ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10463/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.,

за участю помічника судді (який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання) - Овчаренко О. М.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Клочко С. В. - адвокат;

відповідача - Ковальчук А. С. - адвокат;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Ягічева Н. І.)

від 20.11.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Корсак В. А., судді - Попікова О. В., Євсіков О. О.)

від 17.08.2020

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрик"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.12.2020 для розгляду справи визначено склад суду: Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У серпні 2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрик" (надалі - ТОВ "Бобрик", відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Бобрик", яке оформлене протоколом №44 від 12.12.2017.

1.2. Позивач посилався на те, що недотримання процедури скликання, повідомлення та проведення позачергових загальних зборів учасників, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства"; не розглянуто питання, які вимагав розглянути позивач; здійснено розгляд питання, яке не включено в порядок денний (не було визначено у порядку денному, кого саме з учасників товариства буде виключено). Крім того, виключення позивача зі складу учасників товариства відбулося за відсутності підстав, передбачених статті 64 Закону України "Про господарські товариства", які б свідчили про систематичне невиконання або неналежне виконання обов'язків перед товариством чи про перешкоджання досягненню цілей товариства.

1.3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позачергові загальні збори учасників скликалися директором за дорученням іншого учасника, що володіє часткою у СК у розмірі 70 %, - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, третя особа); позивач був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів товариства 12.12.2017 із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного, проте не скористався своїм правом на участь; відсутні правові підстави для включення запропонованих позивачем питань до порядку денного загальних зборів учасників, оскільки відповідні пропозиції надійшли Тоцькій Н. Є., яка неуповноважена приймати рішення про включення запропонованих питань; два питання були розглянуті на попередніх зборах, а питання щодо аудиторської перевірки було розглянуто 12.12.2017. Щодо рішення про виключення позивача з товариства з обмеженою відповідальністю, то відповідач зазначив, що таке рішення було прийнято з підстав систематичної неучасті позивача у загальних зборах учасників; непідписанні нової редакції статуту; втягненні відповідача у тривалі судові процеси.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 20.11.2019 у задоволенні позову відмовив.

2.2. Судове рішення мотивовано тим, що позачергові загальні збори учасників були скликані та проведені з дотриманням вимог законодавства та статуту, позивача не було позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах та обґрунтовано і законно виключено зі складу учасників товариства за невиконання обов'язків учасника товариства, передбачених ст. 7.2, ст. 7.3 статуту товариства, на підставі пункту 7.5. статуту товариства, в якому зазначено, що учасник товариства, що систематично не виконує свої обов'язки щодо товариства або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства може бути виключений з товариства, при цьому учасник, що виключається з товариства, у голосуванні участі не бере, та статті 64 Закону України "Про господарські товариства", який діяв під час спірних правовідносин, якою передбачено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

2.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.08.2020 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що вирішуючи питання про виключення позивача зі складу учасників товариства було дотримано вимоги Закону України "Про господарські товариства" та статуту товариства. Аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі, що його участь у зборах акціонерів є його правом, а не обов'язком, суд апеляційної інстанції відхилив, зазначивши, що Перелік основних обов'язків учасників господарських товариств міститься в статті 11 Закону "Про господарські товариства" і статті 117 Цивільного кодексу України, а також у статуті товариства. Учасники, вступивши в корпоративні відносини, у п. 7.3 статуту передбачили, що вони зобов'язанні безпосередньо приймати участь в поточній діяльності товариства, також особисто або через свого представника приймати участь у зборах учасників.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

3.1.19.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 910/10463/19, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Підставами касаційного оскарження скаржник вказав пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також зазначив, що судами попередніх інстанції було неправильно застосовано статтю 10, частини 3, 4, 5 статті 61, статтю 64 Закону України "Про господарські товариства", частину 3 статті 100 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2019 у справі № 910/21591/16, від 12.04.2018 у справі № 914/1968/16, від 19.02.2019 у справі № 924/156/18, від 17.04.2018 у справі № 922/1671/16, від 02.05.2018 у справі № 905/1076/17, від 03.04.2018 у справі № 911/2340/17 та від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.

Крім того заявник вказує, що судами було порушено норми процесуального права, зокрема частини 2 статті 74, статей 76, 77, 78, 79, 86, пунктів 2, 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

3.3.16.12.2020 до суду від ТОВ "Бобрик" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відповідач вказав, що висновки Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, були прийняті за наявності інших фактичних обставин, а томі відсутні підстави для їх врахування. Крім того, відповідач стверджує, що у касаційній скарзі заявник вказував недостовірні відомості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права відповідно до наведених в касаційній скарзі доводи та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.

4.2. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.3. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.4. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.5. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

4.6. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

4.7. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

4.8. Проаналізувавши висновки щодо питання застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2019 у справі №910/21591/16, від
12.04.2018 у справі № 914/1968/16, від 19.02.2019 у справі № 924/156/18, від
03.04.2018 у справі №911/2340/17, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів вважає підстави для врахування цих висновків при вирішенні спору у цій справі відсутні, оскільки вони стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.9. У постанові від 19.01.2019 у справі №910/21591/16 Верховний Суд погодився з висновками судів, що прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів (відповідно до пункту 13.3 статуту відповідача збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про господарські товариства" є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.

У справі, що переглядається, рішення загальних зборів з підстав відсутності кворуму, встановленого статутом, не оскаржувались.

4.10. У постанові від 12.04.2018 у справі №910/21591/16 Верховний Суд зробив висновок, що відсутність в акціонера можливості підготуватися до розгляду питань порядку денного загальних зборів у зв'язку із порушенням процедури їх скликання є підставою для визнання рішень таких загальних зборів недійсними. У цій справі суд вирішував питання щодо правильного застосування норм статей 35, 41, 42, 46 Закону України "Про акціонерні товариства".

З огляду на те, що у справі оскаржується рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, дія Закону України "Про акціонерні товариства" не поширюється на товариства з обмеженою відповідальністю, висновки, викладені у постанові у справі № 910/21591/16, також не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається.

4.11. У постанові від 19.02.2019 у справі № 924/156/18 Верховний Суд зробив висновок, що невиконання вимоги частини 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства", статті 167 Господарського кодексу України щодо надання учасникам товариства можливості ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів, може бути підставою для висновку про недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів та порушення корпоративних прав учасників.

У справі, що переглядається, позивач не оскаржував рішення загальних зборів з підстав неможливості ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. Тому висновки також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки справи різняться змістом позовних вимог і встановленими фактичними обставинами.

4.12. У постанові від 03.04.2018 у справі № 911/2340/17 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про безпідставність виключення учасника, оскільки було встановлено, що відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про господарські товариства" позивач виконав свій обов'язок щодо внесення вкладу до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Натомість, у справі, що переглядається, питання внесення вкладу взагалі не розглядалось. Отже, у тій справі та у справі, яка розглядається, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не є подібними.

4.13. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.14. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі № 910/10463/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо неврахування висновків про застосування вимог статті 10, частини 3, 4, 5 статті 61, статті 64 Закону України "Про господарські товариства", частини 3 статті 100 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2019 у справі №910/21591/16, від 12.04.2018 у справі № 914/1968/16, від 19.02.2019 у справі № 924/156/18, від
03.04.2018 у справі №911/2340/17.

4.15. Водночас, колегія суддів погоджується з аргументами касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норми статті 64 Закону України "Про господарські товариства" та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 914/758/17, від 17.04.2018 у справі № 922/1671/16, та від 02.05.2018 у справі № 905/1076/17, щодо застосування цієї норми права.

4.16. Так, у цих постановах Верховний Суд, погодившись з висновками судів щодо недійсності рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю про виключення учасника, зазначив, що:

Згідно зі статтею 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

У пункті 4.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від
25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що під час вирішення спорів, пов'язаних з виключенням учасників з господарських товариств, господарським судам слід враховувати, що у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства.

Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника.

Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.

При вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання.

Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів (пункт 29 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

4.17. Суди обох інстанцій визнали обґрунтованою підставу виключення позивача зі складу учасників товариства - систематичне невиконання обов'язку щодо участі у загальних зборах учасників, що призводило до неможливості внесення змін до статуту та підписання статуту в новій редакції.

4.18. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла станом на дату проведення загальних зборів) участь в управлінні справами товариства, зокрема шляхом участі у загальних зборах та голосування на них, є правом, а не обов'язком учасника товариства. У рішенні загальних зборів та в судових рішеннях, що переглядаються, відсутнє обґрунтування, у чому саме полягало ускладнення чи неможливість діяльності товариства через невнесення змін до статуту. Тобто, суди не встановили наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника, які стали підставою для його виключення.

4.19. Висновки суду апеляційної інстанції, що участь учасників у загальних зборах є обов'язком позивача, оскільки відповідно до статті 117 Цивільного кодексу України, статті 11 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла станом на дату проведення загальних зборів) учасник зобов'язаний додержуватися установчих документів товариства, а у пункті 7.3 статуту учасники передбачили, що вони зобов'язанні безпосередньо приймати участь в поточній діяльності товариства, також особисто або через свого представника приймати участь у зборах учасників, є помилковими.

4.20. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів. Частина 2 цієї статті надає право учасникам встановлювати установчим документом інші обов'язки.

4.21. Водночас, слід виходити з того, що згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла станом на дату проведення загальних зборів) до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

4.22. Оскільки статут є локальним нормативним актом, тому у разі, якщо його положення суперечать закону, слід керуватися саме нормами закону.

4.23. Отже, зважаючи на те, що відповідно до закону участь у загальних зборах є правом учасника, положення статуту, які визначають таке право обов'язком, суд не повинен брати до уваги при вирішенні спору про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю з підстав невиконання обов'язку, закріпленого у статуті.

4.24. Таким чином, відсутність позивача на загальних зборах учасників не може свідчити про невиконання або неналежне виконання ним обов'язків учасника товариства та бути підставою для його виключення зі складу учасників, навіть, якщо відповідні положення закріплені у статуті, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що ухвалені внаслідок неправильного застосування норм статті 64 Закону України "Про господарські товариства", з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 311 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.3. Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також оскільки виправлення відповідної помилки не потребує з'ясування нових обставин і дослідження нових доказів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних у справі судових рішень та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5.4. Водночас, оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла підтвердження лише частково, відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за скаргою щодо неврахування висновків про застосування норм матеріального права викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2019 у справі №910/21591/16, від 12.04.2018 у справі № 914/1968/16, від 19.02.2019 у справі № 924/156/18, від 03.04.2018 у справі №911/2340/17.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Згідно з пунктом 2 частини 1, пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

6.3. Судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у справі, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, пунктом 5 частини 1 статті 296, пунктом 3 частини 1 статті 308, статями 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Закрити касаційне провадження у справі № 910/10463/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо неврахування висновків про застосування норм матеріального права викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2019 у справі №910/21591/16, від 12.04.2018 у справі № 914/1968/16, від 19.02.2019 у справі № 924/156/18, від 03.04.2018 у справі №911/2340/17.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 910/10463/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрик", яке оформлене протоколом №44 від 12.12.2017.

Визначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрик" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 60, код ЄДРПОУ 38127193) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1 921,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви, 2
881,50 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги, 3 842,00
грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко