ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18184/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Баранець О. М., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Трофименко Т. Ю.)

від 06.07.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Яковлєв М. Л., судді: Шаптала Є. Ю., Євсіков О. О.)

від 22.09.2020

у справі №910/18184/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Річ-Ойл"

про визнання договору недійсним,

за участю представників учасників справи:

позивача - Шубак О. І.;

відповідача - Самсонович О. А.;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поруки № 4Р12253И/П від 08.11.2016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин вчинено під впливом обману позивача відповідачем щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов'язаннями попередніх боржників.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 залишено без змін.

2.3. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем не доведено існування обставин, з якими положення статті 230 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання договору поруки недійсним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості, щодо наявності забезпечення договору.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтується позов.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому відповідач зазначає, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами наявності підстав для визнання договору недійсним з посиланням на статтю 230 Цивільного кодексу України, а судами попередніх інстанцій було ухвалено законні рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк)
08.11.2016 укладено кредитний договір №4С16114Г, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 4 600 000 000,00 грн.

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір поруки № 4Р12253И/П від 08.11.2016, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" поручилося перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за виконання ТОВ "Річ-Ойл" своїх зобов'язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: від 25 червня 2013 року № 4Р3392И, від 21 червня 2013 року №4Р13391И, від 11 жовтня 2012 року №4Р122593И.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" вказувало на те, що воно мало численні господарські зв'язки із різними організаціями та установами, у тому числі товариством відкрито рахунки у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", у тому числі рахунки для заробітної плати працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс". За час взаємодії товариства позивача із Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" зарекомендувало себе як надійний та перспективний клієнт, що постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", володіючи повною фінансовою інформацією про товариство, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства, висунуло позивачу пропозицію, щодо можливості участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" у процедурі "трансформації" кредитного портфеля Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк". Така процедура, зі слів співробітників Банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.16 №323/БТ, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" зобов'язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

При цьому, за твердженнями позивача, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" наголошувало на тому, що кредитні зобов'язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше. Про ліквідність забезпечення зобов'язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора
31.12.2015 (ТОВ АФ "Прайсвортерхаускуперс (аудит)". Пізніше, такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора
31.12.2016 (ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги"), які були розміщені на вебсайті Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Таким чином, дії позивача із отримання кредитних коштів по кредитному договору №4С16114Г від 08.11.2016 були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов'язань боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану "трансформації" кредитного портфелю Банку, ініційованого НБУ.

На виконання такого плану представники Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та компанії позивача погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору, у зв'язку з чим між позивачем та банком укладено кредитний договір та договори поруки.

Як стверджує позивач, обов'язковою умовою на якій наполягало товариство було набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" права власності на активи, що забезпечували зобов'язання попередніх боржників перед банком.

За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" як поручитель, виконало зобов'язання, а саме: 09 листопада 2016 року сплатило Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" згідно з договором поруки № 4Р12253И/П від 08 листопада 2016 року (ТОВ "Річ-Ойл") як виконання обов'язків за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 4Р3392И - 17 757 175,08 грн, по кредитному договору від 21 червня 2013 року №4Р13391И - 31 000 010,83 грн, по кредитному договору від 11 жовтня 2012 року №4Р122593И - 627 690 327,85 грн.

Після завершення процесу переоформлення боргів боржників перед Банком, Рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" визнано неплатоспроможним, у результаті чого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" ПАТ КБ "Приватбанк" перейшов у власність держави, при цьому зобов'язання банку, щодо передання товариству позивача документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов'язання "старих" боржників банком не виконані, документи товариству не передані.

Протягом 2017 та 2018 років Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" намагалося у судовому порядку отримати зазначені документи від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", проте як виявилося та встановлено судовими рішеннями (справа № 910/7511/18,910/14589/17,910/7505/18,910/7502/18,910/7514/18) Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" і не був зобов'язаний передавати такі документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс", хоча саме отримання згаданих документів і було метою укладення кредитного договору від та договорів поруки.

Таким чином, банк ні в порядку встановленим договором поруки, ані в судовому порядку не надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" документи, які б дали змогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов'язань "старих боржників" перед Банком. Така поведінка відповідача, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" також свідчить про відсутність намірів у банку виконувати свої зобов'язання за договором поруки ні в момент його укладення, ні протягом значного періоду після його укладення, що також свідчить про те, що банк свідомо ввів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс".

Разом з тим суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до протоколу № 7/11/2016 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" від 07.11.2016, а саме, по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" кредитний договір, ліміт цього кредитного договору 4 600 000 000,00 грн.

Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін. ) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від
04.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 04.11.2016, що були надані позивачем на адресу Банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.

Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності товариства.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі № 4С16114Г від 08.11.2016, зокрема, в п. А.2, де ціллю кредитування зазначено фінансування поточної діяльності.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості, щодо наявності забезпечення договору;

частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтується позов.

5.3. Верховний Суду у постанові від 02.12.2020 у справі № 910/18185/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРТ СЕРВІС ПЛЮС", про визнання договору поруки № 4К12048И/П від 08.11.2016 недійсним, згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України, залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020, якими у задоволенні позову відмовлено.

Суд касаційної інстанції у справі № 910/18185/19 вказав, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману, під яким необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

При цьому, залишаючи без змін судові рішення у справі № 910/18185/19, суд касаційної інстанції зазначив, що за встановлених судами обставин (відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Софт-Альянс", оформленого протоколом № 7/11/2016 від 07.11.2016, вирішено укласти з ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" кредитний договір, ліміт цього кредитного договору 4 600 000 000,00 грн; жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого як забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних щодо такого майна (його оцінки, наявності тощо) та щодо трансформації кредитного портфелю банку; відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 04.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 04.11.2016 метою кредитування позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності товариства. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, на які позивач покликається, обґрунтовуючи позов у справі; позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору № 4К12048И/П від 08.11.2016, вважаючи його наслідком необхідності укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення), з огляду на недоведення позивачем обставин, які б свідчили про ведення його в оману відповідачем згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України, суди правильно відмовили у задоволенні позову.

5.4. Подібність правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи (така правова позиція викладена в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16).

Нормативно-правове регулювання та обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у справі, що переглядається, та справі № 910/18185/19 є подібними.

5.5. Отже, Верховним Судом у справі № 910/18185/19 було викладено правовий висновок щодо застосування статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Зокрема, на думку суду касаційної інстанції, встановлені судами фактичні обставини (які є подібними з фактичними обставинами у справі, яка переглядається) не підтверджують, що оспорюваний договір було укладено позивачем шляхом введення його в оману відповідачем згідно з статтею 230 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору поруки з підстав, передбачених статтею 230 Цивільного кодексу України, міститься і в постановах Верховного Суду, 19.11.2020 у справі № 910/18288/19, від 26.11.2020 у справі № 910/18618/19, від 01.12.2020 у справі 910/18423/19, від 02.12.2020 у справі № 910/18056/19, від 10.12.2020 у справі № 910/18237/19.

5.6. Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Скаржник зазначає, що оскільки відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з основною обставиною, на якій ґрунтується позов (відсутність забезпечення кредитних договорів), то відповідач не може заперечувати відсутність такої обставини та визнає її, а тому слід дійти висновку, що такі договори не укладалися.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у відзиві на позовну заяву, з посиланням на відповідні докази та норми права, заперечував проти обставин, якими позивач обґрунтував підстави позову, а тому зазначені вище доводи скаржника не відповідають дійсності.

Дотримуючись приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали правильну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки Верховний Суд у справі № 910/18185/19 виклав висновок щодо питання застосування частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" в цій частині.

6.2. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи те, що інша підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності висновку Верховного Суду про застосування положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтуються позовні вимоги, не знайшла свого підтвердження, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти обставин, якими позивач обґрунтував підстави позову, то колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 296 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/18184/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс", відкрите на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" в іншій частині залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі № 910/18184/19 - без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй