ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1067/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

ПрАТ "Квазар" - адвокат Чабан Д.Ф., перший заступник голови правління Півчук Т.В.

арбітражний керуючий - Кізленко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 17.03.2020

у справі № 910/1067/19

за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк"

до Приватного акціонерного товариства "Квазар"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. 30.01.2019 АТ „Сбербанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ „Квазар" відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв`язку з неможливістю ПрАТ „Квазар" погасити наявну у боржника заборгованість, яка виникла на підставі договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та, за твердженням заявника, складає 33 342 114,94 грн.

2. За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ „Квазар", визнано грошові вимоги АТ „Сбербанк" до боржника у розмірі 33 342 114,94 грн.; введено процедуру розпорядження майном ПрАТ „Квазар"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кізленка В.А.; вирішено інші процесуальні питання.

3. Разом з тим, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №910/1067/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 скасовано, справу №910/1067/19 направлено до Господарського суду міста Києва на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/1067/19 про банкрутство ПрАТ „Квазар", визнано грошові вимоги АТ „Сбербанк" до боржника у розмірі 33 342 114,94 грн., введено процедуру розпорядження майном ПрАТ „Квазар", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кізленка В.А., вирішено інші процедурні питання.

5. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПрАТ „Квазар" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у цій справі апеляційну скаргу ПрАТ „Квазар" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/1067/19 задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/1067/19 скасовано; прийнято нове рішення, яким у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ „Квазар" відмовлено.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 27.03.2020 АТ "Сбербанк" звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/1067/19.

8. 23.04.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу АТ "Сбербанк" разом зі справою № 910/1067/19 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ "Сбербанк" у справі № 910/1067/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.05.2020.

10. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 касаційну скаргу АТ "Сбербанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/1067/19 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 29.05.2020 шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) (пункти 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

11. 28.05.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від АТ "Сбербанк" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржником зазначено, що касаційна скарга ним подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

12. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.06.2020 № 29.3-02/1049 у зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1067/19.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ "Сбербанк" у справі № 910/1067/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.06.2020.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

14. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, АТ „Сбербанк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

15.1 Судом апеляційної інстанції не враховано, що сума заборгованості яка зазначена у заяві АТ „Сбербанк" про порушення провадження у справі про банкрутство є непогашеною боржником.

15.2 Частина 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" до даних правовідносин не може бути застосована, оскільки Банк звернув стягнення шляхом вчинення виконавчого напису.

15.3 Судом апеляційної інстанції помилково зазначено про те, що за результатами розгляду справи № 910/15888/17 буде встановлено порядок погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки така черговість була змінена Банком в односторонньому порядку відповідно до умов кредитного договору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. ПрАТ „Квазар" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

17. Арбітражний керуючий Кізленко В.А. в судовому засіданні 23.06.2020 підтримав касаційну скаргу.

18. Представник ПрАТ „Квазар" в судовому засіданні 23.06.2020 заперечив проти касаційної скарги.

Розгляд клопотань Верховним Судом

19. 22.06.2020 від представника скаржника - адвоката Разумова М.А. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

20. 23.06.2020 від представника скаржника - адвоката Алюніної О.О. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

21. Вказані клопотання мотивовані тим, що представництво від імені АТ „Сбербанк" цієї справи здійснюється адвокатами Разумовим М.А. та Шугалєєвою І., при цьому, як стало відомо скаржнику, у вищевказаних осіб погіршився стан здоров`я, вказані особи не вийшли на своє робоче місце. Також, вказані клопотання мотивовані впровадженням Кабінетом Міністрів України карантину.

22. Арбітражний керуючий Кізленко В.А. зазначив про можливу доцільність відкладення розгляду касаційної скарги, при цьому розгляд вказаних клопотань залишив на розсуд суду.

23. Представники ПрАТ „Квазар" в судовому засіданні 23.06.2020 заперечили проти вказаних клопотань. При цьому зазначили, що до клопотання не додано належних доказів дійсності обставин викладених в ньому, зокрема актів госпіталізації чи актів про відмову в госпіталізації.

24. Розглянувши вказані клопотання Суд дійшов наступних висновків.

24.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

24.2 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

24.3 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

24.4 Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

24.5 Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

24.6 Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

24.7 Всупереч вказаним нормам процесуального закону до вказаних клопотань не додано будь-яких доказів на підтвердження обставин викладених в клопотанні, зокрема щодо різкого погіршення стану здоров`я представників скаржника - адвокатів Разумова М.А. та Шугалєєвої І., щодо звернення вказаних осіб до медичної установи за наданням кваліфікованої медичної допомоги та щодо не виходу вказаних осіб на своє робоче місце.

24.8 Окрім того, явку представників сторін у судове засідання, призначене на 23.06.2020, визнано необов`язковою, про наявність у представників скаржника додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути касаційну скаргу по суті, до Суду не повідомлялося.

24.9 Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

24.10 Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.

24.11 Окрім того, Суд критично оцінює доводи клопотань про те, що адвокати Разумов М.А. та Шугалєєва І. є єдиними представниками АТ „Сбербанк" у цій справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 12.02.2020 іншим представником скаржника - адвокатом Заболотнім С.Г. із супровідним листом від 12.02.2020 адресованим суду апеляційної інстанції було надано в матеріали справи додаткові документи (т. 6, а.с. 280).

24.12 До вказаного супровідного листа також додано копію довіреності виданої АТ „Сбербанк" адвокату Заболотньому С.Г. на представництво інтересів Банку в судах, в тому рахунку і в Касаційному господарському суді. Вказана довіреність видана 15.10.2019 та дійсна до 15.10.2020 включно (т. 6, а.с. 285).

24.13 З наведеного вбачається, що скаржник мав можливість для забезпечення представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

24.14 Також Суд звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

24.15 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

24.16 Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

24.17 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

24.18 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

24.19 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

24.20 З огляду на викладене, Суд відмовляє в задоволенні клопотань представників АТ „Сбербанк" про відкладення розгляду касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

25. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення арбітражного керуючого, представників ПрАТ „Квазар", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

26. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

27. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

28. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. Касаційна скарга АТ "Сбербанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/1067/19 подана 27.03.2020.

30. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги АТ "Сбербанк" підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

31. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..

32. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

33. Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

34. При цьому 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019.

35. У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень даного кодексу зазначено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати таким, що втратив чинність, в тому числі, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

36. Станом на дату прийняття ухвали суду першої інстанції (06.11.2019) Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність, відтак суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про застосування до спірних правовідносин у підготовчому засіданні норм Кодексу України з процедур банкрутства.

37. Згідно частини 1 статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства, якими керувався суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.

38. В силу частини другої наведеної норми підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.

39. Відповідно до частини 1 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (частина 2 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства).

40. Згідно положень частини 5 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі.

41. Таким чином, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника.

42. Водночас, частиною 6 статті 39 наведеного Кодексу передбачено, що Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

43. Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №910/1067/19, якою справу було направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду, зазначено наступне:

„…розглядаючи питання обґрунтованості вимог заявника щодо наявності у боржника ознак неплатоспроможності, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою істотні обставини, які можуть вплинути на кінцевий результат вирішення заяви ініціюючого кредитора. Так, суди дійшли висновку про відсутність між сторонами спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. При цьому суди не врахували, що заява про банкрутство обґрунтована невиконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та наявністю судового рішення про стягнення на користь банку 6340000 євро основного боргу (тіла кредиту). З наданих сторонами пояснень та доказів вбачається, що наразі триває судовий розгляд справи №910/15888/17, спір у якій стосується нарахування боргу по процентам, пені зі прострочення повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів по вищезгаданому кредитному договору. Предмет дослідження у справі №910/15888/17, серед іншого, включає у себе визначення порядку зарахування коштів від реалізації заставленого майна в рахунок тіла кредиту (6 340 000 євро) або в рахунок погашення відсотків за користування кредитом. Тобто за результатами розгляду справи №910/15888/17 буде встановлено порядок (черговість) погашення заборгованості за кредитним договором. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що сторонами врегульовано питання про зміну черговості погашення заборгованості за кредитним договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та вирішено першочергово здійснювати погашення заборгованості за тілом кредиту, про що за висновком суду свідчить лист боржника від 23.10.2017 №250/А, в якому боржник просив банк направляти кошти за кредитним договором саме на погашення тіла кредиту. Водночас суди не з`ясували ретельно питання про те, чи може змінюватися встановлений у кредитному договорі порядок черговості погашення заборгованості лише шляхом обміну листами чи прийняття рішень банком, чи відповідні зміни можуть бути внесені виключно шляхом їх погодження сторонами договору у додаткових угодах до нього в порядку ст. 654 ЦК України. Окрім того, суди обмежилися посиланням на те, що у справі №910/1802/19 вирішується питання застосування ст. 49 Закону України „Про іпотеку", не врахувавши, що у названій справі розглядається позовна вимога про визнання припиненим зобов`язання боржника за кредитним договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 у розмірі 181 787 050,80 грн., тобто за договором, за яким банк заявив свої вимоги у справі про банкрутство №910/1067/19. Вимога у справі №910/1802/19 заявлена на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України „Про іпотеку", яка передбачає, що припинення у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором у випадку звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку, що у даному випадку і було зроблено кредитором….".

44. Відповідно до частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

45. Згідно частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

46. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що розглядаючи повторно заяву про порушення справи про банкрутство місцевий господарський суд відповідні вказівки суду касаційної інстанції залишив поза увагою, не врахував та не надав належної правової оцінки факту існування двох спорів, які виникли з приводу неналежного невиконанням боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та які безпосередньо впливають на розмір заборгованості боржника перед кредитором, а отже і на розмір грошових вимог, які просить визнати заявник у поданій заяві.

47. Судом апеляційної інстанції зазначено, що одним з цих спорів є спір у справі № 910/15888/17 за позовом ПАТ „Сбербанк" до ПрАТ „Квазар" про стягнення 307 029 450, 46 грн. з підстав неналежного виконання останнім умов Договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ, зі змінами та доповненнями.

48. Також судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

48.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17, позовні вимоги задоволено - стягнуто з ПрАТ „Квазар" на користь ПрАТ „Сбербанк": 6 340 000,00 євро боргу за кредитом, 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі №910/15888/17 набуло чинності 23.04.2018, 14.05.2018 було видано наказ Господарського суду міста Києва.

48.2 15.06.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56618119 з виконання зазначеного наказу.

48.3 ПрАТ „Квазар" скористалось своїм правом на касаційне оскарження та подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17.

48.4 Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 касаційну скаргу ПрАТ „Квазар" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17 скасовано в частині стягнення 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в частині стягнення 6 340 000,00 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

48.5 В результаті нового розгляду справи № 910/15888/17 (щодо нарахування боргу по процентах, пені за прострочення повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів за Кредитним договором) рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 позовні вимоги банку були задоволені частково. Однак, зазначене рішення не набрало законної сили та в установлений строк було оскаржено до Північного апеляційного господарського суду.

48.6 Північний апеляційний господарський суд, враховуючи, що стосовно правовідносин, що склалися між сторонами даної справи, вбачається наявність існування виключної правової проблеми у застосуванні норм права, що підтверджується різними за своєю суттю правовими висновками судів касаційної інстанції, зокрема й висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 13.06.2019 у справі № 916/4693/15 щодо необхідності передачі вказаної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухвалою від 19.09.2019 зупинив розгляд даної справи до прийняття остаточного судового рішення у справі № 916/4693/15. Станом на дату прийняття ухвали судом першої інстанції 06.11.2019, як і на 17.03.2020, провадження по цій справі зупинено.

49. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, предметом дослідження у справі №910/15888/17 є, серед іншого, питання щодо порядку зарахування коштів від реалізації заставленого майна.

50. В остаточному рішенні у цій справі повинен бути встановлений порядок зарахування вказаних коштів або в рахунок тіла кредиту, або у рахунок погашення відсотків за користування кредитом.

51. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що остаточне рішення у справі № 910/15888/17 безпосередньо впливає на розмір грошових вимог АТ „Сбербанк" за Кредитним договором та, відповідно, на розмір його грошових вимог до боржника, які АТ „Сбербанк" просить визнати у своїй заяві.

52. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 11.9 Кредитного договору (в редакції договору №10 від 27.04.2015 про внесення змін до Кредитного договору) будь-який обмін інформацією (повідомлення, попередження, тощо) між банком і позичальником, що стосується цього Договору, незалежно від того, передбачені вони цим Договором або ні, мають юридичну силу, за умови якщо вони викладені письмово і доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку, рекомендованим або цінним листом/телеграмою на адресу сторони отримувача, зазначену в договорі та/або шляхом застосування засобів системи „Клієнт-Банк" з використанням електронних підписів.

53. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів доведення Банком до відома ПрАТ „Квазар" про засідання кредитного комітету ПАТ „Сбербанк" та зміну черговості погашення заборгованості.

54. Крім цього, відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України).

55. Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк Кредитного договору сторони не визначили, зазначивши в п. 11.3 Кредитного договору (в редакції договору №10 від 27.04.2015 про внесення змін до Кредитного договору), що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору. Разом з тим, сторони погодили термін/строк кредитування - до 28.04.2016, відповідно до пунктів 1.4, 4.3, 4.4 Кредитного договору (в редакції договору №10 від 27.04.2015 про внесення змін до Кредитного договору).

56. При цьому, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що зміна умов кредитування, зокрема черговості погашення заборгованості, може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, водночас, за твердженням банку, засідання кредитного комітету ПАТ „Сбербанк", на якому було прийнято рішення про зміну черговості погашення заборгованості за Кредитним договором, відбулося 04.12.2017, тобто після закінчення строку кредитування.

57. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що заявником до заяви не додано жодних доказів, доведених до боржника, на підтвердження зміни порядку погашення заборгованості за Кредитним договором у спосіб, визначений цим договором. В матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами договору таких змін, в тому числі додаткові угоди до нього тощо. Не встановлено таких обставин і судом апеляційної інстанції.

58. Тому вірним є висновок суду апеляційної інстанції про помилковість посилань суду першої інстанції на те, що банком прийнято рішення про зміну черговості погашення заборгованості за Кредитним договором, та на те, що черговість погашення заборгованості є встановленою.

59. Іншим спором про право є спір у справі №910/1802/19 за позовом ПрАТ „Квазар" до АТ „Сбербанк" про припинення зобов`язання частково у зв`язку з його виконанням.

60. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

60.1 Згідно наведеного заявником розрахунку, під час визначення суми безспірної заборгованості АТ „Сбербанк" виходив з вирахування від загальної суми заборгованості за кредитним договором суми вартості майна, набутого ним у власність шляхом звернення стягнення на три об`єкти нерухомого майна боржника у розмірі 127 250 935,56 грн., а також суми вартості заставного майна боржника у розмірі 41 502 200,00 грн.

60.2 Із заяви банку вбачається, що АТ „Сбербанк" в результаті звернення стягнення на три об`єкти нерухомого майна ПАТ „Квазар" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 облікував їх на своєму рахунку за такою ціною: 1) нежилу будівлю (літ. А), загальною площею 2 672,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок № 1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48947080000, - 20 700 994,44 грн. з урахуванням податку на додану вартість; 2) будівлю виробничого корпусу № 2 (літ. Т), загальною площею 17 896,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок №1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48803680000, - 42 308 579,88 грн. з урахуванням податку на додану вартість; 3) нежилу будівлю (в літ. Л), загальною площею 16578,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок №1-3, - 64 241 361,24 грн. з урахуванням податку на додану вартість, - а загалом на суму 127 250 935,56 грн.

60.3 Вважаючи, що АТ „Сбербанк" набуло права власності на вищезазначене майно за заниженою ціною з порушенням встановленого порядку, ПрАТ „Квазар" звернулось до суду із позовом до АТ „Сбербанк" про визнання зобов`язання припиненим частково, у розмірі 181 787 050,80 грн. у зв`язку з їх виконанням (справа № 910/1802/19).

60.4 20.06.2019 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/1802/19, яким позовні вимоги ПрАТ „Квазар" до АТ „Сбербанк" задоволено у повному обсязі, визнано зобов`язання ПрАТ „Квазар" за договором про надання кредитної лінії №05-В/10/47 КЛ від 29.04.20.2010, укладеним з АТ „Сбербанк", припиненими частково у розмірі 181 787 050,80 грн. у зв`язку з їх виконанням.

60.5 Не погоджуючись із таким рішенням суду, АТ „Сбербанк" подало апеляційну скаргу. 19.09.2019 Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження по цій справі і станом на дату прийняття ухвали суду першої інстанції від 06.11.2019, як і станом на дату прийняття постанови суду апеляційної інстанції від 17.03.2020, розгляд справи триває.

61. Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що у разі якщо це рішення набуде законної сили, зобов`язання ПрАТ „Квазар" перед АТ „Сбербанк" будуть погашені на загальну суму 181 787 050,80 грн., а не на 127 250 935,56 грн., як зазначає кредитор.

62. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що спори, які розглядаються в господарських справах №910/15888/17 та №910/1802/19, безпосередньо стосуються визначення розміру заборгованості ПрАТ „Квазар" за Кредитним договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010, на підставі якої АТ „Сбербанк" подало заяву про порушення справи про банкрутство боржника, і, як наслідок, є перешкодою для відкриття провадження у справі про банкрутство.

63. Місцевий господарський суд, в свою чергу, визнаючи кредиторські вимоги АТ „Сбербанк" до боржника у заявленому банком розмірі 33 342 114,94 грн., виходив із того, що станом на момент розгляду заяви про порушення справи про банкрутство відсутні рішення, які вступили в законну силу та які спростовують розмір заявленої заборгованості, а тому питання, які є предметом розгляду цих справ, не є для суду заздалегідь визначеними, оскільки суду та будь-кому іншому невідомо результат розгляду апеляційних скарг на вказані рішення та прийняті судом апеляційної інстанції рішення після їх розгляду.

64. Натомість, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що частина 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство той факт, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

65. Тобто, вказана норма жодним чином не визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов`язковою.

66. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора.

67. Більш того, за висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 03.09.2019 у цій справі, неврахування судами факту існування двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства.

68. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами, станом на 17.03.2020 справи №910/15888/17 та №910/1802/19 перебувають у провадженні Північного апеляційного господарського суду та їх розгляд наразі триває, що в свою чергу підтверджує помилковість висновків місцевого господарського суду про відсутність спору про право, і як наслідок, свідчить про передчасність відкриття судом першої інстанції провадження у справі про банкрутство.

69. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 15.1, 15.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

70. Доводи скаржника (пункт 15.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що звернення стягнення на майно боржника та пов`язані із цим спори не є предметом розгляду даної справи № 910/1067/19.

71. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

72. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

73. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

74. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

75. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

76. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

77. Разом з тим, ухвала суду першої інстанції від 06.11.2019 у цій справі таким вимогам закону не відповідає.

78. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

79. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

80. Разом з тим, ухвала Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у цій справі ухвалена з недотриманням судом першої інстанції норм матеріального права.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/1067/19 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/1067/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк