору оренди №02/12-97 від 31.12.1997. Вимоги про солідарне стягнення суми з Відповідачів у справі №910/11287/16 (ДП "Молдовська залізниця", ТОВ "Іволга-2"), як і в цій справі, заявлені на підставі, окрім договору оренди №02/12-97 від 31.12.1997, ще й договору поруки №П/01-17 від 22.07.2002, тобто, правовідносини в обох справах є подібними, а тому, враховуючи, що справа №910/11287/16 перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважав наявними підстави для зупинення провадження у справі в порядку пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

4. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

5. Оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, а зупинення провадження у справі призводить до порушення вимог чинного процесуального законодавства та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо встановленого та розумного строку розгляду справ, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Позиція Відповідачів у відзиві на касаційну скаргу

6. Відповідачі відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

8. Ухвала суду мотивована тим, що предметом позову у даній справі є солідарне стягнення з Відповідачів за договором оренди №02/12-97 від 31.12.1997 (з Відповідачем-1) та договором поруки №П/01-17 від 22.07.2002 (з Відповідачем-2) заборгованості по лізинговим платежам. При цьому, Позивач набув права вимоги до Відповідачів, уклавши з Фірмою "Nistas GmbH" договір №3 від 21.11.2005 про уступку права вимоги за договором оренди №02/12-97 від 31.12.1997 та договором поруки №П/01-17 від 22.07.2002.

9. Відповідач-1 є резидентом Республіки Молдова, а тому спір у справі виник між резидентом та нерезидентом України з договору оренди.

10. Як встановив суд першої інстанції, у даній справі існує спір стосовно легітимності (факту підписання) додаткових угод до договору оренди №02/12-97 від 31.12.1997, які стосуються домовленостей сторін щодо підсудності судам України спорів, які виникають з цього договору оренди і матеріали справи не містять доказів щодо волевиявлення Відповідача-1 на встановлення між ним та Відповідачем-2 договірних правовідносин, в тому числі щодо забезпечення останнім порукою виконання зобов`язань Відповідача-1, зокрема, щодо сплати лізингових платежів за договором оренди №02/12-97.

11. Водночас, місцевий господарський суд в обґрунтування закриття провадження у справі послався на наявність іншої справи №910/11287/16, предметом позову у якій є відшкодування збитків, спричинених лізингодавцю (Позивач - ТОВ "Трансзалізничсервіс") неповерненням предмету лізингу у зв`язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням лізингоотримувачем (ДП "Молдавська залізниця") зобов`язань по сплаті лізингових платежів за договором оренди №02/12-97 від 31.12.1997, зміненого угодою від 05.01.1998. Вимога у справі заявлена солідарно до ДП "Молдавська залізниця" (лізингоотримувачем) та ТОВ "Іволга-2" (поручитель). При цьому, Позивач (ТОВ "Трансзалізничсервіс") набув права вимоги до Відповідачів, уклавши з Фірмою "Nistas GmbH" договір №20/10/2012 від 21.11.2005 про уступку права (вимоги) за договором оренди №02/12-97 від 31.12.1997 та договором поруки №П/01-17від 22.07.2002.

12. Провадження у справі №910/11287/16 було закрито постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 з тих підстав, що незважаючи на те, що ТОВ "Іволга-2" є резидентом України, заявлені у справі до нього вимоги не належать до юрисдикції господарських судів України, оскільки спірні правовідносини виникли не з договору поруки, не з договору про відступлення права вимоги, а з основного договору оренди, який укладений з нерезидентом України, а резидентом Республіки Молдова, тому, з огляду на статтю 9 Конституції України, пункт 2 частини 1 статті 1 та статті 5, 25, 26 Закону України "Про міжнародне приватне право", а також статтю 514 ЦК України, при вирішенні цих правовідносин слід застосовувати умови основного договору, в яких міститься арбітражне застереження, а тому вирішення спору, який виник з договору оренди (між Фірмою "Nistas GmbH" та Відповідачем-1), не належить до юрисдикції господарських судів України.

13. З огляду на наведене, а також положення частини 4 статті 75 ГПК України, суд першої інстанції, врахувавши предмет та підстави позовів у справах №910/11287/16 та у цій справі, а також суб`єктний склад сторін спорів, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

14. Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції від 22.05.2019 суд апеляційної інстанції встановив, що на розгляді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувала справа №910/11287/16 і вказану справу передано на розгляд Великої Палати у зв`язку з наявністю підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 18.10.2017 у справі №910/8318/16 про те, що відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом, та про те, що у разі відсутності такого застереження господарський суд зобов`язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, оформленої відповідним зверненням до суду.

14.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду також зазначив, що перш ніж вирішувати спір з вимогою до юридичної особи-нерезидента за нормами ГПК України, суд повинен визначити чи підсудна справа за участю іноземної особи господарським судам України на підставі норм Закону України "Про міжнародне приватне право" та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 справу №910/11287/16 прийнято до розгляду.

16. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

17. Отже, оскільки справа №910/11287/16 знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду, а, закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції обставини, встановлені у справі №910/11287/16 на підставі частини 4 статті 75 ГПК України поклав в основу висновків, які стали підставою для закриття провадження у даній справі, тому апеляційний господарський суд, зважаючи на вказане, дійшов вірного висновку, що, з огляду на подібність відносин у даній справі і справі №910/11287/16, наявні підстави для застосування пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

18. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

19. Суд касаційної інстанції звертає увагу, що відповідно до положень частини 2 статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

20. Отже, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини та, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/11287/16 можуть вплинути на оцінку апеляційним господарським судом правомірності постановлення оскарженої в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 22.05.2019, підставою для закриття провадження в якій став висновок, зроблений в межах справи №910/11287/16, що вирішення спору, який виник із договору оренди від 31.12.1997, в тому числі спір про солідарне стягнення коштів з Відповідача-1, як з боржника за договором оренди, та Відповідача-2, як поручителя за договором поруки від 22.07.2002, не належить до юрисдикції господарських судів України. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 5 постанови, Суд відхиляє.

21. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/11287/16 та опублікування повного тексту судового рішення.

22. При цьому, відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинен оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (рішення від 16.09.1996, § 48; Kudla v.Poland [GC], no. 30210/96, § 124).

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

При цьому, пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права або не менш важливих питань юрисдикції певних спорів.

22.1. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що з метою дотримання єдності судової практики у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/11287/16.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

24. Враховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо розподілу судових витрат

25. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові Технології" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі №910/22947/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.