Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.11.2019 року у справі №922/811/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/811/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників сторін:

позивача - Кузьменко В.С. (адвокат),

відповідача - не з`явились,

третіх осіб - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 (судді: Гетьман Р. А., Россолов В. В., Хачатрян В. С.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 (суддя Присяжнюк О. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Племінний Завод "Червоний Велетень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан Олександр Анатолійович

2. ОСОБА_1

про скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Племінний завод "Червоний велетень" (далі ? ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень") звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" (далі ? ТОВ "Слобожанський Альянс") про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42328261 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем (далі ? Штефан О.А.).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що при перевірці 24.01.2019 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень" дізналося, що державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном О. А. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано інше речове право: право оренди на земельну ділянку, яка перебуває в оренді ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень" за новим орендарем ТОВ "Слобожанський Альянс" на підставі договору оренди від 26.07.2018, за яким 01.08.2018 за №42328261 прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321780500:02:000:0527, площею 3,9889 га (дата державної реєстрації права оренди: 27.07.2018; строк оренди: до 27.07.2025).

На думку позивача, ТОВ "Слобожанський Альянс" неправомірно уклало та подало для реєстрації зазначений договір оренди землі, а державний реєстратор Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан О. А. неправомірно зареєстрував такий договір, чим порушив законні права та інтереси ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень", та здійснив подвійну реєстрацію права оренди за ТОВ "Слобожанський Альянс" на земельну ділянку, яка знаходяться у правомірному користуванні (оренді) позивача.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42328261 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном О. А.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що державним реєстратором Штефаном О.А. не перевірено інформацію про вже зареєстроване право на земельну ділянку та в порушення частини третьої статті 3, пункту 1, 3 частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої статті 18 та пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 проведено державну реєстрацію іншого речового права: право оренди за ТОВ "Слобожанський Альянс" на земельну ділянку, яка є об`єктом оренди за договором, укладеним з ПрАТ "Племінний Завод "Червоний Велетень", чим і порушено права та законні інтереси позивача, що призвело до існування подвійної державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.

Суди дійшли висновку, що відповідач, приймаючи вказане рішення, порушив вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Слобожанський Альянс" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. В обґрунтування вимог скаржник зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушили норми процесуального права, що в сукупності призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

На думку скаржника, суди на підставі наданих позивачем доказів не мали жодних підстав для встановлення, що ПрАТ "Племінний Завод "Червоний Велетень" є правомірним користувачем земельної ділянки станом на 26.07.2018 чи на 01.08.2018, а відтак встановлення судами факту одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку є передчасним та здійснено без належних на те доказів.

Крім того, заявник вважає, що позивач застосував неефективний спосіб захисту порушеного права.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Племінний Завод "Червоний Велетень" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

3.4. 19.12.2019 До Верховного Суду надійшли письмові пояснення ПрАТ "Племінний Завод "Червоний Велетень".

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 06.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Племінний завод "Червоний Велетень" (перейменовано у ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень") та ОСОБА_2 (далі ? ОСОБА_3 ) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321780500:02:000:0527, площею 3,9889 га , що знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, строком на 10 років.

4.3. Умовами пункту 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2 000,00 грн у грошовій формі.

4.4. Передача земельних ділянок орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі відповідно до пункту 20 договору.

4.5. Згідно з пунктом 43 цього договору він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

4.6. Орендодавець передав земельну ділянку ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" за відповідним актом прийому-передачі від 06.08.2012.

4.7. Вказаний Договір оренди землі був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис (номер запису у Державному реєстрі земель 632178054001356, дата державної реєстрації 05.10.2012).

4.8. Крім того, за інформацією Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області (лист від 06.02.2019 №64/111-19), станом на 29.12.2012 згідно з Книгою реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок, між зазначеними у переліку громадянами (у тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (спадкоємці ОСОБА_2 )) та ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" укладено договір оренди земельної ділянки від 06.08.2012, кадастровий номер 6321780500:02:000:0527. Інших записів про зміну або припинення цього договору у Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області немає.

4.9. Аналогічну інформацію надало і Головне управлінням Держгеокадастру у Харківській області (лист від 06.02.2019 №32-20-11-1036/0/19-19).

4.10. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 42328261) від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором щодо реєстрації права оренди ТОВ "Слобожанський Альянс" на земельну ділянку (кадастровий номер 6321780500:02:000:0527), за наявності чинного договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" і громадянкою ОСОБА_2 , що, у свою чергу, унеможливлює здійснення державної реєстрації договору оренди землі (кадастровий номер 6321780500:02:000:0527), укладеного між ТОВ "Слобожанський Альянс" і громадянкою ОСОБА_1 (далі ? ОСОБА_1 ), до закінчення строку дії попереднього договору.

4.11. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

4.12. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

4.13. Згідно зі статтями 5, 7 і 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

4.14. Судова юрисдикція ? це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

4.15. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

4.16. Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про необхідність розгляду спору у цій справі в порядку господарського судочинства виходячи з наступного.

4.17. Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.18. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

4.18. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші ? за правилами цивільного судочинства.

4.19. Водночас за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

4.20. Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

4.21. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

4.22. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

4.23. У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень" просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої є фізична особа.

Тобто позивач вважає, що у нього виник спір з особою, право якої зареєстровано, з приводу реєстраційних дій. Однак таке твердження, на переконання Верховного Суду, є помилковим, спростовується змістом позовної заяви, за змістом якої наявні обставини, що мають значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

4.24. У позовній заяві ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень" акцентувало, що перебуває у договірних відносинах із фізичною особою - власником земельної ділянки на підставі договору оренди, укладеного 06.08.2012 (дата державної реєстрації - 05.10.2012), строком на 10 років, та є орендарем зазначеної земельної ділянки.

Однак 24.01.2019 позивач дізнався про реєстрацію права оренди стосовно цієї самої земельної ділянки за ТОВ "Слобожанський Альянс" на підставі оспорюваного рішення державного реєстратора.

4.25. Позивач зазначив, що ОСОБА_5 , як державний реєстратор, неправомірно зареєстрував право оренди за іншим орендарем (ТОВ "Слобожанський Альянс") чим порушив законні права та інтереси ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень", внаслідок чого здійснив подвійну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 6321780500:02:000:0527), яка знаходиться у правомірному користуванні позивача.

4.26. Згідно з частинами першою, четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

4.27. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

4.28. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

4.29. Згідно з частинами другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

4.30. Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

4.31. Статтею 125 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

4.32. За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі".

4.33. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

4.34. Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

4.35. Згідно зі статтею 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.36. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

4.37. У розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" установлено, що до 01.01.2013 державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

4.38. Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

4.39. Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

4.40. Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором права оренди за іншим орендарем (ТОВ "Слобожанський Альянс"), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (орендодавцем), на той час не припинилися.

4.41. Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки.

В такий спосіб цей спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Тобто оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

4.42. Спір у цій справі стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення пов`язано із реалізацією прав та обов`язків фізичної особи - власника земельної ділянки, та безпосередньо впливає на них.

4.43. Неоспорювання позивачем дій третьої особи (власника земельної ділянки) не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї фізичної особи і спір у позивача виник саме із власником земельної ділянки як орендодавцем.

4.44. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19.

4.45. Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди власника земельної ділянки (третя особа) та відповідача, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договору, укладеного із відповідачем.

4.46. Власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують. Саме із цих підстав спір у цій справі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

4.47. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №920/40/19 та у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №922/1002/19, від 14.01.2020 у справі №922/808/19.

4.48. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

4.49. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4.50. За таких підстав, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у справі №922/811/19.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

5.2. Оскільки місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права під час розгляду справи, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржуване рішення і постанову скасувати, закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 300, 301, пунктом 5 частини 1 статті 308, статтями 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 скасувати, провадження у справі №922/811/19 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова