ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1601/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Пилипчука Володимира Дмитровича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2022 (суддя Смородінова О. Г.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 (головуючий -Разюк Г. П., судді Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Пилипчука Володимира Дмитровича

до Миколаївської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2021 року фізична особа-підприємець Пилипчук Володимир Дмитрович (далі - ФОП Пилипчук В. Д., Підприємець, Орендар, позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська міськрада, Міськрада, Орендодавець, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 20.11.2014 за № 10762 (далі - договір оренди від 20.11.2014, договір № 10762), на той самий строк (3 роки - до 18.02.2024) і на тих самих умовах у редакції проекту, запропонованого позивачем, з посиланням на положення статей 526 629 764 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частин 1- 6, 8 статті 33 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" в редакції, чинній до 15.07.2020 (далі - Закон України № 161-XIV).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що позивач дотримався встановленого статтею 33 Закону України № 161-XIV порядку поновлення договору оренди, звернувшись до Міськради 21.08.2017, тобто до закінчення строку дії договору оренди від 20.11.2014, з метою реалізації переважного права на його поновлення з відповідною заявою та проектом додаткової угоди, однак з її укладенням відповідач зволікає та не приймає рішення як про продовження строку вказаного договору, так і про відмову в його продовженні. При цьому Підприємець продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору № 10762, належним чином виконує обов`язки зі сплати орендної плати.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 526 629 ЦК України, частин 1- 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, статей 73 74 76- 78 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що Орендар звернувся до Міськради із заявою про поновлення договору оренди від 20.11.2014 лише 21.08.2017, тобто з порушенням шестимісячного строку (не пізніше 18.08.2017), встановленого пунктами 3.1, 12.6 зазначеного договору, не долучивши до цієї заяви проекту додаткової угоди, внаслідок чого втратив переважне право на поновлення договору № 10762, що з урахуванням висновку щодо застосування норм частин 1- 6 статті 33 цього Закону в подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, свідчить про відсутність передбачених законом підстав для поновлення зазначеного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Зокрема, в зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду відступила від викладеного у постанові судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 висновку про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові додатково зазначив, що в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду, не відступивши від своїх висновків щодо порядку поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, викладених у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

При цьому апеляційний суд відхилив бездоказові доводи позивача про нібито своєчасність його звернення до відповідача із заявою 21.08.2017 (у понеділок) з тих причин, що останній день звернення припадав на вихідний день, оскільки насправді останній день для звернення - 18.08.2017 припадав на п`ятницю, а не на вихідний день.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ФОП Пилипчук В. Д. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, наголошуючи на тому, що суди не врахували: 1) висновку щодо застосування положень частин 1- 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19; 2) висновку щодо застосування норми частини 6 статті 33 Закону України № 161-XIV (щодо необов`язковості повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/43/18, від 23.01.2019 у справі № 911/1136/17, від 30.01.2019 у справі № 905/1877/17, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 05.06.2019 у справі № 904/3392/18 та в справі № 915/1004/18, від 15.06.2019 у справі № 910/8798/18, від 19.06.2019 у справі № 925/803/18; 3) висновку про непов`язаність одна з одною відмінних підстав поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених частинами 1- 5 і частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, викладеного в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 і № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 і № 6-4цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16, від 25.05.2016 у справі № 3-312гс16.

Зокрема, скаржник вважає, що він не порушив строків звернення із заявою про продовження строку оренди землі, так як звернувся завчасно, а саме більш ніж за 6 місяців, що підтверджує його намір в подальшому використовувати та сплачувати орендну плату за користування землею.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

7. Миколаївська міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Пилипчук В. Д. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 915/1601/21 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 23.05.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 20.07.2006 між Миколаївською міськрадою (Орендодавець) та ФОП Пилипчук В. Д. (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1.1, 2.1- 2.5, 3.1, 12.6 якого Орендодавець на підставі рішення від 30.06.2006 № 2/27 передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для розміщення та подальшого обслуговування торгового павільйону поблизу житлового будинку № 100 на вул. Космонавтів (Ленінський район). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 198 м2 без права передачі її в суборенду. Земельна ділянка вільна від забудови. Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.07.06 № 442 на час укладання цього договору становить 91 842,30 грн (з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації 1,035). Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Договір діє протягом 5 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар за умови належного виконання своїх обов`язків має за інших рівних умов переважне право поновлення договору на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Акт приймання-передачі земельної ділянки від 18.08.2006, який підписано сторонами без зауважень, підтверджує факт передачі в оренду вказаної земельної ділянки.

10. 19.04.2012 сторони на підставі рішення від 24.11.2011 № 11/46 уклали договір № 93-12 про зміни до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК" 18.08.2006 за № 040600100439 та в Миколаївській міськраді за № 4301.

Договором про зміни від 19.04.2012 № 93-12 доповнено пункт 3.1 розділу 3 договору оренди землі таким абзацом:

"Термін оренди продовжений на 3 роки до 18.04.2014. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця".

11. В подальшому 20.11.2014 сторони уклали договір № 10762, за умовами пунктів 1.1, 2.1- 2.5, 3.1, 12.1, 12.6 якого Миколаївська міськрада на підставі рішення від 16.09.2014 № 43/38 продовжує ФОП Пилипчуку В. Д. оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону поблизу житлового будинку № 100 на вул. Космонавтів, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 198 м2, за функціональним призначенням - землі комерційного використання, без права передачі її в суборенду (кадастровий номер № 4810136900:02:053:0005). На земельній ділянці знаходиться торговий павільйон. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2014 № 1035 становить 160 296,84 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Договір діє до 18.02.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладання договору на новий строк буде відповідне рішення Орендодавця. Всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі (якщо інше не встановлено цим договором) за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку. Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі Орендар повинен за шість місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. У разі продовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені з урахуванням змін у законодавстві тощо на дату подовження цього договору.

На виконання умов договору № 10762 сторонами було оформлено та скріплено підписами акт приймання-передачі земельної ділянки від 20.11.2014.

12. 01.09.2017 Міськрадою за реєстраційним номером 000210 було прийнято заяву ФОП Пилипчука В. Д. про поновлення договору оренди від 20.11.2014, яку (заяву) було подано 21.08.2017 та зі змісту якої не вбачається долучення до неї проекту додаткової угоди.

Висновками від 29.08.2017 № 17-3853 та від 12.11.2019 № 17-3037 Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міськради погодив продовження відносин оренди.

13. Згідно з технічним паспортом на громадський будинок від 28.01.2008 Пилипчук Володимир Дмитрович є власником торгового павільйону поблизу житлового будинку № 100 на вул. Космонавтів у м. Миколаєві.

Відповідно до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта від 28.12.2007 торговий павільйон прийнято в експлуатацію.

Листом від 07.10.2021 № 1229/14-29-13-43 на запит Підприємця Головне управління Державної податкової служби України в Миколаївській області повідомило, що за Пилипчуком Володимиром Дмитровичем на підставі даних інформаційної системи податкового органу станом на 07.10.2021 немає податкового боргу зі сплати податків, в тому числі з орендної плати з фізичних осіб, недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

14. В подальшому відповідачем було прийнято заяву ФОП Пилипчука В. Д. від 13.10.2021 з проектом додаткової угоди (на одному аркуші) щодо продовження до 18.02.2024 договору оренди від 20.11.2014 для обслуговування торгівельного павільйону за адресою: м. Миколаїв, поблизу житлового будинку на вул. Космонавтів, 100.

15. Листом від 18.11.2021 № 49434/11.02-03/21-2 Управління земельних ресурсів Миколаївської міськради повідомило Юридичний департамент Миколаївської міськради про те, що заява ФОП Пилипчука В. Д. щодо поновлення договору оренди для обслуговування торговельного павільйону на вул. Космонавтів, 100 знаходиться на розгляді в Управлінні земельних ресурсів Миколаївської міськради.

Після цього Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міськради листом від 11.11.2021 № 48365/12.01-24/21-2 (з додатком - листом Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міськради від 19.04.2021 № 14839/12.01-24/21-2) повідомив та надав Юридичному департаменту Миколаївської міськради результати перегляду дозвільної справи від 18.08.2017 ФОП Пилипчука В. Д. щодо поновлення терміну дії правових документів на земельну ділянку для обслуговування торговельного павільйону на вул. Космонавтів, поблизу житлового будинку № 100 в Інгульському районі м. Миколаєва, в яких зазначив, зокрема, що площа наданої в оренду земельної ділянки для обслуговування торгового павільйону за вказаною адресою перевищує площу, визначену законодавчими документами для розміщення тимчасової споруди. Відповідно до наданого технічного паспорта від 28.01.2008 зазначений торговельний павільйон розміщено на залізобетонному фундаменті. Зважаючи на вищевказане, зазначена споруда визначається як об`єкт нерухомості, що не відповідає Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва, затвердженого рішенням Міськради від 14.03.2013 № 25/19. Враховуючи наведене, а також зважаючи на внесення змін до законодавчих документів (державні будівельні норми) та у зв`язку з невідповідністю чинним нормам, а саме: ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" пункт 11.5, додаток № 1 (відстані від найближчих підземних мереж до будинків і споруд), Департамент архітектури та містобудування не погоджує поновлення терміну дії правових документів на земельній ділянці площею 198 м2 для обслуговування торгового павільйону на вул. Космонавтів, поблизу житлового будинку № 100 в Інгульському районі м. Миколаєва.

Листом Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міськради від 19.04.2021 № 14839/12.01-24/21-2 визнано такими, що втратили чинність, висновок Управління містобудування та архітектури Миколаївської міськради від 29.08.2017 №17-3853 і висновок Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міськради від 12.11.2019 №17-3037.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів як про недотримання позивачем передбаченої частинами 1- 3 статті 33 Закону України № 161-XIV процедури поновлення договору оренди від 20.11.2014, що полягає в направленні Орендарем відповідного листа-повідомлення з порушенням визначеного цим договором шестимісячного строку (з 3-денним пропуском вказаного строку) та без долучення до вказаного листа проекту додаткової угоди, що з урахуванням правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, виключає підстави для поновлення зазначеного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки наразі немає передбаченої законом сукупності юридичних фактів як обов`язкової передумови для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 цього Закону.

Судами також достовірно встановлено обставину направлення позивачем відповідачу лише 13.10.2021 належно оформленої заяви про поновлення договору № 10762 з доданим до неї проектом додаткової угоди, тобто більш як через 3 роки і 7 місяців після закінчення строку дії вказаного договору, а скаржник при цьому не заперечує факту позадоговірного тривалого користування земельною ділянкою комунальної власності (більше п`яти років).

18. Колегія суддів, погоджуючись із зазначеним правильним висновком судів попередніх інстанцій, зауважує, що подана касаційна скарга не містить жодних доводів на спростування обставин недотримання Підприємцем процедури поновлення договору оренди від 20.11.2014 (у частині своєчасного (за 6 місяців до закінчення строку дії договору) звернення Орендаря до Орендодавця із заявою про поновлення вказаного договору), передбаченої частинами 1- 3 статті 33 Закону України № 161-XIV, оскільки скаржник навіть не заперечує факт подання ним заяви про поновлення договору № 10762 саме 21.08.2017, що з урахуванням пунктів 3.1, 12.6 вказаного договору, якими визначено строк його дії (до 18.02.2018 включно) та граничний (шестимісячний) строк завчасного направлення ФОП Пилипчуком В. Д. на адресу Міськради письмового повідомлення про намір продовжити дію договору оренди від 20.11.2014 (з доданим проектом додаткової угоди), переконливо свідчить про невиконання орендарем зобов`язання про вчинення відповідних дій не пізніше 18.08.2017.

19. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції цілком правомірно не брав до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення цього спору, передчасні доводи позивача про відсутність направлення Міськрадою заперечень проти поновлення договору оренди від 20.11.2014, висловлених упродовж місячного терміну після закінчення строку дії зазначеного договору оренди, оскільки таким законним діям Орендодавця в першу чергу має передувати своєчасне звернення Орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого додається проект додаткової угоди (див. пункт 28 цієї постанови), тоді як з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено вчинення Підприємцем вказаних юридично значимих дій.

20. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

21. Так, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови:

1) висновку щодо застосування положень частин 1- 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19;

2) висновку щодо застосування норми частини 6 статті 33 Закону України № 161-XIV (щодо необов`язковості повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/43/18, від 23.01.2019 у справі № 911/1136/17, від 30.01.2019 у справі № 905/1877/17, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 05.06.2019 у справі № 904/3392/18 та в справі № 915/1004/18, від 15.06.2019 у справі № 910/8798/18, від 19.06.2019 у справі № 925/803/18;

3) висновку про непов`язаність одна з одною відмінних підстав поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених частинами 1- 5 і частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, викладеного в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 і № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 і № 6-4цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16, від 25.05.2016 у справі № 3-312гс16.

22. Проте колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника як безпідставні з огляду на таке.

23. Згідно з частинами 1-3 статті 33 Закону України № 161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

24. Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України № 161-XIV при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

25. Частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

26. Статтею 33 Закону України № 161-XIV було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

27. Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України № 161-XIV).

28. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України № 161-XIV). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила в пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

29. При цьому в постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV.

30. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала вирішальну необхідність саме попереднього своєчасного звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

31. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

32. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм матеріального та процесуального права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

33. Колегія суддів наголошує, що висновки, на які посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження та які викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/43/18, від 23.01.2019 у справі № 911/1136/17, від 30.01.2019 у справі № 905/1877/17, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 05.06.2019 у справі № 904/3392/18 та в справі № 915/1004/18, від 15.06.2019 у справі № 910/8798/18, від 19.06.2019 у справі № 925/803/18, ґрунтуються передусім на зазначеному вище висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (пункт 29 цієї постанови), від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, а також на висновку щодо необхідності розмежування підстав поновлення договору оренди землі, передбачених частинами 1- 5 і частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV.

34. Натомість відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

35. У свою чергу, в пункті 43 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5- 8, 11 статті 33 Закону України № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

З цих мотивів колегія суддів відхиляє помилкові посилання скаржника на викладений в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 і № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 і № 6-4цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16, від 25.05.2016 у справі № 3-312гс16 нерелевантний висновок про те, що передбачені частинами 1- 5 і частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV підстави поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

36. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

37. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

38. Зважаючи на викладене, касаційна інстанція вважає таким, що відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в справах №№ 313/350/16-ц, 159/5756/18, 903/1030/19, висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстави для поновлення договору № 10762 на той самий строк і на тих самих умовах, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, оскільки позивач не дотримався чітко визначеної законом процедури поновлення договору оренди землі, направивши відповідне повідомлення Орендодавцю з порушенням визначеного договором шестимісячного строку та без доданого проекту додаткової угоди, як того вимагають положення частин 2, 3 статті 33 цього Закону.

39. Колегія суддів наголошує, що висновок судів попередніх інстанцій про необхідність врахування саме встановленого договором оренди землі строку для повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору, а не мінімального (місячного) строку, визначеного законом, цілком узгоджується з викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 915/892/20, від 15.02.2022 у справі № 915/1434/20, від 17.01.2023 у справі № 915/1422/21 (зі спорів за участю Миколаївської міськради, що виникли з подібних орендних правовідносин) висновком щодо застосування норми частини 2 статті 33 Закону України № 161-XIV, а саме:

"Із вказаної норми права вбачається, що строк для повідомлення орендодавця орендарем, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, встановлюється умовами договору. На випадок відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Тому перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі".

40. Верховний Суд враховує, що виходячи зі змісту частин 2, 5 статті 33 Закону України № 161-XIV, встановлений цією нормою місячний строк стосується розгляду орендодавцем саме листа-повідомлення орендаря (з доданим до цього листа проектом додаткової угоди), поданого в установлений договором № 10762 шестимісячний строк, внаслідок чого ненаправлення Міськрадою заперечень проти поновлення зазначеного договору чи їх направлення з пропуском місячного строку, передбаченого частиною 6 статті 33 цього Закону, не можна вважати порушенням уповноваженим органом встановленої законом процедури в разі, якщо сам орендар перед цим порушив термін направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, що достеменно встановлено судами під час вирішення цього спору та заперечується позивачем виключно внаслідок помилкового арифметичного обчислення дати настання 6-місячного строку, передбаченого пунктом 3.1 договору оренди від 20.11.2014.

41. Колегія суддів звертає увагу на те, що в цій справі ФОП Пилипчук В. Д. звернувся з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 20.11.2014 на той самий строк і на тих самих умовах, а саме на 3 роки (до 18.02.2024), тоді як зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи чітко вбачається, що договір № 10762 вочевидь укладався на більший, ніж трирічний строк (з 20.11.2014 до 18.02.2018), а в період, починаючи з 19.02.2018, вказаний договір оренди взагалі не поновлювався та відповідна додаткова угода між сторонами не укладалася, що визнається самим скаржником у поданій касаційній скарзі з посиланням на існування між сторонами позадоговірних відносин у вказаний 5-річний період.

Наведене фактично свідчить про намір Підприємця в судовому порядку в межах цієї справи поновити договір оренди від 20.11.2014 не на той самий строк, а на інший строк, тобто вже на змінених умовах (у частині строку дії договору), проте, враховуючи положення частин 4, 5 статті 33 Закону України № 161-XIV, за змістом яких при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а в разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, Верховний Суд, зважаючи на недосягнення сторонами домовленості щодо строку дії договору оренди як його істотної умови, дійшов висновку про припинення переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки площею 198 м2, розташованої поблизу житлового будинку № 100 на вул. Космонавтів у м. Миколаєві.

42. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження саме внаслідок здійснення судом апеляційної інстанції перегляду рішення місцевого господарського суду з врахуванням актуального правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання комплексного застосування норм частин 1- 6 статті 33 Закону України № 161-XIV у подібних правовідносинах поновлення договору оренди землі, який (висновок) викладено в постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник, що наразі виключає закриття касаційного провадження в цій справі.

43. З мотивів, викладених у пунктах 29- 35, 38 цієї постанови, колегія суддів не бере до уваги інші посилання скаржника на нерелевантні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 і № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 і № 6-4цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16, від 25.05.2016 у справі № 3-312гс16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/43/18, від 23.01.2019 у справі № 911/1136/17, від 30.01.2019 у справі № 905/1877/17, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 05.06.2019 у справі № 904/3392/18 та в справі № 915/1004/18, від 15.06.2019 у справі № 910/8798/18, від 19.06.2019 у справі № 925/803/18.

44. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для поновлення договору оренди від 20.11.2014 на той самий строк і на тих самих умовах, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

45. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. З огляду на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку з невідповідністю правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 і № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 і № 6-4цс15, від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16, від 25.05.2016 у справі № 3-312гс16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/43/18, від 23.01.2019 у справі № 911/1136/17, від 30.01.2019 у справі № 905/1877/17, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 05.06.2019 у справі № 904/3392/18 та в справі № 915/1004/18, від 15.06.2019 у справі № 910/8798/18, від 19.06.2019 у справі № 925/803/18, актуальному правовому висновку щодо застосування норм частин 1- 6 статті 33 Закону України № 161-XIV, наведеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, що виключає закриття касаційного провадження в цій справі.

48. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

49. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

50. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Пилипчука Володимира Дмитровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 915/1601/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай