Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2020 року у справі №904/2524/19
Постанова КГС ВП від 21.01.2022 року у справі №904/2524/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2524/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Cтратієнко Л. В., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Золотарьової Я. С.

від 05.09.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А., Білецької Л. М., Паруснікова Ю. Б.

від 11.12.2019

за позовом Фонду державного майна України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Дніпровський машинобудівний завод»,

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення пакета акцій

за участю представників:

позивача: Левадний Р. С.

відповідача-1: Соколов А. О.

відповідача-2: не з`явилися

третьої особи: Донченко О. С.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2019 року Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ» про:

- розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод», що підлягав продажу за конкурсом, № КПП-600 від 03.07.2013, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест»;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ» списати з рахунка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест» № 030124 пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» у кількості 35 652 250 штук простих іменних акцій, випущених у бездокументарній формі, що становить 25% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» та зарахувати їх на рахунок Держави України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав умови пунктів 11.1., 11.3.1., 11.3.3., 13 та 14 договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-600 від 03.07.2012, що є порушенням умов зазначеного договору та підставою для його розірвання в судовому порядку відповідно до статей 611, 651 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та пунктів 28, 29 спірного договору.

Вимоги до відповідача-2 обґрунтовані тим, що у разі розірвання договору, саме на відповідача-2 як зберігача спірного пакета акцій буде покладений обов`язок щодо повернення пакета акцій у власність держави в особі позивача.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

03.07.2012 між Фондом державного майна України (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест» (Покупець, відповідач-1) був укладений договір купівлі-продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» за конкурсом № КПП-600 (далі по тексту - договір), за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» у кількості 35 652 250 штук простих іменних акцій, випущених у бездокументарній формі, що становить 25% статутного капіталу, номінальною вартістю однієї акції 0,25 гривні та номінальною вартістю пакета акцій 8 913 062,50 грн (згідно з уточненим планом розміщення акцій товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 158 від 31.01.2012), який за результатами конкурсу продано за 14 521 000 грн, а Покупець зобов`язався сплатити ціну пакета акцій, прийняти цей пакет акцій і виконати обов`язки, передбачені договором.

Згідно з пунктом 7 договору передача пакета акцій Продавцем Покупцю здійснюється протягом трьох робочих днів від дати надходження всіх коштів, сплачених за пакет акцій, на рахунок продавця, а у випадках, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб`єктів господарювання - протягом трьох робочих днів після надходження коштів, сплачених за пакет акцій, та одержання дозволу Антимонопольного комітету України (адміністративної колегії Антимонопольного комітету України) і засвідчується актом приймання-передавання пакета акцій товариства, який підписується сторонами договору.

На виконання умов договору 21.08.2012 за актом приймання-передавання пакета акцій № 438 Продавець передав, а Покупець прийняв пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» кількістю 35 652 250 штук простих іменних акцій, випущених у бездокументарній формі, що становить 25% статутного капіталу товариства. Покупець оплатив придбаний за договором пакет акцій у повному обсязі на суму 14 521 000 грн, що сторонами не заперечується.

Відповідно до пункту 8 договору кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї договором, сприяти іншій стороні у виконанні її обов`язків та має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов`язків.

Згідно з пунктом 21 договору Продавець має право перевіряти дотримання покупцем умов договору протягом періоду, передбаченого чинним законодавством України як шляхом запитів до покупця щодо виконання умов договору, так і шляхом перевірок безпосередньо у товаристві.

20.11.2017 Фонд державного майна України видав наказ № 1752 «Про проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод від 03.07.2012 № КПП-600», у пункті 1 якого наказав здійснити безпосередньо на об`єкті приватизації перевірку виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод від 03.07.2012 № КПП-600.

Фонд державного майна України направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест» повідомлення № 10-45-21176 від 10.11.2017 про проведення перевірки стану виконання умов договору з 27.11.2017 по 30.11.2017. Однак за своїм змістом це повідомлення стосувалося виконання наказу Фонду державного майна України № 1581 від 19.10.2017, а не наказу № 1752 від 20.11.2017.

04.12.2017 Фонд державного майна України звернувся із запитом (лист № 14396/10 від 12.12.2017) до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив надати інформацію щодо податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод».

Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у листі № 3484/04-66-10-20 від 27.12.2017, надісланому Фонду державного майна України у відповідь на запит Фонду, зазначила про те, що станом на 01.12.2017 Публічне акціонерне товариство «Дніпровський машинобудівний завод» має податковий борг в сумі 15648,0 тис. грн, у тому числі: земельний податок - 15395,1 тис. грн, податок на нерухоме майно - 100,7 тис. грн, податок на доходи фізичних осіб -116,9 тис. грн, податок на додану вартість - 35,3 тис. грн.

01.03.2018 Фонд державного майна України склав та підписав у м. Києві акт поточної перевірки, підписи представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест» та Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» в акті відсутні, але зазначено про те, що вони від підписів відмовилися.

У зазначеному акті поточної перевірки встановлені обставини невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест» умов договору, а саме: абзацу 2 пункту 11.1., підпункту «б» пункту 11.3.1., підпункту «а» пункту 11.3.3., пункту 13 та пункту 14 договору.

За умовами договору Покупець зобов`язався, зокрема:

- забезпечити погашення кредиторської заборгованості товариства, а саме: по розстрочених податкових зобов`язаннях з податку на землю у сумі 10791,216 тис. грн та зобов`язаннях перед Пенсійним фондом у сумі 2 016,0 тис. грн у терміни, визначені відповідно договорами та рішенням про розстрочення (абзац 2 пункту 11.1. договору);

- забезпечити у межах корпоративних прав, придбаних за договором купівлі-продажу пакета акцій ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод», що укладений за результатами конкурсу: в економічній діяльності товариства: недопущення появи нової простроченої заборгованості товариства за платежами до бюджетів усіх рівнів та заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (підпункту «б» пункту 11.3.1. договору);

- забезпечити у соціальній діяльності товариства недопущення утворення простроченої заборгованості підприємства перед працівниками із заробітної плати (підпунктом «а» пункту 11.3.3. договору );

- надавати продавцю на його запити та у визначені ним строки необхідні матеріали, відомості, документи щодо виконання умов договору (пункт 13 договору);

- у разі зміни свого місцезнаходження та банківських реквізитів повідомити про це продавця протягом 5 робочих днів (пунктом 14 договору).

У пунктах 22-30 договору сторони визначили відповідальність покупця. Так відповідно до пункту 24 договору у разі розірвання договору у зв`язку з невиконанням інвестиційних зобов`язань (грошових зобов`язань), визначених пунктом 11.1., частково внесені кошти не повертаються.

Невиконання покупцем зобов`язань, визначених у підпунктах а), б), в), г) пункту 11.3.5 є підставою для розірвання договору.

У пункті 29 договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань за договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за актом приймання-передавання у державну власність.

З огляду на встановлення Фондом державного майна України в акті поточної перевірки від 01.03.2018 невиконання покупцем зобов`язань, передбачених пунктами 11.1., 11.3.1., 11.3.3., 13 та 14 договору, Фонд державного майна України у червні 2019 року звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ» про:

- розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод», що підлягав продажу за конкурсом, № КПП-600 від 03.07.2013, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест»;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ» списати з рахунка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест» № 030124 пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» у кількості 35 652 250 штук простих іменних акцій, випущених у бездокументарній формі, що становить 25% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» та зарахувати їх на рахунок Держави України.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 05.09.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019, відмовив у задоволенні позову повністю.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору та зобов`язання відповідача-1 повернути пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод», оскільки

- перевірка дотримання покупцем (відповідачем-1) умов спірного договору була проведена позивачем з порушенням пунктів 2.2., 2.4., 2.6., 2.8. Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 631 від 10.05.2012, оскільки позивач в порушення пункту 2.2. Порядку не повідомив відповідача-1, третю особу та профспілковий комітет про проведення перевірки, призначеної наказом Фонду № 1752 від 20.11.2017, в тому числі у строк, встановлений пунктом 2.2. Порядку, а направлене позивачем відповідачу-1 повідомлення № 10-45-21176 від 10.11.2017 стосувалося іншого наказу Фонду; надав оцінку стану виконання відповідачем-1 умов договору на підставі документів, отриманих поза строком здійснення перевірки, зокрема на підставі листа Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра № 3484/04-66-10-20 від 27.12.2017, який суди визнали неналежними доказом у справі, оскільки він не містить чіткої інформації щодо строку виникнення заборгованості. Суди також дійшли висновку про те, що в порушення пункту 2.8. Порядку акт поточної перевірки від 01.03.2018 позивач підписав не в останній день перевірки, а після спливу трьох місяців з дня закінчення перевірки, акт не був підписаний від імені відповідача-1 та третьої особи, а наявний в акті запис про відмову представників відповідача-1 та третьої особи від підписів був зроблений невідомою особою та не засвідчений підписами посадових осіб позивача, які проводили перевірку, з огляду на що суди визнали акт неналежним доказом у справі;

- позивач не довів обставин допущення відповідачем-1 порушень умов спірного договору, передбачених частиною 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», які відповідно до цієї норми є виключними умовами для розірвання договору, а порушення умов договору, про які зазначає позивач, не є безумовними підставами для розірвання спірного договору, не відносяться до виключних умов, передбачених зазначеною нормою. Крім того, за висновком судів, невиконання відповідачем-1 інвестиційних зобов`язань, передбачених пунктом 11.1. спірного договору, не тягне за собою розірвання договору відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки ця норма не передбачає можливості розірвання договору у випадку невиконання інвестиційних зобов`язань;

- частина 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» не застосовується самостійно, а застосовується у сукупності з іншими нормами цього Закону, не надає право на розірвання договору у разі порушення стороною таких умов договору, порушення яких не тягне за собою розірвання договору відповідно до вимог законодавства, а також не застосовується до зобов`язань, які не містять строку їх виконання, в тому числі і до зобов`язань, передбачених пунктами 11.3.1., 11.3.2., 11.3.3., 13 та 14 спірного договору, оскільки ця норма застосовується у разі порушення строку виконання зобов`язання;

- позивач не довів факту порушення відповідачем-1 зобов`язань, передбачених підпунктом «б» пункту 11.3.1. та підпунктом «а» пункту 11.3.3 спірного договору, які обумовлені межами його корпоративних прав, оскільки відповідачу-1 належить пакет акцій третьої особи у розмірі 25% статутного капіталу, він не має вирішального впливу на вирішення питань поточної фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» та не може одноособово впливати на його органи управління, а внесення до порядку денного загальних зборів або наглядової ради будь-якого питання не гарантує прийняття відповідного рішення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Фонд державного майна України просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження судових рішень позивач зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послався на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 188, 193 Господарського кодексу України, статті 526, 610, 611, частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, частини 5 та 9 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), частину 9 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», не врахували висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 922/4684/16, з огляду на що дійшли помилкового висновку про неістотність допущених відповідачем-1 порушень умов спірного договору та недотримання Фондом порядку проведення перевірки.

За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:

- дійшли помилкового висновку про порушення позивачем строків повідомлення про проведення перевірки, встановлених пунктом 2.2. Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 631 від 10.05.2012 (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки не врахували, що Фонд у наказі № 1752 від 20.11.2017 не встановлював інших строків здійснення перевірки, крім тих, що були зазначені Фондом у повідомленні у про проведення перевірки, направленому відповідачу;

- безпідставно визнали акт перевірки від 01.03.2018 неналежним доказом у справі, оскільки не застосували абзаци 1 та 3 пункту 2.9. та абзац 3 пункту 2.10. Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 631 від 10.05.2012 (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин), не врахували, що зазначені норми передбачають можливість оформлення акта перевірки представником державного органу приватизації без участі власника та не передбачають скріплення підписами представників Фонду, які проводили перевірку, напису про відмову від підпису повноважених представників власника та господарського товариства;

- не застосували пункт 2.15. Порядку щодо правил оскарження висновків державного органу приватизації та не врахували обставини того, що висновки, зроблені в акті поточної перевірки від 01.03.2018, не були оскаржені, що свідчить про їх законність та обґрунтованість;

- безпідставно визнали лист Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 3484/04-66-10-20 від 27.12.2017 неналежним доказом у справі, не врахували, що запит Фонду на отримання цього листа був зроблений на підставі абзацу 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про Фонд державного майна України», не застосували пункт 2.16. Порядку та не врахували, що зазначений пункт не передбачає необхідності видання наказу про проведення документарного контролю та завчасного направлення повідомлень про проведення такого контролю;

- не дослідили та не надали оцінку листу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 78262/10/04-36-50-60-15 від 08.07.2019, в якому зазначено про наявність податкового боргу, розстроченого постановою Дніпропетровського окружного адміністративною суду від 12.05.2016 у справі № 804/2162/16 у сумі 1 505 857,56 грн (терміні сплати червень 2018 року - червень 2019 року), та відсутність здійснення платежів в рахунок погашення податкового боргу, що підтверджує невиконання відповідачем-1 зобов`язань за спірним договором, передбачених абзацом 2 пункту 11.1. договору;

- не врахували, що до спірний правовідносин, крім положень Закону України «Про приватизацію державного майна» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підлягають застосуванню і відповідні положення Цивільного кодексу України, зокрема стаття 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої невиконання зобов`язань, передбачених договором, що є істотним порушенням договору, є підставою для його розірвання в судовому порядку;

- не дослідили та не надали оцінку пунктам 29, 30 та 39 спірного договору щодо закріплених в них безумовних підстав та умов для розірвання договору;

- дійшли помилкового висновку про те, що акціонери не відповідають за зобов`язаннями товариства відповідно до частини 2 статті 152 Цивільного кодексу України, оскільки такий висновок нівелює правову природу договору купівлі-продажу та суть зобов`язань, взятих на себе стороною;

- порушили принципи та завдання господарського судочинства, статті 73, 74 та Главу 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не надали оцінки доводам позивача, надавши перевагу доводам відповідачів.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач-1 та третя особа просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського від 11.12.2019 - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі всебічно з`ясованих обставин справи за наявними у ній доказами. Зокрема відповідач-1 та третя особа у відзивах на касаційну скаргу зазначають про те, що:

- висновок Верховного Суду щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України, на який послався скаржник у касаційній скарзі, стосувався іншої підстави для розірвання договору, ніж ті, які визначені позивачем у цій справі;

- наведені позивачем порушення відповідачем-1 умов договору не можуть вважати істотними в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України;

- у спірному договорі не визначений спосіб виконання зобов`язань, на невиконання яких посилається позивач, та в акті не визначено, в чому полягає невиконання відповідачем-1 цих зобов`язань;

- матеріалами справи не підтверджуються обставини невиконання відповідачем-1 цих зобов`язань та його вини в допущенні появи нової простроченої заборгованості Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» за платежами до бюджетів усіх рівнів та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також утворення простроченої заборгованості підприємства перед працівниками із заробітної плати;

- суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що відповідач-1 не є податковим агентом або представником Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» з питань виконання податкового обов`язку;

- суди попередніх інстанцій, правильно застосували статтю 1 Закону України «Про оплату праці», статтю 152 Цивільного кодексу України та статтю 3 Закону України «Про акціонерні товариства» та дійшли обґрунтованих висновків про те, що відповідач-1 як акціонер з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 25% не може самостійно вирішувати питання поточної фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» та одноособово впливати на його органи управління, як акціонер товариства має лише корпоративні права щодо зазначеного Товариства, не є власником або розпорядником даних первинного бухгалтерського обліку Товариства, не може самостійно сплачувати податкові зобов`язання, податковий борг та інші фінансові зобов`язання;

- Фонд зробив висновок щодо стану виконання відповідачем договірних зобов`язань без урахування того чи мав відповідач-1 можливість у межах належних йому корпоративних прав забезпечити їх виконання, фактично невиконання спірного договору було спричинене некоректністю викладення його умов, що не може бути підставою для його розірвання;

Також відповідач-1 та третя особа у відзивах наголошують про правильність висновків судів попередніх інстанції щодо порушенням Фондом порядку проведення перевірки та, зокрема про те, що акт поточної перевірки від 01.03.2018 не створює жодних правових наслідків.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Предметом позову у цій справі є, зокрема розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод», що підлягав продажу за конкурсом, № КПП-600 від 03.07.2013, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Енергоінвест».

Правовими підставами позову позивач визначив статтю 651 Цивільного кодексу України та частину 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та послався на невиконання відповідачем-1 умов спірного договору, як на істотне порушення умов договору, обставини чого були встановлені позивачем в акті поточної перевірки від 01.03.2018.

З огляду на характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, предмет та підстави позову до спірних правовідносин підлягають застосуванню як загальні норми чинного законодавства, які урегульовують правовідносини щодо розірвання правочинів, так і спеціальні норми, що стосуються приватизації державного майна.

Зокрема станом на момент виникнення спірних правовідносин (на момент проведення позивачем перевірки дотримання відповідачем-1 виконання умов спірного договору, складання акту поточної перевірки від 01.03.2018) був чинний Закон України «Про приватизацію державного майна», положення якого є спеціальними щодо спірних правовідносин у цій справі.

За змістом частини 3 статті 7, а також абзацу 20 частини 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (тут і далі по тексту - в редакції, чинній станом на 01.03.2018 - дату складання позивачем акта поточної перевірки) державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Процедура організації та здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням власниками об`єктів приватизації умов договорів купівлі-продажу цих об`єктів приватизації визначена Порядком контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 631 від 10.05.2012, який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 1.3. Порядку (тут і далі по тексту - в редакції, чинній станом на 01.03.2018 - дату складання позивачем акта поточної перевірки), контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації включає:

- проведення державними органами приватизації безпосередньо на об`єктах приватизації або в господарських товариствах, акції (частки, паї) яких є об`єктом приватизації, перевірок виконання власниками цих об`єктів зобов`язань, визначених у договорах купівлі-продажу;

- опрацювання документів щодо стану виконання умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації, отриманих від власників цих об`єктів на запит державних органів приватизації;

- застосування санкцій, передбачених чинним законодавством і умовами договорів купівлі-продажу за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань, визначених договорами купівлі-продажу об`єктів приватизації.

Згідно з пунктом 2.1. Порядку державний орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом:

проведення перевірок безпосередньо на об`єкті приватизації або у господарському товаристві, акції (частки, паї) якого є об`єктом приватизації;

письмового запиту щодо стану виконання умов договору та подальшого опрацювання наданих власником об`єкта приватизації документів (документарний контроль).

Право Фонду державного майна України як державного органу приватизації проводити перевірку дотримання покупцем умов договору передбачене також і у пункті 21 спірного договору, відповідно до якого продавець (позивач) має право перевіряти дотримання покупцем (відповідач-1) умов договору протягом періоду, передбаченого чинним законодавством України, як шляхом запитів до покупця, так і шляхом перевірок безпосередньо у товаристві

Як встановили суди попередніх інстанцій у період з 27.11.2017 по 30.11.2017 позивач здійснив на об`єкті приватизації перевірку стану виконання відповідачем-1 умов договору купівлі-продажу пакета акцій публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» за конкурсом № КПП-600 від 03.07.2012. За висновком судів зазначена перевірка проводилася на підставі наказу Фонду державного майна України № 1752 від 20.11.2017 «Про проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій публічного акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» № КПП-600 від 03.07.2012» (далі по тексту - наказ № 1752).

Однак зазначений висновок судів є передчасним.

Аналіз положень частини 3 статті 7, абзацу 20 частини 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», пунктів 1.3., 2.1. Порядку свідчить про те, що плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору передбачає (включає в себе) як проведення перевірки безпосередньо на об`єкті приватизації, так і документарний контроль. Зокрема проведення перевірки передбачає встановлення органом приватизації терміну її проведення.

Суди попередніх інстанцій, встановивши те, що строк проведення перевірки був визначений наказом позивача, не зазначають в оскаржуваних судових рішеннях, яким саме наказом позивача був установлений цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 73 та частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак суди попередніх інстанцій в порушення зазначених норм процесуального права не надали оцінку доводам позивача про те, що наказом № 1752 не встановлювалися строки проведення перевірки, жодних строків цей наказ не містить, а основним наказом, який передбачав плановий контроль за виконанням умов договору, в якому були встановлені строки проведення перевірки та на виконання якого позивач надіслав відповідачу-1 повідомлення про проведення перевірки стану виконання умов спірного договору №КПП-600 від 03.07.2012, був саме наказ Фонду № 1581 від 19.10.2017 «Про організацію перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна у ІV кв. 2017р.» (далі по тексту - наказ № 1581). Суди залишили поза увагою доводи позивача, які фактично заводяться до того, що наказ № 1752 був похідним від наказу № 1581, був виданий на виконання наказу № 1581.

З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про те, що перевірка дотримання покупцем (відповідачем-1) умов спірного договору була проведена позивачем з порушенням пункту 2.2. Порядку є передчасними, суди не з`ясували з достовірністю, на підставі яких наказів Фонду була проведена перевірка стану виконання відповідачем-1 умов спірного договору, а оскаржувані судові рішення у цій справі не можна визнати обґрунтованими.

Передчасними є також і висновки судів попередніх інстанцій про порушення позивачем при проведенні перевірки і пунктів 2.4., 2.6. Порядку.

Верховний Суд зазначає, що положення зазначених пунктів стосується документів, обов`язок надання яких державному органу приватизації на його на запит покладений на власника. При цьому суди не з`ясували, чи звертався позивач як державний орган приватизації до відповідача-1 із запитом про надання документів, необхідних для підтвердження виконання умов спірного договору, чи виконав власник свої передбачені пунктом 2.6. Порядку зобов`язання з надання таких документів органу приватизації (позивачу), які були б достатніми для підтвердження стану виконання умов договору.

Відповідно до пункту 3.3. Порядку державними органами приватизації можуть надсилатися запити відповідним органам державної влади та органам місцевого самоврядування для отримання інформації з питань, що стосуються виконання власником зобов`язань, передбачених договором.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку: одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами.

Отже зазначені норми передбачають право державного органу приватизації користуватися інформацією відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо виконання власником зобов`язань, передбачених договором. Проте суди попередніх інстанцій не застосували зазначені норми при вирішенні спору у цій справі.

Крім того згідно з абзацом 22 частини 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» за результатами перевірки виконання умов договору купівлі-продажу складається акт за формою, встановленою Фондом державного майна України.

Відповідно до пункту 2.7. Порядку за результатами перевірки складається акт за формою згідно з наказом Фонду державного майна України № 472 від 09.04.2012 «Про затвердження форм актів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2012 за № 642/20955. Усі складені та підписані примірники акту мають однакову юридичну силу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач за результатами проведеної перевірки виконання відповідачем-1 умов спірного договору склав акт поточної перевірки від 01.03.2018, який суди визнали неналежними доказом у справі, оскільки він був складений з порушенням пункту 2.8. Порядку: був підписаний не в останній день перевірки, а після спливу трьох місяців з дня закінчення перевірки, не був підписаний від імені відповідача-1 та третьої особи, а наявний в акті запис про відмову представників відповідача-1 та третьої особи від підписів був зроблений невідомою особою та не засвідчений підписами посадових осіб позивача, які проводили перевірку.

Однак зазначені висновки судів є передчасними та такими що зроблені без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема пункту 2.15. Порядку пунктів 2.1., 2.2., 3.10. Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації у державному органі приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 878 від 07.04.2005, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 30.10.2019 у справі № 922/4684/16.

За змістом пунктів 2.8. - 2.10. Порядку акт перевірки складається представником державного органу приватизації в останній день перевірки. Разом з цим у пункті 2.10. Порядку передбачені підстави та умови, за яких державний орган приватизації може оформити акт перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій без участі власника та уповноваженого представника господарського товариства, акції якого є предметом приватизації (у разі неявки власника для участі у перевірці, відмови представника господарського товариства надати представнику органу приватизації документи, які підтверджують виконання умов договору, та відмови від підпису акта, за умови направлення акта власнику для підписання рекомендованим листом та неотримання від власника підписаного акта та/або зауважень чи заперечень до акта). При цьому пункт 2.10. Порядку не передбачає скріплення підписами представників Фонду, які проводили перевірку, напису про відмову від підпису повноважених представників власника та представника господарського товариства, про що правильно зазначив позивач у касаційній скарзі.

Однак суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення пункту 2.10. Порядку, не з`ясували причини складання Фондом акта перевірки від 01.03.2018 не в останній день перевірки, а лише після спливу 3-х місяців після перевірки, не дослідили обставини наявності у Фонда підстав, передбачених пунктом 2.10. Порядку, для складання акта перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій без участі власника та уповноваженого представника господарського товариства, акції якого є предметом приватизації, не з`ясували, чи були дотримані Фондом умови, передбачені пунктом 2.10. Порядку, які дозволяли йому оформити акт без участі власника та представника господарського товариства, зокрема не з`ясували, чи брав власник участь у перевірці, чи відмовлявся уповноважений представник господарського товариства надати представнику державного органу приватизації документи, які підтверджують виконання умов договору, та чи відмовлявся він від підпису акта, чи направлявся акт власнику (відповідачу-1) в порядку, передбаченому пунктом 2.10. Порядку, чи отримував власник цей акт та чи надавав власник свої зауваження чи заперечення на акт.

Крім того за змістом пункту 2.15. Порядку у разі незгоди власника або керівника підприємства з висновками, зробленими представником державного органу приватизації в акті, їх оскарження здійснюється згідно з наказом Фонду державного майна України № 878 від 07.04.2005 «Про затвердження Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації у державному органі приватизації», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.04.2005 за № 436/10716 (далі - Порядок оскарження № 878).

Цей Порядок оскарження № 878 розроблений з метою створення для заявника можливості врегулювання спірних питань, пов`язаних з його незгодою з результатами перевірки виконання умов договору купівлі-продажу, в органі приватизації попередньо перед вжиттям інших заходів щодо захисту своїх прав згідно із законодавством.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Порядку оскарження № 878 заява подається заявником (власником об`єкта купівлі-продажу або заявником з боку підприємства, майно або акції якого є об`єктом купівлі-продажу за договором, стан виконання умов якого перевірявся) до органу приватизації, що здійснив перевірку, не пізніше 10 днів від дати отримання ним акту перевірки, оформленого належним чином. У заяві зазначаються, зокрема, суть порушеного питання, обґрунтування незгоди з висновками, викладеними в акті перевірки.

За результатами розгляду заяви комісія може прийняти одне з таких рішень: скасувати в певній частині висновки, викладені в акті, та призначити проведення додаткової (повторної) перевірки й особу, яка здійснюватиме перевірку; скасувати в певній частині висновки, викладені в акті, без призначення додаткової (повторної) перевірки; скасувати акт повністю, призначити проведення додаткової (повторної) перевірки й особу, яка здійснюватиме перевірку; залишити акт перевірки без змін; інше рішення.

Згідно з пунктом 3.10. Порядку оскарження № 878 у разі незгоди заявника з рішенням комісії заявник має право оскаржити його в судовому порядку згідно із законодавством.

Отже за змістом наведених положень Порядку та Порядку оскарження № 878 у разі незгоди з результатами проведеної перевірки відповідач попередньо, перед вжиттям інших заходів щодо захисту своїх прав, повинен був звернутись до органу приватизації, що здійснив перевірку, із відповідною заявою, в якій обґрунтовується незгода з висновками, викладеними в акті перевірки. У разі незгоди заявника з рішенням комісії, заявник має право оскаржити його в судовому порядку, про що зазначено в пункті 3.10. Порядку оскарження № 878.

Акт перевірки, висновки якого не оскаржені до органу приватизації в порядку, передбаченому Порядком № 878 від 07.04.2005, який не скасований та є дійсним, є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин виявлення державним органом приватизації невиконання власником умов договору купівлі-продажу пакета акцій, створює правові наслідки у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та/або обов`язків власника, є підставою для застосування до власника санкцій, визначених договором та чинним законодавством.

Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.10.2019 у справі № 922/4684/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Однак суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23.05.2018 у справі № 922/4684/16 про необхідність дослідження обставин щодо оскарження висновків акта.

Суди попередніх інстанцій не застосували зазначені пункт 2.15. Порядку та положення Порядку оскарження № 878 щодо правил оскарження висновків державного органу приватизації та не дослідили, чи були оскаржені відповідачем-1 висновки Фонду державного майна України, зроблені в акті перевірки від 01.03.2018, чи був зазначений скасований, чи є цей акт дійсним.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що акт перевірки є неналежним доказом у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову про розірвання спірного договору, суди застосували положення статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та виходили з того, позивач не довів обставин наявності виключних умов для розірвання договору, передбачених цієї нормою. За висновком судів порушення умов договору, про які зазначає позивач, не є безумовними підставами для розірвання спірного договору, не відносяться до виключних умов, передбачених зазначеною нормою.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порушення умов договору, про які зазначає позивач, не є безумовними підставами для розірвання спірного договору, не відносяться до виключних умов, передбачених частиною 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Однак Верховний Суд зазначає, що, застосувавши до спірних правовідносин положення спеціального Закону, суди залишили поза увагою положення загальних норми чинного законодавства, які урегульовують правовідносини щодо розірвання правочинів, зокрема положення статті 651 Цивільного кодексу України, яка також була визначена позивачем підставою позову.

Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що до спірних правовідносин, крім спеціальної норми - частини 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» підлягають застосуванню і положення статті 651 Цивільного кодексу України, яка в якості підстави для розірвання договору в судовому порядку визначає істотне порушення договору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Разом з тим істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак суди попередніх інстанцій не надали оцінку та не дослідили, чи були дійсно допущені відповідачем-1 порушення умов спірного договору, про які зазначає позивач, звертаючись з позовом у цій справі, не з`ясували, якими доказами підтверджуються обставини невиконання відповідачем-1 умов спірного договору, про які зазначає позивач, чи є ці доказами належними, допустимим, достовірними та вірогідними в розумінні статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з цим у разі доведення обставин невиконання відповідачем-1 умов спірного договору суди також мали б надати оцінку істотності допущених відповідачем-1 порушень умов спірного договору, про які зазначає позивач, в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.

При цьому Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зобов`язання, передбачені абзацом 2 пункту 11.1. спірного договору є інвестиційними зобов`язаннями, невиконання яких не є безумовною підставою для розірвання договору відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна». Проте суди не застосували положення статті 651 Цивільного кодексу України та не дослідили обставин виконання цих зобов`язань відповідачем-1 та істотності цих порушень в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, а також залишили поза увагою те, що ці зобов`язання обумовлені строком їх виконання, з огляду на що до них застосовуються положення частини 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», відповідно до якої на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань передбачених договором у визначені строки.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що заявлена Фондом державного майна України у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) є обґрунтованою, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надали оцінку всім доводам та запереченням сторін, не дослідили всіх наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з дотриманням норм процесуального права, та ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

9. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 904/2524/19 скасувати.

3. Справу № 904/2524/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець