Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.08.2019 року у справі №914/2255/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2255/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019

та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 в частині відмови у стягненні 80 000 грн пені

у справі № 914/2255/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького

про стягнення 862 643,75грн, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З.

Гжицького (далі - відповідач) 862 643,75 грн. заборгованості (633 900,45 грн. основного боргу, 87 872,20грн пені, 32 680,89 грн. 3% річних та 108 190,21 грн. інфляційних нарахувань) у зв'язку з неналежним виконанням укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу №00257/16-ТЕ (Т)-21 від 27.09.2016.

11.03.2019 відповідач звернувся з заявою про зменшення пені на 95% на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, в якій вказав, що Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З.

Гжицького є некомерційною державною установою, що фінансується з державного бюджету, станом на час оплати він не мав відповідних коштів на оплату газу через недофінансування з державного бюджету, що підтверджується Помісячним планом використання бюджетних коштів на 2016 рік.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 у справі № 914/2255/18 (суддя Стороженко О. Ф. ) закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення 633 900,45 грн. основного боргу. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволено частково. Зменшено розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 80 000,00 грн. Позов у частині позовних вимог стосовно стягнення сум додаткових нарахувань задоволено частково (з урахуванням зменшення розміру пені). Стягнуто з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького на користь ПАТ "НАК " Нафтогаз України" 7 872 грн. пені, 32 680,89 грн. 3% річних, 108 190,21 грн. інфляційних втрат та 3431,15 грн. судового збору.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд встановив, що після подання позову відповідач сплатив 633 900,45 грн. основного боргу, а відтак закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 87 872,20 грн. пені, 32
680,89 грн. 3% річних та 108 190,21 грн. інфляційних нарахувань, місцевий господарський суд встановив їх правильність та обґрунтованість.

Водночас, вирішуючи питання про зменшення на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України належного до стягнення розміру пені на 80 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що за даними Помісячного плану використання бюджетних коштів на 2016 рік, затвердженого МОН України, у вересні-грудні 2016 року університету не виділялись кошти на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, що зумовило виникнення боргу за отриманий газ у жовтні-грудні 2016 року.

За висновком місцевого господарського суду, оскільки фінансування університету з державного бюджету зумовлює необхідність виключно цільового використання виділених коштів, саме факт відсутності належного фінансування унеможливив своєчасне виконання грошових зобов'язань за договором. При цьому суд врахував стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних нарахувань та пені у зменшеному розмірі, що фактично забезпечить належний захист майнових прав та інтересів позивача.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 (колегія суддів: Хабіб М. І. - головуючий, Матущак О. І., Мирутенко О. Л. ) рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 у справі № 914/2255/18 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягненні 80 000 грн пені у справі № 914/2255/18; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 80 000,00 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 у справі № 914/2255/18 залишити без змін.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень в частині зменшення розміру пені позивач зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач послався на те, що суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачено названою нормою.

Наголошуючи на порушенні судами норм ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та необґрунтованому зменшенні заявленого до стягнення розміру пені, позивач у касаційній скарзі вказує на те, що судами не було враховано інтереси позивача, а також те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ
"НАК "Нафтогаз України" у справі № 914/2255/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н. Г. - головуючого (доповідача), Жукова С. В., Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 08.08.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо ч. 13 ст. 8 ГПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 914/2255/18 касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 в частині відмови у стягненні 80 000 грн пені у справі №914/2255/18 залишено без руху; надано АТ
"НАК "Нафтогаз України" України строк для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 914/2255/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ
"НАК "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 в частині відмови у стягненні 80 000 грн пені у справі № 914/2255/18 та призначено розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що
27.09.2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України2 (постачальник) та Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького (споживач) уклали договір №00257/16-ТЕ (Т)-21 на постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1,2.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 природний газ в обсягах 120 000 тис. куб. м, а споживач зобов'язується оплатити газ на умовах договору.

Газ, що постачається за Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору).

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 4 942
грн, крім того 20% ПДВ, всього з ПДВ - 5 930,40 грн.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 509 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідженням матеріалів справи судами встановлено, що у жовтні, листопаді та грудні 2016 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 792
746,21 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від
31.10.2016 на суму 158 845,76 грн, від 30.11.2016 на суму 269 708,66 грн та від
31.12.2016 на суму 364 191,79 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін Договору.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судами, випискою банку з рахунка позивача підтверджено та не заперечується сторонами, що 26.12.2016 відповідач здійснив часткову оплату поставленого природного газу в сумі 158 845,76 грн.

Згідно з п.8.2 Договору, у разі прострочення споживачем оплати відповідно до п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Предметом позову у даній справі є вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького 862 643,75 грн. заборгованості, в т. ч. 633
900,45 грн. - основного боргу, 87 872,20 грн. - пені, 32 680,89 грн. - 3% річних та 108 190,21 грн. - інфляційних нарахувань у зв'язку з простроченням оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №00257/16-ТЕ (Т)-21 від 27.09.2016.

Разом з тим, під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями було встановлено, що борг в сумі 633 900,45 грн. відповідач сплатив 10.12.2018, що підтверджено платіжним дорученням № 576 від 07.12.2018, відтак правомірно було закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 633 900,45 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи наведених вище норм, дослідивши умови Договору та наявні у справі докази, здійснивши перерахунок заявлених вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що за прострочення оплати поставленого за Договором природного газу позивач правомірно та обґрунтовано заявив до стягнення 87 872,20 грн. пені, 32 680,89 грн. 3% річних та 108
190,21грн інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволено в повному обсязі і в цій частині судові рішення ні позивачем, ні відповідачем не оскаржуються.

У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечує проти висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо зменшення на 80 000,00 грн. належної до стягнення пені та зазначає про порушення судами норм ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім.

С. З. Гжицького є державною установою, яка фінансується з державного бюджету.

Згідно з ст. 71 Закону України "Про вищу освіту" фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Місцевим та апеляційним судами досліджено та встановлено, що за даними Помісячного плану використання бюджетних коштів на 2016 рік, затвердженого Міністерством освіти і науки України, Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького не виділено коштів державного бюджету на оплату комунальних послуг та енергоносіїв у вересні-грудні 2016 року.

При цьому судами було також враховано, що після пред'явлення позову відповідач повністю сплатив суму основного боргу і на момент вирішення спору заборгованість за газ була погашена.

Крім того, при вирішенні питання про зменшення розміру пені суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу.

З огляду на викладене та встановивши, що відповідач є державним навчальним закладом, який повністю утримується за рахунок державного бюджету, а відсутність належного фінансування унеможливило своєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені.

Аналогічна правова позиція щодо підстав для зменшення розміру пені викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
13.06.2018 у справі №904/9781/17.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам та доводам сторін, а їх висновок про зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача пені є законним та обґрунтованим.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, з огляду на повноваження касаційного суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням конкретних обставин даної справи, ступеню виконання зобов'язань боржником та причини неналежного виконання зобов'язань, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, правомірна зменшив пеню на 80 000,00 грн.

При цьому, як вірно зазначено судами, і касаційний суд погоджується з ними, задоволення у повному обсязі вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань забезпечить захист майнових прав та інтересів АТ "НАК "Нафтогаз України", що спростовує доводи касаційної скарги про те, що судами не біло враховано інтереси позивача.

Посилання заявника касаційної скарги на необґрунтоване зменшення заявленого до стягнення розміру пені зводяться до посилань на необхідність здійснити переоцінку обставин, з яких виходили місцевий та апеляційний суди при вирішенні питання про зменшення розміру пені, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відтак відхиляються колегією суддів.

Разом з тим, слід зазначити, що доводи АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують законних та обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного судів в оскаржуваній частині.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 в частині відмови у стягненні 80 000 грн. пені у справі № 914/2255/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2019 в частині відмови у стягненні 80 000 грн. пені у справі № 914/2255/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Жуков С. В.

Огороднік К. М.