ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2529/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Гаврилова О.Ю.,

Міністерства юстиції України - Свіршкова І.В.,

Служба безпеки України в особі Департаменту захисту національної державності України - Осипов Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 (суддя Сівакова В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 (колегія суддів: Буравльов С.І., Шапран В.В., В.В. Андрієнко В.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служба безпеки України в особі Департаменту захисту національної державності України (далі - Департамент СБУ)

про часткове скасування наказу №4574/5 від 21.12.2021.

Суть спору

1. 02.04.2021 Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) ухвалила рішення про застосування до ОСОБА_2 санкцій, зокрема, у вигляді блокування активів. Президент України ввів в дію це рішення Указом від 03.04.2021.

2. Цього ж дня ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір про поділ майна, набутого у шлюбі, за умовами якого належні ОСОБА_2 частки у статутних капіталах трьох товариств перейшли ОСОБА_1 , а наступного дня (04.04.2021) приватний нотаріус провела відповідні реєстраційні дії.

3. У грудні 2021 Департамент СБУ подав до Мін`юсту скаргу, в якій просив скасувати вказані реєстраційні дії. Мін`юст цю скаргу задовольнив.

4. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати наказ Мін`юсту. Посилалася на те, що реєстраційні дії відбулися до публікації Указу Президента України, Департамент СБУ не мав права звертатися зі скаргою на реєстраційні дії, оскільки не є учасником корпоративних відносин, скарга подана із пропущенням передбаченого законодавством 2-місячного строку і не містить обов`язкових відомостей щодо наявності судових спорів.

5. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. Мін`юст звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, просив скасувати рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове - про відмову у позові.

6. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи має право Служба безпеки України (далі - СБУ) звертатися до Мін`юсту зі скаргою на реєстраційні дії з метою реалізації Закону "Про санкції";

- чи був нотаріус (державний реєстратор) обізнаний про застосовані щодо ОСОБА_2 санкції при вчиненні реєстраційних дій;

- чи відповідає скарга вимогам ч.5 ст.34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон про державну реєстрацію), якщо скаржник не вказав наявність чи відсутність судових проваджень між тими самими сторонами про той самий предмет спору.

7. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 02.04.2021 РНБО рішенням "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - рішення РНБО від 02.04.2021) підтримала внесені СБУ пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосувала їх до фізичних та юридичних осіб, серед яких був ОСОБА_2 .

9. 03.04.2021 Президент України Указом №140/2021 ввів в дію рішення РНБО від 02.04.2021.

10. 03.04.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про поділ майна, набутого в шлюбі (далі - Договір про поділ майна), відповідно до якого в особисту приватну власність ОСОБА_1 перейшли, зокрема, корпоративні права на:

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Туризму" (далі - ТОВ "Фабрика Туризму") у розмірі 35%;

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра-ТЦ" (далі - ТОВ "Міра-ТЦ") у розмірі 66,6%;

- частку у статутному капіталі Приватного малого підприємства "Інавтострах" (далі - ПМП "Інавтострах") у розмірі 19,5118%.

11. Договір про поділ майна посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстрований в реєстрі за №791.

12. 03.04.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали акти приймання-передачі часток у статутних капіталах ТОВ "Фабрика Туризму"; ТОВ "Міра-ТЦ"; ПМП "Інавтострах". Підписи сторін на вказаних актах посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В.

13. 03.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Фролової Р.В. для вчинення реєстраційних дій про державну реєстрацію змін до відомостей щодо складу учасників ТОВ "Фабрика Туризму", ТОВ "Міра-ТЦ" та ПМП "Інавтострах". Для реєстрації надала заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади (форма 2), акт приймання-передачі частки у статутному капіталі та квитанцію про сплату адміністративного збору.

14. 04.04.2021 державний реєстратор Фролова Р.В. провела реєстраційні дії:

- №1005561070031014354 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо ТОВ "Фабрика Туризму";

- №1005561070006054536 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо ТОВ "Міра-ТЦ";

- №1005571070025001135 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо ПМП "Інавтострах".

15. ОСОБА_1 вказувала, що перед проведенням реєстраційних дій 04.04.2021 державний реєстратор Фролова Р.В. здійснила перевірку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з усіх реєстрів на предмет встановлених заборон на зміну учасників юридичних осіб; станом на момент укладення Договору про поділ майна та вчинення реєстраційних дій, не було встановлено заборони здійснювати відчуження часток у статутному капіталі підприємств.

16. 17.12.2021 Департамент СБУ звернувся до Мін`юсту зі скаргою №5/6/1-129, в якій просив скасувати, зокрема, реєстраційні дії:

- №1005561070031014354 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. щодо ТОВ "Фабрика Туризму";

- №1005561070006054536 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. щодо ТОВ "Міра-ТЦ";

- №1005571070025001135 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. щодо ПМП "Інавтострах".

17. Мін`юст наказом №4574/5 від 21.12.2021 "Про задоволення скарги" скасував в ЄДР вказані вище реєстраційні дії.

18. Наказ Мін`юсту №4574/5 обґрунтований тим, що:

- на момент проведення реєстраційних дій ОСОБА_2 не мав права розпоряджатися належними йому частками у статутних капіталах товариств та підприємств;

- до ОСОБА_2 застосовано санкцію "блокування активів" відповідно до рішення РНБО від 02.04.2021.

19. Мін`юст зазначив, що для вчинення оспорюваних реєстраційних дій ОСОБА_1 надала неповний комплект документів, а саме: нотаріально посвідчену копію, а не оригінал, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі; квитанцію про внесення плати за "державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу", а не квитанцію про сплату адміністративного збору. Приватний нотаріус повинна була зупинити розгляд документів, поданих для державної реєстрації, на підставі п.1 ч.1 ст.27 Закону про державну реєстрацію.

Короткий зміст позовних вимог

20. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Мін`юсту про скасування наказу від 21.12.2021 №4574/5 "Про задоволення скарги" в частині скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) реєстраційних дій:

- від 04.04.2021 №1005561070031014354 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною щодо ТОВ "Фабрика Туризму";

- від 04.04.2021 №1005561070006054536 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. щодо ТОВ "Міра-ТЦ";

- від 04.04.2021 №1005571070025001135 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. щодо ПМП "Інавтострах".

21. У червні 2022 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

22. В обґрунтування вимог позивачка зазначає таке:

- на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Договору про поділ майна та підписаних актів приймання-передачі, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 корпоративні права, а саме, частки у статутних капіталах ТОВ "Фабрика туризму", ТОВ "Міра-ТЦ" та ПМП "Інавтострах";

- 04.04.2021 державний реєстратор Фролова Р.В. провела реєстраційні дії за №1005561070031014354, №1005561070006054536, №1005571070025001135, перед проведенням яких здійснила перевірку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з усіх реєстрів на предмет встановлення заборон на зміну учасників юридичних осіб та встановила відсутність таких заборон;

- 17.12.2021 Департамент СБУ звернувся до Мін`юсту зі скаргою №5/6/1-129, на підставі якої Мін`юст прийняв наказ від 21.12.2021 №4574/5 про скасування реєстраційних дій за №1005561070031014354, №1005561070006054536, №1005571070025001135;

- наказ Мін`юсту №4574/5 є протиправним та таким, що не відповідає нормам законодавства, а саме, на момент укладення договору про поділ майна та вчинення 04.04.2021 реєстраційних дій, рішення РНБО не було опубліковане, відтак у державного реєстратора не було підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій на підставі Закону "Про санкції"; для вчинення реєстраційних дій подані повні пакети документів;

- розгляд скарги №5/6/1-129 здійснено без повідомлення усіх заінтересованих осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Фролової Р.В.); Мін`юст не направляв письмове повідомлення поштою чи телефонограмою; на сайті Мін`юсту відсутнє оголошення про розгляд скарги;

- скасовані реєстраційні дії не порушують права Департаменту СБУ, тому Мін`юст зобов`язаний був відмовити у задоволенні скарги №5/6/1-129; Департамент СБУ пропустив строк на подання скарги; реєстраційні дії вчинені 04.04.2021, а скарга подана лише 17.12.2021, тобто пропущений 2-місячний строк на її подання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

23. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, позов задовольнив.

24. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- скаргу №5/6/1-129 підписав ОСОБА_4 , який обіймає посаду т.в.о. першого заступника начальника Департаменту - начальника ГУ "Д" ДЗНД СБУ; документи щодо призначення на посаду в органи СБУ ОСОБА_4 є службовою інформацією, яка не підлягає розголошенню, тому у Мін`юсту були відсутні підстави для відмови у задоволенні скарги №5/6/1-129 на підставі п.1 ч.8 ст.34 Закону про державну реєстрацію;

- зі змісту скарги №5/6/1-129 вбачається, що підставою для її подання є виявлення випадків недотримання вимог Указів Президента України від 03.04.2021 №140/2021 та від 21.04.2021 №169/2021, тому посилання позивача на відсутність у скарзі норм законодавства, які порушені державним реєстратором, є необґрунтованими;

- у скарзі №5/6/1-129 відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у ній питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та / або внесення відомостей до ЄДР;

- Закон "Про Службу безпеки України" (далі - Закон "Про СБУ") не передбачає право СБУ на подачу відповідних скарг у разі виявлення протиправності в діях державних реєстраторів під час здійснення ними реєстраційних записів;

- оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , укладаючи Договір про поділ майна, врегулювали свої приватно-правові відносини, а СБУ не є учасником ТОВ "Фабрика Туризму", ТОВ "Міра-ТЦ" чи ПМП "Інавтострах", права Департаменту СБУ внаслідок вчинення оскаржуваних реєстраційних дій не порушені; за таких обставин скарга №5/6/1-129 не відповідала вимогам ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію, що є підставою для відмови у її задоволенні;

- оскаржувані реєстраційні дії були вчинені державним реєстратором 04.04.2021, однак зі скаргою про їх скасування Департамент СБУ звернувся лише 17.12.2021, що свідчить про пропуск строку на подання скарги №5/6/1-129;

- не зважаючи на наявні підстави для відмови у задоволенні скарги, Мін`юст не прийняв рішення про відмову в задоволенні цієї скарги відповідно до п.6 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (калі - КМУ) №1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1128) а розглянув скаргу по суті та задовольнив її;

- Мін`юст розглянув скаргу №5/6/1-129 невідкладно, без розгляду її колегіально, посилаючись на наявність очевидних порушень закону, проте у матеріалах справи відсутні докази очевидних порушень Закону "Про санкції";

- оскільки станом на момент вчинення 04.04.2021 реєстраційних дій Указ Президента України №140/2021, яким введено у дію рішення РНБО від 02.04.2021, не був опублікований та не набрав чинності, то реєстраційні дії проведені без порушення вимог Закону про державну реєстрацію, а у державного реєстратора не було правових підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій на підставі Закону "Про санкції";

- державний реєстратор Фролова Р.В. отримала усі необхідні документи для проведення реєстраційних дій і провела їх з дотриманням вимог Закону Про державну реєстрацію;

- оскільки процедура розгляду скарги №5/6/1-129 була порушена, наказ Мін`юсту від 21.12.2021 №4574/5 "Про задоволення скарги" прийнятий з порушенням частин 3, 5 ст.34 Закону про державну реєстрацію та пунктів 5, 6 Порядку №1128.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

25. 24.03.2023 Мін`юст звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

26. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій:

1) неправильно застосували норми матеріального права:

- підпункти 3-1 ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію щодо вимог до скарги в частині зазначення відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та / або внесення відомостей до ЄДР, а також підтвердження порушення прав Департаменту СБУ у результаті вчинення державним реєстратором оскаржуваних реєстраційних дій з метою реалізації Закону "Про санкції";

- частину 3 ст.34 Закону про державну реєстрацію щодо обчислення 60 денного строку для звернення зі скаргою, дійшовши висновків про пропуск строку на звернення зі скаргою до Мін`юсту;

- абзац 2 п.8 Порядку №1128 в частині невідкладності розгляду скарги без розгляду її колегіально за наявності очевидних порушень;

2) застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах:

- щодо недопустимості вчинення дій з метою уникнення обмежувальних заходів публічно-правового характеру (посилається на постанови Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц, від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц);

- щодо обчислення 60-денного строку для звернення зі скаргою (посилається на постанови Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №826/3442/17, від 17.07.2018 у справі №911/4006/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20);

- щодо принципу змагальності сторін (суди прийняли докази, надані позивачем, проте докази, надані відповідачем, не дослідили) (посилається на постанови Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18);

- щодо надмірного формалізму у реалізації Мін`юстом повноважень щодо відмови у задоволенні скарги у разі порушення правил її оформлення (посилається на постанови Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 18.12.2018 №761/5894/17);

- щодо проведення реєстраційних дій виключно на підставі оригіналу акту-приймання передачі частки в статутному капіталі ТОВ (посилається на постанову Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/905/21);

- щодо характеристики юридичної особи як приватного підприємства і застосування до приватного підприємства аналогії закону, а саме норм Закону "Про господарські товариства" (посилається на постанову Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №917/1887/17);

3) відсутні висновки Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах:

- стосовно права СБУ звертатися до Мін`юсту зі скаргою на реєстраційні дії з метою реалізації Закону "Про санкції" (ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію та пунктів 1-4 ст.24 Закону "Про СБУ");

- щодо наявності очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, як підстави для розгляду скарги Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально (абз.2 п.8 Порядку №1128);

- щодо особи, яка має подавати документи для проведення реєстраційної дії щодо зміни складу учасників товариства, - документи мають бути подані особою, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі ТОВ та щодо зміни відомості про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ (п.8 ч.1 ст.1 та ч.5 ст.6 Закону про державну реєстрацію);

- щодо особи, яка має подавати документи для проведення реєстраційної дії щодо приватного підприємства (абз.3 п.8 ч.1 ст.1 Закону про державну реєстрацію).

27. Мін`юст у касаційній скарзі вказує, зокрема, таке:

- висновок суду про те, що у Мін`юсту були відсутні правові підстави для розгляду та задоволення скарги Департаменту СБУ з огляду на її неналежне оформлення суперечать постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а (оскільки скарга, подана до Комісії, в цілому за формою відповідає вимогам закону (викладена письмово, містить обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх вимог, та перелік доказів), то обставини, викладені в скарзі (в тому числі, щодо порушення прав скаржника), мали перевірятися вже в ході її розгляду по суті);

- повернення заяв (скарг) за наявності можливості пересвідчитись у наявності / відсутності судових спорів, що перешкоджають розгляду скарги у сфері державної реєстрації (дані Єдиного державного реєстру судових рішень і відомості про стану справи на веб-сайті судової влади України є відкритими) під час розгляду скарги ставить під загрозу дотримання завдань, покладених на Мін`юст, а також дотримання учасниками справи строків звернення до Мін`юсту із скаргою на рішення у сфері державної реєстрації (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №761/5894/17);

- суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду про недопустимість вчинення дій щодо зловживання правом з метою уникнення обмежувальних заходів публічно-правового характеру (посилається на постанови Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц (приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та / або можливої конфіскації), від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц (щодо добросовісності дій учасників цивільних правовідносин));

- оскарження ОСОБА_1 наказу Мін`юсту від 21.12.2021 №4574/5 зводиться до однієї мети - виведення майна ОСОБА_2 з під обтяжень санкціями, що є недобросовісною поведінкою та має ознаки зловживання правом; такі дії вчиняються з очевидною обізнаністю про застосування до ОСОБА_2 санкцій;

- у Мін`юсту були відсутні відомості про те, що скаржник довідався про оскаржувані рішення раніше, ніж за 60 днів до подання скарги, підстави для висновку про пропуск строку на оскарження були відсутні; доказів про існування іншої дати, коли Департамент СБУ міг дізнатися про оскаржувані реєстраційні дії, позивачка не надала;

- з 03.04.2021 вчинення в ЄДР реєстраційних дій спрямованих на відчуження частки ОСОБА_2 в статутному капіталі юридичної особи є незаконними з огляду на наявність санкції у вигляді блокування активів; суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили абз.2 п.8 Порядку №1128;

- для проведення оскаржуваної реєстраційної дії від 04.04.2021 приватному нотаріусу Фроловій Р.В. був поданий неповний пакет документів, а саме: відсутній оригінал акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Фабрика туризму", ТОВ "Міра-ТЦ" та документ про сплату адміністративного збору; суди попередніх інстанцій всупереч п.5 ч.4 ст.238 ГПК не надали цьому оцінку та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2021 у справі №910/905/21, щодо необхідності подання для проведення реєстраційної дії виключно оригіналу акту приймання-передачі частки в статутному капіталі;

- суди попередніх інстанцій не дослідили, що відповідно до п.9 ч.4 ст.17 Закону про державну реєстрацію для проведення реєстраційної дії щодо ПМП "Інавтострах" мав бути поданий статут в новій редакції.

28. 05.05.2022 надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

29. У відзиві ОСОБА_1 зазначає, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій правильно застосували ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію, оскільки скарга Департаменту СБУ не відповідає вимогам до скарги, що є обов`язковою підставою для відмови у її задоволенні;

- Департамент СБУ не має повноважень на подання скарги про скасування реєстраційних дій: 1) подання скарги не є контррозвідувальною діяльністю; 2) працівники СБУ не наділені повноваженнями, відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону "Про СБУ" подавати скарги; 3) контроль за виконанням накладених санкції покладено на Секретаря РНБО (п.2 Указу Президента України від 03.04.2021 №140/2021); реєстраційні дії не порушують права Департаменту СБУ;

- Мін`юст вказує на незастосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц, від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц, однак, у цих постановах Верховний Суд розглянув питання наявності у НАБУ права на подання позову та питання поділу майна подружжя, а не наявності у СБУ права на подання скарги в сфері державної реєстрації;

- ані Указ Президента України №140/2021, ані Закон "Про санкції" не містять заборони для державних реєстраторів вчиняти реєстраційні дії; застосування до особи санкції не є підставою для відмови у вчиненні реєстраційної дії відповідно до ст.28 Закону про державну реєстрацію;

- суди попередніх інстанцій правильно встановили, що реєстраційні дії проведені з дотриманням вимог чинного законодавства; скарга Департаменту СБУ не відповідає вимогам ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію;

- Мін`юст вказує на незастосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 18.12.2018 у справі №761/5894/17, проте висновки у вказаних постановах стосуються правил засвідчення копій документів, а не питання дотримання вимог ч.5 ст.34 Закону про реєстрацію;

- Департамент СБУ подав скаргу через 258 днів, після закінчення строку на подання скарги (60 днів з дати вчинення чи коли особа дізналась про реєстраційні дії); зазначене є обов`язковою підставою для відмови у задоволенні скарги;

- скарга Департаменту СБУ не містить очевидні, безумовні порушення закону в рішеннях державного реєстратора; на момент вчинення 04.03.2021 реєстраційних дій рішення РНБО про накладення на ОСОБА_2 санкцій не було опубліковане, про нього не було відомо; Закон про державну реєстрацію не вимагає від державного реєстратора перевірити застосування до особи санкцій; на момент вчинення реєстраційних дій, Указ Президента України №140/2021 не був підписаний та опублікований;

- за інформацією, розміщеною на офіційному сайті Президента України - Указ від 03.04.2021 №140/2021 підписаний Президентом України - 04.04.2021 о 17:16; відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, Указ Президента України від 03.04.2021 №140/2021 опубліковано: 1) в Офіційному віснику України, 16.04.2021, випуск №29, ст.1617; 2) в Урядовому кур`єрі, 06.04.2021, випуск №65; реєстраційні дії вчинені: №1005561070031014354 щодо ТОВ "Фабрика туризму" 04.04.2021 о 12:55; №1005561070006054536 щодо ТОВ "Міра-ТЦ" 04.04.2021 о 13:12; №1005571070025001135 щодо ПМП "Інавтострах" 04.04.2021 о 12:36, тобто до отримання офіційної інформації, що Президент України підписав Указ від 03.04.2021 №140/2021;

- ст.28 Закону про державну реєстрацію не містить таку підставу для відмови у вчиненні реєстраційних дій, як розміщення в ЄДР копій, а не оригіналів документів; відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених ст.28 Закону про державну реєстрацію, не допускається;

- для проведення реєстраційних дій державний реєстратор отримала всі необхідні документи.

30. 08.05.2023 надійшли пояснення СБУ, в яких просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

31. СБУ, зокрема, вказує:

- рішенням РНБО від 02.04.2021 покладено обов`язок на СБУ щодо забезпечення реалізації та моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій); з огляду на це Департамент СБУ подав скаргу до Мін`юсту щодо скасування реєстраційних дій, які спрямована на запобігання протиправних дій підсанкційними особами;

- ОСОБА_1 намагається скасувати наказу Мін`юсту з підстав нібито порушення Мін`юстом порядку розгляду скарги, що фактично зводиться до уникненню ОСОБА_2 санкцій і виведення його майна з-під санкцій; суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду про недопустимість вчинення дій щодо зловживання правом з метою уникнення обмежувальних заходів публічно-правового характеру (посилається на постанови Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц, від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц);

- суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам Мін`юсту про законність оскаржуваного наказу;

- у скарзі Департаменту СБУ від 17.12.2021 №5/6/1/1-129 відсутні відомості про наявність судового спору з порушеного у скарзі питання, тому обґрунтованим є висновок про його відсутність; висновки про те, що скарга Департаменту СБУ оформлена з порушенням вимог ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію, а у Мін`юсту були відсутні підстави для її розгляду та задоволення, є безпідставними та спростовуються нормами законів та фактичними обставинами справи;

- оскільки Департамент СБУ у скарзі вказав, що порушення виявлені "станом на сьогодні", а скарга датована 17.12.2021 та надійшла до Мін`юсту 17.12.2021, у Мін`юсту були відсутні відомості про те, що скаржник довідався про оскаржувані рішення раніше, ніж за 60 днів до подання скарги; підстави для висновку про пропуск строку на оскарження у Мін`юсту були відсутні; докази існування іншої дати на підтвердження обізнаності Департаменту СБУ про оскаржувані реєстраційні дії в матеріалах справи відсутні;

- державний реєстратор мала перевірити факт застосування санкції, передбаченої п.1 ч.1 ст.4 Закону "Про санкції", до юридичної особи, щодо якої надійшли документи для проведення державної реєстрації, а також щодо фізичних та юридичних осіб, що виступають засновниками (учасниками) такої юридичної особи;

- рішення РНБО введено в дію Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021, який було оприлюднено в офіційному виданні "Офіційний вісник Президента України" 03.04.2021, №10, стор.4, ст.652; суди попередніх інстанцій не надали оцінки вказаному доказу;

- з 03.04.2021 вчинення в ЄДР реєстраційних дій, спрямованих на відчуження частки ОСОБА_2 в статутному капіталі юридичної особи, є незаконними з огляду на наявність щодо останнього санкції у вигляді блокування активів;

- на офіційному сайті Президента України 04.04.2021 о 17:16 год. було розміщено новину про введення у дію рішення РНБО від 02.04.2021 згідно Указу Президента України №140/2021, однак вказана інформація не підтверджує факту набрання ним чинності саме 04.04.2021.

32. 19.06.2023 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, які просить врахувати під час розгляду справи та, зокрема, зазначає:

- СБУ має право подавати лише пропозиції, які стосуються виключно національної безпеки, зокрема, із забезпечення охорони державної таємниці; Закон "Про СБУ" не передбачає право СБУ на звернення із скаргою в сфері державної реєстрації; Мін`юст та Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації уповноважені розглядати саме скарги а не пропозиції;

- Закон "Про санкції" не містить норму, яка наділяє СБУ правом подавати скаргу в сфері держреєстрації та / або повноваженнями щодо контролю за виконанням накладених санкцій;

- Президент України уповноважив саме Секретаря РНБО здійснювати контроль за дотриманням санкцій;

- спірні реєстраційні дії лише підтверджують факт набуття ОСОБА_1 права власності на корпоративні права, Мін`юст та СБУ не оскаржують правомірність Договору про поділ майна.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

33. Верховний Суд ухвалою від 18.04.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Мін`юсту, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 31.05.2023.

34. Верховний Суд у судовому засіданні 31.05.2023 оголосив перерву до 21.06.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо права СБУ на звернення до Мін`юсту зі скаргою на реєстраційні дії з метою реалізації Закону "Про санкції"

35. Мін`юст в касаційній скарзі зазначає, що Департамент СБУ подав до Мін`юсту скаргу від 17.12.2021 №5/6/1/1-129 щодо скасування реєстраційних дій, яка спрямована на запобігання протиправних дій підсанкційними особами саме особою права якої і порушено, оскільки саме на СБУ покладено обов`язок зі здійснення контррозвідувальних заходів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України.

36. Скаржник вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію та пунктів 1-4 ст.24 Закону "Про СБУ" щодо права СБУ звертатися до Мін`юсту зі скаргою на реєстраційні дії з метою реалізації Закону "Про санкції".

37. ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що Департамент СБУ не має повноважень на подання скарги про скасування реєстраційних дій: 1) подання скарги не є контррозвідувальною діяльністю; 2) працівники СБУ не наділені повноваженнями, відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону "Про СБУ" подавати скарги; 3) контроль за виконанням накладених санкції покладено на Секретаря РНБО (п.2 Указу Президента України від 03.04.2021 №140/2021); реєстраційні дії не порушують права Департаменту СБУ.

38. Департамент СБУ наголошує, що рішенням РНБО від 02.04.2021 покладено обов`язок на СБУ щодо забезпечення та реалізацію і моніторингу ефективності санкцій; з огляду на це Департамент СБУ подав скаргу до Мін`юсту щодо скасування реєстраційних дій, які спрямована на запобігання протиправних дій підсанкційними особами.

39. Суди попередніх інстанцій зазначили, що Закон "Про СБУ" не передбачає право СБУ на подачу скарг у разі виявлення протиправності в діях державних реєстраторів під час здійснення ними реєстраційних записів; ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у Договорі про поділ майна врегулювали приватно-правові відносини, а СБУ не є учасником ТОВ "Фабрика Туризму", ТОВ "Міра-ТЦ" чи ПМП "Інавтострах"; права Департаменту СБУ внаслідок вчинення оскаржуваних реєстраційних дій не порушені; за таких обставин скарга №5/6/1-129 не відповідала вимогам ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію.

40. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника з огляду на таке.

41. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (ст.2 Закону "Про СБУ").

42. Організаційна структура СБУ визначається Президентом України (ч.2 ст.9 Закону "Про СБУ").

43. Президент України Указом №1860/2005 від 27.12.2005 "Питання СБУ" затвердив організаційну структуру СБУ, до якої входить Департамент СБУ.

44. СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, зокрема:

- здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов`язаних з національною безпекою України (п.1 ч.1 ст.24 Закону "Про СБУ");

- здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України (п.4 ч.1 ст.24 Закону "Про СБУ").

45. Контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України (ст.1 Закону "Про контррозвідувальну діяльність").

46. Метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення. Завданнями контррозвідувальної діяльності є, зокрема, протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян (ст.2 Закону "Про контррозвідувальну діяльність").

47. В ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники СБУ мають право, зокрема, проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України (п.3 ч.2 ст.7 Закону "Про контррозвідувальну діяльність").

48. Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, КМУ, Національним банком України, СБУ (ч.1 ст.5 Закону "Про санкції").

49. Відповідно до рішення РНБО від 02.04.2021 пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) внесло СБУ, а РНБО підтримало їх.

50. Президент України Указом №140/2021 ввів в дію рішення РНБО від 02.04.2021 та поклав на Секретаря РНБО контроль за його виконанням.

51. У п.3 рішення РНБО від 02.04.2021 Секретар РНБО поклав на КМУ разом зі СБУ та Національним банком України обов`язок забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених п.2 цього рішення.

52. СБУ - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України (ст.1 Закону "Про СБУ").

53. Метою прийняття Закону "Про санкції" є потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

54. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності. (ч.3 ст.34 Закону про державну реєстрацію).

55. Варто зазначити, що дії Департаменту СБУ з подання скарги до Мін`юсту були спрямовані не на захист своїх приватно-правових інтересів, а на захист інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, що було спрямовано на запобігання протиправних дій особами, щодо яких застосовані персональні санкції.

56. Враховуючи, що санкції щодо ОСОБА_2 введені саме на пропозицію СБУ, а Секретар РНБО поклав, зокрема, на СБУ обов`язок забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), Департамент СБУ в межах повноважень із здійснення контррозвідувальних заходів з протидії системним загрозам управління державою повинен був забезпечувати реалізацію і моніторинг ефективності введених санкцій, а отже мав право звернутися до Мін`юсту зі скаргою про скасування реєстраційних дій, яка спрямована на запобігання протиправних дій підсанкційними особами.

57. У випадках, коли подається скарга до суб`єкта владних повноважень, необхідно виходити з безумовного обов`язку суб`єкта владних повноважень (за винятком, зокрема, судів, для яких встановлений окремий порядок розгляду звернень у формі позовних заяв, скарг тощо) розглянути відповідне звернення та прийняти вмотивоване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

58. Такий висновок ґрунтується положеннях Конституції України: усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19).

59. З огляду на це помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що Департамент СБУ не мав права звертатися зі скаргою про скасування реєстраційних дій до Мін`юсту, оскільки СБУ не є учасником ТОВ "Фабрика туризму", ТОВ "Міра-ТЦ" чи ПМП "Інавтострах", а права Департаменту СБУ внаслідок вчинення оскаржуваних реєстраційних дій не порушені.

Щодо обізнаності нотаріуса (державного реєстратора) про застосування санкцій

60. Мін`юст у касаційній скарзі вказує, що рішення РНБО введено в дію Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021, який оприлюднений в офіційному виданні "Офіційний вісник Президента України" 03.04.2021, №10, стор.4, ст.652, тому саме з 03.04.2021 вчинення в ЄДР реєстраційних дій, спрямованих на відчуження частки ОСОБА_2 в статутному капіталі юридичної особи, є незаконним з огляду на наявність щодо останнього санкції у вигляді блокування активів. Наголошує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц та від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц про недопустимість вчинення дій щодо зловживання правом з метою уникнення обмежувальних заходів публічно-правового характеру.

61. ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що за інформацією, розміщеною на офіційному сайті Президента України, Указ від 03.04.2021 №140/2021 підписаний Президентом України - 04.04.2021 о 17:16; відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, Указ Президента України від 03.04.2021 №140/2021 опубліковано: 1) в Офіційному віснику України, 16.04.2021, випуск №29, ст.1617; 2) в Урядовому кур`єрі, 06.04.2021, випуск №65. Вказує, що реєстраційні дії вчинені до отримання офіційної інформації, що Президент України підписав Указ від 03.04.2021 №140/2021.

62. ОСОБА_1 вказує, що Верховний Суд у постановах від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц, від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц, на які посилається скаржник, розглянув питання наявності у НАБУ права на подання позову та питання поділу майна подружжя, а не наявності у СБУ права на подання скарги в сфері державної реєстрації.

63. Департамент СБУ у поясненнях зазначає, що рішення РНБО введено в дію Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021, який було оприлюднено в офіційному виданні "Офіційний вісник Президента України" 03.04.2021; розміщення 04.04.2021 о 17:16 год. на офіційному сайті Президента України новини про введення у дію рішення РНБО від 02.04.2021 не підтверджує факту набрання Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021 чинності саме 04.04.2021. Департамент СБУ також звертає увагу, що спір у цій справі фактично зводиться до сприяння уникненню ОСОБА_2 санкцій і виведення його майна з-під санкцій.

64. Суди попередніх інстанцій вказали, що станом на момент вчинення 04.04.2021 реєстраційних дій Указ Президента України №140/2021, яким введено у дію рішення РНБО від 02.04.2021, не був опублікований та не набрав чинності, тому реєстраційні дії проведені без порушення вимог Закону про державну реєстрацію, а у державного реєстратора не було правових підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій на підставі Закону "Про санкції".

65. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника з огляду на таке.

66. Одним з нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилося із прийняттям Закону "Про санкції" внаслідок збройної агресії російської федерації щодо України. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/13/21.

67. Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону "Про санкції" одним з видів санкцій є блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

68. 02.04.2021 РНБО прийняла рішення "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", у п.10 додатку №1 до якого вказала про застосування до ОСОБА_2 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), серед яких, зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, строком на три роки.

69. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 ч.1 ст.4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання Указу Президента України і є обов`язковим до виконання (ч.3 ст.5 Закону "Про санкції").

70. Президент України Указом №140/2021 від 03.04.2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" ввів в дію рішення РНБО від 02.04.2021.

71. Відповідно до п.1 Указу Президента України від 10.06.1997 №503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України" та газета "Урядовий кур`єр". Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України".

72. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні (п.4 зазначеного вище Указу Президента України).

73. У п.3 Указу Президента України №140/2021 від 03.04.2021 вказано, що він набирає чинності з дня його опублікування.

74. В Інформаційно-пошуковій системі "Законодавство України" (https://zakon.rada.gov.ua), що розміщена на офіційному вебпорталі Верховної Ради України вказано, що Указ Президента України №140/2021 опублікований:

- в Офіційному віснику Президента України - 03.04.2021 - 2021, №10, стор.4, ст.652;

- в Урядовому кур`єрі - 06.04.2021 - №65;

- в Офіційному віснику України - 16.04.2021 - 2021, №29, стор.25, ст.1617, код акта 104163/2021.

75. У Положенні про офіційний веб-сайт та інші веб-ресурси Верховної Ради України, що є Додатком 1 до розпорядження Голови Верховної Ради України від 31.01.2022 №21 (далі - Положення) вказано, що воно визначає статус офіційного веб-сайту та інших веб-ресурсів Верховної Ради України як інформаційного ресурсу, що забезпечує діяльність електронного парламенту.

76. Публічна інформація, розміщена на офіційному веб-сайті та інших веб-ресурсах Верховної Ради України, є офіційним джерелом інформації (п.4 Положення).

77. Інформація, розміщена в Інформаційно-пошуковій системі "Законодавство України", є загальнодоступною та загальновідомою, а отже не потребує окремого доказування.

78. Тому, загальновідомим є факт того, що Указ Президента України №140/2021 від 03.04.2021 був опублікований в Офіційному віснику Президента України 03.04.2021, а отже, набрав чинності в цей самий день.

79. З вказаної дати (03.04.2021) щодо ОСОБА_2 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, у вигляді блокування активів - тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

80. За обставинами справи, Фролова Р.В. (як приватний нотаріус) посвідчила Договір про поділ майна та підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на актах приймання-передачі часток у статутних капіталах товариств та вчинила реєстраційні дії (як державний реєстратор).

81. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін (ст.44 Закону "Про нотаріат" (в редакції на момент вчинення відповідних дій).

82. Відповідно до ст.6 Закону про державну реєстрацію (в редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій) державний реєстратор здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - громадянина України шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

83. З огляду на те, що застосовані щодо ОСОБА_2 санкції введені в дію в день укладення Договору про поділ майна та актів приймання-передачі, Фролова Р.В. як приватний нотаріус повинна була встановити дійсні наміри сторін Договору про поділ майна, беручи до уваги вид та дату застосування персональних санкцій, чи не укладений договір з метою уникнення введених санкцій, добросовісність сторін та врахувати такі обставини під час вчинення реєстраційних дій як державний реєстратор.

84. Верховний Суд у постанові від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц визнав недійсними угоди, укладені подружжям з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У цій постанові Верховний Суд вказав, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та / або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

85. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц відмовив у поділі майна подружжя, оскільки на спірне рухоме та нерухоме майно накладено арешт, тому воно не може бути об`єктом поділу. Верховний Суд зазначив, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

86. Суди попередніх інстанцій не дослідили вказаних обставин та помилково вказали, що станом на момент вчинення 04.04.2021 реєстраційних дій, Указ Президента України №140/2021 від 03.04.2021 про введення у дію рішення РНБО від 02.04.2021, не був опублікований та не набрав чинності.

87. З огляду на це, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що реєстраційні дії проведені без порушення вимог Закону про державну реєстрацію, а у державного реєстратора не було правових підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій на підставі Закону "Про санкції".

Щодо відповідності поданої скарги вимогам ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію

88. У касаційній скарзі Мін`юст вказує, що повернення заяв (скарг) за наявності можливості пересвідчитись у наявності / відсутності судових спорів, що перешкоджають розгляду скарги у сфері державної реєстрації (дані Єдиного державного реєстру судових рішень і відомості про стану справи на веб-сайті Судової влади України є відкритими) під час розгляду скарги ставить під загрозу дотримання завдань, покладених на Мін`юст, а також дотримання учасниками справи строків звернення до Мін`юсту із скаргою на рішення у сфері державної реєстрації.

89. ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію, оскільки скарга Департаменту СБУ не відповідає вимогам до скарги, що є обов`язковою підставою для відмови у її задоволенні.

90. Департамент СБУ вказує на те, що безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що скарга Департаменту СБУ оформлена з порушенням вимог ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію, а у Мін`юсту були відсутні підстави для її розгляду та задоволення.

91. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у скарзі №5/6/1-129 відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у ній питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та / або внесення відомостей до ЄДР.

92. Верховний Суд погоджується з цими доводами скаржника з огляду на таке.

93. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Мін`юсту подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру (п.3-1 ч.5 ст.34 Закону про державну реєстрацію (в редакції на момент подання скарги)).

94. Мін`юст та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави (пункти 3, 4 ч.8 ст.34 Закону про державну реєстрацію).

95. Відповідно до п.5 Порядку №1128 (в редакції, чинній на момент подання скарги) Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме, наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

96. Виходячи з вказаного положення, Мін`юст першочергово має розглянути скаргу на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, має перевірити наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави і у випадку наявності такого провадження - відмовити у задоволенні скарги.

97. Саме наявність інформації про судове провадження є підставою для відмови у задоволенні скарги. Положення Закону про державну реєстрацію та Порядку №1128 не передбачають можливість задоволення скарги на рішення державного реєстратора за наявності судового спору.

98. Водночас, як вказує скаржник, відкриті відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень і відомості про стан розгляду справи на веб-сайті Судової влади України не свідчили про наявність судових рішень, а відмова у розгляді скарги виключно з підстав незазначення скаржником інформації про наявність судових проваджень свідчила б про надмірний формалізм.

99. Верховний Суд у постановах від 29.10.2018 у справі №826/14749/16, від 15.08.2019 у справі №826/14164/17, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а (на яку посилається скаржник) зазначив, що оскільки скарга, подана до комісії, в цілому за формою відповідає вимогам закону (викладена письмово, містить обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх вимог, додано до скарги перелік доказів), тому обставини, викладені в скарзі, мали перевірятися вже в ході її розгляду по суті. Це, в свою чергу, виключає можливість відмови комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації у прийнятті та розгляді скарги по суті, оскільки така скарга по формі відповідає вимогам закону. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2023 у справі №826/15320/17.

100. За таких обставин відмова у прийнятті та розгляді скарги у сфері державної реєстрації у зв`язку з наявністю формальних недоліків при її оформленні, свідчитиме про надмірний формалізм та обмеження особи права на звернення зі скаргою. Водночас, особам належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування вимог, встановлених законом.

101. З огляду на це, формальні недоліки скарги у сфері державної реєстрації не можуть позбавляти особу права оскарження дій державного реєстратора в порядку ст.34 Закону про державну реєстрацію. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про невідповідність скарги Департаменту СБУ вимогам Закону про державну реєстрацію.

Щодо строку для звернення зі скаргою

102. Мін`юст вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували положення ст.34 Закону про державну реєстрацію та не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.07.2018 у справі №826/3442/17, від 17.07.2018 у справі №911/4006/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, щодо початку строку на подання скарги.

103. ОСОБА_1 зазначає, що Департамент СБУ подав скаргу через 258 днів, після закінчення строку на подання, що є обов`язковою підставою для відмови у задоволенні скарги.

104. СБУ у відзиві вказало, що оскільки Департамент СБУ у скарзі вказав, що порушення виявлені "станом на сьогодні", а скарга датована 17.12.2021 та надійшла до Мін`юсту 17.12.2021, у Мін`юсту були відсутні відомості про те, що скаржник довідався про оскаржувані рішення раніше, ніж за 60 днів до подання скарги.

105. Суди попередніх інстанцій вказали, що оскаржувані реєстраційні дії були вчинені державним реєстратором 04.04.2021, однак зі скаргою про їх скасування Департамент СБУ звернувся лише 17.12.2021, що свідчить про пропуск строку на подання скарги.

106. Верховний Суд щодо цього доводу скаржника зазначає таке.

107. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (ч.3 ст.34 Закону про державну реєстрацію).

108. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Мін`юстом чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (ч.4 ст.34 Закону про державну реєстрацію).

109. Верховний Суд у постановах від 30.03.2021 у справі №400/1825/20 та від 06.07.2018 у справі №826/3442/17, на які послався скаржник, вказав, що для з`ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об`єктивні та суб`єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.

110. За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому "повинна" варто тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

111. Верховний Суд звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК його ст.79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

112. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 16.07.2021 у справі №916/2620/20, від 16.09.2021 у справі №910/12930/18).

113. Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

114. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

115. Як Мін`юст, так і Департамент СБУ під час розгляду справи вказували, що Департамент СБУ у скарзі вказав, що порушення виявлені "станом на сьогодні", а скарга датована 17.12.2021 та надійшла до Мін`юсту 17.12.2021, відсутні відомості про те, що скаржник довідався про оскаржувані рішення раніше, ніж за 60 днів до подання скарги.

116. ОСОБА_1 спростувала вказані доводи учасників справи, водночас на підтвердження власної позиції не надала доказів, з яких би вбачалося існування іншої дати обізнаності Департаменту СБУ про оскаржувані реєстраційні дії.

117. Верховний Суд у постановах від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18, на які посилався скаржник, вказав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи, він покладає тягар доказування на сторони; одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує; така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

118. Водночас, Верховний Суд не враховує доводи Мін`юсту про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №911/4006/16, оскільки Верховний Суд у справі №911/4006/16 досліджував наявність підстав для застосування строку позовної давності у спорі про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства, що свідчить про неподібність правовідносин.

Щодо підстав для невідкладного розгляду скарги

119. Мін`юст у касаційній скарзі зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах щодо наявності очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, як підстави для розгляду скарги Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально; очевидними порушеннями вважає вчинення державним реєстратором реєстраційних дій всупереч застосованим санкціям.

120. ОСОБА_1 у відзиві вказала, що скарга Департаменту СБУ не містить очевидні, безумовні порушення закону в рішеннях державного реєстратора; на момент вчинення 04.03.2021 реєстраційних дій рішення РНБО про накладення на ОСОБА_2 санкцій не було опубліковане, про нього не було відомо; Закон про державну реєстрацію не вимагає від державного реєстратора перевірити застосування до особи санкцій; на момент вчинення реєстраційних дій, Указ Президента України №140/2021 не був підписаний та опублікований.

121. Департамент СБУ зазначив, що державний реєстратор мала перевірити факт застосування санкції, передбаченої п.1 ч.1 ст.4 Закону "Про санкції", до юридичної особи, щодо якої надійшли документи для проведення державної реєстрації, а також щодо фізичних та юридичних осіб, що виступають засновниками (учасниками) такої юридичної особи.

122. Суди попередніх інстанцій вказали, що Мін`юст розглянув скаргу Департаменту СБУ невідкладно, без розгляду її колегіально, посилаючись на наявність очевидних порушень Закону "Про санкції", проте у матеріалах справи відсутні докази очевидних порушень Закону "Про санкції".

123. Верховний Суд щодо вказаних доводів зазначає таке.

124. Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні (п.5 Порядку №1128).

125. Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до п.5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально (абз.2 п.8 Порядку №1128).

126. Для застосування абз.2 п.8 Порядку №1128 Мін`юст, з урахуванням положень п.5 Порядку №1128, має встановити, чи допустив державний реєстратор очевидні порушення закону.

127. Суди попередніх інстанцій вказали, що Мін`юст розглянув скаргу Департаменту СБУ невідкладно, без розгляду її колегіально, посилаючись на наявність очевидних порушень Закону "Про санкції".

128. Верховний Суд 31.05.2023 розглянув справу №910/18193/21 про визнання протиправним та скасування наказу, в якій суди попередніх інстанцій встановили, що Мін`юст скаргу Департаменту земельних ресурсів розглянув невідкладно без розгляду її колегіально у зв`язку з встановленням наявність очевидних порушень закону в рішенні державного реєстратора, без порушення порядку та процедури розгляду таких скарг.

129. Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі №910/18193/21 дійшов висновку, що Порядок №1128 та Закон про державну реєстрацію не містять переліку та критеріїв оцінки віднесення правопорушень у сфері державної реєстрації до очевидних, тому наявність підстав для віднесення конкретного правопорушення до категорії очевидних оцінюється безпосередньо Мін`юстом під час розгляду скарги в силу наявності дискреційних повноважень.

130. Вказане свідчить про те, що саме Мін`юст, отримавши скаргу на реєстраційні дії та встановивши очевидні порушення закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, здійснює її розгляд невідкладно без розгляду її колегіально.

131. Мін`юст вважає, що очевидні порушення закону полягають в тому, що з 03.04.2021 вчинення в ЄДР реєстраційних дій, спрямованих на відчуження частки ОСОБА_2 в статутному капіталі товариств, є незаконними з огляду на наявність щодо останнього санкції у вигляді блокування активів.

132. Як встановлено вище, Указ Президента України №140/2021 від 03.04.2021 набрав чинності 03.04.2021, отже з вказаної дати щодо ОСОБА_2 застосовані санкції, зокрема, у вигляді блокування активів (п.1 ч.1 ст.4 Закону "Про санкції").

133. Фролова Р.В. як державний реєстратор повинна була врахувати факт блокування активів ОСОБА_2 , а отже, і відсутність підстав для переходу права власності на частки у статутному капіталі ТОВ "Фабрика туризму", ТОВ "Міра-ТЦ" та ПМП "Інавтострах". За таких обставин державний реєстратор мала відмовити у вчиненні реєстраційних дій на підставі п.1 ч.1 ст.28 Закону про державну реєстрацію, про що правильно вказує Мін`юст.

134. Враховуючи наявність дискреційних повноважень Мін`юсту на встановлення наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність доказів очевидних порушень Закону "Про санкції" для розгляду скарги невідкладно без розгляду її колегіально.

135. Оскільки державний реєстратор вчинила реєстраційні дії щодо активів ОСОБА_2 , тобто особи, якій рішенням РНБО від 02.04.2021 (введене в дію Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021) обмежено користуватися та розпоряджатися належним їй майном, то суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову та скасування наказу Мін`юсту.

136. З огляду на те, що оскаржувані реєстраційні дії проведені з порушеннями вимог Закону "Про санкції" та Закону про державну реєстрацію, що є окремою підставою для відмови в позові, інші доводи скаржника не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

137. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

138. Згідно із ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

139. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення - про відмову у позові.

Судові витрати

140. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.14 ст.129 ГПК).

141. Враховуючи, що Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Мін`юсту, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача, судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 у справі №910/2529/22 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про часткове скасування наказу від 21.12.2021 №4574/5.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп. за подання апеляційної скарги та 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець