Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.07.2019 року у справі №902/26/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/26/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Огородніка К. М., суддів: Зуєва В. А., Банаська О. О.,

за участі секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участі представників:

АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвокат Литвин П. В.,

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - Дороніна О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019

та рішення Господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 (в частині позовних вимог про стягнення 10871311,18 грн. пені, 4984078,37 грн. інфляційних втрат та 1558848,34 грн. трьох відсотків річних)

у справі № 902/26/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Вінницягаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут"

про стягнення 44909394,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Вінницягаз" (далі - ПАТ по газопостачанню і газифікації "Вінницягаз", відповідач) про стягнення 44909394,79
грн., в тому числі 27495156,90 грн. основного боргу, 10871311,18 грн. пені, 4984078,37 грн. суми, на які збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 1558848,34 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 13-111-Н купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 щодо своєчасної оплати вартості переданого природного газу в повному обсязі, переданого/отриманого протягом січня - грудня 2013 року, січня-грудня 2014 року, січня-червня 2015 року.

З посиланням на норми ст.ст. 22, 193, 231 ГК України, ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

04.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (як продавцем) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (покупцем) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №13-111-Н, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 року році природний газ в обсязі 651104,625 тис. м. куб. на загальну вартість з ПДВ - 255904184,00 грн., для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору №13-111-Н.

Обсяги газу, що планується передати за Договором №13-111-Н можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. (п. 2.1.1. Договору)

Відповідно до п. 3.3. Договору №13-111-Н, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі. (п.
6.1. Договору)

Відповідно до п. 6.2. Договору №13-111-Н, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною Постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору №13-111-Н покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. (п. 7.2. Договору).

10.07.2013 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №13-111-Н, відповідно до якої зменшено обсяг газу, що підлягає передачі покупцеві в період з 01 січня по 31 грудня 2013 року, до 646092,070 тис. м. куб. на загальна вартість якого становить 211611746,17 грн.

31.12.2013 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №13-111-Н, якою, зокрема, договірні відносини продовжено до кінця 2014 року, визначено, що обсяг газу переданого покупцеві складає 1294933,746 тис. м. куб., а його вартість становить з ПДВ - 494332750,19 грн., а також змінено п. 7.2. Договору №13-111-Н, яким встановлено, що у разі несплати покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

28.04.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору №13-111-Н, якою викладено п. 6.1. Договору в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

15.05.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору №13-111-Н, якою визначено, що у період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року продавець передає покупцеві природний газ в обсязі до 1256961,373 тис. м. куб. на загальну вартість 708500096,17 грн. з ПДВ.

10.06.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду №5 до Договору №13-111-Н, відповідно до якої зменшено вартість наданого газу з ПДВ до 551113030,53 грн.

22.12.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду №6 до Договору №13-111-Н, якою визначено термін поставки природного газу у період 2013-2015 року, обсяг газу переданого покупцеві складає 1509324,484 тис. м. куб. на загальну суму з ПДВ - 720872087,39 грн.

23.03.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду №7 до Договору №13-111-Н, якою визначено, що у період з 01.01.2013 року по 30.11.2015 року продавець передає покупцеві газ в обсязі до 1683782,685 тис. м. куб. загальна вартість якого становить з ПДВ - 1479828701,62 грн.

19.06.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду №8 до Договору №13-111-Н, якою вирішено, що Договір №13-111-Н від 04.01.2013 року припинив дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ діє до їх повного виконання.

З 01.07.2015 у відповідності до Закону України "Про ринок природного газу" та на підставі постанови НКРЕКП №1587 від 21.05.2015 року, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" було анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

У зв'язку з цим, 03.08.2015 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз ", як довірителем, та ТОВ "Вінницягаз Збут", як повіреним, було укладено Договір доручення №24/1510461/Р.050, за умовами якого повірений зобов'язався від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання, а саме: здійснювати фактичну оплату ПАТ "НАК "Нафтогаз України" згідно Договору №13-111-Н.

З січня 2013 року по червня 2015 року, на виконання умов Договору №13-111-Н, за актами прийому-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, від: 25.06.2014 за газ спожитий у січні 2013 року на суму 43765014,74 грн. ; від 28.02.2013 за газ спожитий у лютому 2013 року на суму 31597161,46 грн. ; від 31.03.2013 за газ спожитий у березні на суму 37044994,37 грн. ; від 30.04.2013 за газ спожитий у квітні на суму 16472403,40 грн. ; від 31.05.2013 за газ спожитий у травні на суму 4741175,12 грн. ; від 30.06.2013 за газ спожитий у червні на суму 4459122,95
грн. ; від 31.07.2013 за газ спожитий у липні на суму 4721577,89 грн. ; від
31.08.2013 за газ спожитий у серпні на суму 4585069,08 грн. ; від 30.09.2013 за газ спожитий у вересні на суму 9867651,30 грн. ; від 31.10.2013 за газ спожитий у жовтні на суму 16885695,53 грн. ; від 30.11.2013 за газ спожитий у листопаді на суму 22528656,36 грн. ; від 18.08.2014 за газ спожитий у грудні 2013 року на суму 34831939,37 грн. ; від 22.09.2014 за газ спожитий у січні 2014 року на суму 20783189,86 грн. ; від 31.01.2014 за газ спожитий у січні на суму 21832809,98
грн. ; від 22.09.2014 за газ спожитий у лютому 2014 року на суму 15371415,67

грн. ; від 28.02.2014 за газ спожитий у лютому 2014 року на суму 19012779,10
грн. ; від 28.10.2014 за газ спожитий у березні 2014 року на суму 7583548,78
грн. ; від 31.03.2014 за газ спожитий у березні на суму 17243099,96 грн. ; від
30.04.2014 за газ спожитий у квітні на суму 16369492,57 грн. ; від 31.05.2014 за газ спожитий у травні на суму 11026088,11 грн. ; від 30.06.2014 за газ спожитий у червні на суму 8302811,27 грн. ; від 31.07.2014 за газ спожитий у липні на суму 8035062,72 грн. ; від 31.08.2014 за газ спожитий у серпні на суму 7870233,59
грн. ; від 30.09.2014 за газ, спожитий у вересні, на суму 8005571,68 грн. ; від
31.10.2014 за газ спожитий у жовтні на суму 26423309,70 грн. ; від 30.11.2014 за газ спожитий у листопаді на суму 46533320,21 грн. ; від 31.12.2014 за газ спожитий у грудні на суму 58137979,94 грн. ; від 31.01.2015 за газ спожитий у січні на суму 58573855,08 грн. ; від 28.02.2015 за газ спожитий у лютому на суму 52491653,50 грн. ; від 31.03.2015 за газ спожитий у березні на суму 43948471,18
грн. ; від 30.04.2015 за газ спожитий у квітні на суму 103754928,20 грн. ; від
31.05.2015 за газ, спожитий у травні, на суму 74773329,56 грн. ; від 30.06.2015 за газ, спожитий у червні, на суму 58794441,71 грн., ПАТ "НАК "Нафтогаз України" здійснив на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" поставку природного газу в загальному обсязі 1529673,322 тис. м. куб. на суму 916327853,94
грн.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" здійснило часткову оплату наданого газу на загальну суму 888932697,04 грн. та допустило заборгованість на суму 27495156,90 грн.

Оплата по Договору здійснювались трьома способами:

1) в сумі 758785720,09 грн. - кошти, які перераховувались населенням на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виключно з рахунку з спеціальним режимом використання у відповідності до ч.1 п.6.2 Договору №13-111-Н - шляхом щоденного перерахування коштів в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, встановлених п.6.1 Договору №13-111-Н;

2) в сумі 3428494,39 грн. - кошти, частково зарахування зустрічних однорідних вимог;

3) в сумі 154113639,42 грн. - кошти, Державного бюджету, отримані на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Так, між ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької ОДА, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України", в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 було укладено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню: №1886 від 22.07.2014 на суму 3869394,53 грн. ; №1889 від
22.09.2014 на суму 1224569,43 грн. ; №1890 від 22.09.2014 на суму 489573,01 грн. ; №1888 від 22.09.2014 на суму 1105777,74 грн. ; №2079 від 20.10.2014 на суму 7371778,14 грн. ; №2080 від 20.10.2014 на суму 835063,53 грн. ; №2275 від
20.11.2014 на суму 2757071,52 грн. ; №2530 від 19.12.2014 на суму 12332614,81
грн. ; №64 від 20.01.2015 на суму 22904831,11 грн. ; №429 від 20.02.2015 на суму 11825904,10 грн. ; №677 від 19.03.2015 на суму 13629280,84 грн. ; №1183 від
20.05.2015 на суму 53234033,23 грн. ; №1444 від 19.06.2015 на суму 6369966,39
грн. ; №1638 від 20.07.2015 на суму 10745316,25 грн. ; №2010 року від 21.09.2015 на суму 280014,88 грн.

На виконання Договору №13-111-Н та відповідно до спільних протокольних рішень, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було перераховано 140624589,42 грн.

Відповідно до банківських виписок Державної казначейської служби України за 24 вересня, 23 жовтня, 25 листопада, 24 грудня 2014 року, 04 березня, 03 квітня, 12 червня, 30 червня, 24 липня, 25 вересня 2015 року, виписок банку, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" сплачено 758785720,09 грн. коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.

19.11.2015, відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, сторони, на підставі ст. 601 ЦК України, дійшли згоди щодо припинення зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором №13-111-Н в сумі 3428494,39 грн.

05.01.2019, у зв'язку з заборгованістю ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у розмірі 27495156,90 грн., ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 44909394,79 грн. з яких: 27495156,90 грн. основний борг, 10871311,18 грн. пеня, 4984078,37 грн. інфляційні втрати та 1558848,34 грн. 3% річних.

Після порушення провадження у даній справі, були додатково прийняті аналогічні спільні протокольні рішення.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.06.2016 ТзОВ "Вінницягаз Збут" було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 закрито провадження у справі № 902/26/16 в частині стягнення 27495156,90 грн. основного боргу, та відмовлено у позові в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №902/26/16 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 у справі №902/26/16 - без змін.

Судами обох інстанцій встановлено, що на час вирішення спору заборгованість відповідача за поставлений природний газ згідно Договору №13-111-Н погашено у повному обсязі.

Спір у справі виник з приводу стягнення пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані в зв'язку з несвоєчасним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу згідно укладеного між ними договору №13-111-Н.

Рішення господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу, визначений пунктом 6.1. Договору №13-111-Н, беручи до уваги, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися в порядку та на умовах, визначених Постановами Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008, №792 від 30.09.2015, пункта 6.2. договору, а остаточні розрахунки з позивачем проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 на підставі спільних протокольних рішень, а тому підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені, та нарахування 3% річних, інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, відсутні.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 204, 527, 625, 627, 629, 654 ЦК України та частини 5 статті 236 ГПК України, просить суд ухвалені у справі постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 скасувати в частині відмови у стягненні 10871311,18 грн. пені, 4984078,37 грн. інфляційних втрат та 1558848,34 грн. трьох відсотків річних та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в цій частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" наголошує, що суди проігнорували вільне волевиявлення сторін, наведене у пункті 6.1 Договору №13-111-Н. В той час як підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, складених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також просить залишити рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо розгляду клопотань

Суд відхиляє подане позивачем клопотання від 15.10.2019 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що мотивоване існуванням у цій справі виключної правової проблеми, оскільки Суд не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до вимог частини 5 статті 302 ГПК України з огляду на сталу однозначну численну судову практику Верховного Суду з вирішення спорів у подібних правовідносинах, чим забезпечується розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики з вирішення спорів у правовідносинах, подібних спірним у цій справі, і тим самим виключає існування виключної правової проблеми як підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувалися суди

Предметом спору у цій справі є стягнення 10871311,18 грн. пені, 4984078,37 грн. інфляційних втрат та 1558848,34 грн. трьох відсотків річних, що нараховані позивачем за порушення відповідачем пункта 6.1. Договору №13-111-Н, а саме несвоєчасну оплату за переданий газ.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 193 ГК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини 1 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно зі статтею 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від
11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений названими Порядками, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Відтак, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №917/1615/18, від 19.09.2019 у справі №922/3635/18.

Виходячи із предмета та підстав позову до предмета доказування у даній справі входять такі обставини: 1) яка частина оплати за придбаний газ була здійснена відповідачем власними коштами, а яка - шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій"; 2) чи було допущено відповідачем прострочення виконання зобов'язання в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним із актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.

Від встановленого залежить визначення правильності розрахунку, або взагалі можливість нарахувань, здійснених в порядку статей 611, 625 ЦК України, статті 230 ГК України.

Таким чином, для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору №13-111-Н, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №910/9806/16.

Отже, підставою для стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання може бути наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків і яка була би несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Разом із тим судами попередніх інстанцій встановлена недоведеність позивачем того, що оплата за природний газ, яка здійснювалась відповідачем за рахунок власних коштів, була проведена несвоєчасно. Верховний Суд звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій встановлено використання природного газу покупцем для постачання побутовим споживачам.

Зокрема, апеляційним господарським судом встановлено, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008, відповідними постановами НКРЕ, з дотриманням умов п.6.2. Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №20.

Таким чином позивач здійснив нарахування штрафних санкцій на суми коштів, які були необґрунтовано визначені ним в якості прострочення оплати за природний газ, а тому наведений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже, немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини 2 статті 625 ЦК України і стягнення з відповідача стягнення 10871311,18 грн. пені, 4984078,37 грн. інфляційних втрат та 1558848,34 грн. трьох відсотків річних

Правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із непідтвердженням позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів, наведено у постановах, ухвалених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах №918/181/18, №918/910/15, №902/514/18, №907/864/17, №903/910/18, №903/911/18 правовідносини в яких є подібними з правовідносинами сторін у цій справі.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частинами 2 та 3 статті 13 ГПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, обов'язком позивача є доведення правильності обрахування заявленої до стягнення суми.

З огляду на повноваження Верховного Суду, суд касаційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу ґрунтуються на вказаних нормах права.

Посилання скаржника на відповідні постанови Верховного Суду є безпідставним, оскільки дані постанови Верховним Судом були прийняти за інших фактичних обставин справи.

Інші доводи АТ "НАК "Нафтогаз України", викладені в касаційній скарзі, вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас, зазначаючи про порушення цими судами норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційний господарський суд зазначає, що касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України", її доводи, стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, оскільки, як вже було зазначено, касаційна інстанція відповідно до частин 1 та 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За результатами аналізу питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду суд касаційної інстанції враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ( №4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10 871 311,18
грн. пені, 4 984 078,37 грн. інфляційних втрат та 1 558 848,34 грн. трьох відсотків річних прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 (в частині позовних вимог про стягнення 10871311,18 грн. пені, 4984078,37 грн. інфляційних втрат та 1558848,34 грн. трьох відсотків річних) у справі №902/26/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Огороднік К. М.

Судді Зуєв В. А.

Банасько О. О.