ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/186/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. (головуючий), судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області

(суддя - Грачов В.М.)

від 20.06.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді - Сулім В.В., Пашкіна С.А.)

від 10.10.2019

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"

до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черка-сигаз"

про визнання недійсним договору,

1. Короткий зміст заяви заперечень.

1.1. У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Азот" (надалі - ПАТ "Азот", позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (надалі - ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", відповідач) про визнання недійсним типового договору розподілу природного газу від 01.04.2017 з моменту його укладення з підстав відсутності необхідних повноважень для вчинення такого правочину у особи, яка укладала оспорюваний правочин від імені відповідача.

1.2. До закінчення підготовчого засідання позивач подав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив суд:

- визнати недійсним Типовий договір розподілу природного газу від 01.04.2017 з моменту його укладення;

- стягнути з відповідача на користь позивача також грошові кошти у розмірі 420 197 563,94 грн за період з 01.04.2017 по 20.05.2019 за типовим договором розподілу природного газу від 01.04.2017.

1.3. Відповідач в судовому засіданні проти поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог заперечував, вказавши, що з її змісту вбачається, що вона подана без сплати судового збору, а тому підлягає поверненню без розгляду.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.06.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019, заяву ПАТ "Азот" про збільшення розміру позовних вимог повернуто заявникові без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано документа, який підтверджує сплату судового збору, така заява підлягає поверненню заявникові.

2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновком суду першої інстанції, додатково зазначивши, що заява про збільшення розміру позовних вимог є за своєю суттю заявою з процесуальних питань, а наслідком недотримання заявником вимог до будь-якої письмової заяви з процесуальних питань є виключно повернення такої заяви заявникові без розгляду відповідно до частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, що було зроблено судом в оскаржуваній ухвалі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 17.10.2019 ПАТ "Азот" звернулось до суду з касаційною скаргою на ухвалу Госпо-дарського суду Черкаської області від 20.06.2019 та постанову Північного апе-ляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 925/186/19.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається те, що суди порушили норми, що закріплені в частині 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не брали до уваги те, що заява про збільшення позовних вимог є за своєю суттю позовною заявою, а тому суд першої інстанції, у випадку подання заяви про збільшення позовних вимог без доказів сплати судового збору повинен був залишити її без руху та надати ПАТ "Азот" строк на усунення недоліків шляхом сплати судового збору. Окрім того, скаржник вказує на порушення вимог статей 55, 64 Конституції України.

3.3. ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" подало відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 без змін, оскільки вважає, що місцевий господарський суд, встановивши, що до заяви не додано доказів сплати судового збору, законно повернув таку заяву без розгляду.

3.4. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу також зазначає, що заява про збільшення позовних вимог не є заявою по суті, тому положення частин 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються. Окрім того, відповідач зауважує, що у спірній заяві заявлено додатково майнову вимогу, яка не заявлялась при зверненні з позовом, тому така заява не є збільшення позовних вимог, а пред`явленням нового позову з іншим предметом та підставами, що виключає можливість прийняття такої заяви до розгляду.

4. Рух справи у суді касаційної інстанції.

4.1. 05.12.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В. постановив ухвалу про відкриття касаційне провадження у справі № 925/186/19 та призначив справу до розгляду, оскільки дійшов висновку, що розгляд такої скарги має значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (частини 3 статті 163, частин 1, 4 статті 170, частин 1, 2, 4, 10 статті 174 Господарського процесуального кодексу України), а саме: процесуальних наслідків у разі подання заяви про збільшення розміру позовних вимог без доказів сплатити суми судового збору до звернення в суд із відповідною заявою.

4.2. За розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.12.2019 № 29.3-02/4073 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/186/19 у зв`язку з відпусткою судді Ткача І.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2019 для розгляду справи визначено склад суду: Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

5.1. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

5.3. При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частини 1 та 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Вимоги щодо форму, змісту, порядку подання заяв по суті та наслідки їх недодержання закріплені у статтях 162 -168 Господарського процесуального кодексу України.

5.5. Водночас, згідно з частинами 1 та 2 статті 168 цього Кодексу при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

5.6. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення закріплені у статті 170 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно у частині 5 статті 46, частині 3 статті 163 Господарського процесуального кодексу України закріплені спеціальні вимоги, зокрема, до заяви про збільшенні розміру позовних вимог.

5.7. Так, у першому реченні частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

5.8. У другому реченні тієї ж частині передбачені правові наслідки недотримання цих вимог. Зокрема, у разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

5.9. Згідно з частиною 3 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою. Аналогічні вимоги закріплені у абзаці 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду.

5.10. Правові наслідки неподання відповідних доказів закріплені у частині 10 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

5.11. Отже, наслідки подання заяви про збільшення розміру позовних вимог без доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а також без виконання вимог щодо сплати судового збору визначені у частині 5 статті 46 та частині 10 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, недодержання інших загальних вимог до форми та змісту заяви, що викладені у частинах 1 та 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, яка застосовується до всіх письмових заяв (у тому числі і до заяви про збільшення позовних вимог), якщо інше прямо не передбачено цим Кодексом, є підставою для повернення такої заяви заявнику без розгляду на підставі частини 4 цієї статті.

5.12. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, що заява про збільшення розміру позовних вимог є за своєю суттю позовної заявою, і до цієї заяви необхідно застосовувати вимоги, передбачені статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, а також положення частини 1 статті 174 цього Кодексу, яка передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

5.13. Положення частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України застосовуються лише до позовної заяви (зустрічної позовної заяви), а також до апеляційної та касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, заяви про відновлення втраченого судового провадження, про що прямо зазначено у частині 2 статті 260, частині 2 статті 292, частині 3 статті 323, частині 5 статті 347, частині 5 статті 353 та частині 1 статті 361 цього Кодексу, і не застосовуються до заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки така заява, на відміну від позовної заяви, може бути залишена без руху лише з однієї підстави - якщо відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету (частина 10 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5.14. Водночас, Верховний Суд не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати судового збору, то у такому разі заява повертається заявнику без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

5.15. Такого висновку суди дійшли внаслідок порушення вимог частини 10 статті 174 цього Кодексу, що встановлює спеціальні правові наслідки, якщо при прийнятті заяви до розгляду суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються лише до заяв про забезпечення доказів або позову, про що прямо зазначено у другому реченні відповідної частини, а відповідно є обов`язковими до застосування до всіх інших заяв, в тому числі і заяв про збільшення позовних вимог.

5.16. При цьому, оскільки згідно з практикою Європейського суду з прав людини "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA ("Зубац проти Хорватії") від 5 квітня 2018 року), а у Господарському процесуальному кодексі України хоча і передбачений обов`язок сплати судового збору при збільшенні розміру позовних вимог, проте прямо не встановлений обов`язок подання таких доказів (на відміну від доказів направлення копії такої заяви), Верховний Суд зауважує, що положення частини 10 статті 174 Господарського процесуального кодексу України застосовуються не лише у випадку, коли суд перед прийняттям до розгляду заяви встановить, що відповідно до поданого платіжного доручення (квитанції, чека тощо) сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету (частина 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір"), а у також у випадку, коли до заяви взагалі не додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у зв`язку із збільшенням розміру позовних вимог.

5.17. Водночас, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і направлення справи для продовження розгляду, оскільки відповідно до частини 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.18. У даному випадку допущене судами порушення норм процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог не могла бути прийнята до розгляду та підлягала поверненню заявникові, але з інших підстав.

5.19. Верховний Суд виходить з того, що питання щодо дотримання формальних вимог, зокрема, щодо сплати недоплаченої суми судового збору при зверненні із заявою про збільшення розміру позовних вимог, слід розглядати лише після перевірки правової природи відповідної заяви, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.

5.20. У Господарському процесуальному кодексі України передбачено право позивача збільшити лише розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (пункт 47 постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18). Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

5.21. Така дія (заявлення додаткових вимог) може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Разом з цим, слід брати до уваги те, відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

5.22. У пунктах 36, 37 постанови від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, яка ухвалена за участі сторін у подібних правовідносин, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що доповнення немайнового позову (про визнання договору недійсним) майновою вимогою про стягнення коштів є не збільшенням позовних вимог, а є пред`явленням нового позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви як збільшення розміру заявлених позовних вимог, і залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, якою було відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заявнику ПАТ "Азот" заяву про збільшення розміру позовних вимог.

5.23. Верховний Суд при розгляді справи № 911/786/18 не вбачає підстав для відступу від правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, тому підтримує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність повернення заяви про збільшення позовних вимог заявникові, але з інших підстав.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

6.1. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).

6.2. Пунктами 3, 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.3. За правилами частин 1, 4 статті 311 та частини 1 статті 312 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.4. Суди обох інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело постановлення помилкової ухвали про повернення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог з мотивів несплати судового збору. Водночас, оскільки відповідно до практики Верховного Суду така заява підлягає поверненню, як така, що не є заявою про збільшення розміру позовних вимог у розумінні положень статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а відповідно підстави для скасування цієї ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду відсутні, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. У резолютивній частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат.

7.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні, але виключно щодо мотивів їх прийняття, а резолютивні частини судових рішень залишаються без змін, то новий розподіл судових витрат не здійснюється, а судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 310, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" задовольнити частково.

Змінити мотивувальні частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 20.06.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 925/186/19, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко