ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1351/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайки М.А.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування",

представник позивача - Собко О.В. (довіреність №2-497д від 15.01.2018),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект",

представник відповідача - Мороз А.С. (договір про надання правової допомоги від 21.03.2018),

розглянувши касаційні скарги:

Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект"

на рішення господарського суду Київської області

від 17.07.2017

у складі судді: Щоткін О.В.

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 02.10.2017

у складі суддів: Калатай Н.Ф., (головуючий), Баранець О.М., Мартюк А.І.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект",

про стягнення 4 622 206, 36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (далі - ТОВ "Техкомплект", відповідач) про стягнення 4 622 206, 36 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки автокранів за договором № УГВ642/11-16 від 01.03.2016 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Київської області від 17.07.2017 у справі № 911/1351/17 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 2 893 646,38 грн. - пені. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на доведеності факту несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку по поставці товару за спірним Договором. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення (строків виконання робіт за договором) суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.10.2017) у справі № 911/1351/17, вищезазначене судове рішення господарського суду Київської області від 17.07.2017 у цій справі змінено та викладено резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (08004, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, 43/2, ідентифікаційний код 20616482) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) пеню в сумі 723 411 (сімсот двадцять три тисячі чотириста одинадцять) грн. 59 коп., штраф в сумі 432 139 (чотириста тридцять дві тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 69 333 (шістдесят дев'ять тисяч триста тридцять три) грн. 10 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили".

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Видачу наказів на виконання постанови доручено господарському суду Київської області.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 17.07.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 911/1351/17, ПАТ "Укргазвидобування" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому, скаржник вказує на порушення апеляційним судом п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

ТОВ "Техкомплект" також не погодилось з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 911/1351/17 та звернулось з касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити загальний розмір неустойки (пеня та штраф) до 200 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, відповідач посилається на невірне застосування апеляційним судом ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 218, ч. 3 ст. 219, ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та норм процесуального права, зокрема ст.ст. 42, 32, 36, ч. 1 ст. 83 ГПК України.

05.01.2018 на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), справа № 911/1351/17 господарського суду Київської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 911/1351/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. (протоколи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 09.02.2018 прийнято справу № 911/1351/17 господарського суду Київської області до провадження. Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ПАТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Техкомплект". Відкрито касаційне провадження у справі №911/1351/17 господарського суду Київської області за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" на рішення господарського суду Київської області від 17.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" відбудеться 22.03.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.03.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

ПАТ "Укргазвидобування" у письмовому відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Техкомплект" просило відмовити у її задоволенні. При цьому, зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, які б підтверджували, що порушення строків поставки настали з об'єктивних причин, а не з суб'єктивних.

В судове засідання 22.03.2018 з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача і надали пояснення у справі.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення уповноважених представників сторін, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.03.2016 між ТОВ "Техкомплект" ("Постачальник" за Договором) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" ("Покупець" за Договором) укладений договір поставки №УГВ642/11-16 (закупівля товару за власні кошти), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації, що додається до договору та є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 7.11 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 до договору №УГВ642/11-16 від 01.03.2016), у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, визначені у Графіку поставки до договору, останній сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

У зв'язку з тим, що поставка товару відбулась з порушенням строків встановлених договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2893646,38 грн. - пені та 1728559,98 грн. - штрафу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а відтак вірним є висновок апеляційної інстанції про наявність правових підстав для одночасного стягнення пені та штрафу.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 200 000 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Свій висновок про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції мотивував тим, що розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення становить близько 20 % від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару, що є неспіврозмірним, в той час як неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права, що передбачено ст. 83 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), та задовольнила клопотання відповідача частково, зменшивши розмір пені та штрафу на 75%, а саме до 723 411,59 грн. та 432 139,99 грн. відповідно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені в касаційних скаргах доводи не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" та залишення рішення господарського суду Київської області від 17.07.2017 (в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017) та постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі № 911/1351/17 без змін. При цьому, апеляційний господарський суд правомірно скористався наданим п. 3 ст. 83 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) правом щодо зменшення розміру пені та штрафу, цим самим забезпечивши баланс майнових інтересів обох сторін.

Колегія суддів Касаційного господарського суду, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, вважає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, з дотриманням вимог ст.3 ЦК України щодо вирішення спору з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності і розумності.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.07.2017 (в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі № 911/1351/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков