ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 905/1492/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Краснова Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Бабенко Г.О. (адвокат)

відповідача 1 за первісним позовом - не з`явився

відповідача 2 за первісним позовом - не з`явився

відповідача 3 за первісним позовом - не з`явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом - не з`явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - Паренчук І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного підприємства - Фірми «Дарьял»

на рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Унікон»

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Доншахтоавтоматика» ;

приватного підприємства - Фірми «Дарьял»;

публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»

про встановлення факту використання корисної моделі, зупинення використання корисної моделі, захищеної патентом на корисну модель,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Граніт» та

за зустрічним позовом приватного підприємства - Фірми «Дарьял»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Унікон»

про визнання недійсним ліцензійного договору

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

1. Історія справи

1.1. Спір між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Унікон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Доншахтоавтоматика» і приватним підприємством - Фірмою «Дарьял» з приводу встановлення факту використання та зупинення використання корисної моделі, захищеної патентом №45938, був предметом розгляду у справі №5006/16/40/2012. Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2013, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013, позов задоволено. Судові рішення ґрунтуються на висновку призначеної у справі судової експертизи. Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013 у справі №5006/16/40/2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

1.2. Скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 05.11.2013 зауважив, зокрема про те, що: « зі змісту наявного у справі висновку судової експертизи вбачається, що його складено лише за результатами дослідження відповідних паспортів якості, листів ПП «Дарьял», товарно-транспортних накладних, фотографій ярлика, закріпленого на бухті порошкового дроту, тобто на підставі документів, а не продукту, який виготовляються ПП «Дарьял» та використовується іншими відповідачами.

1.3. При цьому сам продукт судом не витребувався та експертом не досліджувався. За допомогою спеціальних знань не порівнювалися продукт відповідача та продукт позивача, що виготовлений з використанням корисної моделі за патентом України № 45938. Тобто у справі достовірно не встановлено, чи було використано у відповідному продукті відповідача кожну ознаку корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом України № 45938 згідно з описом цього патенту, оскільки дослідження паспортів якості, листів, товарно-транспортних накладних, фотографій ярлика (а не безпосередньо виготовленого продукту) у випадку, коли предметом спору є продукти, що відрізняються лише певним процентним співвідношенням хімічних елементів, не можна визнати належним дослідженням предмета позову».

1.4. Ухвалою господарський суд Донецької області від 20.01.2014, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2014, призначено додаткову судову металознавчу експертизу у справі № 5006/16/40/2012 та зупинено провадження у справі № 5006/16/40/2012 до отримання результатів цієї експертизи.

1.5. З ухвали господарського суду Донецької області від 06.07.2015 вбачається, що супровідним листом від 19.06.2014, відповідно до статті 41 ГПК України, господарський суд Донецької області надіслав справу №5006/16/40/2012 на адресу Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз. Через канцелярію господарського суду Донецької області 01.07.2015 від ТОВ «Фірма «Унікон» надійшла заява про відновлення втраченої справи №5006/16/40/2012 у зв`язку із неможливістю проведення експертного дослідження Донецьким науково-досідним інститутом судових експертиз через захоплення представниками незаконних збройних формувань приміщень інституту та втратою матеріалів справи.

1.6. Керуючись постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 2 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України», господарський суд Донецької області ухвалою від 06.07.2015 у задоволенні заяви ТОВ «Фірма «Унікон» про відновлення втраченої справи №5006/16/40/2012 - відмовив.

1.7. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Унікон» (далі - ТОВ «Фірма «Унікон», позивач за первісним позовом) на підставі ліцензійного договору від 01.01.2010 №1 набуло невиключний дозвіл (невиключну ліцензію) на виготовлення та продаж порошкового дроту з використанням корисної моделі, захищеної патентом №45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованим 25.11.2009 в Державному реєстрі патентів на корисні моделі та право перешкоджати неправомірному її використанню, в тому числі забороняти таке використання.

1.8. В серпні 2015 ТОВ «Фірма «Унікон» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Доншахтоавтоматика» (далі - ТОВ «Доншахтоавтоматика», відповідач 1 за первісним позовом), приватного підприємства - Фірми «Дарьял» (далі - ПП - Фірми «Дарьял», відповідач 2 за первісним позовом) про встановлення факту використання корисної моделі, зупинення використання корисної моделі, захищеної патентом на корисну модель №45938.

1.9. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю фактів, починаючи з 2009 року, виготовлення ПП - Фірмою «Дарьял», пропонування до продажу та продажу порошкового дроту зі складом наповнювача, який повторює кожну ознаку незалежного пункту формули корисної моделі за патентом на корисну модель № 45938, при цьому і формула корисної моделі за патентом № 54880, на який посилається ПП - Фірма «Дарьял» як на підставу виготовлення порошкового дроту, повторює кожну ознаку корисної моделі за патентом № 45938, власником якого є ОСОБА_1 , а отже використання відповідачами корисної моделі за патентом № 54880, на думку позивача за первісним позовом, відбувалося з порушенням прав за патентом № 45938.

1.10. Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 04.12.2017 справу № 905/1492/15 за позовом ТОВ «Фірма «Унікон» направлено за виключною підсудністю до господарського суду Запорізької області.

1.11. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.2017 залучено публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» до участі в справі № 905/1492/15 в якості співвідповідача, з одночасним виключенням його з числа третіх осіб.

1.12. ПП - Фірма «Дарьял» 23.01.2018 звернулося до господарського суду Запорізької області з зустрічним позовом до ТОВ «Фірма «Унікон», в якому просило визнати недійсним ліцензійний договір від 31.12.2015 №2 на право користування об`єктом інтелектуальної власності (патентом на корисну модель), укладений власником патенту України № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з директором ТОВ «Фірма «Унікон» Паренчуком Ігорем Валерійовичем.

1.13. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин укладений з порушенням частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України з огляду на те, що він підписаний з обох сторін однією особою ОСОБА_1 у своїх особистих інтересах. Ліцензійний договір від 31.12.2015 №2 сторонами фактично не виконується (в матеріалах справи відсутні докази оплати ТОВ «Фірма «Унікон» за використання корисної моделі № 45938), тому оспорюваний договір надав штучну можливість ОСОБА_1 судитися з ПП - Фірмою «Дарьял» в господарському суді, використовуючи ТОВ «Фірма «Унікон».

1.14. 06.02.2018 ТОВ «Фірма «Унікон» звернулося до господарського суду Запорізької області з уточненою позовною заявою, в якій просило встановити факт використання ТОВ «Доншахтоавтоматика», ПП - Фірмою «Дарьял», публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі - ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», відповідача 3 за первісним позовом) корисної моделі, захищеної патентом на корисну модель №45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованим 25.11.2009 в Державному реєстрі патентів на корисні моделі; заборонити ПП - Фірмі «Дарьял» будь-яке використання корисної моделі, захищеної патентом на корисну модель №45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованим 25.11.2009 в Державному реєстрі патентів на корисні моделі, у тому числі виготовлення продукту із застосуванням корисної моделі, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; заборонити ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», ТОВ «Доншахтоавтоматика» будь-яке використання у своїй діяльності порошкового дроту, захищеного патентом на корисну модель №45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованим 25.11.2009 в Державному реєстрі патентів на корисні моделі, що виготовляється ПП - Фірмою «Дарьял».

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 (суддя Горохов І.С.) позов задоволено частково.

Встановлено факт використання ТОВ «Доншахтоавтоматика» корисної моделі, захищеної патентом на корисну модель № 45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованим 25.11.2009 в Державному реєстрі патентів на корисні моделі.

Встановлено факт використання ПП - Фірмою «Дарьял» корисної моделі, захищеної патентом на корисну модель № 45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованим 25.11.2009 в Державному реєстрі патентів на корисні моделі.

Встановлено факт використання ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» корисної моделі, захищеної патентом на корисну модель № 45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованим 25.11.2009 в Державному реєстрі патентів на корисні моделі.

У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

2.2. Додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2022 (суддя Горохов І.С.) заяву ТОВ «Фірма «Унікон» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Доншахтоавтоматика» на користь ТОВ «Фірма «Унікон» судовий збір у розмірі 825,78 грн (вісімсот двадцять п`ять гривень 78 коп), витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 11 497,68 грн (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 68 коп), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Стягнуто з ПП- Фірма «Дарьял» на користь ТОВ «Фірма «Унікон» судовий збір у розмірі 825,78 грн (вісімсот двадцять п`ять гривень 78 коп), витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 11 497,68 грн (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 68 коп), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Стягнуто з ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» на користь ТОВ «Фірма «Унікон» судовий збір у розмірі 825,78 грн (вісімсот двадцять п`ять гривень 78 коп), витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 11 497,68 грн (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 68 коп), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фірма «Унікон» судовий збір у розмірі 3 524,00 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (колегія суддів: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М., Чус О.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач 2 за первісним позовом, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині задоволення первісного позову та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга ПП - Фірми «Дарьял» подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.2. За пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що: Центральний апеляційний господарський суд застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №923/20/17, не дослідив зібрані у справі докази з цих обставин, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.3. За пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що: Центральний апеляційний господарський суд та господарський суд Запорізької області неправильно застосували частину першу статті 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» щодо визначення дати, з якої починається захист прав при частковій відмові від патенту. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази про часткове припинення дії патенту на корисну модель № НОМЕР_1 за особистим бажанням власника патенту Паренчука І.В. ПП-Фірма «Дарьял» вважає, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у зв`язку з частковим припиненням 10.03.2016 дії патенту на корисну модель № 45938, обсяг прав, який належить до захисту за патентом № 45938, діє з 10.03.2016 - від дати публікації відомостей про часткове припинення патенту в офіційному бюлетені «Промислова власність». У позивача по справі №905/1492/15 відсутні правові підстави стверджувати про порушення патенту № 45938 до 10.03.2016. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

4.4. За пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що: Центральний апеляційний господарський суд та господарський суд Запорізької області порушили норми процесуального права за статтями 73 77 91 92 98 ГПК України, неправильно застосували статтю 7-1 Закону України «Про судову експертизу», встановивши обставини, що мають суттєве значення у справі, на підставі недопустимого доказу - копії судової експертизи Висновку від 07.06.2018 №1818 Донецького НДІСЕ, оригінал якої господарськими судами не досліджувався та відсутній у матеріалах справи. ПП - Фірма «Дарьял» вважає, що копія судової експертизи є недопустимим доказом, оскільки копія не містить оригіналу особистого підпису експерта про його попередження (обізнаність) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

4.5. За пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що: Центральний апеляційний господарський суд та господарський суд Запорізької області встановили обставини, що мають суттєве значення у справі, на підставі недопустимого доказу - на підставі Паспорту якості від 13.03.2012 №01/02-12 замість Паспорту якості від 13.03.2012 №01/02-12-2.

4.6. За пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що: Центральний апеляційний господарський суд та господарський суд Запорізької області встановили обставини, що мають суттєве значення у справі, на підставі недопустимих доказів - зразків порошкового дроту, відібраних за Протоколом, відібрання зразків порошкового дроту для проведення експертизи від 02.03.2017 №1296/1384, та на підставі зразків порошкового дроту, надісланих ТОВ «Доншахтоавтоматика» цінною посилкою за заявою від 19.02.2018, в порушення статті 77 ГПК України.

4.7. За пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що: Центральний апеляційний господарський суд в порушення пункту 2 частини другої статті 261 ГПК України відхилив клопотання Відповідача 2 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доповнення апеляційної скарги (в частині оскарження додаткового рішення).

5. Доводи інших учасників справи. Заяви/клопотання.

5.1. До Верховного Суду 18.08.2023 від позивача надійшов відзив (надісланий 15.08.2023) , в якому позивач просить касаційне провадження в частині касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287, за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України - закрити; залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - залишити без змін.

5.2. Від представника позивача за первісним позовом 29.08.2023 до Верховного Суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, де представник позивача за первісним позовом просив стягнути з ПП - Фірма «Дарьял» на користь ТОВ «Фірма «Унікон» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн.

5.3. До Верховного Суду 06.09.2023 надійшли від ПП - Фірма «Дарьял» заперечення проти розподілу судових витрат в розмірі 22 000,00 грн, в яких ПП - Фірма «Дарьял» просив відмовити ТОВ «Фірма «Унікон» у відшкодуванні заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ «Фірма «Унікон» отримало невиключний дозвіл (невиключну ліцензію) на виготовлення на продаж порошкового дроту з використанням корисної моделі, захищеної патентом № 45938 «Порошковий дріт для обробки рідкого металу», зареєстрованим в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 25.11.2009 на підставі ліцензійного договору від 01.01.2010 № 1, по закінченню дії якого між ліцензіаром ( ОСОБА_1 ) та ліцензіатом (ТОВ «Фірма «Унікон») укладено ліцензійний договір від 31.12.2015 № 2.

6.2. Пунктами 4.1 ліцензійного договору від 01.01.2010 № 1 та 4.3 ліцензійного договору від 31.12.2015 № 2 ТОВ «Фірма «Унікон» як ліцензіату надане право захищати право на корисну модель в судовому та іншому встановленому законом порядку, і вимагати відновлення порушених прав власника патенту.

6.3. Згідно з публікацій в офіційному бюлетені «Промислова власність» від 25.11.2010 № 22 Державний департамент інтелектуальної власності України на підставі заявки № u 2010 06644 від 31.05.2010 зареєстрував на ім`я: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 корисну модель «Дріт для позапічної обробки рідких металів» та видав патент України № 54880.

6.4. Позивач зазначає, що у незалежному пункті формули корисної моделі «Дріт для позапічної обробки рідких металів» за патентом України № 54880 наявні усі суттєві ознаки незалежного пункту формули корисної за патентом України № 45938, який було видано раніше, що, на думку позивача, доводить факт порушення прав власника патенту № 45938 та свідчить про неправомірне використання відповідачами корисної моделі, захищеної ним.

6.5. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що, на момент звернення ТОВ «Фірма «Унікон» (у зв`язку із втратою попередньої справи) до суду з позовом 18.08.2015 був чинним ліцензійний договір від 01.01.2010 № 1, який надавав право ліцензіату звертатися до суду в інтересах прав володільця патенту, тому ТОВ «Фірма «Унікон» є належним позивачем у справі, а заявлений спосіб захисту порушеного права в тому числі шляхом встановлення факту використання винаходу (корисної моделі) є належним згідно зі статтею 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

6.6. Заявка за патентом України № 45938 на корисну модель «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу» u200908844 подана 25.08.2009, отже строк чинності цього патенту закінчився 25.08.2019.

6.7. Згідно із публікацією від 25.09.2019 в Офіційному бюлетені «Промислова власність» № 18 за 2019 рік патент України № 45938 на корисну модель «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу» припинив чинність 25.08.2019 у зв`язку із закінченням строку дії; відповідно до виписки з Державного реєстру патентів України на корисні моделі, виданої станом на 13.11.2019, власником патенту України № 45938 на момент закінчення його чинності 25.08.2019 була фізична особа ОСОБА_1 .

6.8. З огляду на викладене, термін дії ліцензійного договору від 31.12.2015 № 2 закінчився 25.08.2019 у зв`язку із закінченням 25.08.2019 строку чинності патенту України № 45938, позивач з 25.08.2019 не є ліцензіатом, тому не має права в судовому порядку вимагати поновлення порушених прав власника нечинного патенту України №45938 ОСОБА_1 .

6.9. Суди попередніх інстанцій встановили, що, починаючи з 25.08.2019 позивач не має права забороняти будь-якій особі використання корисної моделі за нечинним патентом України № 45938.

6.10. Викладене стало підставою для відмови судом першої інстанції в задоволенні первісного позову щодо заборони відповідачам за первісним позовом будь-якого використання у своїй діяльності порошкового дроту, захищеного патентом на корисну модель № 45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу»

6.11. Апеляційні скарги не містили доводів та вимог в цій частині, тому відповідно до частини першої статті 269 ГПК України колегія суддів апеляційної інстанції не надавала оцінки рішенню суду в частині відмови в задоволенні первісного позову.

6.12. Позивач посилається на наявність фактів виготовлення ПП - Фірмою «Дарьял», починаючи з 2009 року, пропонування до продажу та продажу порошкового дроту зі складом наповнювача, який повторює кожну ознаку незалежного пункту формули корисної моделі за патентом на корисну модель № 45938, при цьому і формула корисної моделі за патентом № 54880, на який посилається ПП-Фірма «Дарьял» як на підставу виготовлення порошкового дроту, також повторює кожну ознаку корисної моделі за патентом № 45938, власником якого є ОСОБА_1 , а отже використання відповідачами корисної моделі за патентом № 54880 також відбувалося з порушенням прав за патентом № 45938.

6.13. Судами попередніх інстанцій зазначено про те, що з матеріалів справи вбачається, що листом ПП - Фірми «Дарьял» від 11.11.2011 вих. №772-1111, який був направлений на адресу ТОВ «Торговий дім «Граніт», відповідач 2 за первісним позовом підтвердив факт виготовлення та неодноразової реалізації дроту з наповнювачем: алюміній (Аl)-60%; кальцій металевий (Са metal) - 23%; феротитан (FеТі70) - 17% для обробки ливарних сталей на ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». У листі зазначено, що ПП - Фірма «Дарьял» має патент на порошкову проволоку з наповненням Al+Ca+FeTi.

6.14. Листом від 30.11.2011 № 803-3011 ПП - Фірма «Дарьял» пропонувало ТОВ «Торговий дім «Граніт» до реалізації порошковий дріт з наповнювачем АlСаFеТі 60x23x17.

6.15. Факт реалізації (продажу) вищевказаного продукту (порошкового дроту) відповідачем 2 за первісним позовом ТОВ «Торговий дім «Граніт» підтверджується, зокрема, копією видаткової накладної від 14.03.2012 №-00000004 на суму 14 409,60 грн, копією товарно-транспортної накладної від 13.03.2012 № 2, копією Паспорту якості від 13.03.2012 № 01/02-12, в якому зазначено склад наповнювача порошкового дроту, та маркуванням на бухті дроту.

6.16. Відповідачем 1 за первісним позовом були надані суду письмові пояснення від 15.09.2015, в яких він зазначив, що 15.02.2012 придбав у ТОВ «Торговий дім «Граніт» на підставі видаткової накладної від 14.03.2012 №00000004 порошковий дріт діаметром 13 мм вагою 608 кг з наповнювачем з алюмінію, кальцію та феротитану у співвідношенні (алюміній - 60%, кальцій - 23%, феротитан 70 - 17%).

6.17. Згідно з маркуванням на бухті дроту та паспорту якості зазначений дріт було виготовлено ПП-Фірмою «Дарьял». Викладені обставини підтверджуються наданими первинними документами та, як зазначено судом першої інстанції, відсутність довіреності від 14.03.2012 № 7 не спростовує отримання ТОВ «Доншахтоавтоматика» товару від ТОВ «Торговий дім «Граніт» за наявності належним чином оформленої видаткової накладної від 14.03.2012 № 00000004.

6.18. ПП - Фірма «Дарьял» у своїх поясненнях від 07.02.2018, а також від 21.02.2018 визнало факт виготовлення та поставки ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» порошкового дроту на підставі технічних умов ТУ У 27.3-20496109-001:2010 строком введення 18.03.2010; змін № 1 ТУ У 27.3-20496109-001:2010 строком введення 15.02.2011; змін № 3 ТУ У 27.3-20496109-001:2010 строком введення 10.06.2014; ліцензії ПП-Фірми «Дарьял» від 01.11.2016 на використання корисної моделі за патентом України № 54880 «Дріт для позапічної обробки рідких металів»; патенту на корисну модель № 54880 «Дріт для позапічної обробки рідких металів».

6.19. У поясненнях від 10.09.2015 № 40-21/284 відповідачем 3 за первісним позовом підтверджено факт співпраці з ПП-Фірмою «Дарьял» відповідно до договорів поставки товару від 30.07.2009 № 0393-сн, від 03.02.2010 № 0153-сн, від 20.12.2010 № 0925-сн, від 13.04.2012 № 0275-СН, від 21.12.2012 № 0685-СН, від 11.12.2013 № 0670-СН.

6.20. У додаткових поясненнях від 14.03.2018 відповідачем 2 за первісним позовом підтверджено факт виготовлення та продажу відповідачу 3 за первісним позовом порошкового дроту з наповнювачем алюміній, кальцій, титан та залізо, що здійснювалося протягом 2010, 2011, 2013, 2014, 2016 та 2017 років. Матеріали справи містять первинні документи постачання за видатковими накладними від 05.08.2013 №333, від 08.02.2014 №575, від 01.12.2016 №519, від 02.10.2017 №1041. Документи щодо постачання за 2010 - 2012 роки не надані у зв`язку з їх знищенням за закінченням терміну зберігання.

6.21. Судом першої інстанції при вирішенні спору враховано висновок експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 15.09.2016 № 120/16 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у цивільній справі № 331/6402/15-ц за позовом ОСОБА_1 , що знаходиться в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Об`єктами дослідження за цією експертизою була корисна модель за патентом України від 25.08.2009 № 45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», а також корисна модель за патентом України від 31.05.2010 № 54880. За результатами проведення експертизи зроблено висновок про те, що «у незалежному пункті формули корисної моделі «Дріт для позапічної обробки рідких металів» за патентом України № 54880 наявні усі суттєві ознаки незалежного пункту формули 1 корисної моделі «Порошковий дріт для ківшевої обробки» за патентом України №45938 (власник - ОСОБА_1 )».

6.22. Також враховано висновок Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1818, яким встановлено:

« 1. У представлених на дослідження Змінах № 2 ТУ У 27.3-20496109-001:2010 від 18.03.2010 Дріт порошковий для обробки металургійних розплавів (таблиця 4а; компонентний наповнювач АІ+Са+FеТі (60:23:17) та у Змінах № 3 ТУ У 27.3-20496109-001:2010 від 18.03.2010 Дріт порошковий для обробки металургійних розплавів (таблиця 5; компонентний наповнювач Аl+Са+Ті+Fе) (60:23:12:5), розроблених ПП-Фірмою «Дар`ял», використані всі ознаки, що містяться у незалежному пункті формули корисної моделі за патентом № 45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованому 25.11.2009 у Державному Реєстрі патентів України на корисні моделі.

2. У порошковому дроті, з наповнювачем, до складу якого входить алюміній, кальцій та титановмісний матеріал, який було виготовлено ПП-фірмою «Дар`ял» та поставлено на ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» згідно наступних наданих матеріалів, а саме:

- копій специфікацій 3-5 до договору поставки товару № 0153-сн від 03.02.2010;

- копій специфікацій 2-4 до договору поставки товару № 0925-сн від 20.12.2010;

- копій специфікацій 1-2 до договору поставки товару № 0275-СН від 13.04.2012;

- копій специфікації 1 до № 0685-СН від 21.12.2012;

- копій специфікації 1 до договору поставки товару № 0670-СН від 11.12.2013;

- копій специфікації 1 до договору поставки товару № 0102-СН від 10.11.2016;

- копій видаткової накладної № РН-0000333 від 05.08.2013, транспортної накладної № 05081 від 05.08.2013;

- копій видаткової накладної № РН-0000575 від 08.02.2014, транспортної накладної №08021 від 08.02.2014, паспорту якості № 18/02-14 від 08.02.2014;

- копій податкової накладної № 1041 від 02.10.2017, транспортної накладної № 02101 від 02.10.2017, сертифікату якості № 10/19-17 від 02.10.2017,

використано кожну ознаку корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули корисної моделі за патентом № № 45938 «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу», зареєстрованому 25.11.2009 у Державному Реєстрі патентів України на корисні моделі у редакції патенту до 10.03.2016 та після 10.03.2016.

3. У незалежному пункті формули корисної моделі «Дріт для позапічної обробки рідких металів» за патентом України № 54880 наявні всі суттєві ознаки незалежного пункту формули корисної моделі «Порошковий дріт для ківшевої обробки рідкого металу» за патентом України № 45938 у редакції після 10.03.2016».

6.23. Судом першої інстанції встановлено, що у висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1818 міститься посилання на те, що експерта Лушникова Т.М. попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384 385 Кримінального кодексу України.

6.24. Отже, з урахуванням попередження експерта про кримінальну відповідальність та питань, на які експертом було надано відповідь, місцевим господарським судом визнано цей висновок належним доказом у справі, на підставі якого можна встановити обставини, що входять в предмет доказування, зокрема щодо використання корисної моделі, захищеної патентом України № 45938 відповідачами 2 та 3.

6.25. Судом також зазначено, що питання про наявність підстав для відводу експерта Лушникової Т.М., яка підготувала висновок від 07.06.2018 № 1818 Донецького НДІСЕ, вже неодноразово розглядалося судом під час призначення експертиз у справі № 905/1492/15 та підстави для відводу судом не встановлені; питання щодо відібрання зразків порошкового дроту також досліджувалось судом та відображено в ухвалі суду від 13.02.2020 по даній справі.

6.26. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 у справі №905/1492/15 призначено судову металознавчу експертизу.

Згідно висновку Львівського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.09.2021 №745:

« 1.1. Наповнювач порошкового дроту, який було виготовлено Приватним підприємством-Фірмою «Дар`ял» та зберігається у Товариства з обмеженою відповідальністю «Доншахто-автоматика», в своєму складі має залізо, алюміній, титановмісний елемент - феротитан, мідь та сполуку Са(ОН)2.

1.2. Відсоткове співвідношення усереднених вагових замірів основних елементів порошкового наповнювача, а саме, алюмінію АІ, кальцію Са металевого, феротитану FеТі70, заліза Fе відповідно є: алюміній 60,0%; феротитан 14,8%; кальцій (металічний) 22%; мідь 0,7%; залізо 2,5%.

2. Відомості про склад наповнювача порошкового дроту, зазначені Приватним підприємством-Фірмою «Дар`ял» в паспорті якості № 01/02-12 від 13.03.2012 в межах похибки вимірювань відповідають фактичному складу порошкового дроту, який було виготовлено Приватним підприємством-Фірмою «Дар`ял» та який зберігається у Товариства з обмеженою відповідальністю «Доншахтоавтоматика».

6.27. У листі Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України від 23.04.2020 № 01-11-35-205, яким надано відповіді на питання щодо розуміння понять «титаномісткий матеріал» зазначено, що:

- механічну суміш титану і заліза можна вважати титаномістким матеріалом;

- у сталевій оболонці суміш заліза і титану та феротитану (за патентом № 45938) будуть давати один і той самий технічний результат при рівних умовах;

- в порошковому дроті, що містить 17% FеТі 70, буде 11,9 +/- 0,35% титану за ДСТУ4761-91.

6.28. Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи містять докази на підтвердження відповідності патенту № 45938 умовам патентоздатності (новизна та промислова придатність), зокрема:

- висновок № 6205 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності по цивільній справі № 331/6402/15-ц за позовом ОСОБА_1 від 06.03.2017, складений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, яким встановлено, що корисна модель за патентом України № 45938 від 25.08.2009 відповідає умові патентоздатності «новизна»;

- висновок експертизи щодо умов патентоздатності, складений Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» від 06.09.2016 № 18120/ЗУ/16, в якому встановлено, що корисна модель за патентом України на корисну модель № 45938 в обсязі формули, опублікованої 10.03.2016 року, відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї ч 2 ст. 7 Закону, а саме: за пунктами 1,2 формули є промислово придатною та новою;

- висновок експертного дослідження від 11.09.2017 № 139/17-27 Кропивницького відділення Київського НДІСЕ, яким встановлено, що змінена формула корисної моделі за патентом України № 45938 відповідає умові патентоздатності «новизна» відносно Європейського патенту № НОМЕР_2 .

6.29. З огляду на викладене, судом першої інстанції встановлений факт неправомірного використання ПП-фірмою «Дарьял», ТОВ «Доншахтоавтоматика», ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» корисної моделі, захищеної патентом України № 45938 протягом 2009 - 2014, 2016-2017 років.

6.30. Щодо зустрічних позовних вимог, то суди попередніх інстанцій зазначили про те, що єдиною підставою за зустрічним позовом для визнання недійсним ліцензійного договору від 31.12.2015 №2 ПП - Фірма «Дарьял» вказує ту обставину, що ліцензійний договір з обох боків підписано однією особою.

6.31. Як вбачається з матеріалів справи, ліцензійний договір від 31.12.2015 № 2 укладений між фізичною особою ОСОБА_1 ( власником патенту № НОМЕР_1 ) з одного боку та юридичною особою (ТОВ «Фірмою «Унікон»), від імені якої діяв ОСОБА_1 як директор та єдина посадова особа позивача згідно штатного розпису станом на грудень 2015 року. Протоколом № 7.15 позачергових зборів учасників ТОВ «Фірма «Унікон» від 21.12.2015 зборами учасників було окремо уповноважено ОСОБА_1 на укладення та підписання від імені товариства ліцензійного договору на право використання корисної моделі за патентом № 45938 з автором патенту ОСОБА_1 .

6.32. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що під час судового розгляду ПП -Фірмою «Дарьял» не було доведено те, що при підписанні ліцензійного договору від 31.12.2015 № 2 від імені ТОВ «Фірми «Унікон» Паренчук І.В. діяв не в інтересах юридичної особи. Сам факт підписання оспорюваного договору з обох сторін ОСОБА_1 не свідчить про його невідповідність вимогам законодавства.

6.33. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

7. Касаційне провадження

7.1. У зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про відставку судді ОСОБА_6 склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023, який наявний в матеріалах справи.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Суди попередніх інстанцій, врахувавши висновки експертів, оцінивши докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, дійшли висновку про часткове задоволення позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, вимоги в частині відмови в задоволенні первісного позову не розглядаються.

9.2. Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» будь-яке посягання на права, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав володільця патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

9.3. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винаходу (корисній моделі) надається правова охорона, об`єктом якої є продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо). Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі).

9.4. Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй. Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог: продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим; існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту. В такому разі обов`язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

9.5. Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом (частина п`ята статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

9.6. Судові рішення у справі оскаржуються з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

9.7. Так, касаційна скарга мотивована зокрема тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми права в частині зустрічного позову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №923/20/17, не досліджено зібрані докази з цих обставин, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

9.8. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

9.9. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.10. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі, з огляду на принцип диспозитивності, визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

9.11. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.12. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.13. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9.14. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

9.15. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

9.16. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

9.17. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

9.18. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

9.19. Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

9.20. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

9.21. Водночас, Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

9.22. У справі, на яку посилається скаржник, від 02.05.2018 №923/20/17 позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як учасник відповідача 1, має право на оспорення спірного договору, укладеного господарським товариством, оскільки договір порушує його корпоративні права на управлення справами товариства. Спірний договір суперечить вимогам частин першої, другої статті 203 та частині третій статті 720 Цивільного кодексу України, оскільки за договором відбулось безоплатне відступлення майнових прав, тобто договір є за своїм змістом та суттю договором дарування, однак, Статутом відповідача 1 не передбачено право дарування майна та майнових прав, договір укладено керівником відповідача 1 з перевищенням його повноважень, за відсутності рішення загальних зборів відповідача 1 на укладення договору, який в подальшому не був схвалений загальними зборами товариства, директор відповідача 2 знав про те, що директор відповідача 1 не мав права укладати спірний правочин, оскільки договір підписаний від імені відповідачів однією особою, яка є одночасно керівником обох підприємств.

9.23. У справі, яка розглядається, зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин укладений з порушенням частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України з огляду на те, що він підписаний з обох сторін однією особою Паренчуком Ігорем Валерійовичем у своїх особистих інтересах. Зустрічний позов не було обґрунтовано відсутністю чи перевищенням повноважень у директора, відсутністю цивільної дієздатності, ані необхідністю долучення до справи доказів фактичного виконання договору. Колегія суддів також звертає увагу на те, що правова позиція в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 № 923/20/17 повністю/частково не є актуальною, згідно з ухваленням постанови ВП ВС від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17.

9.24. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 № 923/20/17, (на висновки щодо застосування норм права в яких посилається скаржник у касаційній скарзі), оскільки вони були прийняті за іншої, ніж у цій справі фактично-доказової бази, за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення, тобто зазначені вище справи і справа, яка розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками.

9.25. Враховуючи вище викладене, наведена скаржником у касаційній скарзі постанова Верховного Суду не відповідає критеріям подібності.

9.26. За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України з врахуванням відзиву на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

9.27. В касаційній скарзі ПП-Фірма «Дарьял» зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанції нібито неправильно застосували частину першу статті 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» щодо визначення дати, з якої починається захист прав при частковому припиненні дії патенту. На думку скаржника, оскільки ОСОБА_1 як власник патенту на корисну модель № НОМЕР_1 частково припинив дію патенту з 10.03.2016 року, то обсяг прав, який належить до захисту, діє з 10.03.2016 року, а отже, на думку скаржника у позивача відсутні підстави стверджувати про порушення прав за патентом № 45938 до 10.03.2016.

9.28. Так, відповідно до положень частини першої статті 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

9.29. Не допускається повна або часткова відмова від патенту без попередження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим в Установі, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом.

9.30. Висновки судів попередніх інстанцій щодо встановлення факту неправомірного використання відповідачами корисної моделі, захищеної патентом України №45938 охоплюють періоди 2009-2014, 2016-2017 роки, тобто суди попередніх інстанцій встановлюючи факт використання корисної моделі досліджували питання у редакції патенту як до внесення змін (до 10.03.2016) так і після 10.03.2016.

9.31. Скаржник, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, не обґрунтував необхідності формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

9.32. В касаційній скарзі ПП-Фірма «Дарьял» зазначає також про порушення судами норм процесуального права, а саме статей 73 77 91 92 98 ГПК України та неправильне застосування статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу», встановивши обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимого доказу - копії судової експертизи Висновку від 07.06.2018 № 1818 Донецького НДІСЕ. На думку скаржника, вказаний доказ є недопустимим, оскільки не містить оригіналу особистого підпису експерта, де він попереджений про кримінальну відповідальність. ПП-Фірма «Дарьял» вважає також, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права.

9.33. Крім того, скаржник також зазначає в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України, про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів - Паспорту якості від 13.03.2012 № 01/02-12 замість Паспорту якості від 13.03.2012 № 01/02-12-2, який виданий ПП-Фірмою «Дарьял» до видаткової накладної від 13.03.2012 № РН-0002819 та зразків порошкового дроту, відібраних Протоколом відібрання зразків порошкового дроту для проведення експертизи від 02.03.2017 № 1296/1384, та на підставі зразків порошкового дроту, надісланих ТОВ «Доншахтоавтоматика» за заявою від 19.02.2018. Скаржник зазначає, що вказані зразки дроту було одержані з порушенням закону, проте їх було направлено на експертизу за Висновком експерта ЛНДІСЕ від 30.09.2021 № 745.

9.34. Щодо наведеного Верховний Суд зазначає таке.

9.35. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

9.36. Натомість, за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

9.37. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.

9.38. Згідно із частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

9.39. Проте доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених у розділі 4 цієї постанови норм права у подібних правовідносинах.

9.40. Таким чином, під час здійснення касаційного провадження у даній справі не підтвердилися доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а тому не підтверджується у даному випадку і підстава касаційного оскарження, що визначена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України щодо підстави, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

9.41. Скаржник також зазначає про те, що підставою оскарження судових рішень попередніх інстанцій є те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 287, з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

9.42. Втім, з огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд, не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак, у цій справі підстава, передбачена пунктом 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилається скаржник, не підтвердилася.

9.43. Щодо тверджень скаржника про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доповнень апеляційної скарги ПП - Фірми «Дарьял» від 16.03.2023 на рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 (в частині оскарження додаткового рішення від 11.02.2022 у цій справі).

9.44. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

9.45. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доповнень до апеляційної скарги розглянуто судом апеляційної інстанції.

9.46. Апеляційний господарський суд зазначив в цій частині, зокрема таке: «повний текст оскаржуваного рішення складений 25.01.2022, отже строк на апеляційне оскарження - до 14.02.2022 включно (тобто закінчився до введення воєнного стану). Доповнення до апеляційної скарги від 16.03.2023, в яких відповідачем 2 за первісним позовом також викладена вимога про скасування додаткового рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2022 у справі №905/1492/15, надіслані до Центрального апеляційного господарського суду поштою 17.03.2023. Отже, відповідачем 2 за первісним позовом більше, ніж на рік пропущений строк на подання доповнень до апеляційної скарги. Клопотання відповідача 2 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доповнень до апеляційної скарги, обґрунтоване введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні та віднесенням м. Запоріжжя з 12.03.2022 до території активних бойових дій, залишається судом без задоволення з огляду на те, що відповідачем 2 не обґрунтовано, яким саме чином визначені ним обставини завадили подати доповнення апеляційної скарги у визначений процесуальним законодавством строк».

9.47. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

9.48. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

9.49. Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

9.50. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (близький за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

9.51. Отже, ураховуючи принципи змагальності та рівності сторін, предмет доказування, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник аргументовано не довів в чому саме полягає необґрунтованість відхилення клопотання щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подання доповнень апеляційної скарги. Крім того, незгода скаржника сама по собі не може бути підставою для висновку про те, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.

9.52. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

9.53. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

9.54. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Рябих проти Росії», заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

9.55. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

10.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

10.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

11. Судові витрати

11.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

11.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

11.3. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

11.4. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

11.5. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

11.6. Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

11.7. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

11.8. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

11.9. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

11.10. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

11.11. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

11.12. Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

11.13. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

11.14. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

11.15. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).

11.16. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

11.17. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

11.18. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

11.19. Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

11.20. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

11.21. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

11.22. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

11.23. ТОВ «Фірма «Унікон» у своїй заяві від 29.08.2023 зазначає, що змушене нести додаткові витрати на професійну правничу допомогу задля захисту своїх прав, інтересів та кваліфікованого представництва у суді. У зв`язку з чим у ТОВ «Фірма «Унікон», виникла необхідність долучити до матеріалів справи докази понесених витрат на стадії касаційного розгляду та просить їх стягнути з особи, яка подала касаційну скаргу - ПП-Фірми «Дарьял».

11.24. На підтвердження розміру понесених судових витрат ТОВ «Фірма «Унікон» зазначає таке.

11.25. Між ТОВ «Фірма «Унікон» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «БІ ЕНД ДЖИ ПАРТНЕРС» укладено Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.09.2020, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

11.26. Розмір гонорару, а також умови та порядок розрахунків, відповідно до розділу 4 Договору визначаються в додатковій угоді.

11.27. Додатковою угодою від 07.09.2020 №1 до Договору (далі - додаткова угода №1), сторонами визначені вартість послуг та порядок оплати юридичних послуг (правничої допомоги) з питань що виникли та/або можуть виникнути у зв`язку із розглядом справи, зокрема з представництвом та захистом інтересів клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Відповідно до вказаної угоди:

- вартість підготовки та подання касаційних скарг, а також подання відзивів на касаційні скарги (з урахуванням поштових витрат, друку та копіювання документів) становить 2 000 грн за 1 годину роботи;

- вартість представництва інтересів Клієнта в суді касаційної інстанції становить 5 000 грн за одне судове засідання / судодень.

11.28. Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт від 16.08.2023 за Договором та Додатковою угодою №1, ТОВ «Фірма «Унікон», як клієнт прийняло наступні послуги загальною вартістю 17 000 грн.:

- підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу ПП-Фірми «Дарьял» на рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №905/1492/15 - 8,5 годин загальною вартістю 17 000 грн.

11.29. Додатковою угодою від 16.08.2023 до Договору сторони домовилися, що клієнт, відповідно до пункту 4.2 Договору та пункту 2 Додаткової угоди №1, здійснює передоплату (авансування) за представництво адвокатським об`єднанням інтересів клієнта в судовому засіданні, призначеному на 21.09.2023 о 10:00 годині у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (по справі №905/1492/15 за касаційною скаргою ПП-Фірми «Дарьял» на рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023) у розмірі 5 000 грн.

11.30. Відтак, загальний розмір понесених витрат на правничу допомогу (з урахуванням оплаченого представництва у судовому засіданні, що відбудеться 21.09.2023) є 22 000,00 грн.

11.31. Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 23.08.2023, ТОВ «Фірма «Унікон» сплатило на рахунок АО «БІ ЕНД ДЖИ ПАРТНЕРС» грошові кошти у розмірі 22 000 грн за правничу допомогу за договором та рахунком.

11.32. Крім того, ТОВ «Фірма «Унікон» просить суд звернути увагу на неможливість надіслання копій цієї заяви ТОВ «Доншахтоавтоматика» (місцезнаходження: 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 109-А), а також третій особі - ТОВ «Торговий дім «Граніт» (місцезнаходження: 86108, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Свердлова, буд. 10), у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділеннями зв`язку в умовах воєнного стану.

11.33. ТОВ «Фірма «Унікон» на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом касаційної скарги ПП-Фірми «Дарьял» на суму 22 000 грн додано до заяви про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу такі документи:

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги;

- копія додаткової угоди від 26.12.2022 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.09.2020;

- копію Додаткової угоди від 16.08.2023 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.09.2020;

- копію Акту приймання-передачі виконаних робіт від 16.08.2023 за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.09.2020, додатковою угодою від 07.09.2020 №1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.09.2020;

- копію рахунку на оплату від 16.08.2023 за актом приймання-передачі виконаних робіт від 16.08.2023, договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.09.2020, додатковою угодою від 07.09.2020 №1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.09.2020 та додатковою угодою від 16.08.2023;

- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 23.08.2023.

11.34. Від ПП - Фірми «Дарьял» надійшли заперечення проти розподілу судових витрат на адвоката в сумі 22 0000 грн, заявлених до відшкодування ТОВ «Фірма «Унікон», в яких ПП - Фірми «Дарьял» просило відмовити у задоволенні заяви.

11.35. Заперечення обґрунтовані тим, що:

- вартість послуг адвоката в розмірі 17 000 грн за підготовку відзиву на касаційну скаргу повинна бути судом зменшена;

- заявлені витрати в розмірі 5 000 грн за участь адвоката в судовому засіданні від 21.09.2023 не можна вважати пов`язаними з розглядом цієї справи, адже явка представників учасників справи у судове засідання від 21.09.2023 обов`язковою не визнавалась;

- вимоги щодо стягнення не мають бути виключно з ПП - Фірми «Дарьял»;

- заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу перевищують суму, заявлену в попередньому орієнтовному розрахунку.

11.36. Вивчивши надані ТОВ «Фірма «Унікон» в обґрунтування адвокатських витрат документи та заперечення щодо відшкодування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та не становить надмірний тягар для відповідача 2 за первісним позовом, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання/заяви про розподіл витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції та стягнення з відповідача 2 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 22 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 126 129 296 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою приватного підприємства - Фірми «Дарьял» на рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 905/1492/15 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу приватного підприємства - Фірми «Дарьял» на рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 905/1492/15 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 905/1492/15 залишити без змін.

4. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Унікон» про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити.

5. Стягнути з приватного підприємства - Фірми «Дарьял» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Унікон» 22 000 (двадцять дві тисячі) грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 905/1492/15.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Є. Краснов